Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Військову допомогу Україні надають уже 20 держав

Автор:

|

Вересень 27, 2017

|

Рубрика:

Військову допомогу Україні надають уже 20 держав

Іноземні інструктори навчають українських солдатів на Яворівському полігоні в Львівській області

Після перемовин Петра Порошенка з Дональдом Трампом і Джастіном Трюдо знову постало питання постачання Києву летальної оборонної зброї. Звісно, що в Кремлі відреагували з обуренням, заявивши, що це, мовляв, лише активізує бойові дії на Донбасі. Зазначимо, що Путін скористався давнім пропагандистським прийомом, якому вже майже 100 років.

Зброя для того, щоб убивати
Використані політиками та медіа терміни «летальна зброя оборонного/наступального призначення» насправді — повна нісенітниця. По-перше, будь-яка зброя є летальною, адже призначена для вбивства, по-друге, в світі досі не існує чіткої класифікації, яке озброєння вважати оборонним, а яке — наступальним.
Уперше про це заговорили після Першої світової війни, коли Версальським договором було накладено обмеження на розвиток Збройних сил Німеччини. Тоді до «наступального» озброєння були віднесені артилерійські системи, танки, бойові літаки та субмарини. Договір позбавляв Німеччину права виробляти, володіти та купувати ці види озброєння. Вже тоді було очевидно, що таке штучне розмежування зброї на оборонну та наступальну не має сенсу. Ця суперечка чинно пережила XX ст. і так і не знайшла розв’язки в XXI ст.
Так, системи протиповітряної оборони історично вважаються «оборонною» зброєю, проте, скажімо, мобільні зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) «Тор» первісно були створені в СРСР з метою повітряного прикриття радянських танкових груп у разі наступу на країни НАТО. До речі, члени Альянсу не забарилися з виробництвом аналогічних за характеристиками ЗРК. Схожа ситуація і з мінами — в поєднанні з системами дистанційного мінування вони можуть використовуватися для прикриття флангів механізованих з’єднань у наступальних боях, а морські міни — для блокади портів і морських комунікацій в аґресивній війні.
Зараз багато говорять про можливість постачання Україні переносних комплексів FGM-148 Javelin. Ефективність їхнього застосування — ураження до 90 % цілей, причому ракета потрапляє у горішню частину бронетехніки, де товщина броні найменша, а систему наведення комплексу неможливо вивести з ладу наявними засобами оптико-електронного придушення. Нібито суто оборонне озброєння. Водночас Javelin може стати ефективним засобом прикриття танкових з’єднань у наступальних боях від атак ворожої бронетехніки.
Таким чином протести Москви виглядають, відверто кажучи, надуманими. Однак не варто забувати, що війна — це не лише танки, снаряди та ракети. Ведення бойових дій у сучасних умовах потребує багатьох речей, які Україна вже отримує від своїх західних союзників.

Мільйони проти мільярдів
Від аптечок, сухих пайків, уніформи, бронежилетів до бронемашин, безпілотних літальних апаратів і контрбатарейних радіолокаційних станцій — все це Україна отримала за три роки російської аґресії як військову допомогу від закордонних країн. Як повідомили журналу «Кореспондент» у Міністерстві оборони України, починаючи з 2014 року, військову допомогу Україні на загальну суму близько 250 млн USD надали 20 держав.
Порівняно з власними видатками українського бюджету ніби й небагато. Так, цього року в бюджеті України на сферу безпеки й оборони передбачено близько 5 млрд USD. Водночас не варто забувати, що український оборонний сектор адекватно фінансується тільки третій рік. Попередні роки (особливо за часів президентства Януковича) він планомірно знищувався. Без іноземної підтримки швидке відродження української армії було б неможливим.

