Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Що далі? Розгляд касації захисту Юлії Тимошенко перенесли, та боротьба за неї за межами країни триває

Автор:

|

Травень 17, 2012

|

Рубрика:

Що далі? Розгляд касації захисту Юлії Тимошенко перенесли,  та боротьба за неї  за межами країни триває

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і карних справ 15 травня розпочав розгляд касаційної скарги екс-прем’єр-міністра та лідера політичної партії «Батьківщина» Юлії Тимо­шенко на семирічний вирок Печерського районного суду Києва та залишення його чинним столичним Апеляційним судом і переніс вирішення цього позову на півтора місяця.

Київ «узяв паузу»

А свою постанову він арґументував ухвалою Конституційного Суду, яка дає підсудній право бути присутньою на засіданнях суду будь-якої інстанції (на що вона аж ніяк зараз не спроможна, бо все ще нездужає), а також її потребою вивчити запропоновані доповнення до матеріалів справи.

Однак оглядачі розгледіли зовсім інший мотив у перенесенні розгляду касаційної скарги останньою в Україні інстанцією Феміди, невтішний вердикт якої відкриє для екс-прем’єра шлях до Європейського суду з прав людини. І якщо думка українських експертів і засобів масової інформації (ЗМІ) може бути й заангажованою, залежно від того, на кого вони орієнтуються — на владу чи опозицію, то значно об’єктивніше виглядають враження сторонніх спостерігачів.

Приміром, Тетяна Івженко, київський кореспондент московської «Независимой газеты», дійшла висновку, що «таке рішення ухвалив Київ». Тобто не правосуддя, а влада. А свої міркування вона пояснює так: «Мабуть, узяв паузу, тому що опинився в глухому куті: тримати Тимошенко за ґратами — значить продовжувати дратувати й Захід, і Російську Федерацію (РФ). Але виправдати та звільнити екс-прем’єра — усе одно що дати потужний старт її президентській передвиборній кампанії та одночасно завалити українські позиції в газових перемовинах із Москвою».

Влада тягне час!

Соратники п. Тимошенко однозначно сприйняли рішення Вищого спеціалізованого суду як спробу затягнути справу, щоб ускладнити ситуацію для європейських суддів. Зокрема, Сергій Соболєв, один із лідерів парламентської фракції «Блок Юлії Тимошенко — «Батьківщина», заявив, що, якби суд ухвалив будь-яке рішення по суті, але не закрив карної справи за відсутністю складу злочину, це означало б те саме — затягування ухвалення остаточного вердикту на невизначений термін, а отже, і неможливість оскаржити його в Європейському суді.

Відтак Сергій Соболєв запевнив, що суд у Стасбурзі почне розгляд скарги Юлії Тимошенко на незаконне обмеження свободи й неналежну медичну допомогу вже наприкінці травня. Натомість колеґа п. Соболєва по фракції Сергій Власенко передав президентові України через журналістів такий месидж: «Якщо думаєте, що сьогоднішнім рішенням ви закрили нам дорогу до Європейського суду, то помиляєтеся. Нинішнє засідання ми вважаємо остаточним рішенням і йдемо в Європейський суд із прав людини».

На що Оксана Дрогобицька, заступник начальника управління участі прокурорів у касаційному перегляді карних справ Генеральної прокуратури України (ГПУ), відповіла: «Заява Сергія Власенка є безпідставною, оскільки рішення Вищого спеціалізованого суду не є остаточним. Юридично для звернення до Європейського суду немає жодних підстав, бо касаційне провадження триває».

Утім, Сергій Таран, керівник Міжнародного інституту демократій, нагадує, що прецеденти, коли суд у Страсбурзі брав до розгляду справи, які не до кінця пройшли всі юридичні процедури в окремій країні, усе-таки були: «Справа Тимошенко цілком може стати ще одним винятком, тим більше що в Європі її сприймають у політичному контексті. Там можуть звернути увагу: сам суд над п. Тимо­шенко проходив у рекордно стислі терміни, а розгляд скарг засудженої в Україні затягується й затягується».

Справи потрібні для страховки?

Тож п. Таран уважає, що спроба Києва вплинути на відтермінування розгляду справи п. Тимошенко в Європейському суді — це тільки одна з можливих причин перенесення засідання касаційного суду на півтора місяця. А ще називає такі: «Не менш важливий другий фактор: так сталося, що в день, на який уже давно було заплановано розгляд у Києві касації Тимошенко, президент Віктор Янукович поїхав до Москви на неформальний саміт Співдружності Незалежних Держав (СНД), а прем’єр Микола Азаров — у Брюссель на засідання комісії Україна—ЄС. Уявімо, якби в цей момент суд прийняв арґументи захисту, що провини Юлії Тимошенко не доведено, оскільки під документами, на підставі яких її засудили за перевищення повноважень, немає її підпису, то що далі: екс-прем’єра потрібно виправдати й випустити на свободу? І як після цього вести перемовини з РФ про перегляд газових угод, адже українська сторона досі називала умови контрактів не тільки несправедливими, а й незаконно затвердженими? Представники української влади чудово розуміють, що, випустивши зараз п. Тимошенко, вони дадуть потужний поштовх її президентській передвиборній кампанії».

Тим часом на 21 травня заплановане чергове судове засідання в іншій карній справі проти п. Тимошенко — щодо періоду її діяльності на посаді керівника корпорації «Єдині енерґетичні системи України» (ЄЕСУ) у середині 1990-х. Причому генеральний прокурор Віктор Пшонка (а водночас — кум Віктора Януковича) назвав фінансові зловживання ЄЕСУ «найбільшою аферою в історії України за часи незалежності». «Держава вже сьогодні має думати, як заплатити Росії 405,5 млн USD», — стверджує він.

