Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Тарас Чорновіл: «Аби не було «тушок», потрібно не продавати місць у списках і не висувати на округи відвертих злодіїв»

Автор:

|

Квітень 05, 2012

|

Рубрика:

Тарас Чорновіл: «Аби не було «тушок», потрібно не продавати місць у списках і не висувати на округи відвертих злодіїв»

До парламентських виборів в Україні залишилося півроку, проте серйозної передвиборної активності в таборах охочих боротися за місця у Верхов­ній Раді України (ВРУ) не спостерігається. Влада на чолі з президентом так і не озвучила остаточних правил гри на виборах: округи — не поділені, прохідний бар’єр — невідомий, паралельне балотування за списками та по округу до кінця не дозволене. Опозиція ж імітує прагнення інтеґраційних процесів, узгоджує спільних кандидатів на округи, а «Батьківщина» та «Фронт змін», узагалі, заявляють про спільний похід на вибори. Про ці й інші підводні камені передвиборчої кампанії в Україні кореспондент тижневика «Міст» розмовляв із Тарасом Чорноволом, позафракційним народним депутатом України, першим заступником голови Комітету ВРУ в закордонних справах.

— Тарасе В’ячесла­вовичу, чи вам не здається дивним той факт, що за півроку до виборів ми досі не бачимо звичних сформованих штабів, масштабної аґітації, так звані піарщики сидять без роботи (особливо це дивно для мажоритарних округів). Із чим це пов’язано?

— Це пов’язано з відсутністю остаточного законодавчого вреґулювання. Відомо, що є подання в Конституційний Суд (КС) щодо скасування норми закону про можливість одночасного балотування й за списками, і за округами. Це — логічне подання, оскільки свого часу КС уже заборонив таке балотування, і вносити його в новий закон автори законопроекту не мали права. Вони вчинили неконституційно. Очевидно, буде рішення КС щодо цього. Тим більше, що в цьому рішенні зацікавлена й партія влади. Тому політичні та юридичні фактори сходяться во­єдино. Це змінить виборчу картину для багатьох знакових кандидатів, які за інших обставин могли би погратися й у списках, і в округах. А тепер, мабуть, від цього відмовляться та постараються максимально дотиснути свою участь у списках. Усім зрозуміло, що паралельного балотування не буде. Але дуже багато людей, зокрема з опозиційного табору, чекає до останнього: а може, збережуть, а може, Партії реґіонів (ПР) це стане вигідно. Адже для багатьох помітних людей з опозиції збереження паралельного балотування було би неймовірно корисним. Тому влада свідомо затягує цей процес.

Щодо нерозгортання штабів за мажоритаркою. Річ у тому, що досі не сформовано округів. Усі розуміють, що влада намагатиметься пограти в «брудні ігри» перекроювання округів, аби комусь зіпсувати кампанію, а комусь — допомогти. Допомогти — своїм, а зіпсувати, відповідно, — чужим. Скажімо, людина 2002 року балотувалася в мажоритарному окрузі, два наступних скликання допомагала людям у цьому окрузі, працювала, є відомою. Аж тут цей округ ламають, розбивають його, приєднують три райони з якогось іншого округу. Що цій людині робити? Очевидно, що в неї виникнуть проблеми. І створювати штаби й починати готувати кандидатів, не знаючи майбутніх деталей, не дуже хтось і ризикне. Тому в цій ситуації влада, яка добре знає наперед, що буде відбуватися, відсиджується. Вона перш за все спиратиметься на адмінресурс. А, по-друге, у мажоритарних округах проштовхуватиме не своїх партійців, а знакових постатей, які за означенням мали би бути сильнішими за опозиційних кандидатів. А опозиція зараз, на жаль, має серйозну кризу, особливо кадрову. Але єдиним «мінусом» цих кандидатів могла би бути їхня причетність до владних кіл. Тому влада до останнього не хоче «світити» цих кандидатів. Хоче, щоби вони з’явилися як такі собі місцеві самовисуванці, представники місцевих громад тощо.

