Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 24, 2018

Третє збіговисько «Нормандської четвірки» — у Берліні

Автор:

|

Жовтень 20, 2016

|

Рубрика:

Третє збіговисько «Нормандської четвірки» — у Берліні
Путін, Анґела Меркель, Франсуа Олланд, Петро Порошенко

Путін, Анґела Меркель, Франсуа Олланд, Петро Порошенко

Франсуа Олланд, президент Франції, заявив, що «проведення місцевих виборів в Донбасі є пріоритетнішим питанням, ніж повернення Києву контролю над українсько-російським кордоном».

Без «дорожньої карти» — ані кроку
Відтоді, як 6 червня 2014 року лідери чотирьох держав — України, Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), Франції й Російської Федерації (РФ) — вперше провели в містечку Бенувіль у Нормандії перемовини щодо війни на Донбасі, не лише журналісти, а й політики прозвали їхні зустрічі «нормандськими». Наступна пройшла 16-17 жовтня в Мілані, а третя — 11-12 лютого 2015 року в Мінську.
Після цього Путіна не вдавалося знову затягти в «нормандський» формат. Бо він вперто наполягав на своєму — визнання Україною своїми легітимними складовими частинами створених ним на її сході бандитських «республік».
Аж ось 18 жовтня на сайті президента України повідомили, що під час його телефонної розмови з Франсуа Олландом і Ангелою Меркель, канцлером ФРН, «домовилися провести 19 жовтня в Берліні зустріч глав держав у «нормандському форматі» для спонукання РФ виконати мінські домовленості щодо сфери політики безпеки».
18 жовтня прес-секретар президента РФ підтвердив його участь наступного дня у зустрічі в «нормандському» форматі, а Штеффен Зайберт, представник федерального уряду ФРН, уточнив: «Через рік після останньої зустрічі 2 жовтня 2015-го в Парижі федеральний канцлер запросила французького, українського та російського президента на вечір 19 жовтня ц. р. в Берлін. Мета зустрічі — оцінити стан виконання Мінських домовленостей із останньої зустрічі й обговорити подальші кроки».
Канцлерін запросила своїх колег по «нормандській четвірці» ще у вересні ц. р., але Путін вимагав тоді поступок — висловив «сподівання, що українська сторона вживе реальних заходів щодо виконання своїх політичних зобов’язань — амністії (колабораціоністам РФ. — Ред.) та конституційної реформи (легітимізації бандитських «республік». — Ред.)».
Натомість джерело інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна», за її словами, в дипломатичних колах повідомило їй 10 жовтня: «Україна не давала згоду на участь в саміті нормандської четвірки. Поки не буде узгоджена «дорожня карта», яка передбачатиме виконання умов безпеки Мінська Росією, така зустріч не відбудеться».
Бо ще 12 жовтня Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, офіційно заявив, що участь у «нормандській» зустрічі Президента Порошенка залежить від того, чи зможуть на ній домовитися про реальні результати. «Якщо у нас немає реальних результатів, а реальний результат для нас, оскільки РФ намагається перекрутити всю логіку Мінська, — погодити «дорожню карту», в якій зводяться три ключових напрямки. Перший фундаментальний напрямок — це безпека, другий — це логіка кроків, які потрібні з точки зору політики. І третій напрямок — звільнення заручників і політв’язнів. Без такої «дорожньої карти» у зустрічі немає сенсу», — пояснив дипломат.

Спершу — безпека
А вже 15 жовтня ще й Петро Порошенко заявив: «Я наголошував і наголошую ще раз — цей Мінський план передбачає чіткі заходи та критерії. Поки не буде виконана складова з безпеки, пакет із безпеки, Україна далі в політичному процесі просуватися не буде».
Він також знову нагадав, що пакет із безпеки передбачає повне припинення вогню, виведення іноземних військ із української території, передачу на першому етапі під контроль Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), а на другому етапі — під контроль України неконтрольованих ділянок українсько-російського кордону, відведення важкої техніки й артилерії, безперешкодний доступ спостерігачів ОБСЄ до всієї території. За словами президента, Мінський план — це абсолютно чіткий план повернення українського суверенітету на Донбас, а «все інше на сьогоднішній день — від лукавого».
18 жовтня п. Порошенко заявив, що українська сторона виступає за узгодження під час зустрічі лідерів країн «нормандського формату» в Берліні «дорожньої карти», що визначить фактичну реалізацію мінських домовленостей. Натомість на запитання щодо очікувань від цієї зустрічі він відповів: «Я дуже оптимістичний з приводу майбутнього України, але, на жаль, не надто оптимістичний з приводу цієї зустрічі. У нас немає завищених очікувань від неї. На жаль, ніхто не знає, що в голові Путіна».
При цьому Президент запевнив, що Україна імплементувала 95 % політичного пакету Мінських домовленостей, а РФ імплементувала 0 % пакету безпеки. Відтак він знову наголосив на можливості проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей тільки після реалізації РФ умов у сфері безпеки.
«Я не зовсім розумію, як ми можемо проводити місцеві вибори під час присутності російських військ. У нас були подібні вибори під час незаконної анексії Криму. Потрібно забезпечити демократичний і прозорий характер цих виборів, а для цього необхідно створити умови безпеки. Жодна країна світу не піде на вибори під час присутності іноземних військ окупанта», — констатував п. Порошенко.

