Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

То чи втручалася Україна в американські вибори?

Автор:

|

Серпень 24, 2017

|

Рубрика:

То чи втручалася Україна в американські вибори?

Генеральна прокуратура України на минулому тижні відкрила справу щодо втручання Національного корупційного бюро України (НАБУ) у вибори президента США. У справі зазначено, що правоохоронці здійснили розголошення даних розслідування, оприлюднивши фрагменти записів, зроблених на аркушах «амбарної книги Партії реґіонів».

Непереконливо
Звісно, що в Україні аж ніяк не раді непоодиноким закидам у США про її «втручання американські вибори». Першим видання Politico повідомило, «посилаючись на знайомі зі ситуацією джерела», що Андрій Теліженко, колишній працівник посольства України у Вашинґтоні, нібито визнав тісну співпрацю його відомства з Олександрою Чалупою, консультантом Демократичної партії українського походження, котра допомагала збирати компромат на Пола Манафорта, голову виборчого штабу Дональда Трампа.
Дипломат начебто зізнався, що Оксана Шуляр, радник Посольства України у Вашинґтоні, інструктувала у березні 2016-го його працівників збирати відповідну інформацію. У Politico стверджували також, що оприлюднення в червні 2016 року НАБУ та Сергієм Лещенком, народним депутатом України, інформації про незадекларовані п. Манафортом гонорари за консультування ним Януковича «цілком вписується в контекст цілеспрямованої антитрампівської кампанії».
Водночас, щоправда, в Politico зауважили: хоч «зусилля України мали свій вплив у передвиборчих перегонах, спричинивши відставку Манафорта й утвердивши думку про те, що кампанія Трампа була глибоко пов’язана з ворогом України на сході — Російською Федерацією (РФ), однак вони були набагато менш узгодженими і не настільки контролювалися з єдиного центру, як це було у випадку начебто зламу й розповсюдження електронного листування демократів Росією». Крім цього, в американському виданні констатували: «Переконливих доказів того, що розслідування «російського сліду» в кампанії п. Трампа здійснювалося з санкції уряду України, а не було, приміром, власною ініціативою Посольства (якщо, звісно, воно взагалі велося), так і не було надано».

То де ж розслідування?
Попри це, коли республіканець Ліндсі Ґрем під час слуханнях у Сенаті про призначення нового керівника Федерального бюро розслідувань США попросив кандидата на цю посаду Крістофера Рея дати оцінку написаному в Politico, відповів, що про цю ситуацію йому нічого не відомо, однак він готовий узятися за цю проблему.
Відтак, Сара Сандерс, прес-секретар Білого дому, відповідаючи на брифінгу на запитання журналіста про спробу російської влади допомогти на виборах Дональду Трампу, заявила: «Якщо й є якісь докази змови під час минулих президентських виборів у США, то це — докази змови між Демократичною партією США й урядом України».
10 липня вона повторила вже на іншому на брифінгу: «Якщо шукаєте приклад кампанії, що здійснювалася спільно з іншою країною чи закордонним джерелом, не треба далеко ходити: Національний комітет Демократичної партії насправді співпрацював із Посольством України в питанні дослідження опозиції. Це не звинувачення. Це задокументована дія, до якої вони вдалися».
А 25 липня й президент США Дональда Трампа написав у Twitter: «Спроби України саботувати кампанію Трампа — «непомітна робота з просування Клінтон». То де ж розслідування, генпрокуроре?».
Посольство України в США того ж дня заперечило: «Відповідально заявляємо: уряд України не допомагав жодному з кандидатів на виборах-2016. Ми вдячні США за двопартійну підтримку України».
А Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України, пояснив: «Кільце навколо Трампа стискається, і йому потрібно було шукати тимчасових заходів, аби перевести увагу громадськості на інший об’єкт. Це доволі банальний хід, і його дуже легко прочитати. Наразі ж зрозуміло, що ця заява не набуде реального розвитку та подальшого розголосу — це новина на один день. Американські медіа вже писали, що це сумнівний захід».

