Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 24, 2018

Україна має визнати терористів?

Автор:

|

Липень 02, 2015

|

Рубрика:

Україна має визнати терористів?
Йоганес Ган

Йоганес Ган

Європейські політики просять Київ змінити черговість виконання пунктів «мінських угод».

Лише просять…
Тиждень тому «Міст» писав про спроби керівництва Європейського Союзу (ЄС) врегулювати конфлікт на Донбасі за сценарієм, що є не вигідним для України. Тож стисло нагадаємо, що оглядач київського інтернет-видання «Європейська правда» Сергій Сидоренко розповів про намагання Йоганеса Гана, єврокомісара з питань розширення та політики сусідства, під час візиту до Києва переконати українську владу виконати політичну частину «мінських домовленостей» щодо врегулювання конфлікту на Донбасі: надати «особливий статус» теренам, окупованим Російською Федерацією (РФ) і її маріонетками, не чекаючи, доки ті виконають свої зобов’язання й відведуть важке озброєння від лінії розмежування, проведуть обмін військовополоненими тощо.
І вже наступного дня після публікації статті про спроби п. Гана схилити Україну до легімітизації терористів редакція «Європейської правди» отримала лист від керівництва ЄС, у якому, за словами журналіста, «Брюссель підтвердив, що європейські політики справді просять Київ змінити черговість виконання пунктів «мінських угод».
Як переповів п. Сидоренко, ЄС хоче, щоб Україна виконувала всі домовленості, не чекаючи на виконання навіть перших пунктів з боку РФ і підтримуваних нею терористів, хоч мінські домовленості передбачають чітку черговість виконання пунктів.
Він зацитував лист із Брюсселя: «Стаття 11 Комплексу заходів зазначає згоду (сторін) на проведення до кінця 2015 року конституційної реформи в Україні, яка має містити ухвалення постійного (не тимчасового) законодавства щодо особливого статусу окремих районів Донецької та Луганської областей» — і заперечив цьому: «Насправді «мінські домовленості» передбачають, що цей пункт може бути реалізовано тільки після виконання перших кроків, зокрема припинення вогню та відведення озброєнь, а також після виборів на Донбасі; про те, що навіть ці пункти не виконані бойовиками, в ЄС воліють не згадувати, натомість — встановлюють чіткі часові рамки щодо надання Донбасу спецстатусу».

Путін домігся успіху
Своєю чергою, російський політолог Андрій Піонтковський пояснив пропозиції ЄС у коментарі київському телевізійному каналу «Еспресо.tv» так: «Путін розгорнув масштабний дипломатичний наступ у Європі, щоб нав’язати Україні свою інтерпретацію «мінських угод». Ви ж помітили, що останніх два тижні французи і німці раптом почали тиснути на українське керівництво з приводу імплементації так званих політичних положень «мінських угод»: виборів, гарантій особливого статусу тощо».
Як вважає експерт, на європейському напрямку Путін частково домігся успіху, змусивши французів і німців долучитися до його тиску на Київ. «Ну, і він вирішив продовжити цей наступ дзвінком Обамі, намагаючись подати і йому свої інтерпретації «мінських угод». Але президент США, судячи з усього, відповів йому досить жорстко. З Обамою у Путіна гра не пройшла, йому не вдалося «всучити» свою фірмову фальшивку територіальної цілісності американцям, як, на жаль, поталанило з німцями та французами. Путінська мантра: «Дайте нам спокійно зґвалтувати Україну, а ми займемо конструктивну позицію з найважливіших для США глобальних проблем», навряд чи знайде розуміння у Вашингтоні», — додав п. Піонтковський.

Обміняти Україну — на Сирію
Натомість, оглядач Дмитро Гомон з «Еспресо.tv» дійшов висновку, що «Путін вирішив обміняти Україну на Сирію». Свою думку журналіст пояснив так: «Телефонна розмова відбулася чи не вперше на прохання самого Путіна. Це може означати, що, як висловлюються американські політики, Росія вже отримала стільки болю, скільки здатна витримати, і готова йти на поступки».
Дмитро Пєсков, прес-секретар Путіна, повідомив, що розмова стосувалася подій в Україні, виконання мирних угод. Він також поінформував про те, що найближчим часом буде створена американсько-російська робоча група для їх обговорення, яку з боку США очолить Вікторія Нуланд, помічник Державного секретаря, з боку РФ — Григорій Карасін, заступник міністра іноземних справ. Це можна вважати вже третім форматом залагодження збройного конфлікту в Україні, на додачу до мінського та нормандського. До двох останніх США не входили, але намагалися долучитися.
України, як бачимо, в цьому форматі немає. Можливо, вона з’явиться в цій робочій групі у майбутньому, коли її буде оформлено. Якщо ж ні — це погано, оскільки означатиме, що два великих гравці воліє вирішувати долю української держави без неї.
Білий дім, натомість, у своєму повідомленні про останню телефонну розмову говорив не про Україну, а про інші інтереси Росії — Сирію й Іран. Власне, це може означати, що Москва пропонує такий собі «обмін» — Україну на Сирію. Ви, мовляв, не чіпаєте нашого Башара Асада, а ми припиняємо допомогу терористам в Україні, відводимо звідти свої війська.
Ось тільки досвід Дебальцевого (місто на Донбасі, захоплене російськими військами вже після досягнення домовленості про перемир’я. — Ред.) свідчить, що сподіватися дотримання хоч якихось обіцянок Кремлем — марна річ. Тож американцям варто було би діяти за принципом: «вранці гроші — ввечері стільці».

