Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jan. 21, 2018

Ще одне перемир’я: у реальне припинення вогню мало хто вірить

Автор:

|

Вересень 29, 2016

|

Рубрика:

Ще одне перемир’я: у реальне припинення вогню мало хто вірить

Російські бойовики й сепаратисти

Учасники Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі знову домовилися в Мінську (Білорусь) про чергове відведення військ від лінії зіткнення.

Після семи днів повної тиші
Істотною відмінністю досягнутої 27 вересня домовленості від попередніх є те, що у ній ретельно прописано процедуру відведення військ. А з огляду на неможливість реалізації такого плану уздовж всієї лінії розмежування, спочатку обрали локальні місцевості на трьох «пілотних ділянках» — у селищі Станиця Луганська та містах Золоте та Петровське, де українські та російські війська протистояли одне одному на дуже близькій відстані.
Там їх, аби уникнути перестрілок, запланували розвести впродовж 13 днів на відстань до 4 км. А якщо це спрацює у запропонованих дільницях лінії фронту, то цей досвід поширять на всю лінію розмежування на сході України.
Від імені України під домовленістю про це підписався її колишній президент Леонід Кучма. А Євген Марчук, екс-прем’єр-міністр, котрий представляє Україну в робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи, запевнив, що війська розпочнуть розводити щойно після семи днів повної тиші на трьох згаданих ділянках.
Та хоч обстріли із боку російських окупантів та їхніх колаборантів стали менш інтенсивними, повністю їх не припинили. І це не може не слугувати приводом для припущення, що в Москві прагнуть не перемир’я, а, приміром, перегрупування підрозділів для наступу, або для заміни свіжими і ще не знекровленими та створення інфраструктури на вигідніших висотах.
Політолог Микола Давидюк вважає, що Путін прагне затягувати час в очікуванні виборів у США, в Німеччині та Франції, на яких сподівається перемоги лояльніших щодо нього політиків.
Своєю чергою, Сергій Таран, голова правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» не виключає, що Путін хоче виторгувати домовленістю про перемир’я проведення виборів на окупованих територіях Донбасу та визнання його «особливого статусу» в складі України.
Утім, військовий експерт Олексій Арестович вважає, що Російська Федерація (РФ) погодилася на розведення підрозділів тому, що не здатна вести повноцінну війну, а лише так звану гібридну. Бо її підрозділи, які вдерлися в Україну та Сирію, виявилися недієздатними.
За його словами, що останнім наступ російських окупантів та їхніх колаборантів було під Дебальцевому взимку 2015 року, де вони зазнали важких втрат, що змусило їх відмовитися від весняно-літньої кампанії. Натомість українська армія з часів Дебальцевого не лише не програла жодного зіткнення з ворогом, а й взяла з початку року під контроль шість ключових пунктів на Донбасі.

На ті самі граблі?
Журналісти німецького часопису Frankfurter Allgemeine, розпитавши українських політиків, зауважили, що в Києві доволі обережно сприймають цю ініціативу. Бо після першої угоди про перемир’я, про яке домовилися два роки тому, російські окупанти не припинили бойових дій, а захопили ще кілька тисяч квадратних кілометрів території.
Приміром, після того, як у Мінську домовилися про перемир’я, під час якого місто та важливий залізничний вузол Дебальцеве мало залишитися за Україною, російські окупанти продовжили активні бойові дії зі застосуванням усього спектру озброєнь, відтак захопили цей населений пункт. Тому українці остерігаються, що й новим виведенням підрозділів одразу ж скористаються російські окупанти.
Зокрема, Юрій Гарбуз, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, заявив у коментарі «Радіо Свобода», що якщо відвести сили антитерористичної операції від Станиці Луганської, то її можна втратити. Юрій Береза, народний депутат України, також піддав в ефірі телеканалу «112 Україна» сумніву здатність російських окупантів та їхніх колаборантів виконувати цю угоду, так само, як і здатність місії Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) контролювати процес.
Із огляду на це, Леонід Кучма висунув на перемовинах у Мінську вимогу, аби місія ОБСЄ заснувала постійні пункти спостереження, які б були буферними зонами, занотовуючи та повідомляючи про порушення та визначаючи винних. Представник України також домігся, аби лінія розмежування проходила тими межами, які були встановлені першою угодою про припинення вогню, що її було підписано у вересні 2014 року.
Своєю чергою, Євген Марчук пояснив: «Ясна річ, що в нас немає дитячого ентузіазму та дитячого оптимізму, бо, на жаль, залишається дуже сильна взаємна недовіра, яка продукує сумніви. Але якщо нічого не робити, нічого й не буде».
Однак політолог Володимир Фесенко зауважив із цього приводу, що він не знає жодної домовленості між учасниками Тристоронньої контактної групи, якої дотрималися б російські окупанти й їхні колаборанти. Відтак він вважає, що, судячи з усього, з Москви наказали російським військам і маріонеткам на Донбасі лишень «продемонструвати конструктивність і готовність виконувати взяті на себе зобов’язання».
А от Сергій Таран, голова правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір», вважає домовленості в Мінську «певними маневрами з боку України, які дозволять зробити кілька важливих речей: «По-перше, тримати спільний фронт зі Заходом і говорити про наші спільні дії. Тим самим — отримувати допомогу Заходу та продовження санкцій проти РФ. По-друге, це дає Києву час для посилення власної армії, щоб Росія відмовилася від своїх загарбницьких ідей щодо України назавжди».

