Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Варшава пішла ва-банк проти всього світу

Автор:

|

Лютий 08, 2018

|

Рубрика:

Варшава пішла ва-банк проти всього світу

Анджей Дуда

У ніч на 1 лютого Сенат Республіки Польща (РП) ухвалив нову редакцію закону «Про Інститут національної пам’яті (ІНП) — Комісію з переслідування злочинів проти польського народу і деяких інших законів». Згідно з ним, тих, хто публічно вживатиме термін «польські концтабори», визнаватиме співучасть Польщі чи поляків у Голокості чи заперечуватиме «злочини українських націоналістів», можуть оштрафувати або ув’язнити терміном на три роки. Причому до відповідальності можуть притягнути й тих, хто перебуває не на території РП.
Закон викликав шалену хвилю критики в усьому світі, тож більшість експертів попервах переконували, що Анджей Дуда, президент РП, може накласти на нього вето. Однак 5 лютого несподівано для всіх під час спеціального звернення у Президентському палаці у Варшаві він заявив, що суперечливий законопроект підпише. «Поправки до Закону про ІНП стосуються надзвичайно болючого, делікатного питання, пов’язаного з мучеництвом польської нації. Під час Другої світової війни було вбито 6 млн польських громадян, в т. ч. близько 3 млн польських громадян єврейської національності», — наголосив глава держави. Слід зазначити, що під час свого виступу він жодним словом не згадав про Україну, а 6 лютого підписав скандальний закон.

«Шлях до маніпуляцій і посилення антиукраїнських тенденцій»
Хоча на скандальний закон першим відреагував власне Київ. Президент України заявив, що цей документ не відповідає проголошеним принципам стратегічного партнерства між РП та Україною. «Глибоко стурбований рішенням польського парламенту. Історична правда вимагає відвертої розмови та діалогу, а не заборон. Оцінки, які містяться в цьому рішенні, є абсолютно необ’єктивними та категорично неприйнятними. Ми насамперед пам’ятаємо наші спільні перемоги та боротьбу проти тоталітарних режимів. Жодне політичне рішення не може замінити історичну правду», — наголосив Петро Порошенко.
Верховна Рада України (ВРУ) також не залишилася осторонь, ухваливши заяву зі засудженням польського закону. «ВРУ з розчаруванням і глибокою стурбованістю сприйняла рішення Сейму від 26 січня та Сенату РП від 1 лютого 2018 року щодо ухвалення змін до закону «Про ІНП — Комісію з розслідування злочинів проти польського народу й інших законодавчих актів», якими запроваджується карна відповідальність за заперечення «злочинів українських націоналістів» і дається упереджене та суперечливе визначення цього поняття, що відкриває шлях до маніпуляцій і посилення антиукраїнських тенденцій у польському суспільстві», — йдеться у заяві.
У парламенті заявили, що категорично відкидають політику подвійних стандартів і нав’язування ідей колективної відповідальності українського народу, а «також спроби польської сторони прирівняти дії усіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ ст. — нацистського та комуністичного».

«У разі прийняття закон може підірвати свободу слова»
Не забарилася й реакція з-за океану. Державний департамент США попередив РП, що закон про ІНП може призвести до негативних наслідків для розвитку двосторонніх відносин. «Історія Голокосту болісна та складна. Ми розуміємо, що такі фрази, як «польські табори смерті» є неточними, оманливими й образливими. Проте ми стурбовані, що, у разі прийняття, цей закон може підірвати свободу слова й академічний дискурс. Усі ми маємо бути обережними, аби не перешкоджати обговоренню та зауваженням щодо Голокосту. Ми вважаємо, що відкрите обговорення, знання та просвіта є найкращими засобами для протидії неточним та образливим заявам», — йдеться у зверненні.
За словами Гізер Нойєрт, речниці Держдепартаменту, Сполучені Штати також стурбовані тим, що в разі ухвалення закон може вплинути на польські стратегічні інтереси та призвести до розбіжностей у відносинах між союзниками, що буде лише в інтересах супротивників.

