Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 26, 2019

Святослав Олійник: «Не можу зрозуміти причини, чому люди обирають страждання»

Автор:

|

Грудень 22, 2011

|

Рубрика:

Святослав Олійник:  «Не можу зрозуміти причини, чому люди обирають страждання»

Народний депутат України Свято­слав Олійник уже фактично не асоціюється з Блоком Юлії Тимошенко: він вийшов із партії, фракції й очолив молоду політичну партію «Україна майбутнього». Проте, як і кожен перспективний політик, який намагається бодай щось змінити у цій державі, отримав болючий удар нижче пояса від Партії реґіонів (ПР), того ж Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) і «Фронту змін»: їхніми голосами Верховна Рада України (ВРУ) підвищила прохідний бар’єр на наступних парламентських виборах до 5 %. У цій ситуації «дрібнокаліберні» партії на кшталт «України майбутнього» чи «УДАРу» Віталія Кличка опиняються в однакових ситуаціях, а точніше — за бортом великого парламентського пароплава. Та не лише підняття прохідного бар’єра вважає політик за найбільшу біду й загрозу для України нинішньої. Діячів при владі Святослав Васильович характеризує як окремих випадкових людей, котрі зайняті лише тим, аби змагатися між собою за доступ до ресурсів. Ці добре відомі всім громадяни, на думку нардепа, утворили величезну прірву між собою коханими та простими українцями. Про те, як будуть поводитися лідери аутсайдерів, як нова ситуація вплине на політичний клімат в Україні, — розмова кореспондента «Моста» зі Святославом Олійником.

Навряд чи новий парламент буде гіршим

— Святославе Васильовичу, ПР, БЮТ і «Фронт змін» підвищили прохідний бар’єр на виборах до ВРУ до 5 %. Чи ви можете констатувати, що ваша «Україна майбутнього», «Свобода», а також Анатолій Гриценко, комуністи, Микола Катеринчук, Віталій Кличко, Сергій Тігіпко й інші майже не мають шансів подолати цей бар’єр і наступний парламент буде фактично законсервованим?

— Так, метою підвищення прохідного бар’єра є консервація нинішнього складу ВРУ. Але погодьтеся, що й діючий парламент не є повноцінним. Загалом, там працює пан Чечетов і ще кілька чергових депутатів від ПР і її союзників. Тому навряд чи новий парламент буде суттєво гіршим.

— А ви вірите в те, що більшість цих політичних об’єднань має політичну волю й можливість якщо не об’єднатися, то хоча би скоординувати свої зусилля для протистояння свавіллю ПР?

— На жаль, ні. Я поки що не бачу, що в Україні з’являється політика нового зразка, політика, здатна об’єднуватися навколо ідеї розвитку країни. Зараз можна спостерігати лише початкові стадії народження політичних сил, які принаймні самі собі поставили за мету стати іншими. Як можуть змінити країну партії, які будуються на основі старої ментальності, коли парламент чи уряд розглядається як тимчасовий засіб власного збагачення, а не як професійна діяльність? Головною проблемою сучасних українських політиків я вважаю саме те, що вони не розуміють політики як окремої професійної діяльності. У підсумку замість політичних партій маємо передвиборчі проекти, а замість професійних політиків — випадкових людей. Ми також не маємо практики чи традиції політичної кар’єри в межах якоїсь політичної партії. Немає спадкоємності у відстоюванні ідеологічних позицій, а отже, немає реальної конкуренції ідей, а є просте змагання осіб за доступ до ресурсів. Тому проблема криється не так у ПР, як у тому, що їй на заміну поки що не приходить політика іншої якості.

Мажоритарник — найпродажніша людина

— Чому владу в питанні підвищення прохідного бар’єра підтримали БЮТ і «Фронт змін»: невже Тимошенко справді «кинула» власна фракція, а Яценюк дійсно є «ручною» опозицією при Януковичу?

— Я вже неодноразово заявляв саме про це. Ні я, ні багато інших людей не вірить ні Арсенію Яценюку, ані Олександрові Турчинову. Справді, новий закон про вибори був повністю підготовлений ПР, але всю відповідальність за нього взяв на себе Арсеній Яценюк, тому що робочу групу офіційно очолював Руслан Князевич — представник «Фронту змін». Це — остаточний доказ того, що пан Яценюк виконує роль призначеної Банковою опозиції — у рамках написаного там же сценарію, за яким Юлія Тимошенко й сидить у в’язниці.

БЮТ за цей закон голосував із двох вірогідних причин: одна — це таємні обіцянки про звільнення пані Тимошенко, виконувати які, природно, ніхто не має наміру. Друга — це цілковитий контроль влади над сьогоднішнім керівництвом БЮТ: можливо, тому що станом на нині більше не порушується жодної справи на колишніх членів уряду, окрім Юлії Володимирівни. Тут важливо нагадати, що сама лідерка БЮТ завжди виступала категорично проти мажоритарної системи виборів, бо, по-перше, сама свого часу була призначена на округ у Кіровограді, до якого не мала жодного стосунку, і сама бачила, як усе це робилося ще тоді. А по-друге, вона чудово розуміла, що мажоритарник — це найпродажніша людина. Виходячи із цього можна припустити, що Юлія Тимошенко не знала про таке голосування. А це доводить, що Банкова має абсолютний контроль над рештками БЮТ.

