Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 19, 2019

Угода з ЄС спонукає Київ позбутися ЧФ

Автор:

|

Жовтень 10, 2013

|

Рубрика:

Угода з ЄС спонукає Київ позбутися ЧФ

Павло Нусс, політичний аналітик і голова Громадянського комітету національного порятунку (ГКНП), звернув увагу своїх співгромадян на одну з головних причин чинення спротиву керівництвом Російської Федерації (РФ) підписанню Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС).

Порушує низку пунктів…
У преамбулі цього документа, де по пунктах розписано співпрацю між Україною та ЄС у сфері безпеки та досягнення миру на Європейському континенті, експерт натрапив на свідчення того, що перебування Чорноморського флоту (ЧФ) РФ у Криму прямо порушує низку пунктів договору про її асоційоване членство в ЄС. А відтак, ці недоліки, за словами п. Нусса, треба виправити, щоби територіально-водний ресурс України міг перейти в користування вітчизняного флоту та європейських миротворчих місій ООН і НАТО.
Тим більше що після цього, як наголосив голова ГКНП, «Україна стане східноєвропейським лідером із питань європейської безпеки». Аналітик цілком слушно вважає також, що «Чорноморський флот Російської Федерації є неконтрольованою військовою базою, яка діє на території України». І пояснює: «Сирійській конфлікт і російська активність дали нам чітко зрозуміти: дії Росії не завжди можуть збігатися з інтересами Європи та безпосередньо України в інших імовірних конфліктах, тому подальше перебування ЧФ РФ на території України є неможливим суто з політико-економічних міркувань».
Тому Павло Нусс переконаний, що виведення російського флоту з Криму та переоснащення українського флоту за європейськими стандартами почнеться після 2015 року, бо «сьогодні говорити про повне виведення ЧФ РФ із Криму зарано — попереду в нас президентські вибори, на яких головний фаворит кампанії не може діяти прямо в цьому питанні, а, на жаль, в Україні проживає значна частина проросійськи налаштованих виборців, які не підтримають цієї ініціативи». Однак експерт запевняє, що «після виборів президент матиме змогу відкрито діяти та поглиблювати співпрацю в межах Україна-НАТО».
Цю свою думку аналітик аргументує так: «Ураховуючи енергетичні перспективи після підписання Угоди про асоціацію, Україна спокійно денонсує Харківську угоду, яка суперечить її національним інтересам. Звільнення Криму надає можливість переоснащати вітчизняний флот і задіяти до співпраці НАТО й інші місії. Україна щороку наповнюватиме бюджет мільярдами доларів, а місцеве населення отримає додаткові робочі місця».

Харківська угода — під загрозою?
Тепер нагадаємо, що «Харківською» неофіційно називають підписану 21 квітня 2010 року угоду між Україною та РФ про пролонгацію перебування в Севастополі Чорноморського флоту РФ із 2017-го, коли той мав залишити Крим, по 2042-й — з автоматичним продовженням ще на п’ять років у разі, якщо котрась зі сторін цієї домовленості не висловить заперечення. Однак ратифікувати цю угоду 27 квітня 2010 року провладній більшості у Верховній Раді вдалося, лише грубо подолавши запеклий опір опозиції, яка слушно зауважувала, що Конституція України не передбачає перебування на її території іноземних військових баз, якою є ЧФ РФ. Натомість, влада виправдовувалася, що змушена була погодитися на продовження терміну базування ЧФ РФ у обмін на обіцяну їй Москвою знижку на газ.
Однак коли4 вересня Віктор Янукович зустрічався зі своїми соратниками з парламентської фракції Партії реґіонів, аби переконати їх проголосувати у Верховній Раді за ті закони, прийняття яких є однією з обов’язкових умов ЄС щодо підписання Угоди про асоціацію, то принагідно поскаржився на невиконання росіянами їхніх «харківських» обіцянок. Окрім цього розчарування в керівництва України з’явився ще один привід розірвати Харківську угоду. Андрій Клименко, голова правління Таврійського інституту реґіонального розвитку, застеріг у коментарі авторитетній київській газеті «Дзеркало тижня», що Росія, аби змусити Україну відмовитися від асоціації з ЄС, може дестабілізувати ситуацію в Криму, використавши для цього ЧФ РФ.
При цьому аналітик зазначив: «Ідеальний сценарій для вибуху ситуації в Криму — це поєднання факторів ЧФ і яких-небудь релігійних екстремістів, яких можна призначити, наприклад, із кримських мусульман. Якась група диверсантів у «національних купальниках»… Увесь світ повірить!»
Андрій Клименко звернув також увагу на ту обставину, що особливість базування Чорноморського флоту значно полегшує завдання для підривного сценарію: на відміну від прийнятого у світі порядку розміщення іноземних баз, російський флот не локалізований — його підрозділи розкидано по всьому півострову (Севастополь, Сімферопольський і Бахчисарайський райони, Ленінський район, Феодосія). Отож аналітик з наполягає на тому, що з початком торгової війни потрібно голосно називати речі своїми іменами та відпрацьовувати антисценарії, а не чекати, доки відкриється «кримський фронт».