«Історична правда єврейського народу не продається»
Проте справжній залп важкої дипломатичної артилерії прогримів на Близькому Сході. Беньямін Нетаньяху, прем’єр-міністр Ізраїлю, заявив про намір відкликати посла країни в РП і закликав польського президента ветувати скандальний законопроект. А Кнессет Ізраїлю запропонували прирівняти польський закон до заперечення Голокосту, повідомляє The Jerusalem Post.
«Багато поляків знали і допомагали машині знищення нацистів. Польська спроба переписати історію, затулити рота тим, хто пережив Голокост, є шокуючою та гідною презирства. Поляки й інші, хто можуть захотіти їм наслідувати, мають знати, що історична правда єврейського народу не продається», — заявив Іцик Шмуль, один із ініціаторів законопроекту.
Законопроект про внесення поправок в закон про захист від заперечення Голокосту підтримують 61 з 120 депутатів Кнессету. Причина різко негативної реакції з боку Ізраїлю очевидна: в Тель-Авіві вважають, що польський закон може зачепити тих жертв Голокосту, котрі давали свідчення проти поляків-колаборантів нацистів.
Тим часом Моше Асман, головний рабин України Всеукраїнського конгресу юдейських релігійних громад, закликав уряд Ізраїлю призупинити візити молоді до РП, натомість пропонує проводити ці заходи в Україні. Зазначимо, що на міжнародний «Марш живих» до Польщі й Ізраїлю з’їжджається єврейська молодь із різних країн світу, щоб вивчати історію Голокосту. «У відповідь на закон, який забороняє казати правду про те, що трапилося під час Голокосту в Польщі, я закликаю скасувати «Марш живих» для ізраїльських школярів у цій країні, натомість як головний рабин України пропоную провести цього року «Марш живих» в Україні», — йдеться у відкритому листі Моше Асмана до Нафталі Беннет, міністра освіти Ізраїлю.
Головний рабин України пропонує передбачити у програмі українського «Маршу живих» такі історичні місця, як «Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, Янівський концентраційний табір у Львові та десятки інших місць, де євреї страждали та гинули». Таке рішення, на думку Моше Асмана, є цілком обґрунтованим, тому що «існує серйозна стурбованість через антисемітизм проти єврейських громад та інституцій у Польщі». Крім цього, Моше Асман назвав закон, який забороняє фразу «польські табори смерті», «антисемітським законом, спрямованим на те, щоб змусити мовчати історію й очевидців Голокосту».

«Для внутрішнього користування»
Нічого подібного у Варшаві не очікували, оскільки приймали скандальний закон так би мовити «для внутрішнього користування». Після того, як 2015 року абсолютну владу в РП — посаду президента і контроль над урядом — отримала консервативна партія «Право і справедливість» (ПіС), головну ставку вона зробила власне на націоналістичні гасла.
На думку Ольги Гнатюк, професора Варшавського університету, націоналізм у польському суспільстві останніми роками розквітає буйним квітом, всіляко схвалюється владою, і, щоб відвернути громадську думку від цього тренду, за класикою інформаційних технологій, увагу перемикають на націоналізм український.
Тут варто додати, що показовою стала позиція польської опозиції, яка загалом побоялася критикувати закон про ІНП: думка виборців з цього приводу занадто одностайна (за даними соціологічних досліджень, політику «ПіС» підтримує 65 % населення), щоб опозиційні політичні партії ризикнули йти проти нього.
«В ухваленому поляками законі, на мій погляд, нічого, що представляє загрозу для України, немає. Однак у нас в країні трактують цю законодавчу ініціативу сусідів чисто політично та сприймають її дуже емоційно. Але я б не став казати, що такий закон поляків або обмежує права українців або створює якісь ризики. Тому що насправді цей законопроект — для «внутрішнього споживання» в Польщі, який покликаний мобілізувати середньостатистичного поляка», — вважає Анатолій Октисюк, український політичний аналітик.

