Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

Українська влада поклоняється тиранам царської Росії

Автор:

|

Листопад 16, 2012

|

Рубрика:

Українська влада поклоняється тиранам царської Росії

Не дивина, що Росія цей рік проводить під знаком 150-річчя від дня народження прем’єра Російської імперії Петра Столипіна. Назвавши себе спадкоємицею СРСР, вона ще від царських часів успадкувала не лише двоголового орла на своєму державному гербі. Але прикро, що за вкоріненою звичкою «старшого брата» наша північна сусідка нав’язує свої вподобання та погляди на минувшину українському народові. Із подачі Москви штучно роздута до вселенських масштабів ювілейна дата Столипіна фактично стала своєрідним тестом для багатьох українських високопосадовців і політиків на вірнопідданість Росії. І дехто з них пройшов це тестування на «відмінно».

Так, у день народження Столипіна прем’єр-міністр України Микола Азаров, секретар Ради національної безпеки й оборони України Андрій Клюєв, міністр освіти Дмитро Табачник і міністр культури Михайло Кулиняк поклали квіти до його могили на території Києво-Печерської лаври. Після цього вони відвідали виставку «Столипін. Життя за Батьківщину», яка згодом уже під зміненою назвою «П. А. Столипін — державний діяч і реформатор» була продемонстрована в Севастополі, Миколаєві, Херсоні, Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та Харкові.
Та минулої осені п. Азаров, виступаючи з лекцією про Столипіна в Київському національному економічному університеті, заявив, що той «зробив велетенський внесок у розвиток держави», забувши при цьому згадати, стільки лиха він завдав українському народові. Заздалегідь вислужився перед Росією з нагоди столипінського ювілею й Дмитро Табачник. У співавторстві з Віктором Вороніним він написав книгу «Хресний шлях Петра Столипіна» — своєрідний панегірик цьому душогубу.
Не слід забувати, який кривавий слід залишив Столипін у історії України. Це за його наказами кидали в тюрми, відправляли в заслання й розстрілювали учасників селянських бунтів і всіх підозрюваних у революційній діяльності. Апологет російського шовінізму був засновником і покровителем сумновідомої «Чорної сотні». Він запровадив військово-польові суди з правом ухвалення та виконання впродовж 24 годин смертних вироків. А губернаторам дав пряму директиву: «Менше заарештовувати, більше стріляти… Переконування облиште, дійте вогнем».
Особливих переслідувань у столипінський період зазнали українська мова й культура. Столипін наказував боротися з «ідеєю відродження старої України й устрою на національно-територіальних засадах». На його вимогу влада закривала українські організації та газети, забороняла продаж книжок, проведення концертів і вечорів українською мовою. Нищилося товариство «Просвіта», навіть українські мелодії викликали в україножерів люту ненависть. Столипін категорично заборонив відзначення 50-ліття від дня смерті Тараса Шевченка, а потім заявив, що, допоки він живий, пам’ятника Кобзареві в Києві не буде.
Знаючи такі історичні реалії, дехто не пішов за прикладом п. Азарова й інших державних чиновників, що б’ють поклони Столипіну. Зокрема, свою чітку громадянську позицію щодо цього україноненависника продемонстрували члени депутатської комісії Київради з питань культури й туризму. Наприкінці січня ц. р. вони, виявивши неабияку мужність, висловилися проти прийняття в дарунок від міністерства культури Російської Федерації (РФ) пам’ятника Петрові Столипіну. На думку Олександра Авдєєва, міністра культури РФ, такий щедрий жест, як дарування пам’ятника, сприяв би зміцненню братерських стосунків між обома країнами та підкреслював би важливий внесок Столипіна в спільне історичне минуле.
Олександр Бригінець, голова комісії Київради, стосовно цього висловив протилежну думку: «Саму ідею подарувати нам пам’ятник людині, яка завдала великої шкоди Україні, я розглядаю як провокацію або вкрай необдуману дію».
Однак, як з’ясувалося цими днями, пам’ятник Столипіну все ж може з’явитися в Україні, але вже в так званій першій столиці. Наслідуючи приклад Азарова й Табачника, Геннадій Кернес, міський голова Харкова, уже підшуковує місце для монумента Столипіну й готує дозвільні документи. Імовірно, його буде встановлено на початку Бурсацького узвозу з боку вулиці Клочківської.
А в майстерні Володимира Кочетигіва можна побачити завершені гіпсові макети фігури Столипіна й постаменту. Сам же пам’ятник має бути виготовлений із граніту. Схоже, що самому скульптору соромно, що взявся за виконання такого замовлення влади, тому він усіляко уникає спілкування із журналістами. Досі ж харків’яни знали його, як співавтора пам’ятного знаку УПА в Молодіжному парку, одного з авторів дошки винахіднику Юрію Кондратюку на Сумській, автором пам’ятника ідеологу державної самостійності України Миколі Міхновському. Невже заради заробітку колишній активіст молодіжного націоналістичного руху пішов на компроміс із власною совістю?
А ось у п. Кернеса сумління, схоже, – чисте, бо він, як кажуть про таких чиновників-запроданців, ним не користується. Проти його намірів увічнити в Харкові Столипіна підняла свій голос протесту громадськість міста, зокрема прогресивні молодіжні організації. У їхніх зверненнях до місцевої влади зазначається: «Авантюра зі встановленням пам’ятника Столипіну неодмінно призведе до суспільної напруги серед жителів Харкова й області, зростання протестних настроїв національних громад краю, буде дискредитувати наше місто й нашу державу в очах світової громадськості». Ініціативна група вже попередила п. Кернеса, що в разі ігнорування ним громадської думки буде проведено широкомасштабні акції протесту за участю представників різноетнічних громад Харкова.
Чи прислухається мер Харкова до цих застережень чи й надалі вислужуватметься перед Києвом і Москвою, перетворюючи місто на заповідник колишньої імперії? На мій погляд, йому би варто орієнтуватися не на Азарова, а на Олександра Бригінця, який наперекір українофобам рішуче заявив: «Ми маємо встановлювати пам’ятники не тим, хто з точки зору самодержавства й комуністичної диктатури був героєм, а тим, хто зробив великий внесок у розвиток українства й української держави».

Сергій Горицвіт

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...