Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 14, 2017

Україна законодавчо визнала своєю метою вступ у НАТО

Автор:

|

Червень 15, 2017

|

Рубрика:

Україна законодавчо визнала своєю метою вступ у НАТО

Штаб-квартира НАТО у Бельгії

Минулого тижня, після трьох із половиною років російської аґресії, Київ на офіційному рівні остаточно скасував «позаблоковість» Януковича. Коротенький документ, обсягом лише в одну сторінку, вносить зміни до законів «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» та «Про основи національної безпеки України». Таким чином, законодавчо закріплено, що «пріоритетами національних інтересів України є інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі та в євроатлантичний безпековий простір із метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору».
«Це — дуже важливе рішення. По-перше, воно демонструє єдність політичних еліт щодо курсу на євроатлантичну інтеграцію. По-друге, примушує владу не лише говорити про НАТО, а змінювати стандарти в оборонному, без пековому й екологічному секторі. А суспільство — контролювати і жорстко питати за імплементацію стандартів», — зазначила Ірина Геращенко, перший заступник голови Верховної Ради (ВРУ).
З огляду на гібридну війну з Російською Федерацією (РФ) не дивує, що рівень підтримки населенням рішення про вступ до НАТО сягнув максимальних показників із часу проголошення Незалежності. У референдумі з питання вступу до НАТО взяли б участь 62 % українців і 72 % із них проголосували б за приєднання до альянсу. Про це свідчать дані опитування Центру Разумкова і фонду «Демократичні ініціативи».

Крок уперед, два кроки назад
Україна не вперше проголошує про свій намір вступити до НАТО. Ще за часів Леоніда Кучми Київ офіційно прагнув до членства у блоці, а за часів Віктора Ющенка норма про майбутній вступ стала частиною українського законодавства. Щоправда, тоді все обмежилося голослівними обіцянками, жодних кроків до реформування армії у відповідності до критеріїв Альянсу зроблено не було. Відповідно, на Бухарестському саміті 2008-го План дій щодо членства (ПДЧ) України у НАТО був заблокований.
На цьому тлі навіть логічною виглядала політика «позаблоковості», проголошена 2010 року Януковичем одразу після приходу до влади. Тоді слухняна ВРУ повністю вичистила зі законодавства всі згадки про НАТО та можливе членство України в ньому.
Й ось маятник учергове гойднувся в інший бік. Водночас подібні коливання можуть стати однією із серйозних перепон для вступу України в Альянс. Думка про те, що після анексії Криму та російської аґресії на Донбасі дружба з Москвою просто неможлива, доволі популярна в Україні, але в НАТО добре пам’ятають про часту зміну українських настроїв у минулому, тому не поспішають із висновками.

Бюрократія вирішує все
Тим більше, що зараз стаємо свідками концептуальних розбіжностей всередині самого НАТО. Саміт у Брюсселі (Бельгія) засвідчив, що найближчим часом увага Альянсу буде зосереджена на внутрішніх справах, зокрема, на збільшенні оборонних витрат.
У Північноатлантичному договорі, документі, що регулює роботу НАТО, є стаття № 10, яка передбачає, що розширення Альянсу вимагає згоди всіх 29 держав-членів. Якщо хоча б одна з цих країн накладе вето, то шлях для України в НАТО буде закритий. Згадаймо епопею з ратифікацією Угоди про асоціацію між Україною й ЄС, яка опинилася під загрозою через консультативний референдум у Нідерландах. На щастя, проблема врешті-решт вирішилася на користь України.
Однак, у Північноатлантичному альянсі бюрократичні перепони можуть виявитися нездоланними. «Треба розуміти, що ухвалений ВРУ закон нічого не гарантує з точки зору вступу в НАТО. Це не ми вирішуємо, а сам Альянс: коли, хто і як може до них вступити. Поки в України є системний конфлікт у формі гібридної війни на Донбасі, існує конфлікт щодо статусу Криму, малоймовірно, що Україна отримає статус члена НАТО», — стверджує Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