«Як живеться на вулиці «забуйцув»?»
Натомість із такою точкою зору категорично не погоджується Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті. На його думку, новий закон про ІНП спрямований насамперед проти українців, котрі зараз мешкають у РП.
Зокрема він процитував уривок зі закону, в якому йдеться про те, що його прийняття є доцільним через «зростаючі міґраційні рухи з України, коли носії ідеології українського націоналізму й адепти світогляду, опертого на прославляння формувань, які скоїли ґеноцид, все більше представлені в Польщі, що також призводить до напруженості у польсько-українських відносинах».
Із п. В’ятровичем погоджується і Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі. «Цей закон доводить, що в польському суспільстві наростає хвиля національної, расової та релігійної аґресії. З цим треба щось робити. Разом із іншими національними меншинами будемо домагатися перемовин із урядовою партією про його скасування. А громади не часто об’єднуються в одному питанні», — заявив п. Тима.
Усе частіше надходять повідомлення про хамство та навіть побиття українців, котрі розмовляють на вулиці чи в громадському транспорті рідною мовою чи носять на одязі жовто-блакитні стрічки. Непоодинокими є випадки дискримінації працедавцями заробітчан, котрі при оформленні на роботу пред’являють паспорти з пропискою на вулицях імені Бандери, Шухевича чи героїв УПА. Після в’їдливого запитання: «Як, мовляв, живеться на вулиці «забуйцув» (убивць — Ред.)», такого працівника примушують працювати понаднормово та часто штрафують за якісь міфічні порушення.
Як писав «Міст», скандальна історія трапилася у вересні 2017 року в місті Барлінек біля кордону з Німеччиною. Власник крамниці Bimex вивісив на вході до своїх крамниць табличку польською й українською мовами із закликом ретельно перевіряти українців на касі. Пізніше він пояснював це тим, що українець нібито вкрав у нього дві торби продуктів. «Поляк може щось вкрасти раз на місяць. З українцями такі історії трапляються навіть чотири рази на тиждень. Я був змушений найняти двох додаткових охоронців», — скаржився гендляр.
А нещодавно прогриміла ще одна історія, про яку також писав «Міст». У будівельній компанії Lindab під Варшавою співробітників-українців змусили носити одяг у барвах українського прапора. Після скандалу в пресі Міхал Вроблевський, керівник заводу, виправдовувався: мовляв, таким чином «позначають» працівників, котрі не розмовляють польською.
«У нас всі працівники носять сині штани та різні сорочки. Механіки — зелені, бригадири — червоні. Це така система ідентифікації. А жовті сорочки українців означають, що вони не розмовляють польською», — пояснив він. Між тим, експерти в питаннях протидії дискримінації впевнені, що дії роботодавця — незаконні. «Це — принизлива практика сегрегації», — заявила Анна Татар, представник асоціації «Ніколи знову».
І що б не казали експерти, всі ці випадки свідчать про певну специфіку сприйняття українців у польському суспільстві.

«У Росії шампанське лилося рікою»
Доки Варшава, Київ, Вашинґтон і Тель-Авів з’ясовували стосунки, найбільше тішилися в Москві. «Рішення роз’єднати дві країни, зробити між ними мур, грають лише на користь спільного ворога — Російської Федерації РФ). Гадаю, після прийняття закону про криміналізацію «бандерівської ідеології» в РФ відкорковували шампанське і воно лилося там рікою, — заявив у ефірі телеканалу «112 Україна» Павло Розенко, віце-прем’єр-міністр України. — Гібридна війна триває на всіх фронтах. Через різні політичні сили і впливи намагаються роз’єднати європейську спільноту та вставити клин у європейську ідентичність».
У Москві й справді плекають надії на певну зміну у стосунках із Варшавою. Ще після офіційного візиту до України Анджея Дуди в грудні 2017 року Сергій Ознобіщев, директор російського Інституту стратегічних оцінок заявив, що процеси, які спостерігаються останнім часом в РП і низці інших східноєвропейських країн, дають надію на покращення їхніх відносин із РФ на тлі розчарування в «суто західному» шляху.
«У демократичних ідеалах Єдиної Європи в Польщі якщо не розчарувалися повністю, то поставили їх під сумнів. Буде певний відкат, і можна сподіватися, що Росія скористається цим, щоб налагодити відносини з Варшавою — щось подібне вже відбувалося з Угорщиною та Чехією, мабуть, тепер на черзі Польща», — заявив п. Ознобіщев.

«Покаятися на офіційному рівні»
Поза тим, доки вся увага була прикута до закону про ІНП, мало хто зауважив ще одну капость, яку польські політики готують Україні. 1 січня 2018 року РП перебрала в України естафету непостійного члена Ради Безпеки (РБ) Організації Об’єднаних Націй (ООН) від країн Східної Європи.
Аж раптом, маєш: стало відомо, що РП готує «антинацистську» резолюцію, в якій поляки вимагають відмовитися від героїзації УПА та покаятися на офіційному рівні за злочини проти польського народу. Також у проекті документу висловлюється «серйозна заклопотаність щодо підтримки урядом України неонаціоналістичних організацій ОУН, УНА-УНСО, Соціал-Національної асамблеї, Всеукраїнського об’єднання «Тризуб» ім. Степана Бандери». Більше того, на підставі сьомого розділу Статуту ООН польська делегація вимагає роззброїти членів цих організацій і дати кримінальну оцінку їхнім діям.
І хоча експерти кажуть, що насправді польський проект резолюції в РБ ООН — ініціатива лише одного депутата Сейму РП — Роберта Вінницького, котрий вважається радикальним націоналістом і не користується підтримкою решти депутатів Сейму РП, незабаром в українсько-польські відносини може бути забитий ще один клин.