За версією обвинувачення, мова йде про суму, на яку корпорація під керівництвом Юлії Тимошенко, отримавши попередню оплату, недопостачала товари та послуги Міністерству оборони РФ. У всіх цих хитросплетіннях теоретично мав розібратися суд, однак через недугу Юлії Володимирівни розгляд справи відкладався кілька разів. Як і раніше анонсоване представниками ГПУ висування звинувачень п. Тимошенко в справі про організацію вбивства 1996 року українського депутата й бізнесмена Євгена Щербаня. Експерти запевняють, що, з одного боку, новими кримінальними справами влада намагається довести світові, що екс-прем’єр не дарма відбуває покарання у в’язниці й що її репутація давно заплямована. З іншого ж — нові карні справи потрібні для страховки, щоб у жодному разі не дозволити Тимошенко скласти конкуренцію Януковичу на президентських виборах 2015 року.

Бойкот у Брюсселі

Однак 15 травня відбулася доволі прикра для режиму Януковича подія: під час візиту у Брюссель прем’єр-міністр Азаров не зміг зустрітися ані з головою Європейської Ради Германом ван Ромпеєм, ані з керівником уряду Європейського Союзу (ЄС) — Єврокомісії — Жозе Мануелем Баррозу, на розмови з якими він так сподівався.

А в схваленому того ж 15 травня спільному робочому документі «Реалізація «Європейської політики сусідства» в Україні. Проґрес 2011 року та рекомендації до дій» читаємо: «Зберігається значна стурбованість щодо поваги до верховенства права та посилення судової системи. Судові процеси проти лідерів опозиції та членів колишнього уряду, які суперечать міжнародним стандартам чесності, прозорості та незалежності юридичного процесу, підтвердили думку, що правосуддя застосовується вибірково через політично мотивовані переслідування».

Того ж таки дня Лі Тернер, посол Великої Британії в Україні, нагадав: «Доки лідери опозиції не вийдуть із в’язниці й не зможуть узяти участь у політичному процесі, дуже малоймовірно, що Угоду про асоціацію між ЄС і Україною буде підписано».

Тим часом авторитетний німецький політолог Олександр Рар, якого повсякчас просять прокоментувати ситуацію в українській державі, застерігає: «ЄС може застосувати до України санкції. Дивіться, як чинять із Білоруссю. Те ж можуть використати проти України. Білоруським чиновникам забороняють в’їзд у ЄС, відкликають послів, блокують рахунки. Бізнесу казатимуть: не йдіть в Україну, не поспішайте».

Пан Рар констатує: у ЄС вірять, що шляхом тиску президента Януковича таки змусять звільнити українського екс-прем’єра. Зокрема, за словами політолога, як «керівництво Німеччини вірить у свободу Тимо­шенко», так і «більшість німецьких політиків розраховує, що українського екс-прем’єра випустять». Причому, переповідає п. Рар, «німці впевнені, що Тимошенко випустять ще до Євро-2012». І додає: «Не знаю нікого в Німеччині, хто би так не вважав».

Шантаж на два боки

А от експерт Метью Рожанскі з американського Центру Карнеґі вважає, що у Віктора Януковича все ще залишається простий спосіб повернути Європу за стіл перемовин з Україною — варто лише змістити баланс відносин на користь РФ. Пан Рожанскі пояснив це так: «Якщо українська влада раптом захоче просуватися в інтеґрації на Схід і розширювати зв’язки з Росією, у Брюсселі замисляться над тим, що можуть утратити Київ остаточно».

На думку аналітика, саме це трапилося навесні 2011 року, коли одразу після візиту Володимира Путіна, тоді ще прем’єр-міністра РФ, до Києва приїхав і Жозе Мануель Баррозу, який пообіцяв допомогу в ліквідації наслідків аварії в Чорнобилі та швидке просування України в ЄС. Метью Рожанскі не сумнівається, що «усе це сталося тільки тому, що під час бесід із московським гостем Віктор Янукович утримався від обіцянки вступити до Митного союзу, куди його активно кликали».

«Ситуація в загальних рисах повторилася в березні 2012-го, коли прихід до влади Володимира Путіна втретє продемонстрував усім, що політика Москви стане ще аґресивнішою, — нагадує експерт. — Під час президентської кампанії Путін неодноразово заявляв, що опозиція спонсорується зі закордонних фондів, РФ через це в небезпеці, тому він хоче розширити її присутність у СНД і дати новий імпульс цим взаєминам. З огляду на це, у ЄС зважилися видати Києву ще один дипломатичний аванс, парафувавши наприкінці березня 2012 року договір про асоційоване членство України в ЄС.

Що ж, 15 травня Віктор Янукович і справді вдався до вже випробуваного ним прийому — побував на саміті СНД у Москві, де, зокрема, обговорював питання майбутньої інтеґрації з РФ. А вкотре відмовившись, принаймні наразі, входити в економічний союз із Москвою, ніби й спонукав Брюссель розморозити процес ратифікації Угоди про асоціацію та зняти питання про бойкот Євро-2012.

Але експерт Олександр Мінчев із Центру політичного прогнозування в Москві зауважує, що цього разу Володимир Путін вимагав від українського колеґи більш конкретних обіцянок. А під час розмови з ним тет-а-тет п. Янукович міг їх і дати, просто наразі не оприлюднив своєї згоди з Кремлем.

Тож питання як щодо Юлії Тимошенко, так і стосовно напрямку інтеґрації України, навіть якщо Віктор Янукович їх уже для себе вирішив, для решти українців усе ще залишаються відкритими.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...