Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jan. 22, 2018

Уперті намагання посварити українців і поляків

Автор:

|

Липень 14, 2016

|

Рубрика:

Уперті намагання посварити українців і поляків
Петро Порошенко й Анджей Дуда

Петро Порошенко й Анджей Дуда

Cенат Республіки Польща (РП) 8 липня закликав визнати Волинську трагедію ґеноцидом поляків. Відповідну постанову ухвалила верхня палата польського парламенту, а 11 липня законодавці запропонували зробити «днем пам’яті жертв ґеноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої».
Експерти вже назвали це рішення складним для подальшого розвитку українсько-польських взаємин. Офіційний Київ із оцінками вирішив не поспішати. «Наша реакція опрацьовується. Питання справді важливе, чутливе. Ще раз хочу наголосити, що ми на всіх рівнях, у т. ч. на високих, підкреслювали важливість уникнення політизації цього процесу. Це питання має розглядатись істориками. Тому давайте дочекаємось, як будуть розвиватися події», — прокоментувала ситуацію Мар’яна Беца, речник Міністерства закордонних справ України.
У самій Польщі рішення сенату було сприйнято не однозначно. Опозиція навіть звинуватила авторів документу у використанні стилістики Володимира Жириновського, одіозного російського політика, котрого називають неофіційним рупором Кремля. Але Ярослав Качинський, голова правлячої партії «Право і справедливість», відкрито назвав події на Волині 1943-1944 рр. ґеноцидом. «Ніколи не може бути так, щоб такий злочин, скоєний проти поляків, і будь-який злочин такого типу замовчували, релятивізували чи називали поняттям менш суттєвим, ніж те, що містить слово ґеноцид. Це був ґеноцид, я ще раз хочу це чітко підкреслити. Проте хочу також нагадати про тих українців, котрі в цей страшний час стали на захист поляків. Дуже багато з них заплатили за це своїм життям. Ми пам’ятаємо про них і віддаємо їм належне», — заявив п. Качинський після покладання квітів до пам’ятника «Волинського злочину».
До цього пам’ятника поклав квіти і Петро Порошенко. Він зробив це разом із українською делегацією за участі представників Адміністрації Президента України, посла України в Республіці Польща Андрія Дещиці та народного депутата України Надії Савченко. Глава держави запалив лампадку біля монументу на знак вшанування пам’яті загиблих та став на коліно. Тепер злишається чекати, чи спроможеться на відповідний вчинок державна верхівка РП.
Також квіти до монумента 11 липня поклав і Евген Чолій, президент Світового конґресу українців (СКУ). Разом із ним у скорботній церемонії взяли участь Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі (ОУП), Мирослава Керик, голова фонду «Наш вибір», що об’єднує громадян України, котрі мешкають у Варшаві, та Мирослав Купич, секретар головної управи ОУП.
Напередодні п. Чолій разом із представниками української спільноти в РП в церкві отців василіанів у Варшаві взяли участь у панахиді. Президент СКУ також мав розмови на тему польсько-українських відносин із віце-спікером Сейму Ришардом Терлецьким, віце-спікером Сенату Адамом Бєляном і головою Польсько-української парламентської групи депутатом Міхалом Дворчиком.
СКУ впродовж багатьох років підкреслює необхідність проведення польсько-українського діалогу на тему трагічних сторінок історії. Таку пропозицію 2007 року під час пам’ятних заходів 60-річчя акції «Вісла» публічно висловив Аскольд Лозинський, попередній президент СКУ.
Сейм розглядатиме питання про Волинську трагедію 18 липня. В його порядку денному одразу п’ять варіантів законопроектів, один із яких навіть пропонує відправляти за ґрати тих, хто заперечуватиме факт ґеноциду поляків українськими націоналістами в роки Другої світової війни. Щоб вплинути на результат голосування, Український інституті пам’яті виклав у загальний доступ документи Організації українських націоналістів та Української повстанської армії з архівів КДБ щодо польсько-українських відносин 1942-1947 рр., зокрема щодо Волинської трагедії. У колекції — 380 документів, передусім, із розсекречених архівів КДБ. Також великий блок матеріалів було взято з архіву Миколи Лебедя, одного з очільників українського визвольного руху. Багато років цей архів вважався втраченим, аж поки 2007 року не був переданий Центру досліджень визвольного руху. Інша його частина зараз зберігається в Гарвардському університеті.
За словами історика Володимира В’ятровича, ці документи свідчать, що початком війни стали польські акції, спровоковані німецькими переселеннями на Холмщині 1942-го. «Згодом війна перекинулася на Волинь, де набула неконтрольованого жодною зі сторін характеру селянської жакерії. Наступною ареною війни стала Галичина, де вона вилилася в завзяте, часом навіть фронтове, протистояння обох підпільних рухів — УПА й АК, а згодом ще й Надсяння та Лемківщина. Її завершальним акордом стала акція «Вісла» 1947 року, в рамках якої було депортовано близько 150 тис. українців, котрі населяли східні райони відновленої після війни Польщі», — сказав він.
Відтак Антоній Мацеревич, міністр оборони РП, заявив 12 липня, що частка відповідальності за Волинську різанину лежить на Росії. «Це очевидно. Проте це не повинно заважати нам розгледіти те, що справжнім ворогом, тим, хто використовував частину націоналістичних сил українців для того страшного злочину, є Росія. Саме там міститься злочинне джерело», — зазначив він.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...