Ігор Берчак

Пряма мова
Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті:
— Стратегічне партнерство? Президент РП підписав новий закон про IПН. Звернення МЗС, парламенту та Президента України проігноровані. У виступі Анджея Дуди, під час якого він обґрунтовував своє рішення, про Україну й українців — жодного слова. Мета, заради якої поляки вдалися до цього антиукраїнства, — окрема тема, яку слід ретельно досліджувати і українській державі, і українській громаді.
По-друге, перестаньмо лякати Польщу тим, що Росія… і далі до прогнозів нового поділу Польщі. А також соромити її тим, що ми, мовляв, на Донбасі захищаємо і Польщу також. Сучасна Польща, відколи стала членом НАТО, Росії не боїться, а тим більше — коли на її території з’явилися американські війська. Поляки грають (чи намагаються грати) у велику геополітику, де роблять головну ставку на міцний союз (у т. ч. насамперед військовий) зі США. У цих іграх Україна для Польщі — максимум молодший партнер, ресурсна база (передусім — робоча сила), а Росія — ворог, захист проти якого слід шукати в союзі зі США та НАТО, а не з Україною. По-третє, в антиукраїнських діях Польщі вплив Росії має лише допоміжне значення. «Корінь зла» (з нашої точки зору) слід шукати у Варшаві, а не в Москві.
По-четверте, ефективна відповідь на польську політику лежить не в площині заяв, дипломатичних демаршів чи, навіть, у дзеркальних кроках, приміром, на законодавчому рівні оголосити злочинними дії польських націоналістів (Армія крайова) чи польську державу (операція «Вісла»). (У цьому сенсі заява, ухвалена 6 лютого Верховною Радою, є лише формальністю, яку ми мали виконати, аби офіційно продемонструвати свою негативну оцінку дій Польщі). Всім цим згаданий польський потяг навіть не пригальмувати. Мрії та плани Польщі поживитися за наш рахунок може зруйнувати лише сильна Українська держава — сильна економічно, соціально, політично та військово. Тобто (знову за рибу гроші), наша єдино можлива адекватна відповідь польським, угорським, російським чи будь-яким іншим недоброзичливцям — швидкі, кардинальні, якісно зроблені політичні та соціально-економічні реформи, знищення корупції, зміна політичної системи, верховенство права — все, як пишуть у підручниках із історії вдалих і невдалих реформ у світі.

Зіґмар Ґабріель, міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина (ФРН):
— Відповідальність за створення концтаборів і масове знищення євреїв під час Другої світової війни повністю лежить на німцях. Це організоване масове знищення відбувалося від нашої країни і ні від кого іншого. Окремі колабораціоністи нічого не змінюють у цьому факті.

Мацей Моравецький, прем’єр-міністр РП:
— Кожна серйозна держава повинна дбати про свою історію, дбати про свою репутацію з огляду на поточну й історичну правду. Натомість польська історія стала в останні 25 років таким собі зручним «хлопчиком для биття».

Арлем Дезір, представник Організації з безпеки та співпраці в Європі з питань свободи засобів масової інформації:
— Незважаючи на те, що всі ми знаємо про чутливість до історичних подій, свобода висловлення поглядів має особливе значення для істориків і науковців. Історія — це питання самостійного академічного дослідження та вільної дискусії, а не рішення суду. Закон повинен бути відхилений як непропорційне обмеження свободи висловлення поглядів.

Олександр Кузьмук, колишній міністр оборони України:
— Якщо згадувати історію, 100, 200 років тому, навіть короля Болеслава, тисячу років тому, то ми стільки наберемо, що ті мільйон двісті тисяч українців, котрі зараз працюють в Польщі, то це п’ятий український фронт пішов у Польщу. Так він схопиться за коли, якщо будемо згадувати всіх повішених козаків від Львова до Києва.