Янукович почав тиск
Скидається на те, що президент таки прислухався до цієї поради. Бо 12 вересня політтехнолог Тарас Березовець констатував на своїй сторінці в мережі Facebook: «Як я й прогнозував, Янукович почав тиск на Росію через Чорноморський флот». Що ж трапилося 12 вересня?
Того дня українські прикордонники затримали в Севастополі відправку в Середземне море — до берегів охопленої громадянською війною Сирії — великого протичовнового корабля ЧФ РФ, бо прізвища в списку членів його екіпажу не збігалися з прізвищами в їхніх особистих документах. Випустили це судно тільки після того, як помилки було виправлено.
Схоже, що в Москві цей тиск на ЧФ РФ сприйняли як початок кінця його базування в Криму. Бо вже 16 вересня військовий експерт Максим Бугрій повідомив українським засобам масової інформації, що «31 серпня штаб-квартира Чорноморського флоту Росії отримала листа від української сторони з вимогою, щоби два російських допоміжних судна офіційно подали клопотання про продовження перебування в Україні або покинули Севастополь до кінця дня».
Окрім того, за даними Максима Бугрія, «адміністрація Віктора Януковича намагається втримати Росію від розміщення нового класу військових суден у Севастополі, що призведе до посилення мілітаризації реґіону Чорного моря, і висуває умову про участь українських оборонних компаній у модернізації». Тому експерт прогнозує, що «у зв’язку з відсутністю порозуміння між Москвою та Києвом щодо модернізації Чорноморського флоту в Севастополі Росія розміщуватиме нові судна в Новоросійську (порт на теренах РФ. — Ред.)».

«Не вигідно піднімати»
Та хоч ЧФ РФ, за даними експерта, уже почав туди передислоковуватися, Росія, звісно ж, і надалі «чіплятиметься» за Севастополь, який має для неї не так практичне, як політичне значення. Інакше навряд чи Тамара Гузенкова, заступник директора Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД), наважилася би висловлювати особисту думку, заявивши днями в інтерв’ю київському інтернет-виданню ГолосUA, що «Україні не вигідно піднімати питання про виведення Чорноморського флоту Росії з Криму, оскільки це може призвести до глобальних геополітичних змін у реґіоні».
А зміни п. Гузенкова змалювала такі: «Угода щодо Чорноморського флоту — це не породження харківських ініціатив, як багато хто думає. А пакетна угода, нерозривно пов’язана з так званим Великим договором між Росією й Україною, який був підписаний і ратифікований у 1997-1998 рр. Тому якщо хтось із радикально налаштованих українських політиків почне намагатися відрізати на щит тему Чорноморського флоту в практичному сенсі, тоді вже Росії доведеться піднімати такі страшні пласти російсько-українських відносин, які якраз і були більш-менш вирішені за допомогою Великого договору. І тоді вже мова йтиме про повернення до питання про територіальні межі».
Тож якщо Київ офіційно зажадає виведення ЧФ із Криму, то це, як попередила заступник директора РІСД, «буде підставою для Росії ініціювати перегляд існування України в нинішніх кордонах, а також посилення позиції Москви під час перемовин, зокрема в розділі Азовсько-Керченської протоки». «Тому політична риторика – це одне, гарячим політикам, звісно, важко її позбутися, але її перехід у практичне русло — це зовсім інше. Чи захоче Україна, ідучи в бік Європи на хитких ногах, отримати ще й цей головний біль? Гадаю, що ні».
Щойно після цього попередження на «чорноморському фронті» настало затишшя. За тим, довготривалим воно виявиться чи тимчасовим, будемо стежити й принагідно повідомимо про це.

