Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

В Україні — «сімейний» уряд»

Автор:

|

Грудень 27, 2012

|

Рубрика:

В Україні — «сімейний» уряд»

Більш ніж скептично сприйняли аналітики оновлений 24 грудня Віктором Януковичем Кабінет Міністрів.

Як новорічна ялинка
Хоч главою українського уряду й залишився Микола Азаров, експерти зійшлися на висновку, що він знову очолив найвищий виконавчий орган країни ненадовго. А заміною йому прогнозують призначеного наразі першим віце-прем’єром Сергія Арбузова, який досі виконував функції голови Національного банку України (НБУ). А політолог Вадим Карасьов переконаний, що «Азаров буде офіційним прем’єром, однак де-факто урядом керуватиме  Арбузов». Відтак, пояснює: «Чому Янукович поки що залишив прем’єром Азарова? Бо, певно, в Арбузова не було шансів пройти голосування у Верховній Раді, з огляду на ситуацію всередині Партії реґіонів (ПР). Тому Яукович учинив дуже тонко з кадрової точки зору — подав кандидатуру Азарова, але де-факто прем’єром буде Арбузов. Бо насправді це — Кабінет Міністрів Арбузова. І головні ролі в цьому органі будуть виконувати соратники Арбузова, люди, яких підбирав сам президент Янукович і котрі своєю кар’єрою завдячують тільки йому».
Олег Рибачук, екс-віце-прем’єр, а зараз — голова правління громадської організації «Центр UA», упевнений, що «Арбузов став першим віце-прем’єром з однією метою — щоби його могли підвищити, після того як Микола Азаров остаточно збере весь негатив». А політичний експерт Євген Магда взагалі порівняв новий уряд із… новорічною ялинкою, де «Азаров — верхівка, яка прикрашає, але нічого особливо не вирішує». Натомість, Сергія Арбузова давно вже назвали «головним банкіром «Сім’ї» (так в Україні іменують її президента, його старшого сина Олександра, активи якого цьогоріч «потягнули» уже на 110 млн USD, а також їхнє найближче оточення).

Екс-соратник Ющенка
За іронією долі, 2005 року п. Арбузов вступив до партії «Наша Україна», почесним головою якої є Віктор Ющенко, котрий на тодішніх президентських виборах «перейшов дорогу» своєму тезкові Януковичу. 2006-го новоспечений віце-прем’єр був шостим номером у партійному списку «нашоукраїнців» на виборах у Донецьку обласну раду. Але не зумів подолати разом із ними тривідсотковий прохідний бар’єр. От і подружився спершу з Олександром Януковичем, а невдовзі — із його батьком. Причому так тісно, що оце його віце-прем’єрство аналітики вважають таким собі стажуванням в уряді, який він неодмінно очолить невдовзі.
За даними авторитетної в Україні аналітичної газети «Дзеркало тижня. Україна», під контролем «Сім’ї» опинилися й інші ключові посади, які входять до так званих силового та фінансового блоків. «Сімейними» це видання називає й таких урядовців, як-от: міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, оборони — Павло Лєбєдєв, фінансів — Юрій Колобов, доходів і зборів (створене щойно міністерство) — Олександр Клименко, економічного розвитку й торгівлі — Ігор Прасолов, закордонних справ — Леонід Кожара, інфраструктури — Володимир Козак, екології та природних ресурсів — Олег Проскурякова, енергетики та вугільної промисловості — Едуард Ставицький, аграрної політики та продовольства – Микола Присяжнюк, а також голова Держслужби з надзвичайних ситуацій (реорганізованої з однойменного міністерства) Михайло Болотський. «Дзеркало тижня. Україна» стверджує також, що «до ставлеників «Сім’ї» можна зарахувати й міністра юстиції Олександра Лавриновича».