Сергій Толстов, директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень:
— У цьому законі — надзвичайно широкий спектр звинувачень і застережень. Однак мова йде, передусім, про публічні заяви, які суперечать закону. Криміналізація минулого, або криміналізація історії, має негативний характер. Такий крок поляків не можна вітати. На мій погляд, у посттоталітарних країнах криміналізація заяв обмежує свободу думки та свободу слова.

Адам Бальцер, викладач Студій Східної Європи Варшавського університету:
— Існує певний парадокс, який полякам важко збагнути: до нас приїжджає молодь переважно зі Західної та Центральної України, де Степан Бандера та УПА користуються популярністю і до яких є позитивне ставлення. На жаль, зараз у Польщі Україні існують два паралельні світи та два монологи. Якщо обидві сторони назавжди укріпляться на таких позиціях, то дискусія не матиме великого сенсу.

Лукаш Адамський, віце-директор Центру польсько-російського діалогу та згоди:
— Поляків і українців, я б сказав, роз’єднує не так сама історія, адже з тієї ж Волинської трагедії минуло 73 роки і живих свідків майже немає, а саме сприйняття. Українські еліти довгий час ігнорували цю проблему і не помітили, як у Польщі втратили терпіння. Власне визнання УПА і культ тих організацій, які в Польщі дуже негативно сприймаються, стало поштовхом, який скерував польські еліти у бік відмови від юридичних евфемізмів.

До теми
Польський адвокат Лех Обара виграв у німецькому суді справу щодо неприпустимості вживання німецьким суспільним каналом ZDF вислову «польські концентраційні табори». Як повідомляє Onet.pl, мова про справу Кароля Тендери, котрий під час Другої світової війни був в’язнем табору смерті. Чоловік подав позов на телеканал ZDF, який 2013 року назвав «Аушвіц» і «Майданек» «польськими концентраційними таборами». Уряд РП завжди відстоював у міжнародних судах позицію, що «Освенцим» означає лише назву міста за 60 км від Кракова, а табір смерті, який був облаштований у околицях цього міста, називався «Аушвіц».
Перше рішення, винесене в цій справі 25 квітня 2016 року судом у Кракові, було не на користь позивача, однак його юристи подали апеляцію та виграли справу. Згідно з рішенням суду, на головній сторінці німецького каналу мали впродовж місяця розмістити вибачення. ZDF, однак, розмістив їх на одній із бічних сторінок, а його юристи оскаржили рішення краківського суду в ФРН. На каналі вважають, що рішення суду в Кракові могло бути винесене під впливом політики партії «ПіС».
Однак суд у німецькому Кобленці відхилив скаргу ZDF. Це рішення є правомочним, хоча й неостаточним. Канал ще може подати апеляцію до федерального трибуналу в Карлсруе, однак, найімовірніше, до цього справа не дійде. До речі, в німецьких судах зараз розглядають ще два позови поляків щодо вислову «польські концентраційні табори» до газети Mittelbayerische та Radiо B5.
Ще один скандал розгорівся в Італії. Поляки, котрі живуть у цій країні, виступили з протестом після того, як ресторан у місті Болонья задумав вшанувати Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (27 січня) за допомогою спеціального «польського меню». На запрошеннях зображений колючий дріт табору смерті та троянда. Це викликало обурення польської громади в Італії.

Мовою чисел
Експерти агенції з працевлаштування Personnel Service полічили, що в кожній другій польській фірмі працює уродженець України. «Робоча сила з України вкрай потрібна для гарантування та збереження економічного зростання в Польщі», — заявив «Німецькій хвилі» Адам Глапінський, голова правління Національного банку РП. За його словами, в країні показник безробіття становить 6,6 %, а зростання валового внутрішнього продукту — 4,5 %. Однак проблемними для польського ринку праці виявилися такі негативні тенденції як дедалі помітніше старіння населення та трудова міґрація серед молодих поляків у заможніші країни Західної Європи. В країні з 38-мільйонним населенням працюють лише 16 млн. Тож за таких умов хвиля дешевих робочих рук із України необхідна, щоб компенсувати значний кадровий голод на ринку праці. Зараз на польському ринку праці зайнято 1-1,5 млн українських громадян. Водночас, за оцінками польської Спілки підприємців і працедавців, РП потребує щонайменше 5 млн додаткових працівників для гарантування стабільного економічного зростання.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...