Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 25, 2018

Суд ЄС відхилив позов «Нафтогазу» до ЄК щодо OPAL

Автор:

|

Травень 10, 2018

|

Рубрика:

Суд ЄС відхилив позов «Нафтогазу» до ЄК щодо OPAL

Європейський суд дійшов висновку, що рішення Європейської комісії (ЄК) щодо звільнення газогону OPAL від дії деяких норм Третього енергопакету не підлягає оскарженню.

«Ножі в спину» Україні
Європейський суд загальної юрисдикції відхилив як неприйнятний позов Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» до ЄК про скасування її рішення, яке дозволило російському концерну «Газпрому» збільшити використання потужностей європейського газогону OPAL — сухопутному продовженням «Північного потоку» на території Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). У НАК пояснили: «Суд дійшов висновку, що, крім іншого, рішення ЄК щодо звільнення газогону OPAL від дії деяких норм третього енергопакету не було остаточним, а підлягало імплементації на національному рівні (у ФРН. — Ред.), тому не підлягає оскарженню в цьому суді».
Але водночас у «Нафтогазі» нагадали, що наразі ще не відхилено рішення щодо позову Польщі до ЄК стосовно OPAL. Якщо ж і його відхилять, то «Газпром» матиме доступ до майже всіх потужностей газогону OPAL, відтак, об’єднає «Північний потік» із газотранспортною системою Центральної та Західної Європи в обхід України.
Тим часом у ФРН уже розпочали будівництво «Північного потоку-2». Адже цей проект активно лобіюють впливові німецькі енергетичні концерни, які беруть у ньому участь. Вони розраховують купувати газ у Російської Федерації (РФ) за зниженими цінами.
Політичні побоювання України, Польщі та країн Балтії, а також заперечення ЄК, яка вимагала мандат на перемовини з «Газпромом», офіційний Берлін відкидав, запевняючи, що «Північний потік-2» — мовляв, суто комерційний проект, і вирішувати, будувати його чи ні, мають фірми, які беруть участь у ньому. Щоправда, у квітні після перемовин із президентом України Анґела Меркель, німецька канцлер, визнала наявність політичних чинників у проекті нового газогону і заявила, що «дуже уважно вислухала українські заперечення».
Глава уряду ФРН заявила: «Північний потік-2» неможливий доти, доки у нас не буде ясності, яка подальша роль українського транзиту».
Однак Михайло Гончар, український нафтогазовий експерт, президент центру глобалістики «Стратегія XXI», зауважив: «Звернуть увагу, при цьому не називаються жодні числа, не озвучуються жодні підходи у який спосіб це буде зроблено. Таким чином це просто слова. Україна хотіла почути гарантії, вона їх почула, але ми вже знаємо, чого варті російські та західні гарантії. Достатньо згадати Будапештський меморандум. «Газпром» і минулого, і позаминулого року торочив про те, що транзит через Україну збережеться, але далі скромно називає обсяги — 10-15 млрд куб. м, це практично ніщо для системи, потужністю 142 млрд куб. м. Дозволю собі припустити, що німецькі посадовці саме ці газпромівські «гарантії» і мають на увазі.

