Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

У Берліні домовилися про те, що навряд чи будуть виконувати

Автор:

|

Жовтень 27, 2016

|

Рубрика:

У Берліні домовилися про те, що навряд чи будуть виконувати

Нормандаська четвірка

Дуже вже хотілося позитивного результату від третіх перемовин президентів України, Франції та Російської Федерації (РФ), а також канцлера Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) щодо війни на Донбасі, що відбулися на минулому тижні у Берліні. Однак цього, на жаль, не сталося. Навпаки, обстріл із боку російсько-терористичних військ на сході України став ще запеклішим. Тепер терористи зосередили вогонь на Маріупольському напрямку і тільки за одну добу 26 жовтня 34 рази порушували «режим тиші» зі забороненого мінськими угодами озброєння.

«У теорії — все чудово»
Одразу ж після завершення перемовин Петро Порошенко заявив, що хоч документи сторони не підписали, та все ж нібито домовилися розробити та затвердити на зустрічі міністрів закордонних справ чотирьох держав наприкінці листопада «дорожню карту» імплементації, підписаних 5 та 19 вересня 2014 року й 12 лютого 2015 року мінських угод, яка складатиметься з безпекового, політичного та гуманітарного блоків. Він також запевнив, що в Берліні було «чітко наголошено, що всі складові безпекових питань мінських угод є складовою частиною дорожньої карти та плану імплементації. Мається на увазі і виведення іноземних військ, і безперешкодний доступ Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) до всієї окупованої території».
А також стверджував, що сторони перемовин обговорили необхідність запровадження на Донбасі озброєної поліційної місії ОБСЄ, яка має організувати безпеку під час підготовки майбутніх місцевих виборів на Донбасі. Російська сторона начебто також підтримала необхідність її запровадження. У Берліні буцімто домовилися, що й вибори мають відбутися на Донбасі лише тоді, коли, за словами п. Порошенка, «безпекові умови дадуть можливість проводити ці вибори».
Президент також повідомив, що, відтак, «потрібно знайти консенсус із питання особливого статусу Донбасу та механізму переходу влади на окупованому Донбасі Україні після місцевих виборів там». Вадим Денисенко, народний депутат України, прокоментував усе це так: «У теорії — все чудово. Дуже класно, що Порошенко, Меркель і Олланд змусили Путіна підтвердити всі зобов’язання. Та є одна проблема — це все гарні слова. На Донбасі нічого зараз мінятися не буде. Озброєна місія ОБСЄ — лиш барвиста обгортка і не більше».

«Не були готові ділитися»
Анґела Меркель, канцлер ФРН, після завершення перемовин визнала, що «ця зустріч дива не принесла». А в часописі Die Zeit зауважили, що коли вона розповідала журналістам про досягнуте в Берліні, то «на її обличчі читався відчай».
А от Северин Вайланд, журналіст часопису Der Spiegel, зауважив після прес-конференції учасників перемовин, що ті «не були готові ділитися з громадськістю своїм баченням ситуації», тому «багато деталей залишалися туманними». За його словами, Путін ані словом не обмовився про збройну поліційну місію, промовчали про неї й канцлерін із Франсуа Олландом, президентом Франції.
Відтак п. Вайланд резюмував: «Відчутним результатом стали лише заяви про наміри», а на обличчях Франка-Вальтера Штайнмаєра, міністра закордонних справ ФРН, та і його французького колеги Жана-Марка Еро не помітно було особливих радощів.
24 жовтня Дмитро Пєсков, прес-секретар Путіна, заявив, що хоч президент РФ і дав «потенційну згоду» на запровадження на Донбасі поліційної місії ОБСЄ, однак, за його словами, це лише «евентуальні розмови», бо «поки що немає місії, немає розуміння в ОБСЄ, як цю місію можна сформувати, де її розміщувати тощо». Отже, можна констатувати, що Путін дав у Берліні «потенційну згоду» на запровадження на Донбасі поліційної місії ОБСЄ, щоб від нього відчепилися, а насправді тягне час у сподіванні, що наступний канцлер ФРН і президент Франції будуть більше потурати його забаганкам.
На думку Станіслава Белковського, російського політичного експерта, Путін не планує виконувати ніякі домовленості, а на зустріч погодився лише тому, що боїться міжнародної ізоляції. «Мінські угоди як були блефом, так і залишаються. Путін не буде їх виконувати, тож немає чого очікувати від зустрічі у «норманському форматі», — вважає експерт. — Путін чекає, що наступного року п. Меркель і п. Олланд підуть, а тоді з п. Штайнмаєром та Ніколя Саркозі він про щось домовиться. А зараз Путін просто ламає комедію і більше нічого».

