Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Україна та РФ і досі продовжують співпрацю у військово-промисловій галузі

Автор:

|

Лютий 16, 2017

|

Рубрика:

Україна та РФ і досі продовжують співпрацю у військово-промисловій галузі

Українська корпорація «Мотор-Січ» уклала контракт на поставку двигунів АІ-136Т для спільного російсько-китайського гелікоптера Advanced Heavy Lift (AHL), пише видання «Комерсант». У державному холдингу «Вертольоти Росії» цю інформацію виданню підтвердили.

Від 10 т до 15 т вантажу
AHL розробляється спільно російською корпорацією «Вертольоти Росії» і китайською фірмою Avicopter. Машина злітною масою 38 т зможе підіймати від 10 т до 15 т вантажу і розвивати швидкість до 300 км/год. Дальність польоту складе 630 км, а висота — 5,7 тис. м.
Перемовини щодо проекту створення спільного важкого гелікоптера Російська Федерація (РФ) і Китайська Народна Республіка (КНР) вели ще з 2008 року. Рамкова угода про співпрацю була підписана в середині 2015 року за підсумками зустрічі Путіна зі Сі Цзіньпіном, головою Держради КНР. Організацією робіт займається китайська сторона, яка веде розробку, випробування, сертифікацію та серійне виробництво гелікоптера. Участь РФ передбачає передачу технологій і розробку окремих систем.
До останнього часу проблемою залишався вибір силової установки для нової машини. Ні китайці, ні росіяни не мають технології виготовлення потрібного двигуна. Ось тут і згадали про українську «Мотор-Січ», флагмана з розробки силових установок на території колишнього СРСР.

Українське ембарго
Тут варто нагадати, що ще в травні 2015-го Верховна Рада України денонсувала відразу п’ять угод про співпрацю з РФ у військово-технічній галузі. Це стало справжнім шоком для російського військово-промислового комплексу. Зокрема, дуже серйозно постраждали авіаційна та військово-морська галузі.
Так, Самарський авіаційний завод був змушений призупинити програму випуску літаків АН-140. «З урахуванням того, що у нас 34 заводи-постачальники і головне конструкторське бюро («Антонов») — в Україні, провести імпортозаміщення з комплектуючих неможливо», — заявив Олексій Гусєв, генеральний директор російського підприємства «Авіакор».
У рамках модернізації свого флоту кілька років тому РФ розпочала будівництво десяти нових фрегатів. Оскільки з часів СРСР газові турбіни для бойових суден вироблялися тільки в Україні, фрегати планували оснастити саме українськими силовими установками. До початку аґресії на Донбасі Москва встигла отримати тільки п’ять газових турбін. Решта п’ять кораблів іржавіють на суднобудівних заводах.
Проблеми через відсутність комплектуючих українського виробництва виникли і при виробництві торпед. Завод «Дагдизель», один із провідних російських виробників торпед для підводних човнів, навіть опинився на межі банкрутства саме через втрату кооперації з українською промисловістю.
Також нагадаємо, що «українське походження» має ракетний комплекс РС-20, який вироблявся на «Південьмаші» у Дніпрі, а системи управління до якого розроблено на харківському «Хартроні». Це ж підприємство — розробник і постачальник систем управління міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н, космічних ракет-носіїв «Енергія», «Стріла», «Рокот», «Циклон» і ще низки інших космічних апаратів і супутників.
У березні 2015 року був зірваний запуск із космодрому Плесецьк ракети-носія «Рокот» із трьома супутниками системи зв’язку. Формально запуск скасували з «технічних причин», але в пресу тоді просочилися дані, що проблема виникла через ембарго української влади на поставки комплектуючих для «Бриз-КМ» — розгінного блоку ракети-носія. Варто додати, що й основні ракети-носії «Зеніт» для російської космічної галузі виготовляв також «Південьмаш». Зараз їхнє виробництво повністю зупинене.