Не забувайте також, що в ПР є свої серйозні конфліктні внутрішні протистояння. «Реґіонали» не зацікавлені, щоби ці конфлікти випірнули назовні саме зараз. Тепер влада серйозно розглядає питання пониження прохідного бар’єра навіть до 2 %. Це дасть їй змогу протягнути до парламенту своїх сателітів, таких як п. Королевська і п. Литвин. А в опозиції почнеться повне розбалансування. Усі, хто змирився з непрохідністю, рвонуть на вибори. І виникне кілька десятків сил національно-демократичного характеру, які воюватимуть одні проти одних і зруйнують зародки ймовірного об’єднання.

— Власне, чи вистачить Вікторові Януковичу й іншим потужним «реґіоналам» політичної чи якоїсь іншої волі подолати внутрішні протиріччя в партії, протистояння різних груп впливу, вийти принаймні на публічну монолітність?

— Певні проблеми будуть. Рішення там ухвалюватимуться в досить складний спосіб. Зрозуміло, що влада не захоче використовувати стовідсотково адмінресурсу, щоби не псувати собі іміджу остаточно. Це означає, що ціла низка доволі впливових у партії людей (водночас, і досить одіозних) може опинитися й поза списком, і поза округами. Адже підтримувати завідомо непрохідних кандидатів можна тільки за допомогою найжорсткіших фальсифікацій. А зараз ПР не зацікавлена в надмірно жорстких фальшуваннях. Хоча цього від неї чекають усі. Адже призначення Андрія Клюєва неформальним куратором цих виборів свідчить, що буде застосовуватися метод не батога, а пряника. Тобто боротимуться не за проштовхування своїх кандидатів, а за підбір таких людей, які в принципі можуть пройти, а потім — переметнутися до ПР. І за засилання в опозиційні лави «своїх», які, про­йшовши до парламенту, потім також підуть до ПР. На жаль, опозиція дуже часто продає округи й відверто продає місця в списку. Це було на всіх попередніх виборах і, що найгірше, масово. Тому ця позиція, можливо, вигідна для багатьох незалежних кандидатів (щоправда, провладних). Але дуже невигідна для нинішніх депутатів фракції ПР. Для багатьох із них ситуація буде вельми й вельми неприємною. Більшість із них залишиться поза парламентом. ПР зараз — не така монолітна. Як партія влади, вона обросла низкою додаткових партійних проектів — плюс олігархічні, адміністративні й територіальні групи. Ці групи будуть дуже часто проштовхувати під виглядом незалежних опозиційних кандидатів своїх представників, усупереч рішенню центрального партійного керівництва. Цих людей підтримуватимуть серйозними фінансовими ресурсами, а інколи — відверто бандитськими. Кримінал активно попреться в майбутню ВРУ.

— Ви поділяєте позицію людей, які називають себе опозицією, на п. Тимошенко й п. Луценка (яких ви вважаєте справжніми опозиційними лідерами) і всіх решта (умовні опоненти влади). Чому того ж п. Яценюка чи п. Турчинова не можна назвати опозицією, а двох в’язнів — так?

— Вони не мали бути заарештовані. Відбувся чисто кон’юнктурний судовий процес, який є несправедливим і нечесним. У мене до них є певна повага. А члени їхніх політичних сил, на мій погляд, відверто їх здали. Юрій Луценко прямим текстом каже, що його політична сила його зрадила. Ці люди не допустили би скочування своїх політичних сил на догоду правлячому режимові, із ними неможливо було домовитися. Тому їх ізолювали від виборів.

А чи складно домовитися з Арсенієм Яценюком? Та його для цього й створювали! Пан Яценюк — молодий і гарячий, дуже амбітний і самозакоханий. Він іще зліплений владною вертикаллю як проект Леоніда Кучми, коли створювали таких молоденьких хлопчиків на побігеньках. І за Віктора Ющенка він грав таку ж роль підставного хлопчика, якого пересаджували з крісла в крісло, який нічого доброго не зробив, але завше залишався чистеньким. Він розглядається Банковою як власний проект. Коли ж п. Яценюк забуває, хто його вигодував і хто смикає за ниточки, ці ниточки починають смикати дещо сильніше. Переслідують його бізнесменів, аби він не забував, хто є господарем. Арсеній Яценюк не є самостійною політичною фігурою.