Звучало серйозно
Але республіканець Чак Ґресслі, голова юридичного комітету Сенату, таки звернувся до Міністерства юстиції з офіційним листом, у якому зажадав повідомити, чи розслідується опубліковане в Politico. «Чи ведеться розслідування щодо «втручання уряду України у президентські вибори-2016 на боці кампанії Клінтон, а також щодо зв’язків та координації між урядом України й особами, пов’язаними з кампанією Клінтон та Національним комітетом Демократичної партії?», — наголосив він.
У відповідь Валерій Чалий, посол України у Вашинґтоні, заявив, що у США, принаймні наразі, не розслідують те, про що заявили президент Трамп і сенатор Чак Ґресслі, однак зауважив при цьому: «Але те, що справді було, звучало серйозно, і ми відреагували коротко, не входячи в серйозну інформаційну дискусію. Україна — посольство й уряд — не стояли на боці того чи іншого кандидата. Сподіваємося, що насправді стане зрозуміло, як з’явилася стаття Politico, в якій містяться фейкові повідомлення, на яких ґрунтується вся ця інформаційна кампанія. Це сталося давно, у січні, і тому якщо розслідують служби в Америці ці факти, як це з’явилося, а там є коментарі й українських представників, то вони можуть багато чого дізнатися».
Тим часом п. Чалупа запевнила у Facebook: «Я не вела це дослідження для Демократичної партії. Демократична партія ніколи не просила мене йти в українське посольство, щоб збирати інформацію. Посольство України завжди було дуже обережним у процесі американських виборів, зберігаючи повний нейтралітет».
Та й авторитетніші за Politico видання визнали «переведення стрілок» із втручання РФ на вибори в США на Україну надто вже непереконливим. Зокрема, The Economist зауважив, що «самовільна спроба молодшого співробітника Демократичної партії отримати компромат на Манафорта від українців не порівнюється» зі зустріччю Трампа-молодшого з російським адвокатом Весельницькою.
А в The Washington Post порівняли заяви про спроби РФ та України втручатися у вибори в США й дійшла висновку: «У широкому розумінні історії видаються схожими. Однак коли розбираєтесь у деталях, порівняння стають неможливими». В американському виданні зауважили: «Звісно, першою основною відмінністю є те, що Україна вважається союзником США, а РФ — супротивником. По-друге, американська розвідка виявила факти чіткої координації російських дій під час виборів 2016 року, тоді як переконливих доказів такої ж координації щодо України не встановлено».

Надто вже відрізняються
У The Washington Post також зауважили, що відрізняється й спосіб отримання інформації про причетність обох країн до президентських перегонів у США — якщо Путін сам наказав російським гакерам зламати електронне листування демократів, то п. Чалупа діяла з власної ініціативи, а інформація про гонорари п. Манафорту в Україні публікувалася як частина антикорупційного розслідування щодо колишньої влади і, отже, не є незаконно отриманою.
Відтак, в американському виданні припускають, що навіть у разі, якщо розслідування щодо України таки розпочнеться, то його результати навряд чи матимуть настільки велику вагу, як доведення факту втручання у вибори РФ, бо надто вже відрізняються реальні наслідки й контекст обох справ. У The Washington Post також вважають, що готовність посольства України до розслідування його ймовірного втручання у вибори в США, висловлена його очільником, надсилає американському істеблішменту своєрідний сигнал, що українська сторона виступає за прозорість та об’єктивність вивчення ситуації, що склалася.
Натомість Адріан Каратницький, старший науковий співробітник The Atlantic Council, цілком слушно зауважив: «Україна не була джерелом будь-якої інформації про Манафорта як офіційного представника кампанії Трампа. Уся інформація про нього була обмежена його давньою роллю в українській політиці, включно з інформацією про те, що він, імовірно, отримав незаконні грошові виплати в розмірі 12,7 млн USD. Що важливіше, не було жодних спроб, профінансованих державою Україна чи бізнесом, спрямованих на атаку Трампа в манері фінансованого державою Росія телеканалу Russia Today. На відміну від російських кібератак на внутрішню переписку штабу Клінтон, які проводили зі схвалення президента РФ, публікація даних про п. Манафорта не була санкціонована українським урядом. Насправді ця інформація була оприлюднена завдяки зусиллям одного з найневтомніших критиків Петра Порошенка — Сергія Лещенка».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply