Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Apr. 27, 2017

Урядовий мортідо: Фрейд би плакав

Автор:

|

Грудень 18, 2014

|

Рубрика:

Урядовий мортідо: Фрейд би плакав

Кабмін

Прем’єр-міністр України неодноразово називав постреволюційний Кабмін «урядом-камікадзе». Виникає запитання: чому так багато самовбивць є серед парламентських сил? Можливо, тому що жертовність українських політиків — показуха. Політичні амбіції Арсенія Яценюка вимагають жертвувати хіба що реформами на користь рейтинґу. Президент же привів у парламент великі олігархічні групи, що теж не є зацікавлені в радикальних змінах — великі гроші люблять тишу.

Якщо проаналізувати й узагальнити думки українських експертів стосовно реформаторського потенціалу чинного Кабміну, отримаємо, загалом, схожий висновок: він є, але повністю залежний від політичної волі перших осіб держави. Поки що, на жаль, виникає більше приводів говорити про конкуренцію п. Порошенка та п. Яценюка, ніж про їх взаємодію. Якщо конкуренція переросте в конфлікт двох найбільших урядових груп, наслідки можуть бути непередбачувані, але однозначно сумні.
Наразі передвиборче гасло Петра Порошенка «Жити по-новому» на рівні Кабміну діє навіть не наполовину, а на третину: нових людей розставили за старим квотним принципом у стару систему. Хоча, якщо придивитися, то й серед нових облич третина вже знайома: Полторак, Аваков, Квіт, Петренко — такі ж залишенці, як і їхній безпосередній керівник. До міністра оборони претензій буде найменше: часу в нього було обмаль, та й на тлі свого попередника генерал Полторак викликає більше довіри. Інші ж отримали другий шанс, хоча ні міліція, ні юстиція в Україні після Майдану ніяк не змінилася. Освіта, схоже, розривається між необхідністю семимильними кроками рухатися в Європу та бажанням залишити собі «все найкраще» з радянської системи (зокрема, любов до укрупнення й централізації апарату).
Камікадзе-претендентів на міністерські портфелі виявилося так багато, що довелося вигадувати нові міністерства. Та не лише вигадувати, а ще й просувати, попри негативну реакцію українського суспільства. Між тим, відомий блогер Карл Волох уже пророкує провал Міністерства інформаційної політики, називаючи його дикістю для демократичної держави. Український Інтернет рясніє мемами про ще одне новостворене Міністерство магії України, яке прогнозує «фантастичні результати на рівному місці» та називає кумівство «маленьким дивом».
Справді, у ситуації,коли було оголошено про «затягування пасків» і економії, коли швидкість ухвалення рішень — надзвичайно важлива, більш логічним кроком було би скоротити кількість міністерств, а не роздувати їхню структуру. Політтехнолог Сергій Гайдай говорить про необхідність об’єднання Міністерства економіки та сільського господарства. Музиканти з гурту Kozak System запевняють, що жодних результатів діяльності Міністерства культури не відчувають ні вони, ні їхні колеги по цеху. Є сумніви і щодо доцільності існування міністерств молоді та спорту, екології.
Журналіст Вахтанг Кіпіані називає новий уряд вінегретом. Тут – і вже знайомі посадовці, і нові, і «любі друзі», і люди-загадки, і скандальні особи. Серед таких колишній нардеп Тарас Стецьків називає віце-прем’єра з питань інфраструктури Вощевського, котрий працював за Азарова й має порушені проти себе карні справи. До підприємців лобістів різних бізнес-інтересів п. Стецьків зараховує його керівника міністра Пивоварського та міністра енергетики Дещишина. Загадкою є міністр екології Шевченко, діяльності котрого раніше не було помічено у справах захисту навколишнього середовища.
Загалом, патологічна жертовна активність українських чиновників і політиків, на жаль, за своєю суттю не відрізняється від «пакращувальної» діяльності їхніх попередників і зводиться до традиційних маніпуляцій, єдиною метою яких є задоволення власних шкурницьких потреб.
Створений за квотним принципом такий різношерстий уряд має всі шанси стати алегоричним тріо з байки «Лебідь, щука та рак». Бо навіть у силовому блоці, що «споконвіку» давався на відкуп Президенту, є багато висуванців п. Яценюка. Єдиним аргументом на користь того, що прем’єр і президент уміють домовлятися, є міністри-іноземці. Саме їх призначення виглядає певним компромісом.
Новий уряд, у першу чергу, має навчитися працювати швидко. Українські золотовалютні резерви тануть, наче сніг навесні, а довіра Міжнародного валютного фонду до Арсенія Петровича — не безмежна. У цих умовах майже місяць формування коаліції через урядові торги за посади справді виглядає самогубством. Виникає відчуття, ніби за потягом до задоволення потреб (лібідо) у людей із Кабміну ховається насправді потяг до смерті (мортідо).

Тетяна Лихограй

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...