Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

Україна не пролонгує Договір про дружбу з РФ

Автор:

|

Грудень 12, 2018

|

Рубрика:

Україна не пролонгує Договір про дружбу з РФ

Україні з РФ — не по дорозі

Закон про припинення дії Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною і Російською Федерацією (РФ) набув чинності 12 грудня.

«Припинення дії»
За президентський законопроект про припинення з 1 квітня 2019-го дії Договору про дружбу, співпрацю та партнерство з РФ 6 грудня ц. р. проголосували 277 народних депутатів України. Зокрема, вони погодилися, що «припинення дії Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною та Російською Федерацією звільняє Україну від будь-якого зобов’язання щодо його виконання і не впливає на права, зобов’язання або правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії».
У пояснювальній записці до законопроекту мотивували припинення дії угоди з РФ «збройною аґресією Росії проти України, яка є істотним порушенням договору про дружбу». А також запевнили, що «припинення дії договору не матиме неґативного впливу на ринкове середовище, права громадян та інші сфери суспільних відносин.
Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Росією був підписаний 31 травня 1997 року. А набув чинності 1 квітня 1999-го (з моменту обміну ратифікаційними грамотами) терміном на десять років із подальшим автоматичним подовженням так само на десятирічний термін, якщо щонайменше за півроку до закінчення терміну дії угоди сторони не заявляли про свій вихід із неї.
Саме це було вирішено зробити цього разу під час вересневого засідання Ради національної безпеки й оборони (РНБО) України. Спершу 17 вересня Президент України підписав указ, що надавав чинності рішенню РНБО.
А 24 вересня, менше ніж за тиждень до граничного терміну, Москва отримала відповідну ноту про неподовження договору. А же 3 грудня Петро Порошенко запропонував Верховній Раді України (ВРУ) закріпити зміни, пов’язані з розірванням угоди, в національному законодавстві.
Відтак Данило Лубківський, колишній заступник міністра закордонних справ, пояснив: «Погодження ВРУ в цьому випадку було просто виконанням процедури, передбаченої українським законодавством. Рішення про припинення дії міжнародних договорів ухвалює орган, який дав фінальне добро, ратифікував документ. А це Верховна Рада».

«Міг завадити»
У Києві сподіваються, що тепер буде легше домогтися компенсації за завдані збитки. Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ (МЗС) України, вважає: «До цього вихід із угоди міг завадити Україні відстоювати свою позицію в міжнародних судах проти РФ. Але те, що Київ формально не розриватиме угоду, а просто не подовжить її термін ще на наступні десять років, дозволить уникнути такого ризику. Це правильно одночасно і з точки зору справедливості, і з юридичної точки зору».
Погодився з тим, що дочасний вихід України з угоди був би «ризикованим кроком», і Микола Капітоненко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. «Якби Київ вирішив подовжити термін чинності ще на декаду, це б уже була «дурість» з боку української влади», — запевнив він.
За словами ж Павла Клімкіна, українського міністра закордонних справ, українська сторона вже припинила дію 48 договорів із РФ. Ще 40 можуть бути припинені найближчим часом. «Ми досконально переглядаємо нашу договірну базу», — запевнив він.
А от Ганна Гопко, голова комітету у закордонних справах ВРУ, повідомила, що членам парламентського комітету досі не вдалося поспілкуватися з п. Клімкіним, аби з’ясувати, дію яких саме 40 угод планують припинити на п’ятому році російської аґресії. Вона також зауважила, що очікує від МЗС проведення ревізії договірно-правової бази з РФ.
Експерти також губляться у здогадках щодо того, які саме договори має намір розривати українське керівництво. Але й вони наполягають на проведенні «інвентаризації» угод із Росією, яка б передбачала розрахунок наслідків їхнього можливого припинення.
Данило Лубківський зауважив: «Я не виключаю, що є договори, які нам не вигідно розривати, і вони ще дочекаються свого застосування». Таку обережність підтримує і Микола Капітоненко. За його словами, у ситуації з РФ Україна є слабшим партнером в асиметричних взаєминах, тому в значній кількості випадків втрати Києва від розірвання договорів будуть більшими за російські.
Водночас, експерти наполягають, що після захоплення Росією українських військових моряків першим кандидатом «на виліт» має бути угода щодо спільного користування Азовським морем і Керченською протокою. Зокрема, п. Капітоненко вважає таке: «Зрозуміло, що кораблі НАТО від цього, як дехто розраховує, в Азовському морі не з’являться, але це було б адекватним кроком у відповідь на дії РФ».

