Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 20, 2018

В Україні пройшла хвиля неоднозначних арештів

Автор:

|

Липень 07, 2016

|

Рубрика:

В Україні пройшла хвиля неоднозначних арештів
Валентин Лихоліт

Валентин Лихоліт

Поки директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) сумнівається в потребі «збільшення кількості ув’язнених», повсякчас з’являються все нові заарештовані.

Операція «Імітація»?
1 липня Владислав Красінський, оглядач київського телеканалу Espreso, констатував: «Перший місяць літа ознаменувався гучними затриманнями підозрюваних у справах топ-корупції. Мало не щотижня керівництво НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) звітувало про нові віхи у розслідуванні багатомільйонних і навіть мільярдних фінансових махінацій».
Але українці розцінили ці затримання скептично. Зокрема привід для сумніву дав їм Артем Ситник, директор НАБУ. «Збільшення кількості ув’язнених чиновників без усунення корупційних ризиків не є запорукою успішної боротьби з корупцією. Самі «посадки» не знищать корупцію — треба ламати «схеми», — запевнив він в інтерв’ю «Громадському телебаченню».
Однак після сумніву керівника НАБУ в потребі ув’язнення чиновників результативності від його роботи вже мало хто очікує. Навіщо ж тоді відбулися затримання підозрюваних? Експерти не виключають, що мета затримань — імітувати бурхливу діяльність слідчих. Але імітують її аж надто вже недолуго, аби повірити в щирість.
Приміром, 29 червня Валерій Карпунцов, народний депутат України, повідомив, що слідчі НАБУ обшукали квартиру Костянтина Кулика, прокурора сил антитерористичної операції (АТО), але жодних доказів проти нього не знайшли. Депутат також твердив, що слідчі забули при цьому вручити п. Кулику повідомлення про підозру, й що таким чином вони зривали справи Олександра Сухомлина й Андрія Кошеля, поплічників олігарха Сергія Курченка. Адже того ж 29 червня мало відбутися апеляційне засідання суду у цих справах, на якому п. Кулик мав представляти обвинувачення.
Натомість п. Ситник заявив, що п. Кулика підозрюють у незаконному збагаченні, оскільки дорогі автівки та помешкання прокурора АТО, а також його сім’ї — несумісні зі задекларованим ними доходам. Максим Грищук, перший заступник керівника САП, заявив, що «Кулик за півтора року витратив більше, ніж заробив за п’ять». «Є калькуляція по зарплаті Кулика за п’ять років — 1 млн 600 тис. він заробив, а лише майна, яке набув за останні півтора року — більше, ніж на 3 млн грн».
Однак журналісти інтернет-видання «Українська правда» дізналися з протоколів обшуку в квартирі п. Кулика, що слідчі не знайшли тих предметів, речей і документів, які планували виявити. А Ірина Кулик, дружина фігуранта, заявила, що, приміром, дорога автомашина, яка привернула увагу слідчих, належить їй і придбана вона ще сім років тому.
Натомість адвокати Костянтина Кулика представили в ході суду висновок дослідження, проведеного з використанням поліграфа, які засвідчили, що, заперечуючи закиди слідчих щодо нього, він казав правду. Відтак Солом’янський суд Києва обрав п. Кулику м’який запобіжний захід — лише відсторонив його від посади до 4 вересня й відпустив під особисте зобов’язання. Тож політичний експерт Петро Охотін погодився зі заявою депутата п. Карпунцова, що заходи проти п. Кулика — це радше протидія його роботі в справі Януковича-Курченка, в якій прокурор АТО дотримується жорсткої державницької позиції і не йде на угоду з представниками старого режиму, ігноруючи спроби підкупу.