Надія — на США
Та все ж Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр України з питань європейської й євроатлантичної інтеграції, запевнила: «Попри позицію Німеччини, битва проти «Північного потоку» не завершена — Україна й надалі продовжить боротьбу проти нього. Ми бачимо, що є чітка позиція США».
Адже Джон Мак-Каррік, тодішній заступник державного секретаря США, ще в листопаді стверджував щодо «Північного потоку-2»: «Це не те, що буде доведено до кінця. Існує багато причин, згідно з якими цей проект не повинен бути реалізований. Остання полягає в тому, що ми проти нього. Ми не бачимо можливості його будівництва, то чому я повинен розглядати будь-який інший варіант?»
Ця заява пролунала після того, як Рекс Тіллерсон, тодішній державний секретар США, розкритикував використання РФ постачання енергоресурсів як інструменту шантажу та «політичної зброї й запевнив: «Ми продовжуємо вважати будівництво таких газогонів, як Nord Stream-2 або Turk Stream, нерозважливим, позаяк ці проекти збільшують перевагу постачань до Європи з одного джерела».
А 20 березня Сандра Одкірк, заступник помічника секретаря США з енергетичної дипломатії, заявила: «Ми виступаємо проти «Північного потоку-2», бо він націлений проти України. Він також йде врозріз із планами європейської енергетичної диверсифікації та небезпечний для Європейського Союзу (ЄС) так само, як і для України. Російські цілі полягають не лише в тому, аби вдарити по Україні, але й подальшому використанні енергетичних ресурси, як політичний та економічний важіль, як інструмент зовнішньої політики».
Того ж дня Гізер Ноєрт, речник Державного департаменту США, попередила компанії, які прагнуть співпрацювати з енергетичним сектором РФ, зокрема, будувати газогін «Північний потік-2», про загрозу запровадження проти них санкцій. Ми вважаємо, що «Північний потік-2» може підірвати загальну енергетичну безпеку та стабільність Європи. Це надасть Росії ще один інструмент тиску на європейські країни, особливо на такі країни, як Україна».
3 квітня «свої п’ять копійок» додав і Дональд Трамп. Він заявив під час зустрічі з литовською колегою Далею Ґрибаускайте: «НАТО отримало мільярди доларів через мене, тому що я сказав багатьом країнам: «Ви несправедливі, ви не платите». Чи це правильно? Багато країн не платили. І зараз Німеччина сплачує 1 % (валового внутрішнього продукту. — Ред.), і вони навіть не платять повний 1 %. Німеччина заводить трубогін у РФ, вона планує заплатити Росії мільярди доларів за енергію. Й я кажу: «Що відбувається? Така ситуація є неправильною».
А 2 травня Українська служба Deutsche Welle повідомила: Петро Порошенко та Весс Мітчелл, помічник державного секретаря США, обговорили спільні кроки щодо протидії «Північному потоку-2». Сторони скоординували кроки щодо протидії будівництву проекту «Північний потік-2».

Ще залишилися важелі
Відтак п. Гончар вважає, що в України та союзників ще залишилися важелі, аби зупинити будівництво «Північного потоку-2». Він також конкретизував: «Ключ» від того чи бути «Північному потоку-2» лежить у Вашинґтоні. Якщо, зрештою, американці застосують санкції проти компаній-підрядників, «Газпром» не зможе реалізувати цей проект. За оцінками російських експертів, «Північний потік-2» на 90 % — це зарубіжні технології, обладнання, матеріали. Росіяни без цього не здатні реалізувати проект. Тому ні у Москві, ні у Берліні поки що ніхто шампанське не відкорковує, отже, нам потрібно максимально задіяти «кийок американського ковбоя» проти «німецької корови», що відбилася від «європейського стада», спокусившись «зеленню на луках в швейцарському кантоні Цуг».
Своєю чергою, Віталій Портников, оглядач «Радіо Свобода», наголосив: «Американська адміністрація може одним лише розчерком пера — тобто внесенням «Газпрому» до списку санкцій — поставити крапку на перспективах проекту. Жодного «Північного потоку-2» просто не буде. І для того, щоб переконати Дональда Трампа в недоцільності такого рішення, у Меркель повинні бути дуже сильні аргументи. Адже і американський президент, в свою чергу, у питанні санкцій залежить від громадської думки та позиції Конґресу. Йому необхідно буде пояснити своїм співгромадянам, чому «Газпром» — цей «гаманець» самого Путіна і конкурент американських газовиків — не підпадає під дію санкцій». Трамп — переконаний лобіст інтересів американського бізнесу. Йому важко зрозуміти, чому не можна «замочити» «Газпром», якщо для цього є така чудова політична можливість».
Тим паче, що Андрій Коболєв, голова правління «Нафтогаз України», попередив: «Переводячи транзит з України, Путін розчищає шлях до повномасштабної військової операції проти України. Причиною того, чому Російська Федерація намагається звести до мінімуму транзит газу через Україну до Європи, є те, що в такий спосіб вище керівництво РФ розчищає шлях до повномасштабної військової інтервенції в Україну. Допоки ж «Газпром» постачає свою продукцію через Україну — це стримує аґресію, адже робить її надто витратною для Кремля».
Тим часом Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони України, заспокоює: «Україна зазнає втрат, якщо газ піде по іншому газогону, але ці втрати не катастрофічні. За всі ці роки, незалежно від того наскільки прозорою або непрозорою була ця труба, на ній крали і продовжують красти. Набагато більше проблем створюється тут, — наголосив він. — Ми можемо зникнути з мапи від хіба масової корупції та розчарування».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...