Учитися ніколи не пізно
На перших етапах російської аґресії (та й досі) важливою для України є консультативно-дорадча допомога від країн-партнерів. У рамках Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки (JMTG-U) українських військових тренують американські, британські, канадські, литовські, латвійські, естонські та польські інструктори.
Так, британці навчають українських солдатів веденню бойових дій у міських умовах. Станом на січень ц. р. в рамках програми вивчили 3 тис. українських військових. Планується провести підготовку ще 5 тис. військовослужбовців.
Канада проводить на Яворівському полігоні у Львівській області навчальну операцію Unifier. 200 канадських інструкторів із 2015 року навчають українців тактичній медицині та знешкодженню саморобних вибухових пристроїв. Також серед навчальних напрямків: безпека польотів, англійська мова та модернізація системи логістики української армії. Навчальна програма продовжена Канадою до 2019 року, вже відбулося кілька ротацій інструкторів.
Фахівці з Ізраїлю навчають українських медиків роботі в польових умовах й умовах бою. Навчання проходить як в Україні, так і в шпиталях Ізраїлю. Курс для кожної з груп триває близько місяця і передбачає прийом поранених, надання невідкладної допомоги, хірургію та травматологію. Програму навчання українських парамедиків реалізовують також Литва, Естонія та Швеція.
На кошти НАТО у 2014-2017 рр. понад 5 тис. ветеранів російсько-української війни отримали допомогу з психологічної реабілітації. Профінансовано дев’ять спортивних таборів і закупівлю реабілітаційного обладнання для українських медичних установ.

Лідер — Сполучені Штати
Левова частка іноземної військової допомоги Україні надходить від США. Американці вже надали Збройним силам України (ЗСУ) деякі види військового обладнання, яке не підпадає під категорію «озброєння», але має важливе значення для підвищення боєздатності української армії. Так, США поставили Україні радари артилерійської розвідки, призначені для пошуку та виявлення артилерійських батарей противника. ЗСУ отримали комплекси ближньої дії типу Firefinder AN/TPQ-48 і AN/TPQ-49 з дальністю виявлення до 10 км і шість мобільних комплексів середнього радіусу дії типу AN/TPQ-36 з дальністю виявлення до 24 км.
Власних таких радарів в України немає. Виробництво радарів типу «Зоопарк» у Запоріжжі все ще налагоджується. «Контрбатарейні радари надзвичайно важливі з точки зору збільшення ефективності боротьби з ворожою артилерією, виявлення великокаліберної артилерії в глибині бойових порядків противника», — пояснив журналу «Кореспондент» Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express. За словами військових, ворог на Донбасі веде справжнє полювання на американські радари, за місцями їхнього випромінювання систематично відкривається вогонь. Точно втрачений поки що лише один радар AN/TPQ-36 (ближнього радіусу дії).
Також велике значення мають поставки сучасних систем військового радіозв’язку типу Harris. Українських аналогів такої техніки не існує. Короткохвильові американські радіостанції забезпечують стійкий зв’язок, зламати систему шифрування якого і придушити росіянам не до снаги — на відміну від звичайних цивільних Motorola, які активно закуповує Міністерство оборони. Отримала Україна від США і комплекси безпілотної розвідки ближньої дії RQ-11 Raven із радіусом дії до 10 км.
Тож зброя — зброєю, але сучасна війна потребує ще багатьох ресурсів, які Україна вже отримує від західних союзників. І судячи з усього, ця підтримка триватиме.

Ігор Берчак

До теми
Через міжнародну організацію Amnesty International було організоване вже третій скандал із незаконним постачанням української зброї в інші країни. 25 вересня організація заявила, що 2014 року державна компанія «Укрінмаш» підписала контракт з компанією з Об’єднаних Арабських Еміратів на постачання тисяч кулеметів, мінометів, гранатометів і мільйонів боєприпасів до Південного Судану. В державному підприємстві «Укрінмаш» спростували цю інформацію і заявили, що не постачають і ніколи не постачали зброю до Південного Судану. За словами Юрія Кирилича, представника підприємства, договір із компанією-посередником, про який йдеться у звіті Amnesty International, справді був підписаний, але не виконаний і виконаний не буде через те, що не було отримано дозволу на експорт цієї зброї з України. Нагадаємо, що у серпні ц. р. часопис The New York Times написав, що двигуни міжконтинентальних ракет Північної Кореї, які здатні долетіти до США, могли бути придбані на «чорному» ринку, а виготовлені на заводі в Україні. А ще 2002 року Україну звинувачували у постачанні систем пасивної радіолокації літаків «Кольчуга» в Ірак. Жодна зі згаданих інформацій так і не була підтверджена, їх визнали фальшивками.

About Author

Meest-Online

Loading...