Часткові задоволення
Той же Солом’янський суд також лише частково задовольнив клопотання прокуратури щодо іншого звинуваченого нею — обрав запобіжний захід у вигляді сплати застави 413 тис. грн Святославу Протасу, колишньому головному санітарному лікарю України, затриманому 30 червня за підозрою в організації схеми з розкрадання 400 тис. грн бюджетних коштів разом із Олександром Чепурним, начальником департаменту Державної санітарно-епідеміологічної служби. Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ, заявив, що вони виписували на своїх співробітників премії в розмірі двох місячних посадових окладів, частину з яких доводилося віддавати шефам в областях, а ті вже передавали частину грошей своїм головним босам.
Оперативники НАБУ і Національної поліції задокументували 11 подібних фактів, які можна прирівняти до хабарів. Однак Ігорь Щедрін, керівник організації «Медконтроль», коментуючи це резонансне затримання в ефірі радіостанції «Голос столиці», заявив, що їм «інкримінують не те, що, за нашими даними, мали б», бо «ні для кого не секрет, що в санітарно-епідеміологічній службі завжди створювалися зовсім інші фінансові потоки» — «наприклад, що раніше, що зараз за дозвіл на мале підприємство як платили тисячу доларів, так і платять».
«Є така специфіка в українського законодавства: що б не зробив чиновник, він завжди несе за це дуже маленьку відповідальність. І там, де звичайна людина вкраде пиріжок і понесе відповідальність, то чиновник вкраде цілий потяг і не сяде. Я впевнений, що серйозних покарань ніхто не отримає», — пояснив експерт.
Досі покарань не отримав і ніхто зі сепартистів. Приміром, 21 червня Шевченківський районний суд Києва повернув Генеральній прокуратурі України (ГПУ) обвинувальний акт у посяганні на територіальну цілісність держави проти Олега Царьова, екс-депутата від Партії реґіонів (ПР). Бо судді дійшли висновку, що обвинувальний акт має суттєві недоліки.
Бо, по-перше, при обвинувальному акті не було розписки п. Царьова про те, що він отримав матеріали відкритої щодо нього карної справи. По-друге, в акті не зазначено місце проживання колишнього нардепа. Відтак постає дилема — або в ГПУ працюють профани, або там не прагнуть покарати сепаратиста.
Тож мало хто вірить у те, що покарають Аллу Александровську, заарештовану 29 червня колишню депутатку парламенту від Комуністичної партії України. «Їй інкримінують частину 2 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і частину 3 ст. 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) Карного кодексу України», — повідомив Олександр Шадрін, адвокат політика.
У Харківському антикорупційному центрі пояснили, що п. Александровська переписала приміщення, які раніше належали очолюваному нею обласному комітету забороненої вже Компартії на громадську організацію свого розшукуваного правоохоронцями сина Олександра. А співробітники Служби безпеки України отримали інформацію, що представники забороненої в країні Комуністичної партії, зокрема колишній народний депутат Александровська, й її син Олександр, котрий переховується в Росії, намагаються підкупити керівництво та депутатів місцевих рад реґіону для прийняття на сесіях звернень до парламенту та президента щодо змін до Конституції з питань федералізації».

Чи можна назвати це правосуддям?
Але громадськість бурхливо реагувала не на ці затримання, а на арешт 1 липня Печерським районним судом Києва на два місяці Валентина Лихоліта, колишнього начальника штабу добровольчого батальйону «Айдар». Журналіст Сергій Іванов повідомив із приміщення суду: «У залі виникла бійка. Суддю облили водою. Вела засідання суддя Христина Гладун, котра зняла з розшуку Андрія Портнова (голову адміністрації президента-втікача Януковича. — Ред.), і стосовно котрої ГПУ розслідує карне провадження».
Відтак активісти і нардепи не дозволили вивезти п. Лихоліта з приміщення суду та провели ніч у його приміщенні. Бо не повірили пред’явленим йому та бійцю «Айдара» Ігорю Радченку звинувачення в тому, що вони, перебуваючи в зоні бойових дій, нібито пограбували Валентина Казаков, колишнього мера Сєверодонецька та соратника Янковича по ПР (затриманий розповів, що список пред’явлених йому звинувачень куди ширший — тут і незаконне формування збройних людей, грабежі, мародерство, викрадення людей і техніки).
Відтак у скандал був змушений втрутитися генеральний прокурор Луценко, котрий заявив, що «запобіжний захід Лихоліту було обрано неправильно»; «не вивчені всі обставини ситуації, яка складалася навколо дій батальйону «Айдар». Тож Валентина Лихоліта випустили на поруки наролних депутатів Єгора Соболєва, Павла Костенка, Андрія Лозового, Ігоря Мосійчука та Семена Семенченка.
Але дуже багатьох це спонукало до запитання — чи не для того затримували патріота, щоб заступництво за нього генпрокурора посприяло аж ніяк не високому рейтинґу останнього? Принаймні частина оглядачів дійшла спільного висновку, що нагінкою на одного з добровольців влада намагається приструнити решту, аби не почувалися надто впевнено в країні, де вони для більшості своїх співвітчизників — герої.
Натомість журналіст блогер Валентин Торба слушно зауважив: «Гостра фаза конфлікту спала, але в повітрі залишилася чергова хмара неспокою. Адже не в перше у нас спочатку ефектно судять, потім драматично відпускають на поруки та тримають обвинувачених «на мотузку». Виникає закономірне питання — чи можна назвати це правосуддям?».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...