Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 21, 2020

Україна — не Туреччина?

Автор:

|

Червень 13, 2013

|

Рубрика:

Україна — не Туреччина?

Увечері 11 червня турецькі правоохоронці застосували сльозогінний газ і водомети для розгону демонстрантів на площі Таксим, що в центрі Стамбула. У відповідь учасники акції протесту закидали поліцейських петардами, а також пляшками зі легкозаймистою сумішшю.
Пізно ввечері охоронці правопорядку ввійшли й на територію наметового табору, розбитого учасниками акції протесту в парку Гезі, розташованому біля площі Таксим. На веб-камерах, які транслювали ці події, було видно, що центр площі Таксим навколо пам’ятника Ататюрку було повністю звільнено від демонстрантів, проте поліцейські, що там перебували, стріляли набоями зі сльозоточивим газом у бік прилеглих до площі вулиць, де ще залишалися протестувальники. Інші веб-камери, встановлені в наметовому таборі, показували, як поліцейські пересувалися його територією, не зустрічаючи жодного опору.
Губернатор Стамбула заявив, що поліцейська операція зі звільнення площі Таксим від учасників акції протесту «триватиме день і ніч, доти, доки звідти не приберуть маргінальних елементів і площу не повернуть жителям».
Операцію з вигнання демонстрантів із площі Таксим поліція розпочала рано-вранці 11 червня. До цього протягом кількох днів правоохоронці не втручалися в те, що діялося на площі. Зачистка від протестувальників почалася аж після того, як голова турецького уряду вперше за весь час народних хвилювань оголосив про готовність зустрітися з лідерами протестного руху. Зустріч було заплановано на 12 червня.
Нагадаємо, площа Таксим є центром акцій протесту, які тривають у Стамбулі вже весь червень. Спочатку на площі збиралися жителі міста й екологи, протестуючи проти планів вирубки довколишнього парку Гезі. Однак коли для розгону демонстрантів поліція застосувала силові методи, екологічна акція переросла в масштабні антиурядові виступи, які охопили не тільки Стамбул, а й інші міста Туреччини. Учасники масових акцій протесту вимагають відставки прем’єр-міністра Реджепа Таїпа Ердогана, звинувачуючи його в авторитаризмі та спробі ісламізувати країну. Між тим, п. Ердоган категорично відкидає ідею дочасних виборів і заявляє, що учасники акцій протесту мають політичну мету, отримують вказівки із-за кордону та є мародерами.

Лякають Стамбулом
Віталій Кличко, лідер опозиційної партії УДАР і чемпіон світу з боксу, на початку червня попередив із трибуни Верховної Ради (ВРУ) керівництво своєї країни: «Приклад Туреччини демонструє, що масові протести може викликати будь-яке рішення влади, яке не сприймається суспільством. Тому не випробовуйте терпіння людей, воно – не безкінечне». Це застереження повторив, протестуючи того ж дня в парламенті проти арештів соратників, ще й Олег Тягнибок, голова Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Свобода»: «Якщо влада не зупиниться — її поглинуть ті ж процеси прямого народовладдя, які охопили Туреччину».
А напередодні акцію солідарності з протестувальниками Туреччини провели в Києві, біля посольства цієї країни, активісти студентської профспілки «Пряма дія», які тримали в руках плакати з написами: «Сьогодні Таксим (площа в Стамбулі, яка стала епіцентром антиурядових заворушень. — Ред.) — завтра Контрактова (площа в Києві. — Ред.)». Як бачимо, українську владу вже лякають тим, що відбувається в зовсім іншій країні.
Утім, антиурядові протести в Туреччині були спровоковані якраз тим, чого не бракує й у Києві й інших містах України. Адже іскрою, від якої спалахнули заворушення в Стамбулі, виявилося застосування поліцією сльозогінного газу та водометів проти учасників мирного сидячого страйку, котрі протестували проти рішення мерії міста про вирубку дерев у тамтешньому парку Гезі задля будівництва торговельного центру й мечеті.
Однак аналітики вважають, що жорстокість правоохоронців лише була останньою краплею в чаші терпіння опонентів турецької влади, у котрих більш ніж вистачає причин для невдоволення. Найбільше їх непокоїть ісламізація країни й авторитарний стиль керування державою, який застосовує її прем’єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган. Його звинувачують також у зростанні нерівності в суспільстві та діях у інтересах владної еліти. Відтак, центристська турецька газета «Міллієт» запевняє, що більшість протестувальників — «це міський, світський середній клас», який «почувається знедоленим і пригнобленим владою».

