Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Схоже, погрози Януковича «москвоінтегруватися» спрацьовують

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

Схоже, погрози Януковича «москвоінтегруватися» спрацьовують

Напередодні розгляду Європарламентом резолюції щодо України в Європейському Союзі її критикують уже не так жорстко, як раніше.

Чи угода стане реальністю?
Обговорення резолюції про парламентські вибори в України Європарламент (ЄП) запланував на 12 грудня. А на 13-те — голосування «за» чи «проти» неї. Але доволі прикметним є те, що комітет із закордонних справ ЄП заслухав звіт голови своїх спостерігачів на виборах в Україні ще місяць тому — 6 листопада. А короткі дебати із цього приводу Рада міністрів закордонних справ Європейського Союзу (ЄС) провела 19 листопада, однак оприлюднила їхні остаточні висновки щойно минулого тижня.
Тож, як бачимо, у ЄП не поспішають із ними навіть попри те, що одразу ж після парламентських виборів в України самі ж заявили про «стурбованість непрозорістю фінансування партій в Україні» та відзначили «відсутність рівних умов для агітації». Бо хоч, як пояснив Мартін Шульц, президент ЄП, «ЄС необхідно зберегти своє критичне ставлення до України», водночас слід «допомогти їй продовжити запроваджувати необхідні реформи».
Приблизно така ж риторика пролунала 4 грудня й з уст Анґели Меркель, канцлера Німеччини, під час її розмови з Віталієм Кличком, лідером української партії УДАР. Тоді п. Кличко запевнив, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС було би корисним, бо «й українська опозиція, і друзі України в Європі отримали би додаткові важелі впливу на українську владу» — «могли би разом вимагати від неї виконання дій, передбачених угодою й отримувати конкретні переваги від асоціації».
Натомість, канцлер, укотре повторивши традиційне: «Європа очікує від України кроків, які наблизять її до європейської спільноти» та «Демократичні принципи, верховенство права, реформування судової системи — усього цього ще бракує Україні», завершила діалог на мажорній ноті, заявивши, що «Німеччина прагне бачити Україну в європейській сім’ї та сподівається, що українська влада виконає свої обіцянки, і підписання угоди про асоціацію з ЄС для України стане реальністю».

Існує план дій!
Відтак, нагадаємо, що Ян Томбінський, посол ЄС в Україні, запевняв: «Існує план дій щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС 2013 року». А Генрик Літвін, посол Польщі в Україні, своєю чергою, стверджував: «Перемагає ідея підписання угоди з певними умовами»
Щоправда,  Штефан Фюле, комісар ЄС із питань політики розширення та європейської політики сусідства, заявивши, що вважає підписання Угоди про асоціацію за можливе щойно в листопаді 2013 року навіть у разі вирішення Києвом проблемних питань, усе ж додав, що це — «реалістичний сценарій», й особисто він вірить у нього.
Такий оптимізм не може не підбадьорити після того, як неназване брюссельським інтернет-виданням EUobserver джерело в керівництві ЄС повідомило в листопаді, що «після проведення недемократичних виборів в Україні немає жодних підстав для підписання Угоди про асоціацію». Політик, який побажав залишитися в тіні, пояснив: «Країни ЄС неприємно вражені звітом делегації Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі (про вибори в Україні. — Ред.). Доповідь ОБСЄ була більш різкою, ніж ми очікували… Ми могли би бути більш гнучкими, якби вибори пройшли добре».
І все ж гнучкість щодо України продовжують демонструвати не лише канцлер Німеччини та єврокомісар Фюле, які уникають формулювання «немає жодних підстав для підписання». За даними The EUobserver, уся «Європа розділилася щодо того, чи потрібно підписувати з Україною Угоду про асоціацію». Зокрема, керівники Литви, Польщі, Словаччини та Чехії обстоюють підписання угоди, а от Данії, Нідерландів, Фінляндії та Швеції – вважають, що її слід заморозити, позаяк українська влада запроторила за ґрати лідерів опозиції та провела нечесні вибори. Ще в грудні ця група країн планує висунути на засіданні Ради міністрів ЄС жорсткі умови для підписання Угоди про асоціацію з Україною: свобода екс-прем’єра Юлії Тимошенко та реформа судової системи в країні. Франція й Велика Британія, за даними The EUobserver, «наразі підтримують перемовини на низькому рівні, а Німеччина поки що не визначилася».

Діалог триває
Але Андреас Умланд, політолог із Берліна, поінформував, що «Німеччина дуже хотіла би підписати цю багатостраждальну Угоду про асоціацію з Україною». На його думку, «нечітке формулювання умов (ЄС — для України. — Ред.), власне, навіть уникання такого слова, як «умова», і надто обережний спосіб їх подачі свідчать: Євросоюз хотів залишити собі простір для маневру в тому разі, якщо Україні не вдасться задовольнити ці вимоги».
Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, також зауважив, що в ЄС «є позиція, що з Україною потрібно будь-що підтримувати діалог і не заморожувати відносин, попри, скажімо так, «неправильну поведінку» офіційного Києва».
Так чи інакше, але й після того, як ЄП висловив свою стурбованість виборами до Верховної Ради, 15-16 листопада у Брюсселі таки відбулося 14-те засідання комітету зі співпраці Україна — ЄС. Відтак, Андрій Олефіров, його співголова та заступник міністра закордонних справ України, мав підстави наголосити: «Це засідання було особливо важливим, бо був продовжений діалог. Засідання спростувало скептичні прогнози про те, що розмови між Києвом і Брюсселем не буде через висловлену раніше ЄС стурбованість у зв’язку з минулими виборами. Засідання пройшло у форматі діалогу, під час якого обговорювався широкий спектр питань двосторонньої співпраці. Цей захід став важливим етапом до підготовки до саміту, який незабаром відбудеться. Засідання дало нам змогу обговорити низку питань, які забезпечать результативність зустрічі».
А це може означати, що в ЄС прислухалися до заклику одного з ув’язнених українських опозиціонерів — співорганізатора Помаранчевої революції й екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка: «Насправді на наших очах і твориться історія — зачиняється брама часів для України. І вона закриється або на східному, або на західному кордоні. Сьогодні підписання Угоди про асоціацію може зупинити план із продажу України Кремлю… Так, це означає відтермінувати звільнення Тимошенко та Луценка на потім. Але прізвища ані Луценка, ані Тимошенко, ані Януковича й близько не стоять перед наслідками того чи іншого варіанту асоціації України».