Стану речей не змінили
Костянтин Коробов, оглядач київського телевізійного каналу «1+1», також підмітив те, про що писав п. Сидоренко: «Тиждень, що минув, викрив неочікуваний збіг у поглядах Москви та Брюсселя на конфлікт на сході України. У Росії, схоже, почали формувати суспільну думку про те, що Донецьку й Луганську треба уживатися з Києвом. Однак до поступок сепаратистам підштовхують і Київ. За даними преси, ЄС хоче, аби Донецьк і Луганськ отримали особливий статус уже зараз, навіть не припинивши реальної війни. І в Брюсселі не надто рішуче це спростовують».
Однак п. Коробов зауважив також, що наступного після зустрічі з єврокомісаром Йоганесом Ганом дня Володимир Гройсман, голова Верховної Ради України, відреагував на його спроби переконати Київ надати районам Донецька і Луганська особливий статус уже зараз, такою заявою: «Ще раз підкреслю, що Україна й український парламент готові до того, щоб належним чином виконувати (і перші кроки вже зроблено) нашу частину «мінських угод». Але для цього необхідно, аби протилежна сторона теж виконувала взяті на себе зобов’язання».
Тим часом Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, розповів про результати своїх перемовин із німецьким, французьким і російським колегами, що відбулися в Парижі 23 червня: «Чинного стану речей чотиригодинні розмови не змінили. Лише чіткіше окреслили головні питання — припинення вогню, обмін полоненими та знову вибори. Я намагався пояснити протягом, напевно, години, що проведення вільних і чесних виборів реально відкриває шлях для Донбасу в просуванні до стабілізації. Ми мали багато розбіжностей у тому, як цього досягти. Але загалом то була корисна дискусія».

Порція адреналіну
Утім, політолог Тарас Березовець зауважив, що найкатегоричніша відповідь керівництву ЄС пролунала з уст Павла Жебрівського, нового голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, котрий заявив, що допускає ймовірність силового відновлення контролю над окупованими територіями в разі порушення бойовиками умов «мінських угод».
«Це — сигнал не так бойовикам і Росії, як Заходу. Це, по суті, — сенсація. Українські офіційні особи ніколи раніше не висловлювалися з такою жорсткістю. Адресат цього звернення п. Жебрівського — Сполучені Штати, ЄС та інші західні друзі України, — прокоментував п. Березовець. – За умови збереження нинішньої риторики на замороження конфлікту, розворушити західних дипломатів — справа непідйомна. Тому будь-які заяви про те, що якщо щось піде не за нашим сценарієм, застосувати силу — це для наших партнерів як укол порцією адреналіну.
У разі обурення західних друзів завжди можна буде послатися на те, що це — приватна думка губернатора, не узгоджена з Києвом. До речі, саме таку підтримку від ЄС і США свого часу отримали хорвати. Захід до останнього ігнорував їхні благання про допомогу. Доки нарешті вони не взяли справу в свої руки і не почали погрожувати розв’язуванням війни з Югославією. У будь-якому разі, намічається досить цікава дипломатична комбінація. У Павла Івановича нових ідей для старих друзів, судячи з усього, в запасі достатньо».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

  • BlackStork

    ***
    Моє життя закреслила війна.
    Як хмара чорна світло мрій закрила.
    Собою мирне сонце затулила.
    Мене Солдатом назвала вона.
    Окоп, гармата, канонада, бій.
    Мені і цього разу пощастило.
    З моєї роти дев’ятьох убило.
    І серед них мій друг – напарник мій.
    В його очах застиглий блиск зірок.
    Сузір’їв світ в калюжі його крові.
    І світ його думок, його Любові
    Віддав мовчанню Всесвіту злий рок.
    Його Любові світ пішов від нас.
    Він часткою Любові Бога сяє.
    І на шляху до Бога нас чекає.
    На кожного у визначений час.
    З жорстоким світом смертним боєм б’юсь.
    Любові голос чути все тихіше.
    Не зможу я любити як раніше
    Коли з війни додому повернусь …
    30.06.2015

  • Gibson LesPoul

    Пошла гейропа с советами на х….й!!!

Loading...