Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 22, 2019

Україна впевнено рухається на Захід, а Росія — на Схід

Автор:

|

Червень 12, 2014

|

Рубрика:

Україна впевнено рухається на Захід, а Росія — на Схід
Українцям із росіянами не по дорозі

Українцям із росіянами не по дорозі

Путін нарешті оформив юридично політичну угоду з Білоруссю та Казахстаном, створивши Євразійський Союз (ЄАС). Тепер він може вважатися володарем пострадянської Євразії. Російський президент щиро сподівається, що цей статус серйозно вплине на його політичну вагу в перемовинах із Європейським Союзом (ЄС), США та Китаєм. Адже тепер у нього є власний союз, нехай поки що не весь колишній Радянський, до складу якого входило 15 республік, але Євразійський, у якому проживає не менш як 200 млн людей. І козиряючи цим союзом, Путін спробує натиснути на своїх міжнародних партнерів, доводячи, що він, як і вони, – крутий.

Виникає враження, що Путін маніакально любить слово «союз». Це в нього, очевидно, – стара звичка рядового агента КДБ, чия кар’єра складалася не досить вдало.
Очевидно, глибокі комплекси, пов’язані з невдалою кар’єрою Путіна в КДБ, вилазять назовні тепер. Він прагне відродити колишню імперію, узявши в сучасній російській історії на себе роль великодержавника. Але Путін лукавить: бажання побудувати щось на зразок СРСР ґрунтується не на щирій любові до Росії, а на прагненні довести США, що непримітний офіцер КДБ може диктувати умови Вашинґтону. Люди, котрі працювали з ним під час шпигування в Дрездені, указують на те, що свого часу він щиро схилявся перед міццю Сполучених Штатів, боявся їх і вважав, що ця країна гідна поваги.
Любов до слова «союз» штовхає Путіна на те, щоби заплатити Киргизстану — ще одному потенційному члену Євразійського Союзу — 1,2 млрд USD за приєднання до цього квазі-утворення. Отже, євразійський потяг рушив. Його рух поки що залишає більше запитань, аніж дає відповідей. Адже запуск Митного Союзу — передвісника Євразійського союзу — не зробив його учасників багатшими. Усе зависло у своєрідній віртуальній інтеграційній фазі. І головне – те, що наразі в новій спілці відсутнє найважливіше з геополітичної точки зору — держава, яка могла би принести ЄАС справжню перемогу. Там немає України.
Після сотень Майданів по всій Україні, а також після жорстких подій у Луганській, Донецькій областях і в Одесі українська держава твердо стала на протилежний курс — до ЄС. Цей курс має бути остаточно закріплений цього місяця, коли Президент України Порошенко підпише економічну частину Угоди про асоціацію з Євросоюзом. На превеликий жаль, в українського потяга, підготованого в дорогу за маршрутом «Київ-Брюссель», стало менше на один вагон. Україна втратила Крим. Два інших важливих вагони з українського потяга мають серйозні проблеми, здатні знизити його інтеграційну швидкість. На жаль, і на кінцевій станції «Європейський Союз» також намітилися проблеми.
Вибори до Європейського парламенту вказали на посилення скептичних настроїв у країнах – членах ЄС, які не бачать сенсу в продовженні реалізації проекту єдиної Європи. Але все ж, незважаючи на дуже важкі втрати — людські й територіальні, — напрямок руху Україна вибрала правильний. Бо Європа для України — це страховка від потрапляння в «китайську пастку», майстерно створювану Пекіном за допомогою російських політичних маніпуляцій.
Аналітики запевняють, що в успішній реалізації інтеграційних проектів на території колишнього СРСР під проводом Росії кровно зацікавлений Китай. Розлом по лінії Європа-Євразія цілком задовольняє стратегічні інтереси Піднебесної. Адже Китаю буде важко ввійти на європейський ринок як країні-домінанту. Не для Китаю ця справа – лаятися з Німеччиною чи Францією за місце під європейським сонцем, які понад 50 років наполегливо створюють єдиний європейський ринок за вигідними для себе правилами. А от якщо Росія, пересварившись із своїми сусідами, усе-таки створить якусь подобу союзу, Китай його поглине за лічені роки. Адже ослаблена в боях із своїми колишніми союзниками російська армія, виснажена міжнародними санкціями млява російська економіка – ідеальний об’єкт для китайської експансії. Пекін просто ввійде й усе на пострадянському просторі під себе підімне. Не сказавши при цьому Росії навіть елементарного «дякую» за виконану чорну роботу.
Україна повинна розуміти такі перспективи. Виходячи з існуючих тенденцій рух Києва у бік Брюсселя залишається стратегічно виправданим. Адже Україна опиняється на кордоні великого європейсько- євразійського розлому. Залишатися в такій ситуації нейтральною не можна — у такому разі велику європейську державу очікує дуже швидкий провал у яму з подальшим сповзанням в обійми євразійського блоку.
А ось сісти на потяг, що прямує в бік ЄС, — означає приєднатися до спільноти, яка має не тільки загальновизнані людські цінності, а й значний технологічний і інвестиційний потенціал. Ці речі допоможуть українському суспільству вилікуватися від пострадянської психологічної травми. А з Пекіном, безумовно, можна й треба розвивати стосунки, але сидячи при цьому в європейському човні.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/808

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...