З огляду на Росію
Утім, чи не більший вплив на ЄС здатна справити пересторога Ігоря Коліушка, керівника Центру політико-правових реформ: «Якщо цей документ (Угода про асоціацію з ЄС. — Ред.) не буде підписано, великий український бізнес, який шукає додаткові вигоди як на Заході, так і на Сході, може остаточно зробити вибір на користь Митного Союзу з Росією. Такий сценарій є поганим не лише для економіки, а й для розвитку демократії в Україні».
Щодо цього ж застерігає й Дерек Фрейзер, головний спостерігач місії Світового конґресу українців і посол Канади в Києві в 1998-2001 рр., який водночас наполягає: «Незалежна Україна, вільна від російського панування, залишається важливою для стабільності в Європі».
Із канадцем погодилися Олександра Мотиль, професор політології Ратґерського університету, і Раяна Менона, професор міжнародних відносин Лігайського університету, констатувавши у виданні The Foreign Affairs: «Якщо зараз і є сторона, яка виграє від нинішньої ситуації, то це – Росія. Кремль ніколи не приховував свого невдоволення договором про вільну торгівлю й Угодою про асоціацію, яка загрожує не тільки знизити економічну залежність України від Росії, а й, загалом, усунути важелі тиску Москви на Київ. Економічні проблеми України й політична ізоляція від Заходу спростили місію Москви».

«Тягар – змусить»?
Натомість, Ігор Когут, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, переконаний: «Асоціація з ЄС — не винагорода, а тягар, який змусить українську владу виконувати євроінтеграційні зобов’язання. Якщо угоду не буде підписано, то це буде ізоляція не п. Януковича, а тих мільйонів людей, які сподіваються на зміни й бачать своє майбутнє в Європі».
«Брюссель повинен розглядати й ставитися до угоди як до інтегративного інструменту, який допоможе пожвавити українські перетворення знизу», — також наголошують у впливовій газеті The New Europe Міхал Наторскі, старший дослідник відділення з європейської політики сусідства в Коледжі Європи, і його професор Тобіас Шумахер.
Про це ж заговорив останнім часом і єврокомісар Фюле: «Угода про асоціацію й створення зони вільної торгівлі виведе співпрацю між Україною та ЄС на якісно новий рівень: уперше має бути утворено постійно діючі двосторонні інституції, які опікуватимуться забезпеченням спільних правил гри в торговельних і економічних відносинах, досягненням Україною європейських стандартів у державному управлінні, у соціальній галузі, у царині захисту прав споживачів і інших ключових сферах».
Своєю чергою, польське видання Rzeczpospolita вже в заголовку й підзаголовку своєї публікації робить висновок: «ЄС змінює ставлення до України. Про Тимошенко говорять тихіше». А на підтвердження цього звертає увагу на те, що в реакції Верховного представника ЄС у закордонних справах Кетрін Ештон і єврокомісара Фюле щодо виборів в Україні «істотним є також те, чого немає в цій заяві», — «імені Юлії Тимошенко, бо саме справа щодо способу здійснення судового процесу колишнього прем’єр-міністра стала безпосереднім приводом до заморожування інтеграції України та ЄС».

«Усе-таки зацікавлені»
Тим часом, німецькій телерадіокоманії Deutsche Welle стало відомо з «дипломатичних кіл у ЄС», що «доцільність запровадження санкцій щодо України на цей момент викликає сумніви». Джерело цього видання пояснило: «Рішення про запровадження санкцій містить ризик того, що ЄС буде втягнуто у внутрішньополітичне протистояння. ЄС не зацікавлений у тому, щоби дати поштовх негативній спіралі у відносинах», а навпаки — «хотів би тримати двері відчиненими для подальшого зближення з демократизованою та реформованою Україною».
Тим більше, що Жак Ліппер, провідний політолог із Європейського інституту міжнародних відносин, нагадує керівництву ЄС: «Україна — це надзвичайно важливий економічний партнер, візьміть хоча би її потужність як світового експортера зернових. Тож і перед Радою ЄС, і перед Європарламентом стоїть складне завдання: дозувати тиск на Україну й визначити його крайню межу».
Відтак, політолог Андрій Золотарьов прогнозує: «Усе-таки вони (Захід. — Ред.) зацікавлені в тому, щоби з Україною був якийсь діалог, щоб і надалі можна було з нею працювати. Тому що в них є певні економічні інтереси, у них є й розуміння того, що якщо відштовхнути Київ, то він піде до Кремля. І саме це буде основним чинником того, що вибори не назвуть стовідсотково демократичними, вільними, такими, які не порушують головні принципи демократії, але загалом вони будуть визнані».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...