— Чи матимуть вплив на політичну ситуацію в Україні неспокійні події в Російській Федерації (РФ) після виборів до Державної думи? Чи можливий у РФ під час президентських виборів у березні наступного року варіант, схожий на події Помаранчевої революції в Україні 2004-го?

— Події в Росії мають вплив на суспільну думку в Україні. Останнім часом було багато пропаґанди, у тому числі з російських телеканалів, про те, як погано живеться в Європі, як протестують у Греції та як гарно й стабільно у РФ. І частина людей почала в це вірити. Але те, що діється в Москві, продемонструвало, що це — зовсім не так, і трапилося це дуже своєчасно. Але я не думаю, що у РФ можливе щось подібне до Помаранчевої революції, яка була мирною, а в Росії завжди все вирішувалося силою.

Негайно потрібно відновити самоповагу

— Зараз активно обговорюються питання втрати ПР і президентом Януковичем особисто електоральних позицій у базових реґіонах — це схід і південь України (протести «афганців» і «чорнобильців» — яскраве свідчення цього). На що розраховує влада, нахабно й тупо прибираючи все до своїх рук і по-варварському розправляючись з опонентами?

— Не думаю, що падіння рейтинґу ПР і Віктора Януковича на сході та півдні України аж таке суттєве. Нова влада чимало робить для розвитку інфраструктури. Наприклад, лише в Дніпропетровську за останній рік збудовано більше нових доріг, ніж за 11 попередніх, і люди це помічають. Гадаю, що якби голосування відбулося тепер, то насправді рейтинґ ПР на сході та півдні країни суттєво не впав би.

Що ж до розправи над опонентами, то 2005 року нова тоді «помаранчева» влада так само намагалася розправитися зі своїми опонентами, але, очевидно, у неї забракло сил, волі та совісті, аби довести до кінця хоча би якісь справи.

Я, наприклад, так і не зрозумів, була якась «донецька мафія» чи ні, бо нікого так і не покарали. Залишилося незрозумілим навіть те, чи було отруєння Віктора Ющенка й чи були фальсифіковані вибори. Якщо це все було, отже, «помаранчеві» ці всі злочини продали, а ПР зараз не продає. Запитання: хто з них кращий? У влади нині не менше ресурсів, ніж було в Леоніда Кучми перед його другим президентським терміном, ба навіть більше, тому що в «реґіоналів» є досвід поразки. І тому ця влада — достатньо стабільна та, до того ж, іще й не має сильних опонентів. Єдине, що могло би змінити ситуацію, — це розкол усередині самої влади. Якщо існуюче зараз протистояння між групами впливу в ПР вирине на поверхню, тоді можлива буде зміна режиму. Якщо ж ні, то вони здатні проконтролювати вибори й за партійними списками, і за мажоритарними округами. Я, на жаль, не бачу особливих загроз для чинної влади.

— Пане Олійник, Україна вступає в новий 2012 рік, який буде надзвичайно насиченим: проведення Євро-2012, нові «газові» домовленості з РФ, продовження перемовин з ЄС щодо членства в ньому України, зрештою, парламентські вибори в країні та ще багато іншого. На які ключові й базові речі повинні звернути увагу всі учасники найважливіших процесів в українській державі, аби рівно за рік наша ймовірна розмова не була настільки неґативною в оцінках і судженнях?

— Найактуальнішою вважаю проблему великої соціальної дистанції в су­спільстві між багатими та бідними. Це — немов два різних світи, які якимось дивним чином існують на одній території. В одному світі є чотириметрові паркани, що затуляють розкішні будинки, є чорні «мерседеси», у яких охоронці відвозять дітей у школу. В іншому ж світі місячна заробітна плата перебуває на рівні 150— 200 EUR. Тут відсутні освіта, медицина, культура, ба навіть надія. Та ще більша проблема — у тому, що люди, які живуть в обох цих світах, далекі від щастя. Вони страждають і борються між собою. І ще існує величезна ментальна дистанція між сучасними українцями й, наприклад, європейцями. І ця дистанція полягає, як на мене, саме в ставленні людей одне до одного. Ні бідні, ні багаті представники українського суспільства досі не навчилися цінувати життя, поважати себе й оточення, любити свою країну. Чомусь вони свідомо обирають страждання.

Отже, правду кажучи, навіть я, людина з психологічною освітою та любов’ю до філософії, не можу зрозуміти причини, чому люди обирають страждання. Якби ми змогли знайти цю причину й відновили гармонію в людському потенціалі, то все решта виправилося би значно легше, бо природних ресурсів у нас є більше, ніж у будь-якій іншій країні. Гадаю, нам усім потрібна гуманізація. Можливо, найближчим часом найпотрібнішими будуть якраз ідеї нового гуманізму. Нам просто негайно треба відновити самоповагу. Самоповагу та повагу до іншого.

Розмовляла Юлія Кухар

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...