Паралелей не бракує
Та й в Україні він також – далеко не привілейований. Українські правоохоронці теж доволі жорстоко розганяють акції протесту, до яких людей спонукає, у тому числі, спорудження багатоповерхових будинків на місці міських скверів. За даними Центру дослідження суспільства за 2012 рік, в Україні відбувся 261 антизабудовний протест. Але цим перелік паралелей між Туреччиною й Україною не вичерпується.
Ось як коментує події у своїй країні турецький аналітик Галіп Далай із Фонду політичного й економічного розвитку SETA: «Потрібно розрізняти дві групи протестувальників. Перш за все, це – невелика група, котра перебувала в парку Гезі першого дня та яка, головним чином, мотивувалась у своїх діях екологічними факторами. Що ж до організації протестів у Анкарі й Ізмірі, то до них були причетні, в основному, неонаціоналістичні групи й інші елементи, які виступають проти уряду з політичних причин. Оскільки три останніх роки вони не могли перемогти на виборах, то тепер ненаціоналістичні групи намагаються використати ситуацію, щоби поквитатися з урядом. І цей невеликий мітинґ на площі Таксим перетворився на великі протести завдяки групам, які не могли звести порахунків з урядом під час голосування. І вони намагаються зробити це іншими засобами».
Що ж, в Україні також щороку зростає кількість прихильників націоналістичної партії — «Свободи». Причому не лише на її батьківщині — Галичині.
Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, стверджує, що ситуація в Туреччині нагадує Україну не тільки цим: «Є такий радянський вислів — «запаморочення від успіхів». Команда п. Ердогана після приходу до влади справді зробила дуже багато. Однак у якийсь момент вони відчули себе в тому становищі, коли їм уже ніхто не загрожує й можна робити все, що завгодно. Ситуація багато в чому схожа на те, що зараз відбувається в Україні. Відмінність лише в тому, що українська влада не має не те що 60 % підтримки громадян, але, гадаю, навіть і 20 %».
Нагадав експерт і про те, що «Ердоган прийшов до влади під гаслом реформ, спрямованих на «якісне державне управління та трансформацію внутрішньої й зовнішньої політики Туреччини у бік Європи, європеїзацію країни загалом». Ця ж риторика присутня в промовах представників Партії реґіонів, яка зараз перебуває при владі в Україні.

Перша ластівка?
Але якщо прем’єр-міністр Ердоган почав впроваджувати у світське життя ідеї ісламу, то керівництво України нав’язує суспільству культ власної «непомильності». Але тоді як одні аналітики й громадські активісти знаходять паралелі між подіями в Туреччині й Україні, інші наполягають на суттєвій відмінності між ними. Приміром, Дмитро Мурін, голова Київської міської організації Всеукраїнського громадського об’єднання «Громадянська позиція», запевняє, що в його місті «в людей НУЛЬ енергії» — «народ тікає від проблем і негативу, як тільки може». І все ж…
У червні проти влади почав підніматися навіть сумирний досі схід України: кілька десятків мешканців міста Лисичанська Луганській області захопили зал засідань міської ради та заблокували діяльність виконавчого комітету, вимагаючи відновити роботу промислових підприємств у місті та збільшити кількість робочих місць. Лунали також вимоги відправити у відставку депутатів міської ради в повному складі за бездіяльність. «Облогу» мерії зняли тільки після того, як міська влада погодилася розглянути деякі вимоги протестувальників на позачерговій сесії місцевої ради. Утім, протестувальники планують продовжити акцію під час позачергової сесії міськради.

Ігор Голод

Коментарі експертів:
Андрій Гладун, соціолог Центру дослідження суспільства:
— На жаль, найближчим часом не варто очікувати подібних змін в Україні. Права риторика, яка домінує в протестах і котрою послуговується «справжня ідейна партія» — ВО «Свобода», — аж ніяк не сприяє цьому. Проблема трансформації міського простору лежить набагато глибше, ніж «ларьки-ригайлівки», «центр жлобізму, дебілізму, шансону і попси» чи наявність «антиукраїнської влади», і полягає в інтересах капіталу, під які трансформується міський простір. Політична опозиція, своєю чергою, виявляється не здатною мобілізувати населення України чи запропонувати реальні зміни, що, однак, не дивно, оскільки соратники опозиції самі не проти скористатися цінною землею в Києві. Різниця лише в тому, яка група перебуває при владі в цей момент і має доступ до ресурсів. Натомість, самопіар на кожній протестній ініціативі не допомагає системному вирішенню проблеми. До слова, на Бальзака, 54 замість поваленого «свободівцями» навколо майбутнього «ларька-ригайлівки» паркану тепер зводять бетонну огорожу. Тим часом, допоки в Україні не з’явиться системний, принаймні антизабудовний, рух, що мобілізував би громадян для захисту їхніх інтересів проти великого капіталу, а не для пошуку «хорошого царя», не слід очікувати солідарності та масштабних протестів на кшталт турецьких.

Аркадій Корнацький, голова громадської організації «Селянський фронт»:
— Формування протестних настроїв в Україні можливе лише за умови кардинального погіршення економічної ситуації та рівня життя населення. В Україні відбувається погіршення в усіх сферах — політиці, економіці та соціальній галузі. Однак населення не відчуває суттєвого погіршення економічної ситуації, за винятком тих, хто безпосередньо пов’язаний зі сферами бізнесу, які зараз демонструють зниження ділової активності (промисловість і будівництво). А для того, щоби люди вийшли на вулиці, повинна статися досить глибока економічна криза, від чого ми не застраховані. Економіка України значною мірою тримається на експортних статтях — хімії, металургії, зерні. Якщо через погоду, жахливу економічну політику буде неврожай чи його великі втрати, кризові явища прискоряться. Це може бути наприкінці літа, восени. Криза може початися в будь-якому секторі економіки. Піде ланцюгова реакція. Не буде доходів, нічим буде платити бюджетникам і пенсіонерам. Вибухне інфляція.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply