Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 24, 2018

Топ-10 подій 2017-го в політиці України

Автор:

|

Грудень 28, 2017

|

Рубрика:

Топ-10 подій 2017-го в політиці України

Михеїл Саакашвілі

В Європу — без віз
Безперечно, найочікуванішою подією року став безвізовий режим між Європейським Союзом (ЄС) та Україною, який почав діяти 11 червня. За півроку за спрощеними правилами побували за кордоном понад 355 тис. українців. Було зафіксовано менше сотні відмов у перетині кордонів європейських держав. «Безвіз» поширюється на 26 країн ЄС, а також Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію, які належать до Шенґенської зони. В усіх цих державах громадяни України можуть перебувати 90 днів упродовж півроку. Виняток — Велика Британія й Ірландія, для поїздок в які й далі ще потрібна віза. Запровадження безвізового режиму мало й несподіваний наслідок — величезні черги в підрозділах Державної міґраційної служби (ДМС), де оформлюють біометричні закордонні паспорти, наявність яких є обов’язковою умовою безвізових поїздок. Щоправда, «безвізове щастя» могло скінчитися вже наприкінці листопада, коли у Верховній Раді (ВРУ) був зареєстрований скандальний законопроект, що ставив під повний контроль влади Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). На щастя, депутати вчасно схаменулися та відкликали законопроект.

Ратифікація Угоди про асоціацію
У травні парламент Нідерландів нарешті повторно ратифікував Угоду про асоціацію між ЄС та Україною. В липні Рада ЄС остаточно затвердила документ, тож із 1 вересня Угода набрала повної правової чинності. І хоч на тимчасовій основі більшість пунктів Угоди діяли ще з листопада 2014-го, а Зона вільної торгівлі з ЄС — з січня 2016-го, офіційне завершення багаторічної епопеї з ратифікацією є вкрай важливим для України. Нагадаємо, що Нідерланди залишалася єдиною державою ЄС, яка відмовлялася ратифіковувати Угоду, оскільки вимагала додаткових гарантій того, що підписання документу не призведе до членства України в ЄС. У королівстві навіть організували спеціальний референдум з цього приводу. У квітні 2016-го на європейських планах України, здавалося, був поставлений жирний хрест — 61 % відсоток виборців, котрі взяли участь у референдумі, проголосували проти затвердження Угоди. Урешті-решт після довгих консультацій парламент Нідерландів таки ратифікував Угоду, щоправда, додавши в текст уточнення, що документ не передбачає спільної оборонної політики України та ЄС, а одним із найважливіших елементів співпраці з Україною є боротьба з корупцією.

Україна — РП: історичні суперечки
Стосунки колись відданих союзників України та Республіки Польщі (РП) стрімко погіршувалися впродовж усього 2017-го. З Варшави постійно звучали антиукраїнські заяви, у РП плюндрували пам’ятники на могилах вояків УПА, під час маршів націоналістів звучало гасло «Львів — польське місто!». Чи не найбільшого розголосу набули плани РП прикрасити сторінки нового внутрішнього паспорта зображенням «Цвинтаря орлят» у Львові. До РП заборонили в’їзд Володимирові В’ятровичу, директорові Інституту національної пам’яті, та Святославові Шеремету, відповідальному секретареві Міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників російсько-української війни. Не допомогла й нещодавня зміна прем’єр-міністра РП: Матеуш Моравецький одразу заявив, що відносини з Україною необхідно будувати на «історичній правді», а такі події, як «ґеноцид на Волині», забувати не можна.

Україна — Угорщина: мовні суперечки
Погіршилися й стосунки Києва та Будапешта. Тут каменем спотикання став прийнятий ВРУ у вересні Закон «Про освіту». Серед багатьох нововведень, зокрема впровадження 12-річної середньої освіти, закон посилює роль української — як державну її визнано мовою навчання. Сьома стаття документу передбачає, що особам, котрі належать до корінних народів і національних меншин України, гарантується право на навчання рідною мовою лише в закладах дошкільної та початкової освіти. У РП, Румунії, Угорщині, Греції та Болгарії це сприйняли, як спробу насильницької українізації. Одними з перших закон розкритикували Румунія й Угорщина. І якщо перша висловила звичайну стурбованість, то заява угорського міністерства закордонних справ була значно категоричнішою. «Це ганебний удар у спину. Неприпустимо, що Україна позбавила угорців права навчатися рідною мовою в школах і університетах і залишила їм можливість робити це у дитячих садках і початкових класах», — йшлося у заяві. 26 вересня Петер Сійятро, міністр закордонних справ Угорщини, заявив, що його країна блокуватиме будь-які рішення ЄС щодо зближення з Україною, а «Київ може забути про інтеграцію до Європи». 11 грудня Європейська комісія «За демократію через право», більше відома як Венеційська, опублікувала свою експертизу українського закону, з якої, щоправда, так і не зрозуміло, порушує він права нацменшин, чи ні. Київ трактує рішення комісії на свою користь, у Будапешті наполягають: закон треба міняти.

Зброя від США та Канади
Впродовж року в Києві нетерпляче чекали рішення від американської влади про постачання Україні летальної оборонної зброї. Найбільше очікувань було на День Незалежності, коли до Києва завітав Джеймс Меттіс, глава Пентаґону. Однак, лише в грудні, коли президент Трамп підписав оборонний бюджет, в якому передбачено 350 млн USD військово-технічної допомоги Україні, стало остаточно зрозуміло, що зброя з-за океану таки буде. Тим більше, що 13 грудня уряд Канади вніс Україну до «Контрольного списку країн щодо автоматичної зброї», що дозволяє постачання Києву озброєння.

Війна між ГПУ та НАБУ
Практично увесь рік не припинялася боротьба між старими силовиками (ГПУ, МВС та СБУ) і новими антикорупційними органами (НАБУ і САП). Найгучнішим випадком стало затримання наприкінці листопада кількох агентів НАБУ під прикриттям в справі про ймовірне вимагання хабара Діною Пімаховою, першим заступником голови ДМС. Тоді ж під час обшуків на конспіративних квартирах Служба безпеки України (СБУ) вилучила список усієї агентурної мережі НАБУ. 8 грудня на сайті ВРУ з’явився згаданий вище законопроект, який передбачав, що депутати звичайною більшість голосів без жодних обґрунтувань отримували право звільнити директора НАБУ, керівника САП, будь-якого члена Національної агенції зі запобігання корупції або ж директора новоствореного Державного бюро розслідувань. Реакція Заходу нагадувала ультиматум. «Немає сенсу боротися за тіло України на Донбасі, якщо її душа буде втрачена в корупції. Останні події викликають сумніви в прихильності України боротьбі з корупцією», — заявили в Державному департаменті США. Скандальний законопроект відкликали, а Петро Порошенко пообіцяв Крістін Лагард, директору-розпоряднику МВФ, уже найближчими днями внести у ВРУ законопроект про Антикорупційний суд. Щоправда, виконання обіцянки переніс на наступний рік.

Арешт голови ДФС
2 березня детективи НАБУ здійснили найгучніше за час існування Бюро затримання. Кайданки одягнули на Романа Насірова, керівника Державної фіскальної служби України (ДФС). Йому інкримінують ухвалення незаконних рішень про розстрочення сум платежів із рентної плати за користування надрами для компаній, задіяних у так званій «газовій схемі Онищенка», що завдало державі збитків на 2 млрд грн. Як це трапляється практично з усіма українськими високопоставленими арештантами, п. Насіров негайно «важко захворів», до суду з урядової клініки «Феофанія» його доставили на ношах. Щоправда, мало не наступного дня стан здоров’я чиновника різко покращився, вочевидь, тому, що його відпустили під домашній арешт. 100 млн грн, які суд визначив для застави, швиденько знайшлися у дружини й тестя п. Насірова. НАБУ слідство завершило швидко, справа колишнього голови ДФС уже розглядається в суді.

Невловимий Міхо
26 липня Михеїла Саакашвілі, колишнього голову Одеської обласної державної адміністрації, позбавили українського громадянства. 10 вересня він за допомогою кількох сотень прихильників буквально прорвався через українсько-польський кордон і започаткував біля будівлі ВРУ безстрокову акцію протесту з вимогою імпічменту Петра Порошенка. 5 грудня п. Саакашвілі спробували заарештувати, але його прихильники відбили свого лідера в силовиків. Через три дні на колишнього президента Грузії таки вдягнули кайданки, але 11 грудня Печерський районний суд Києва відмовився арештовувати п. Саакашвілі на час розслідування, хоча обвинувачення проти нього висунуті дуже серйозні. Як заявив генпрокурор Юрій Луценко, довірена особа Саакашвілі Северіон Данґадзе отримав від втікача-олігарха Сергія Курченка, котрий переховується від Феміди у Москві, майже 500 тис. USD на протестні акції. Робилося це, за словами п. Луценка, з метою «сприяти зупиненню карного переслідування членів злочинного угрупування Януковича-Курченка та допомогти відновити контроль над активами, які вони придбали свого часу в Україні у кримінальний спосіб». Слідство в справі триває.

Розкол в «Опозиційному блоці»
У жовтні лави «Опоблоку» зі скандалом залишив Михайло Добкін, єдиний кандидат від колишніх реґіоналів на президентських виборах 2014 року. В листопаді те саме зробив Нестор Шуфрич, котрий перейшов до партії «За життя», яку очолює Вадим Рабинович. Саме останній найбільше долучився до розколу в лавах «опозиціонерів», нещадно критикуючи рідну фракцію у ВРУ та перетягаючи до своєї партії найяскравіших представників «Опоблоку». В жовтні Рабинович навіть публічно звинуватив соратників в організації замаху на нього та спробі підпалу його будинку. Водночас політик уперто не хоче формально виходити з фракції «Опоблоку», оскільки боїться втратити депутатський мандат. Завдяки неймовірному популізму партія «За життя» відтягує на себе традиційний електорат колишніх реґіоналів, а сам Рабинович «краде» голоси в лідера власної фракції Юрія Бойка. Як свідчать результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинґ» 22-30 листопада, якби вибори президента відбувалися найближчим часом, 8,4 % виборців підтримали б Вадима Рабиновича, за Юрія Бойка проголосували б лише 7 %.

Убивство свідка в справі Януковича
23 березня в Києві було вбито 45-річного Дениса Вороненкова, екс-депутата російської Державної думи, котрий був одним із ключових свідків у справі про державну зраду Януковича й отримав українське громадянство. Кілера застрелив охоронець Вороненкова, тож здавалося, що справа не буде розкрита ніколи. Але Генеральна прокуратура України (ГПУ) вдалося неймовірне. У жовтні генпрокурор Луценко чітко назвав усіх фігурантів цієї гучної справи. Замовником убивства виявився 59-річний Володимир Тюрін, російський злодій у законі та колишній цивільний чоловік Марії Максакової, дружини покійного Вороненкова. «Мотивом убивства стало поєднання вищих інтересів Російської Федерації (РФ) для усунення свідка, котрий давав цінні свідчення для українських, а в перспективі міг давати свідчення й для міжнародних судів, щодо участі РФ у неоголошених військових діях проти України, з особистими мотивами п. Тюріна, котрий хотів помститися своїй колишній дружині», — заявив п. Луценко.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...