Агенти впливу
Якщо Сергій Арбузов — перекинчик від Ющенка, то Ігор Прасолов, за даними інтернет-видання «Наші гроші», заради наближеності до Віктора Януковича зрікся дружби з олігархом Ринатом Ахметовим, чиї компанії раніше очолював. А нині виявляється, що п. Прасолов переписав на дружину Наталію свої підприємства, якими та тепер володіє спільно з… п. Януковичем.
Утім, оточення п. Ахметова й в новопризначеному уряді представлене аж шістьма персоналіями. Найвідоміші з них — віце-прем’єр Олександр Вілкул і міністр реґіонального будівництва Геннадій Темник. Не повністю «відірваними» від Рината Ахметова вважаються й Володимир Козак, й Ігор Прасолов. Натомість, наближеним до ще одного олігарха — Дмитра Фірташа — є Юрій Бойко, який навіть отримав підвищення з рангу міністра до віце-прем’єра.
Але, як наполягає політолог Володимир Фесенко, найвпливовіша група — це «Сім’я», котра, найімовірніше, і сформує неофіційний «малий Кабмін», що визначатиме засади соціально-економічної й, особливо, фінансової політики, на чолі з новим віце-прем’єром, уже готується стати із часом офіційним прем’єр-міністром, — Арбузовим.
«Постажується й піде вище», — лаконічно коментує це призначення Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру Разумкова.

Дилетанти чи профани?
Утім, урядового досвіду й компетентності бракує не тільки Сергію Арбузову. Приміром, головним комунальником і будівельником України став інженер-метеоролог Геннадій Темник. Тож Володимир Лановий, президент Центру ринкових реформ і екс-віце-прем’єр, цілком слушно констатує: «Економічним блоком питань нового уряду буде займатися «молодь» без досвіду. Із-поміж усіх лише Колобов має практику роботи з державними фінансами. Тому це – досить неочікувані призначення. Люди, які не займалися економікою в широкому масштабі, навряд чи зможуть упоратися із системними проблемами, котрі зараз переживає наша економіка. Я не бачу тут програмного, як тепер модно казати, креативного підходу з боку президента, який би цілеспрямовано вирішував проблеми структурного та фінансово-економічного характеру, що накопичилися в нашій державі.»
А депутат із парламентської фракції УДАР і екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник поділився такими побоюваннями з приводу новопризначеного уряду: «Принципи побудови нового Кабінету Міністрів не можуть не тривожити. Ідеться навіть не про персоналії нового складу уряду, їхні освітні, професійні чи моральні якості, а про принципи, правила побудови, дотримання яких, за правильного підбору персон, дає змогу сформувати команду. Не людей підбирали під потрібні функції, а функції підганяли під потрібних людей».

За квотою Росії
За даними Юрія Якименка, і «міністр оборони Павло Лебедєв спеціалізується на фінансах, але не має ні належної освіти, ні належного досвіду в оборонній сфері». Але Микола Томенко, депутат із фракції «Батьківщина», пояснює: «Новопризначені чиновники міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник і міністр оборони Павло Лебедєв є квотою Російської Федерації. А, призначивши міністром соціальної політики колишнього депутата фракції Блок Юлії Тимошенко — «Батьківщина» Наталію Королевську, яка, очолюючи під час парламентських перегонів партію «Україна — вперед», критикувала уряд Миколи Азарова, президент Янукович , по суті, «демаскував» її. Бо засвідчив тим, що вона тільки вдавала опозиціонерку, аби відволікти на себе хоча би якийсь відсоток виборців, налаштованих проти влади».
Експерти не дійшли, між тим, спільної думки щодо призначення міністром зовнішніх справ Леоніда Кожари. Приміром, Тарас Чорновіл, його тепер уже колишній соратник по парламентської фракції ПР, вважає цього новачка в уряді проєвропейським політиком. А призначення п. Кожари міністром закордонних справ — «крапкою на східному інтеграційному векторі, згідно з яким Україна мала інтегруватись у Митний Союз (МС) Росії, Білорусі та Казахстану».П. Чорновіл запевняє щодо цього: «Призначення Кожари, який абсолютно був зорієнтований тільки на західний вектор і ніколи не вмів і не хотів працювати в російському векторі, означає, що все-таки на вступі до МС можна ставити крапку і хрест. Я дуже добре його знаю, він справді з тих, хто звик працювати по західному вектору.»
Із Тарасом Чорноволом погодився колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко, який позитивно оцінює призначення на посаду глави МЗС Кожари й очікує від нього прогресу на шляху підписання Угоди про асоціацію з Європейського Союзу (ЄС). Тієї ж думки – і голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут: «Те, що керівником МЗС став Кожара, а Грищенка відсунуто на таку більш почесну роль гуманітарного віце-прем’єра, свідчить про те, що цей європейський контекст буде відігравати більшу роль. Кожара був останнім часом таким собі адвокатом ПР у Європі, знайшов там багато партнерів для ПР». Пан Грищенко, натомість, напсував дуже багато відносин зі своїми колегами в ЄС.