Прелюдія до… чого?
Анатолий Октисюк, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень, повідомив із посиланням на неназване ним «джерело, наближене до керівництва Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ», що, «судячи з усього, санкційний тиск Заходу робить Кремль поступливішим, і там погоджуються на пошук нових параметрів урегулювання, які б влаштували Київ, Москву та Захід». Це ж джерело розповіло аналітику про компромісне рішення російських і німецьких дипломатів — розгортання в зоні конфлікту поліційної місії ОБСЄ двох типів.
Зокрема дипломати нібито запланували, що до кінця 2016 року на окупованих РФ теренах Донбасу й за її посередництва сформують перший тип місії, до якої увійдуть представники країн Співдружності Незалежних Держав (її утворили 1991 року колишні складові частини СРСР. — Ред.) й лояльних щодо Москви членів Європейського Союзу. А друга, пронімецька, місія, буде розміщена по лінії дотику між українськими та російськими військами.
Однак Дмитра Тимчука, депутата українського парламенту та координатора спільноти військових фахівців «Інформаційний спротив», насторожило те, що в тексті домовленостей про відведення військ від лінії зіткнення мовиться не про російських аґресорів, які окупували частину Донбасу, а про «збройні формування окремих районів Донецької та Луганської областей України». Таким чином Україна (нехай і в особі колишнього президента Кучми) «ведеться» на нав’язану Росією ідею визнання війни на Донбасі внутрішнім конфліктом. «Ці формування підкоряються російському командуванню. Фактично вони входять до Збройних сил РФ. Усі командири — російські офіцери. Називати їх «збройними формуваннями районів Луганської та Донецької області», як мінімум, некоректно та злочинно — адже Україна намагається довести міжнародній спільноті, що у нас не внутрішній конфлікт, не громадянська війна, а російська окупація. А в умовах визнаємо внутрішній конфлікт на Донбасі», — наголосив п. Тимчук.
Однак Ігор Романенко, колишній заступник начальника генерального штабу Збройних сил України, заспокоїв: «Я б не робив трагедії з того, щоб в рамковій угоді від 21 вересня сторона окупанта названа «збройними формуваннями окремих районів Луганської та Донецької областей» і, так би мовити, виключається Росія». За його словами, на Заході всім «зрозуміло, що й кураторство, і зброя на Донбасі — російські». Однак, за його словами, «якщо вести мову про конкретне завдання припинення вогню, то треба шукати компроміси — без цього не може бути просування вперед у воєнному сенсі. Така угода й є черговим знаходженням компромісу для того, щоб відвести не лише озброєння, а й війська загалом».

Ігор Голод

До слова
Експерти сайту Statista опублікували графік активності різних незаконних збройних формувань у світі 2015 року, за даними британської компанії Jane’s. Третє місце в рейтинґу відвели терорситичній організації «Донецька народна республіка» (ДНР), друге — «Джабхат аль Нусра», а на вершині рейтинґу розташувалися бойовики «Ісламської держави». Зазначається, що ці збройні формування використовують зброю для досягнення політичних цілей, тим самим порушуючи загальноприйняту концепцію держави, якій відводиться монополія на насильство. Афганських талібів, індійських маоїстів і бойовиків із сектора Ґаза експерти визнали менш активними, ніж ДНР.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...