Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 15, 2019

Цнотлива Конституція

Автор:

|

Березень 12, 2015

|

Рубрика:

Цнотлива Конституція
Петро Порошенко

Петро Порошенко

У Києві, принаймні, формально зрушила з місця конституційна реформа.

Громіздкі завдання
4 березня ц. р. на сайті прес-служби Президента України з’явилася інформація, що глава держави нарешті підписав указ, у якому пропонується затвердити положення про Конституційну комісію. А так як при цьому вказувалося, що це буде «спеціальний допоміжний орган при Президентові», котрий щойно дозволить «виробити ідеї для змін до Конституції», то таким чином влада визнала, що їх наразі ще й не розглядалося.
Водночас, із тексту згаданого указу випливає, що «розгляд ідей», зрушивши нарешті з місця, завершиться нескоро. Судіть самі: адже перед комісією поставлено ось які, все ще доволі попередні та громіздкі, основні завдання:
1) узагальнення практики виконання норм Конституції України, пропозицій щодо її вдосконалення з урахуванням сучасних викликів і потреб суспільства;
2) напрацювання узгоджених пропозицій щодо проведення конституційної реформи в Україні;
3) забезпечення широкого громадського та фахового обговорення пропозицій щодо проведення конституційної реформи в Україні за участю провідних фахівців у галузі конституційного й інших галузей права, у сфері суспільно-політичних наук, громадських діячів, представників громадських об’єднань і міжнародних організацій;
4) підготовка за результатами широкого громадського та фахового обговорення законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України;
5) сприяння налагодженню ефективного механізму взаємодії державних органів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій із питань підготовки й реалізації конституційної реформи в Україні;
6) забезпечення інформування громадськості про роботу з підготовки пропозицій щодо проведення конституційної реформи, її реалізації».
Цей доволі нудний перелік лише основних завдань засвідчує як те, що працювати комісії доведеться довго, так і те, що перед нею — прірва непочатої роботи, хоча Петро Порошенко анонсував зміни до Конституції щодо децентралізації влади ще 16 червня минулого року. Ба більше, він тоді запевняв, що уряд уже «багато працював над проектом» цих змін і що зацікавлений у них, бо «делегування частини президентських повноважень територіальним громадам дасть змогу взяти на себе і відповідальність, і напрямки розвитку реґіонів саме територіальним громадам і місцевим радам, які буде обрано вже з новими повноваженнями, і це дозволить формувати виконкоми».

Не на часі…
Відтак, Президент повідомив, що, «згідно з проектом Конституції України, значна частина гуманітарних питань, істотне розширення бюджетних можливостей буде кореспондуватися зі суттєвим підвищенням відповідальності територіальних громад». А через три дні керівникам парламентських фракцій роздали текст президентського проекту змін до Конституції, де йшлося про те, що:
1) обласні державні адміністрації ліквідуються, а замість них у всіх областях працюватимуть представники глави держави.
2) області буде перейменовано на «реґіони», а систему адміністративно-територіального устрою становитимуть реґіони, райони та громади.
3) виконавчу владу в районах здійснюють виконкоми районних рад (щоправда, при цьому рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції зупиняються Президентом, а рішення, які конфліктують зі законом, — представниками Президента зі зверненням до суду).
4) Президент має право дочасно розпускати органи місцевого самоврядування, керуючись рішеннями судів.
Утім, у проекті змін Конституції було зазначено, що наразі він — «чорновий», оскільки ще буде широко обговорюватися депутатами. Однак Олег Тягнибок, керівник парламентської фракції партії «Свобода», яка тоді ще входила до складу Верховної Ради, запропонував  почекати зі зміною Конституції до завершення війни на сході країни. І хоч Президент запевняв, що підпише та внесе до парламенту проект змін до Конституції України щодо децентралізації влади впродовж тижня, а також пояснив, що він «передбачає ключовий елемент мирного плану — децентралізацію влади». Цей документ і справді, як закликав п. Тягнибок, відклали.

