Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Справа смаку? Росіяни намагаються обмежити імпорт українського сиру

Автор:

|

Січень 26, 2012

|

Рубрика:

Справа смаку? Росіяни намагаються обмежити імпорт українського сиру

Московські чиновники все ще пробують загнати Україну до нового СРСР, використовуючи, старі, як світ, прийоми.

Різко скоротили

До відомої байки Езопа про лисицю, яка, не дотягнувшись до грона винограду, утішала себе — мовляв, той нібито кислий, часто дописують інше закінчення: ягідки почервоніли від сорому, налилися соком і опустилися до ніг підступного звіра. Очевидно, такого ж результату сподівається Російська Федерація (РФ) від України, зводячи наклепи на її товари.

Зокрема, 24 січня Російська санітарна служба заявила, що українські виробники сиру, надаючи недостовірну інформацію про вміст своєї продукції, порушують права споживачів. При цьому посилалася на Росспоживнагляд, який повідомив, що начебто виявив у 14 перевірених ним зразках українського сиру рослинну олію, хоч на його етикетках цієї інформації не подано. А за нормами державного стандарту, який діє у РФ, якщо сир містить рослинну олію, то він має називатися «сирним продуктом».

Геннадій Онищенко (на фото), головний державний санітарний лікаря РФ, скуштувавши шматочок українського сиру й заявивши, що нібито «смак не той», ще й пригрозив: «Будемо діяти суворо згідно з нашим законодавством, яке дозволяє в найширшому сенсі реаґувати на такі порушення. Починаючи зі зняття з реалізації й конфіскації». Зауважте, що Україна постачає до Росії 55,5 тис. т цього продукту. А тамтешні виробники сиру, своєю чергою, скаржаться на нечесну конкуренцію: буцімто така ж українська продукція із вмістом рослинних жирів суттєво дешевша за російську.

І Білорусь — туди ж

Услід за головним санлікарем РФ такі ж претензії повторив Михайло Русий, міністр сільського господарства та продовольства Білорусі. Тож тепер українські виробники сиру вже скаржаться, як переповідає оглядач київського журналу «Главред»Світлана Єрьоміна, що «їхні російські й навіть білоруські та казахські партнери різко скоротили закупівлі й відмовляються підписувати «довгограючі» контракти».

Імовірні втрати від введення санкцій на ввезення сиру до РФ підрахував Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аґрарного бізнесу (УКАБ). За його даними, за 11 місяців 2011 року Україна експортувала туди 56 тис. т сиру на суму 320 млн USD. «Подібні заяви з боку РФ лунали неодноразово, — нагадав пан Ліссітса. — Були застосовані санкції, і деякі компанії навіть збанкрутували через це». Тож президент УКАБ попереджає: у разі запровадження Росією санкцій проти українських сирів в Україні можуть на 30 % знизитися закупівельні ціни на молоко в господарствах населення, що, своєю чергою, призведе до масового забою великої рогатої худоби.

Відомо, що у РФ завжди бракували продукцію з інших країн, коли були невдоволені їхньою політикою. Приміром, «токсичні інґредієнти» у вині з Молдови було виявлено одразу ж після того, як виконувач обов’язків її президента Міхай Гімпу підписав декрет про відзначення 28 серпня Днем радянської окупації. До вина й мінеральної води «Боржомі» з Грузії теж висловили претензії щойно після того, як та розпочала інтеґрацію з НАТО та ЄС. А відповіддю на аналогічні наміри президента України Віктора Ющенка 2006 року стала перша обструкція українському сиру. А позаяк українська держава продовжує декларувати їх і зараз, відмовляючись уступати до Митного союзу (МС) РФ, Білорусі й Казахстану, московські чиновники намагаються загнати її до цієї неоімперської кошари давно відомими у світі прийомами.

Політиканство

Російський письменник і журналіст Віктор Шендерович зауважує із цього приводу: «Відбувається все те ж саме. Із тієї ж причини, з якої тимчасово раптом ставали небезпечними естонський сир, норвезький лосось, молдавське вино та грузинська вода. Тому що пан Онищенко на своїй посаді займається зовсім не санітарією, а політиканством. І всі його рішення — це частина політичної війни, жодного стосунку до гігієни вони, зрозуміло, не мають». До слова, у РФ свого головного лікаря вважають банальним демагогом, адже він закликав співвітчизників не брати участі в протестах проти фальсифікації результатів голосування на парламентських виборах, бо «масові скупчення людей сприяють епідемії гострих інфекцій дихальних шляхів, яка набирає сили».

Віктор Небоженко, голова соціологічної служби «Український барометр», також нагадує: «Саме з Онищенка починався конфлікт із Грузією, Білоруссю, Молдовою, а тепер — і з Україною. Річ не в сирах, повірте. Це робиться для того, аби вивести на певний рівень нагнітання пристрастей між Україною і РФ».

Того ж 24 січня критику українського сиру голов­ним санітарним лікарем РФ спростувала Олена Скрипник, російський міністр сільського господарства, запевнивши, що насправді претензій до якості цього продукту її країна не має, його й надалі збуватимуть на ринках Росії. А Іван Бісюк, голова Державної ветеринарної й фітосанітарної служби України, стверджує, що, окрім російських чиновників і їхніх колеґ по МС, у жодній іншій країні світу, куди експортують вітчизняний сир, незадоволення щодо нього не висловлюють.