Війна — війною, а працювати треба
Згідно ст. 5 Північноатлантичного договору, напад на будь-яку країну-члена НАТО вважається нападом на усіх, а отже увесь Альянс має піднятися на захист свого потерпілого союзника. Звісно, воювати з РФ, зважаючи на масштаби такого гіпотетичного воєнного конфлікту, в НАТО ніхто не хоче.
Але це зовсім не означає, що Київ має опустити руки і поставити хрест на мріях про членство в Альянсі. «Європейська правда» виділяє в цьому контексті принаймні три важливих моменти. По-перше, не забуваймо, що вступ України до НАТО — питання щонайменше 5-10 років (у кращому випадку). Навіть суто теоретично про приєднання можна буде говорити лише після того, як будуть проведені необхідні реформи українських Збройних сил (ЗСУ). Чи залишатиметься на той момент при владі Путін? Чи не спалахнуть у РФ свої внутрішні конфлікти, які змусять Кремль забрати війська з Донбасу, залишивши сепаратистів напризволяще? Варіантів багато, але починати діяти Києву потрібно вже зараз.
По-друге, існує теоретична імовірність членства України та Грузії в Альянсі навіть до остаточного вирішення їхніх конфліктів із РФ. Для цього, вочевидь, доведеться змінити текст Вашинґтонського договору НАТО, виключивши вже існуючі зони конфлікту з переліку територій, на які поширюється п’ята стаття.
Тим більше, що свого часу в НАТО вже ухвалювали схоже рішення. 1951 року під час першого розширення Альянсу всім було зрозуміло, що ситуація на Кіпрі, де ворогували етнічні греки та турки, може призвести до збройного конфлікту (так воно й сталося). Водночас і Греція, і Туреччина були потрібні НАТО в його протистоянні з СРСР. Тож до Вашинґтонського договору було внесено зміну: «Визначення територій, які охоплює 5-та стаття, було переглянуто… протоколом про вступ Греції та Туреччини». Потенційно небезпечний Кіпр було виключено зі зони колективної оборони. Не варто категорично виключати можливість того, що й для вступу в НАТО України та Грузії буде знайдено схоже компромісне формулювання.
І, нарешті, третє. Вступ до Альянсу — той випадок, коли важливий не лише результат, але й сам процес. Проведення реформ, мета яких — приведення української армії до стандартів НАТО, здатні серйозно покращити бойові можливості ЗСУ вже зараз, не чекаючи на вступ.
Зрештою, впродовж останніх трьох років, навіть без офіційно затвердженого ПДЧ, співпраця Києва з НАТО й так вийшла на небачений досі рівень. Україна має доступ до низки трастових фондів, започаткованих Альянсом. Йдеться, зокрема, про оновлення систем зв’язку та покращення управління військами, лікування та реабілітацію поранених військових, реформування системи логістики тощо. Натовські інструктори (в т. ч. з Канади та США) регулярно беруть участь у навчаннях українських військових. Зауважимо, що ще торік Україна взяла на себе дуже амбітне завдання — до 2020-го досягти повної сумісності зі силами держав-членів НАТО.
Тож шлях до НАТО — це насамперед реформи безпекового сектору, впровадження натовських стандартів в армії, а також успіх політичних та економічних реформ, без яких обороноздатність залишатиметься на низькому рівні.

Ігор Берчак

До теми
Міністерство оборони України розробило законопроект, який передбачає підвищення ролі сержантського та старшинського складу ЗСУ відповідно до стандартів НАТО. Про це повідомила Оксана Гаврилюк, речник Міністерства оборони. З її слів, зараз на розгляді в Адміністрації Президента, ВРУ та Кабінету Міністрів є 26 проектів нормативно-правових актів, що забезпечують реалізацію реформ у сфері оборони. «Зокрема, планується до розгляду в парламенті проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо військових звань військовослужбовців». Він покликаний підвищити роль сержантського та старшинського складу Збройних сил України в навчанні, вихованні, підготовці особового складу і виконання завдань за призначенням відповідно до стандартів НАТО», — сказала вона.
«Документ передбачає встановлення нових військових звань сержантського і старшинського складу», — додала п. Гаврилюк. Це такі нові армійські військові звання, як «штаб-сержант», «майстер-сержант», «старший майстер-сержант», «головний майстер-сержант», а також корабельні військові звання «штаб-старшина», «майстер-старшина», «старший майстер-старшина» і «головний майстер-старшина».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...