Зрада чи бізнес?
На цьому тлі новина про контракт «Мотор-Січі» на поставку двигунів для російсько-китайського гвинтокрила виглядає, м’яко кажучи, дивно. Однак, не варто відразу галасувати про зраду та співпрацю з аґресором.
По-перше, українська компанія поставлятиме двигуни напряму китайцям. Другий момент — новий гелікоптер AHL не призначений для внутрішнього ринку Росії. За словами Віктора Кладова, директора з міжнародної співпраці державної корпорації «Ростех» (до складу якої входить холдинг «Вертольоти Росії»), універсальні гвинтокрили родини Мі-17 перекривають всі необхідні потреби, а для надважких вантажів застосовується модернізований Мі-26.
Володимир Карноза, експерт порталу Aviation Explorer, також вважає укладений контракт таким, що не суперечить рішенням про зупинку військово-технічної співпраці: «Ні на Заході, ні в КНР зараз немає двигунів необхідної потужності. Але «Мотор- Січ» його розробляв ще за часів СРСР, тому вибір китайців цілком зрозумілий».

Хитра молдовська схема
Тим часом самими лише авіаційними двигунами не обмежилося. Справжню сенсацію повідомило видання «Кореспондент». За його даними, державний концерн «Укроборонпром» через дочірні компанії закуповує російські двигуни для встановлення на БТР-80 власного виробництва. Причому робиться це за хитрою схемою зі залученням іноземних фірм.
«Кореспондент» описує одну з таких оборудок. Спільна молдовсько-українська компанія цілком офіційно придбала на російському заводі «КамАЗ» 20 двигунів, які ввезла на територію Молдови на двох вантажівках. Через кілька днів ці двигуни придбала інша — вже суто молдовська компанія, далі двигуни стали власністю фірми, зареєстрованої в Німеччині. Й нарешті після цього з німецькими супровідними документами двигуни перетнули кордон України.
Згідно з інформацією «Кореспондента», український оборонний концерн заплатив за двигуни по 15 тис. USD за одиницю. Офіційних коментарів від «Укроборонпрому» журналісти так і не дочекалися.

Ігор Берчак

До теми
Українські військові не отримують сучасні танки «Оплот», бронемашини «Дозор-Б» та іншу новітню техніку через недофінансування. Через відсутність державних коштів «Укроборонпром» муситиме відправити у неоплачувану відпустку більшість колективу Львівського бронетанкового заводу, заявили у державному концерні.
«Станом на сьогодні можливості «Укрборонпрому» в кілька разів перевищують можливості державного бюджету України. Так, ми виконали державне оборонне замовлення на 100 %, тобто віддали армії все, що вона замовляла. Але давайте говорити чесно: держава здатна закривати лише мінімальні потреби, без інвестицій у виробництво, без інвестицій у технології. Для порівняння — оборонний бюджет РФ становить майже 50 млрд USD, він більший за весь консолідований бюджет України», — зауважили в концерні.
Його керівництво також відповіло на публічну критику, щодо продажів новітніх танків «Оплот» за кордон. «Кожен проданий на експорт танк — це кілька танків для нашої армії коштом платників податків інших країн. Цю просту аксіому мають запам’ятати всі. Експорт дозволяє нам масштабувати виробництво, вкладати в нові верстати, навчати людей. Критикувати його можуть лише неуки та відверті вороги української незалежності», — наголосили в «Укроборонпромі».
«Державне оборонне замовлення у нас справді невелике, але при цьому Генеральний штаб і Міністерство оборони (МО) намагаються більше працювати з приватними компаніями та власними ремонтними підприємствами, щоб збільшити кількість відремонтованої техніки, а ініціативи «Укроборонпрому» спрямовані на створення нових зразків», — пояснив виданню «Апостроф» Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express. Таким чином, українська армія стає перед вибором: або купувати нову техніку в строго обмежених кількостях, або ремонтувати стару, але забезпечувати такою технікою якомога більше підрозділів, закриваючи проблемні ділянки фронту.
Цю дилему визнає і Президент України. «Перед нами постає вибір: або один «Оплот», або десять глибоко модернізованих і капітально відремонтованих Т-64 або Т-80. Причому «Оплот» будується мінімум за 18 місяців, а цикл глибокої модернізації Т-80 становить 2,5 місяця. Таким чином, у нас виникає питання: чи танкова рота в повному складі, чи один танк», — підкреслив Петро Порошенко під час нещодавнього засідання Ради з національної безпеки й оборони.
Антон Михненко, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, додає, що держава просто виходить із економічних реалій. «Цього року МО отримало 64 млрд грн, а просило набагато більше. Відповідно, військові вимушені задовольнятися тими ресурсами, які є, а їх вистачає для того, щоб модернізувати стару техніку, а не для того, щоб купувати щось нове і дорожче», — переконаний експерт.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...