«Руйнує міф»
Своєю чергою, Сергій Руденко, політичний оглядач Української служби Deutsche Welle, цілком слушно зауважив: «Шлюборозлучний процес», який ініціювала Україна, остаточно руйнує міф, підтримуваний Путіним, про братерство й єдність українців і росіян. Адже дружби і добросусідських відносин між двома народами немає вже з 2014 року — з моменту аґресії Росії проти України. Де-юре тепер їх не стане і на міждержавному рівні. З 1 квітня 2019-го кожна сторона вільна чинити так, як вважає за потрібне».
Водночас, оглядач дійшов такого висновку: «З боку української держави неподовження «великого договору» — потрібне, можливо, запізніле рішення, яке ще раз визначає роль і місце РФ у подіях, що відбуваються в Україні. У цьому — очевидний плюс. Аґресія названа аґресією, немає різночитань і з приводу «дружби». Розрив із Москвою дає черговий шанс Україні стати по-справжньому незалежною та міцною державою. Принаймні, гібридна «дружба», яку досі нав’язував українській державі Кремль, стає минулим і жоден реванш проросійських сил не в силах буде її повернути».
«Мінус же в тому, що важко спрогнозувати подальші дії Росії поза цим «великим договором». Чи спричинить відсутність взаємних зобов’язань подальшу ескалацію напруженості в двосторонніх відносинах, чи ні? Якщо в Києві цей крок сприймають як логічний, але дещо запізнілий, то в Москві — як особисту образу від українського «режиму». Росія навряд чи пробачить Україні цей демарш. А це означає, що від Кремля можна очікувати чого завгодно, аж до спроби військовим шляхом утримати біля себе українську державу. Адже Москва сприймає як загрозу для себе і воєнний стан у десяти реґіонах української держави, і припинення дії «великого договору», і створення єдиної православної церкви в Україні, і можливу перспективу розриву дипломатичних відносин між двома країнами. Єдиний шанс для Кремля втримати в своїй орбіті сусідню державу — дестабілізувати ситуацію всередині країни. Зокрема, і збройним шляхом», — прокоментував також оглядач.

«Чи наважиться?»
Свою чергою, Віктор Муженко, начальник Генерального штабу Збройних сил України, заявив в інтерв’ю Reuters про високу ймовірність нападу на Україну з боку Росії. За його словами, РФ зосередила біля українського кордону війська з 250 танками і близько 100 тисячами військових.
Утім, не виключено, що в Росії все ж дочекаються результатів президентських виборів в Україні і зміни влади в Києві. За іронією долі, нового главу держави українці обиратимуть 31 березня 2019 року — в останній день дії «великого договору» між Україною та РФ. Можна припустити, що дії Кремля щодо української держави будуть визначатися в т. ч. і підсумками президентських виборів в Україні.
Хоча Росія — непрогнозований і дуже аґресивний сусіда, від якого можна чекати чого завгодно і будь-якої миті. В військового вторгнення в Україну також. «За логікою, наступними діями офіційного Києва стосовно Москви мають стати розрив дипломатичних відносин, закриття українсько-російського кордону, згортання в країні російського бізнесу, надання Українській православній церкві Московського патріархату статусу філії Російської православної церкви etc», — зауважив п. Руденко.
На запитання «Чи наважиться на все це Президент Порошенко?» оглядач відповів так: «Можливо. Главі української держави потрібне зростання рейтинґу напередодні президентських виборів. В умовах війни найефективніший спосіб — піти проти аґресора якщо не на східному, то, принаймні, на дипломатичному й економічному фронтах. Для цього у Петра Олексійовича є всі можливості та повноваження. Питання лише в тому, чи допоможе це йому».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...