…бо вигідно аґресору
І це не дивно, оскільки Сергій Лавров, міністр закордонних справ Російської Федерації (РФ), уже впродовж року вперто повторює, що припинення війни на Донбасі та збереження його в складі України «можливе лише через проведення конституційної реформи за участю всіх реґіонів і всіх політичних сил країни, узгодження таких параметрів спільного проживання, які поважали б особливості й специфіку етнічних і релігійних груп, права меншин».
Однак російський політолог Станіслав Бєлковський ще торік, 12 травня, пояснив: Кремль наполягає на «глибокій федералізації України» тому що вона, «по суті, означатиме реформування держави в систему удільних князівств, керованих із Москви». Адже місцеві ради в Україні сформовано ще в часи президенства Януковича, коли більшість у виборчих комісіях належала його соратникам по Партії реґіонів і їхнім сателітам. А сподівання на те, що позачергові вибори змінять ситуацію, були поставлені під сумнів результатами минулорічних парламентських перегонів, позаяк до Верховної Ради знову потрапили «реґіонали», котрим надто вже часто закидають сприяння російській окупації Донбасу, щоби це було неправдою.
І нікого не дивує, що, як повідомила в опублікованій 6 лютого ц. р. в київській газеті «Дзеркало тижня» оглядач відділу міжнародної політики Тетяна Силіна, на перемовинах у Мінськ Путін домагався у не лише «гарантій щодо конституційної реформи України, яка передбачає децентралізацію та федералізацію, а також створення Донецької та Луганської автономних областей (або республік)», а й «продовження інклюзивного загальнонаціонального діалогу» в країні. Таким чином він, по суті, визнав, що прагне, аби його маріонетки на Донбасі стали легальною «п’ятою колоною» в Україні, яка продовжуватиме те, чим займався Янукович, — утягуванням країни до складу євразійської імперії та підбурюванням задля цього населення на сході й півдні країни в межах «загальнонаціонального діалогу».

Системне завдання Росії
Наразі всім цим займаються лише Путін і Лавров, котрий, приміром, 21 січня твердив, що «причиною кризи в Україні є не російська аґресія», доказів якої, за його словами, він досі не отримував, а «відмінності у поглядах націоналістичного заходу» та вигаданого Кремлем «південного сходу». Цим терміном у Москві охопили аж вісім областей південної та східної України — попри те, що російським диверсантам та їхнім колаборантам вдалося захопити тільки третину території Донецької та Луганської областей.
Міністр Лавров заявив тоді, що «проведення конституційної реформи в Україні — системне завдання РФ», а також обурювався, що «Україна повинна бути чомусь унітарною державою, не залежно від того, які там інтереси у росіян, угорців, румунів та інших національностей, котрі населяють Україну». Він ще й наполягав на тому, що тільки федералізація може «помирити націоналістично налаштований захід, центр і південний хід, у яких герої — різні».
Однак Москва вже привчила українську владу сприймати меседжі Кремля з «точністю до навпаки». Тож коли Денис Пушилін, один із керівників терористичного угруповання «Донецька народна республіка», уже двічі — 22 лютого й 7 березня — зажадав, аби конституційна комісія в Києві погоджувала з маріонетками Росії будь-які зміни в Основному законі України, його захцянку проігнорували, пояснивши, що матимуть справу тільки з легітимно обраними представниками Донеччини й Луганщини.

Може розтягнутися на роки?
Звісно, що у Києві терористів навряд чи визнають рівними перемовниками. І хоч Володимир Гройсман, голова водночас і Конституційної комісії, і Верховної Ради, заявив, що децентралізацію влади в Україні треба завершити до жовтня ц. р., однак, її, радше, покладуть «під сукно». І витягатимуть лише час від часу для «ритуальних» процедур: аби заспокоїти Захід, який також усе частіше спонукає Київ до конституційної реформи. Таким чином можна буде забезпечитись, аби ця реформа не була трансформована «п’ятою колоною» Росії у фактичну федералізацію України.
Тим більше що для них уже знайшли відповідь: 13 лютого Олексій Кучеренко, екс-міністр із питань житлово-комунального господарства  прогнозував у коментарі київській радіостанції «Голос Столиці», що в Україні процес децентралізації «може розтягнутися на роки», й пояснив, щонавіть у Польщі, котрій не доводилося воювати в ХХІ ст., «така реформа тривала п’ять-сім років».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...