А от Василь Бондаренко, голова Національної асоціації молочників України, запевнив, що з усього списку вітчизняних підприємств, котрі, як стверджує головний санлікар РФ, нібито порушують російські норми держстандарту, тільки одне могло використовувати здешевлену рецептуру. «Решта ж потрапила до нього буквально «зi стелі», — дійшов висновку фахівець. — У цьому переліку є навіть завод, який узагалі нічого не експортує до Росії з 2006 року». Олександр Денисенко, голова наглядової ради Звенигородського сироробного комбінату, це підтвердив: «Ми сиру до РФ від 2006-го не постачаємо. І не виготовляємо так званого сирного продукту, до рецептури якого може входити пальмова олія. Наш інвестор, француз, — проти такої продукції: він, так би мовити, «за чистоту породи» сиру».

Між тим, Наталія Фесюн, директор зі зовнішніх зв’язків компанії «Бель Шостка Україна», стверджує, що, за її даними, своєї продукції до РФ не постачає жодне з тих українських підприємств, які потрапили до «чорного списку» Росспоживнагляду. «Як у такому разі можна перевірити якість сирів, і як, не перевіряючи, можна про неї щось говорити?» — запитує вона.

«Стратеґічна проблема»

Олександр Жолудь, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень, зауважує, що саме російські контролери відбирають і контролюють українських постачальників м’ясної й молочної продукції, видаючи їм дозвіл на експорт у РФ, а відтак риторично запитує: «Якщо проблема — у низькій якості наших сирів, то куди дивилися росіяни торік?» Пан Бісюк тим часом роз’яснює, що говорити про фальсифікат або підміну одного продукту іншим можна лише після того, як конкретна партія, котра постачається з України до РФ, пройшла відповідну перевірку на кордоні двох держав.

Своєю чергою, журналісти телеканалу «1+1», купивши в Росії зразки українського сиру, який там продають, дали їх на лабораторні дослідження, і рослинної олії в них спеціалісти не виявили. Натомість натрапили на неї якраз у зразках російського сиру, зауважень до якого головний санлікар РФ чомусь не висловлює.

Саме тому російський економіст Михайло Дєлягін константує: «Тут — стратеґічна проблема: оскільки українське керівництво принципово не хоче вступати в МС, то це неминуче відбивається на українській економіці». Тієї ж думки дотримується й український експерт Ігор Бураковський, кваліфікуючи погрози запровадження Росією санкцій проти українського сиру як «відлуння того, що Україна послідовно відмовляється бути членом МС і від глибшої інтеґрації в «газовому» питанні». Солідарний із ним і Олег Сос­кін, керівник київського Інституту трансформації суспільства: «Головний санітарний лікар РФ говорить від імені Кремля, а його вчинки мають на меті втягнути Україну до проекту Володимира Путіна — Євразійського Економічного Союзу».

Відсіч не забариться?

Із паном Соскіним погоджується Анатолій Кінах, народний депутат і колишній прем’єр-міністр України: «Росія зробила чергову спробу економічного тиску. Заява пана Онищенка від російської сторони — абсолютно безвідповідальна і порушує норми етики діалогу на рівні двох держав. Це — неприпустима річ. Однозначно це треба розглядати як політичний і економічний тиск на Україну з точки зору можливої зміни деяких стратеґічних позицій. Українська сторона повинна чітко розуміти, що це — наш тест на вміння захищати свої національні економічні інтереси. Гадаю, ми цей іспит витримаємо».

Депутат від Партії реґіонів Олексій Плотников обурюється: «Це — публічний тероризм, це публічні дії. Це кроки недружні, це кроки необґрунтовані економічно, і, вважаю, нам слід використовувати важелі Світової організації торгівлі, куди йде РФ і де вона в травні стане повноцінним членом». А пан Ліссітса радить диверсифікувати ринки збуту молочної продукції, переорієнтувавшись із Росії на Європейський Союз, Північну Африку, Саудівську Аравію й Ізраїль.

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України відповіла на «сирну війну» росіян погрозою розпочати проти неї м’ясну. Наразі вона заявила, що «система контролю при продажу вроздріб м’яса в Росії загрожує епізоотичному благополуччю» суміжних із нею країн. Зокрема, особливе занепокоєння в українських ветеринарів викликає відсутність у РФ єдиної системи наскрізного контролю за обігом харчової продукції, що включає в себе перевірку безпеки при передпродажному зберіганні, умов реалізації торговельними мережами, а також утилізації харчових відходів. У повідомленні Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за підсумками зустрічі Івана Бісюка з Євгєном Непоклоновим, заступником керівника Россільгоспнагляду, вказано: «На думку українських фахівців, такий стан справ створює умови для подальшого поширення захворювання територією РФ, загрожуючи при цьому епізоо­тичному благополуччю суміжних держав». Обидві держави наразі обмінялися випадами. Що далі?

Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...