Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

«Самопоміч»: простий рецепт простої перемоги

Автор:

|

Грудень 11, 2014

|

Рубрика:

«Самопоміч»: простий рецепт простої перемоги
Представники «Самопомочі» у парламенті

Представники «Самопомочі» у парламенті

Несподівано високий результат «Самопомочі» на позачергових парламентських виборах 2014-го насправді був доволі прогнозованим. Принаймні? для тих людей, котрі стояли біля витоків політичної сили мера Львова та біля нього самого. Поведінка Андрія Садового до й після виборів якраз яскраво про це свідчить.

Електорат партії не виник одночасно з появою проекту «Самопоміч» і, як не дивно, не спирався на здобутки її формального лідера. Щоби переконатися в останньому твердженні, треба лише поглянути на результати голосування по реґіонах. У «базовій» для «зелено-білих» Львівщині «Самопоміч» фінішувала з третім результатом, поступившись і «Народному фронту» (НФ), і Блоку Петра Порошенка (БПП). Натомість, найвищий рейтинґ партія показала у Києві (понад 21 %), програвши лише БПП. Столиця, що на власні очі «побачила» трагедію Майдану, найбільше прагнула радикальної зміни старої політичної системи, приходу нових, не заплямованих корупцією та бюрократією, облич.
При цьому кияни, демонструючи сковородівський «кордоцентризм», голосували серцем, а не головою, бо їхній рівень обізнаності стосовно нового проекту залишався доволі низьким. На позаминулих виборах зі схожих причин (і по Києву, і по Україні загалом) «вистрелила» «Свобода». Але радикали з новими обличчями розчарували свого виборця. Їхній радикалізм виявися популістським і побутовим. Загалом же, «Свобода» скоріше влилася в систему, аніж намагалася її зламати. Тому п. Тягнибока люди замінили на п. Садового. Відтік виборців у Західному і Центральному реґіонах відбувся саме в цьому напрямку.
Схожий до «Самопомочі» шлях на парламентських виборах міг пройти «Демократичний альянс». Але партія, що також мала задовольнити запит на нових людей при владі, зробила одну суттєву помилку. У пошуку «пізнаваного» медійного обличчя «Демальянс» прийшов до Анатолія Гриценка — політика, котрий уже не просто був при владі, а був при владі там, де рівень занепаду на тлі війни виявився надзвичайно помітним тепер. Крім того, колишнього керівника Міністерства оборони «просували» медійники, які втратили довіру через позицію замовчування чи дискредитації Майдану. Ті ж засоби масової інформації (ЗМІ), що висвітлювали революцію незаангажовано, постійно наголошували на зв’язку п. Гриценка з п. Льовочкіним, керівником адміністрації Януковича. А Андрій Садовий отримав підкреслено позитивний образ у підконтрольних ЗМІ (де з’являвся регулярно), позитивний — у нейтральних і проєвропейських, і нейтральний (в гіршому разі – жодного, бо його фігуру ігнорували) — у провладних. Він не робив різких заяв, акцентував увагу на необхідності діяти законними й мирними шляхами, наголошував, що захищає інтереси, в першу чергу, своїх виборців.
По суті, стратегія «Самопомочі» виявилася доволі простою, але дієвою. Зводилася вона до тези, що для перемоги важливо не так зробити щось добре, як не зробити нічого поганого. Не заплямувати себе співпрацею зі старим режимом, не включати до списку старих політиків, критикувати разом із суспільством і підтримувати разом зі суспільством.
Позиція партії та мера — пасивна. Була, є і буде. Так, він підтримав Євромайдан на посаді мера Львова. Але не зробити цього у головному місті Галичини було би рівнозначним до політичного самогубства. Якби п. Садовий був мером Донецька, то, ймовірно, так само підтримав би Антимайдан. Його показово розпіарене 50-те місце у виборчому списку партії має не лише «дати дорогу молодим», продемонструвати політичний аскетизм, небажання «дорватися до корита», а й зняти велику частину відповідальності з самого політика. З тих же причин зараз він не прагне до роботи в уряді, популярність якого майже напевно буде падати в ситуації війни та економічної кризи.
Андрій Садовий пливе за течією. І поки що відносно успішно. Питання відносності ж полягає у тому, на кого буде спрямована «поміч». Буде це «Самопоміч» для людей, що, провівши у парламент нову силу, зможуть розраховувати на якісний прорив до європейського майбутнього, чи «Самопоміч» для депутатів від партії, яка таким чином забезпечать європейський рівень життя лише собі та своїм родинам.

Тетяна Лихограй

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...