Міністр-інтрига
Але, своєю чергою, Валерій Чалий, заступник генерального директора аналітичного Центру імені Олександра Разумкова, зовсім не вважає Леоніда Кожару прихильником євроінтеграції України, позаяк зізнався: «Мене хвилює, що немає людини, яка може бути комунікатором із Брюсселем». Відтак, п. Чалий боїться, «щоби цей уряд не став урядом капітуляції» перед Росією.
Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр», теж дійшов висновку, що «призначення на посаду міністра закордонних справ Кожари свідчить про замороження відносин України зі Заходом». А п. Томенко додає, що якраз для розвитку російського вектора призначено віце-прем’єром Костянтина Грищенка, який досі очолював МЗС: «Він буде займатися Росією, його там люблять і шанують. Тому для РФ призначений Грищенко, а для західного світу — Кожара».
Однак політолог Вадим Карасьов у призначенні міністром п. Кожари вбачає іншу мету: «Головне завдання нового голови МЗС, як і взагалі МЗС, — створити сприятливі зовнішньополітичні умови для переобрання Януковича на 2015 рік. Очевидно, Леонід Кожара, який довів свою ефективність, роз’яснюючи європейцям і американцям ситуацію навколо Тимошенко та Луценка, упорався із цим завданням краще, ніж Грищенко.»
Утім, п. Карасьов переконаний, що цим функції п. Кожари не обмежаться: «Друге його завдання — змінити настрої в дипломатичному корпусі України. Бо українська дипломатія — це така закрита, кастова корпорація, яку нинішня влада підозрює, і небезпідставно, у прихованому націоналізмі. Для цього є певні підстави. Адже ми пам’ятаємо, як МЗС поставився до виборів 2004 року. Це дуже важливо. Тоді це зіграло неймовірну роль у вирішенні революційної ситуації в Україні, коли фактично західні партнери взяли на себе модерацію стосунків між Кучмою, Януковичем і Ющенком. Тому завдання Кожари полягає в тому, щоби змінити цю внутрішню закриту корпорацію, провести кадрові зміни в дипкорпусі, змінити частково й кадри в посольствах. Аби там було менше духу націоналізму та «помаранчевості». Кожара не стільки від дипкорпусу, як від ПР, має змінити дух дипломатії й створити сприятливі для сьогоднішньої влади зовнішньополітичні умови задля його переобрання 2015 року.
Утім, Ростислав Іщенко, президент Центру системного аналізу та прогнозування, називає новопризначений уряд «технічним Кабміном»: «Із таким урядом можна вступати в Аляску, у Канаду, в Антарктиду, у МС, у ЄС, і в принципі протиріч не буде. Скаже президент, що вранці вступаємо в ЄС, а ввечері — до МС, а завтра вранці ми встанемо й будемо вступати в ЄС, МС, Австралію й одразу всюди. І головне, що кожен міністр скаже, що все це правильно, бо це – наймудріше рішення президента».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...