Юлія Тимошенко воювала саме проти п. Яценюка як проти проекту Банкової. Якби вона зараз була на свободі, то п. Яценюк не зміг би накласти свою доглянуту ручку на «Батьківщину». А Олександр Турчинов, хочу нагадати, був першим віце-прем’єром, що підписував ті документи, за які зараз сидить у в’язниці п. Іващенко. Пан Турчинов також підписував і візував документи, за які зараз сидить п. Луценко. Але Олександра Турчинова ніхто не рухає. Чіпають інших людей. Можна відверто говорити, що п. Турчинова дуже міцно тримають на гачку, він не спроможний боротися серйозно й допустить у виборчі списки людей Банкової.

— Наскільки ефективним є об’єднання опонентів влади в Комітеті опору диктатурі (КОД)? Чи ви вірте, що ці інтеґраційні процеси здатні згуртувати різні політичні сили для спільного (або скоординованого) походу на парламентські вибори?

— КОД зробив дуже погану річ: далекі від взірця моралі, політичної послідовності дві партії — «Батьківщина» і «Фронт змін» (бо «Свобода» все це кине й висуне своїх кандидатів без жодних домовленостей і об’єднань) — вирішили, що вони мають право монополії на опозицію. Нібито всі ті, хто йде не від них, ідуть від влади. І цим вони справді перекривають доступ до ВРУ новим обличчям. Якби «Батьківщиною» керувала Юлія Тимошенко, а «Народною самообороною» — Юрій Луценко, то в них було би хоч моральне право про це заявляти. І зараз ці сили є абсолютно кон’юнктурними, вони самі вирішують, кого загнати на округи, а кому продати місця в списках.

У КОД — купа малих марґінальних партій, які не мають жодного значення в українському політикумі. Десь в окремих місцях вони можуть зіграти якусь свою роль. Ми побачили можливості скоординованої діяльності КОД на нещодавніх перевиборах мера Обухова: вони нічого не зробили, а лише амбітно воювали одні проти одних. КОД стає аморальним фактором, коли вирішує, хто є в опозиції, а хто — ні.

— А одіозний Олександр Волков, який знову вигулькнув у «Батьківщині»?

— О! Це — окрема тема. Пана Волкова ми всі дуже добре знаємо, пам’ятаємо, хто це такий. Чи хтось, крім мене та ще кількох людей, знав, хто такий

п. Лозинський? Місцевий олігарх районного масштабу. Бандит і злочинець. Я Юлію Тимошенко особисто просив не брати до списку цього бандита. Я особисто позбавив його посади упов­новаженої особи Віктора Януковича в третьому турі президентських виборів 2004 року. Тимошенко ж його взяла. Ніхто не звернув на це уваги. А потім з’ясувалося, що лише один п. Лозинський завдав Юлії Володимирівні більше іміджевих утрат, ніж навіть п. Волков. Згодом ми побачимо, що половину прохідних мажоритарок і половину прохідних місць у списках буде віддано саме таким особам. Під прапорами опозиції Олександр Волков проривається у ВРУ. Але навіть він не такий страшний, як оці маленькі-дрібненькі Лозинські, яких буде дуже багато. Олександр Волков — більше символ, проте він не має морального права бути представником опозиції. Він може бути представником влади, яка працює адмінресурсом, підкупом. Він ці процеси впроваджував при президентові Кучмі.

— А чи в Тараса Чорновола є рецепт, як уберегтися від потенційних «тушок»?

— Він — дуже простий: не продавати місць у списку й не висувати на округи відвертих злодіїв. Коли ви побачите кандидата, який іде у вас по округу чи за списками, то візьміть його декларацію. А в інший стовпчик запишіть орієнтовну вартість його костюма, його авто, його біг-бордів тощо. Адже насправді 90 % таких кандидатів офіційно заробляють стільки, що цього би навіть не вистачило на заднє ліве колесо їхніх «мерседесів». Таких людей не можна обирати! І за списки з ними не можна голосувати! На кожного з них лежить груба папка звинувачень у прокуратурі та в податковій. І будь-якої миті їх покличуть і покажуть ці папки: мовляв, карну справу можемо відкрити хоч сьогодні. І ці люди моментально перейдуть до партії влади. Ми повинні вимагати від лідерів опозиційних сил розуміння, що висунення кандидатів — не їхній власний кооператив. Треба, щоби вони не торгували місцями в списках.

Розмовляла Юлія Кухар

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...