Ігор Голод

Ло слова
Російська Федерація (РФ) винайшла новий спосіб переозброювати свій флот: кораблі заходять із Новоросійська до Севастополя нібито на ремонт, а потім отримують постійну «прописку» в Криму. Так Москва по-своєму вирішує питання модернізації Чорноморського флоту (ЧФ), не звертаючи уваги на позицію Києва й порушуючи базові українсько-російські угоди про військово-морську базу Росії.
У середині лютого 2013 року десантним кораблем «Азов», на порушення законів і процедур, із Новоросійська до Севастополя був доставлений БТР-82АМ, новітня модифікація базового для Збройних сил РФ бронетранспортера БТР-80. По прибутті в Україну техніка ще близько тижня перебувала на борту десантного корабля й лише 20 лютого, за кілька годин до відвідин військового містечка морських піхотинців в бухті Козача новим міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, була доправлна в розташування 810-ї бригади морських піхотинців ЧФ.
На офіційному рівні факт незаконного ввезення бронетехніки на територію України командування ЧФ РФ визнало лише у квітні ц. р. Через флотську прес-службу було заявлено про те, що «новий БТР-82АМ, який повинен замінити БТР-80, який є на озброєнні російської армії, проходить випробування на полігоні морської піхоти в Севастополі», і що «головна відмінність нової моделі БТР-82АМ від попередньої — це автоматична артилерійська установка калібру 30 мм, що значно підсилило вогневу міць машини». У планах російських військових на найближчі роки значиться надходження саме цього типу військової техніки на озброєння підрозділів морської піхоти ЧФ РФ, котрі базуються в Україні.
Ще одним прикладом порушення двосторонніх угод щодо ЧФ стало незаконне введення в Україну нового судна Чорноморського флоту Росії. Наприкінці квітня ц. р. із Новоросійська до Севастополя прибув рейдовий буксир нового покоління РБ-389. Офіційно заявлена мета — ремонт. Однак, простоявши нетривалий час біля причалу, нова техніка допоміжного флоту ЧФ активно долучилася до буксирування російських бойових кораблів і суден у акваторії Севастополя.
Уже 7 травня РБ-389 був задіяний у роботах із перешвартуванння корабельного складу в парадний стрій у межах підготовки до святкування 230-ї річниці заснування ЧФ. Згодом з’ясувалося, що операцію з перегону нового плавзасобу на головну базу Чорноморського флоту в обхід базових угод щодо ЧФ РФ російська сторона готувала завчасно: ще в Новоросійську на кормі буксира напис «Севастополь» було віддруковано як порт приписки. Тепер порушник кордону входить до складу загону суден забезпечення допоміжного флоту ЧФ і не має наміру покидати українські територіальні води.
11 вересня Москва без будь-якого дозволу постаралася непомітно провести через морські ворота України черговий караван суден Чорноморського флоту. Цього дня рятувальний буксир «Шахтар» поспішив завести на буксирі в Севастопольську військово-морську базу ще два допоміжних плавзасоби ЧФ — рятувальний буксир СБ-4 і водолазне судно ВМ-86. Обидва судна приписані до Новоросійська. Але тут Київ обурився й зажадав від незаконного каравану покинути українські територіальні води та чекати на розв’язку ситуації за межами морських кордонів України.
Лише після узгодження проблемного питання зовнішньополітичними відомствами двох держав 14 вересня рятувальний буксир СБ-4 і водолазне судно ВМ-86 уже на законних підставах зайшли в Севастополь на ремонт. Але з огляду на історію з буксиром РБ-389, цілком імовірно, що РБ-4 і ВМ-86 залишаться в севастопольських бухтах на постійній прописці.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...