«Не все влаштовує»
Однак, за даними Володимира Фесенка, директора Центру політичних досліджень «Пента», дискусії щодо порядку денного зустрічі в Берліні тривали й напередодні неї. «Головна тема для обговорення, — «дорожня карта» виконання мінських угод. ФРН і Франція, наскільки мені відомо, підготували відповідний документ, але нас у ньому не все влаштовує, — пояснив він. — Безумовно, Україна не хоче грати в односторонні поступки, це неприйнятно. Швидше за все, українська сторона порушить питання про те, що немає реального перемир’я та реального припинення вогню та продовжить наполягати на тому, що спочатку — безпека, і тільки після цього можна говорити про політичну частину угод».
Та чи погодяться з позицією України колеги Порошенка по «нормадській четвірці»? Адже, приміром, президент Франції заявив минулого тижня, що «проведення місцевих виборів в Донбасі є пріоритетнішим питанням, ніж повернення Києву контролю над українсько-російським кордоном». Мовляв, «уже після виборів Україна має отримати контроль за кордоном».
Богдан Яременко, колишній генеральний консул України в Единбурзі та Стамбулі прокоментував цю заяву так: «Ми не відстояли позицію: спочатку припинення вогню, а далі — всі інші розмови. Ми кожним своїм кроком підказуємо, що з нами так можна поводитися. Якщо не можеш від аґресора добитися виконання умов, давай, будемо добиватися від жертви аґресії. Тепер наша дипломатія, як і держава, — у глухому куті. Виконати ці умови — неможливо, вийти з них Україна боїться, тому що тоді вона постане перед достатньо жорсткою реакцією, чого і добивається РФ. Так можна створити ситуацію, при якій РФ могла би на Україну покласти вину за зрив відносин, і, таким чином, використати це для скасування санкцій проти себе».

«Досить складна позиція»
Свою чергою, чеський політолог Ян Шір назвав «українську позицію щодо Мінська» досить складною головним чином через те, що в публічній дискусії росіянам вдається перекладати на Україну провину за невиконання мінських угод. Він також вважає, що «зараз ідеться про дуже велику політичну битву, щодо того, яку інтерпретацію мінських угод виберуть європейські партнери».
Відтак, за словами політолога, «Україні потрібно бути дуже переконливою, щоб їй вдалося переконати своїх західних партнерів, що вона має добру волю вирішувати цю складну ситуацію, серед іншого, в рамках тих форматів і документів, до яких вона зобов’язалася. Вона має перед собою сильного противника, а Європа має забагато проблем, які можуть затьмарити вирішення цієї».
Утім, після своєї явно проросійської заяви п. Олланд уже встиг неабияк посваритися з Путіним. Спочатку він заявив, що Франція збирається звертатися в міжнародний суд із приводу військових злочинів РФ в сирійському Алеппо. Потім — що не бачить особливого сенсу зустрічатися з Путіним.
Тим часом журналісти часопису Le Monde опублікували книгу, написану на основі своїх бесід із Олландом», в одній з яких він зазначив: «Гадаю, інтерес Путіна полягає в тому, щоб продемонструвати прозорливість, заспокоїти гру, привласнити те, що він уже взяв (Крим) і більше там (в Україні) нічого не робити. Якщо він там ще щось зробить, тоді будуть ще санкції, Україні поставлять зброю, і вона увійде в НАТО». А на запитання про те, чи зберіг п. Олланд довіру до Путіна після підписання других мінських угод, президент Франції відповів: «Довіра — це голосно сказано».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...