Без надії на прорив
Своєю чергою, політолог Олександр Сушко вважає, що в Берліні жодна сторона перемовин нічого не виграла і не програла, бо, за його словами, Київ і Москва залишилися на своїх позиціях. «Я би не став переоцінювати домовленість про розробку «дорожньої карти» з виконання мінських угод. Щойно почнуться дискусії на експертному рівні, як ми побачимо ті ж проблеми, що й раніше, щодо пріоритетності кроків, відповідальності, послідовності тощо», — застеріг він.
А Крістіан Тріппе, кореспондент Deutsche Welle, зауважив, що ніхто з чотирьох учасників перемовин не мав надії на прорив. Відтак журналіст назвав «дорожню карту», про яку вони нібито домовилися, паперовою. «Українці хочуть спершу вирішити питання безпеки, а після того взятися за політику. Росіяни бачать це точно навпаки: спершу Київ має виконати свої політичні зобов’язання, а після того можна обговорювати військові питання. У Києві будь-яка політична поступка вважається «зрадою» та «капітуляцією». Російське керівництво ж настільки позиціонувало себе на боці сепаратистів, що його теж звинуватили б у зраді, якщо воно допустить військове падіння бойовиків. Ситуація навряд чи могла б бути ще безнадійнішою», — пояснив він.
Своєю чергою, український політолог Володимир Фесенко резюмував: «Франція та ФРН зробили багато, щоб відновити перемовини у «нормандському форматі», зокрема, щоб вийти на зустріч на найвищому рівні. Україна підтримала цю ідею, бо краще балачки, ніж війна».

Парламент готують до зради?
Однак безрезультатними перемовини в Берліні вважають не всі. Приміром, Максим Каменєв, редактор інформаційної агенції «РБК-Україна» й її кореспондент Надія Андрикевич розповіли, Петро Порошенко готує парламент до закону про вибори на Донбасі». За словами журналістів, їхні джерела в дипломатичних колах підтверджують, що робота над підготовкою цього документа вже йде.
Відома навіть робоча назва — «Про особливості проведення виборчого процесу в окремих районах Донецької та Луганської областей». Зокрема над цим проектом працює народний депутат Руслан Князевич із парламентської фракції «Блок Петра Порошенка». А депутатів українського парламенту переконують, що саме по собі прийняття закону, який регламентує вибори на Донбасі ні до чого страшного не призведе, й що в цьому документі будуть закладені своєрідні «гачки», які будуть служити Україні гарантіями того, що РФ до проведення виборів виконає свої зобов’язання в частині безпеки.
Зокрема, передбачається, що процедура оголошення виборів буде такою ж, як і при будь-яких виборах у країні: парламент голосує відповідну постанову, призначивши їх на конкретну дату. А в перехідних положеннях закону пропонується закріпити, що результати голосування вступлять у силу тільки якщо їх визнають міжнародні спостерігачі, в т. ч. ОБСЄ.
Крім цього, в законі пропонується прописати правила голосування на виборах тимчасово переміщених громадян (з моменту початку війни на Донбасі звідти виїхало понад 1 млн громадян). Обов’язковою умовою стане участь у виборах українських партій і висвітлення передвиборної кампанії та процесу голосування українськими медіа.
Поки що незрозумілим залишається те, що саме вважати індикатором того, що на окупованих територіях можна проводити вибори. Є пропозиція, що таким індикатором може бути український прапор на всіх адміністративних будівлях окупованих територій.
Натомість українські депутати запевнили журналістів, що наразі в рамках «мінської платформи» проект закону про вибори вони не обговорюють, більше того — його ніхто в очі не бачив. Відтак журналісти дійшли висновку, що п. Порошенко має намір розділити відповідальність за політичну частину «мінського процесу» з Верховною Радою (ВРУ). Адже формально лише від депутатів залежить прийняття закону про вибори.
При цьому Президента може влаштовувати, як підтримка депутатів, так і її відсутність. У першому випадку це буде свідчити про спільну відповідальність глави держави з парламентом, а в другому — відмову ВРУ оголошувати вибори можна буде піднести Заходу як «непереборну силу», підкреслити парламентсько-президентський устрій України та плюралізм думок у державі. Однак про те, як швидко і як далеко готова піти Україна в готовності виконати політичну частину мінських угод стане зрозуміло ближче до грудня, коли учасники перемовин у Берліні домовилися зустрітися для обговорення «дорожньої карти» врегулювання ситуації на Донбасі.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...