Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 22, 2018

Саміт Україна-ЄС: коли речі названо своїми іменами

Автор:

|

Липень 12, 2018

|

Рубрика:

Саміт Україна-ЄС: коли речі названо своїми іменами

Ювілейний 20-й саміт Україна-ЄС, який пройшов 9 липня у Брюсселі (Бельгія), завершився на тлі несприятливих чинників. Можна згадати й ускладнення внутрішньополітичної ситуації у державі, і геополітичну невизначеність для всього світу й України перед зустріччю Трампа та Путіна у Гельсінкі (Фінляндія) наступного тижня. Але результати зустрічі найвищого рівня стали цілком позитивним та виграшними для керівництва держави, української дипломатії та, можливо, у довготерміновій перспективі й для пересічних громадян.
Президент Порошенко прибув до нової будівлі Ради Європейського Союзу (ЄС) «Європа» у доброму гуморі та у супроводі свого давнього приятеля Дональда Туска, президента Європейської ради, пройшов до зали для перемовин віч-на-віч навколо так званого у журналістських колах «космічного яйця». Кілька десятків журналістів намагалися висмикнути лідерів на непередбачений тут протоколом doorstep. Дональд Туск проігнорував запитання британського журналіста про Brexit, зазначивши, що сьогодні саміт про Україну. А Петро Порошенко коротко відреагував на запитання грузинського телебачення про участь цього тижня у саміті НАТО разом із президентом Грузії, мовляв, у нас із грузинськими друзями та партнерами по Альянсу все буде добре, але то вже історія іншого саміту.
Історія цієї зустрічі вилилася у спільну заяву, яку ухвалили сторони. А цього могло б і не статися, як це було торік на саміті у Києві.
Десь за тиждень до цьогорічного саміту високопоставлений український дипломат неформально розповів, що перемовини про зміст спільної заяви просувалися складно та напружено. Певна річ, Київ пропонував амбітнішій текст. Деякі країни-члени його цілком підтримували, а дехто намагалися й заблокувати певні ініціативи. Але наявність спільного документу означає, що партнери дійшли згоди та досягли компромісів щодо найчутливіших моментів. І, що найголовніше, підтвердили високий рівень взаємної довіри та підтримки.
Як властиво міжнародній дипломатичній практиці, документ повторює посилання на вже визначені раніше офіційні позиції України й ЄС у двосторонніх відносинах. Зокрема, й тут європейська сторона «підтверджує свою рішучу підтримку та відданість незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів».
Далі визнається «значний прогрес, досягнутий Україною на шляху реформ», що є ключовим як із точки зору очікувань українців, так і для посилення стійкості України до зовнішніх викликів. Лідери привітали істотне зростання двосторонньої торгівлі й ефективну імплементацію безвізового режиму, які сприяють поглибленню взаємин між суспільствами.
У частині офіційної політичної позиції щодо статусу формулювання європейської інтеграції, то прориву у питанні визнання перспектив членства не сталося та й не могло бути. Використали формулювання, що ЄС визнає «європейські прагнення України та вітає її європейський вибір», як це закріплено в Угоді про асоціацію.
Щодо ініціативи секторальної інтеграції України до ЄС, тобто до енергетичного, митного союзів, цифрового ринку, асоціації до Шенґенської зони, то обережно відзначено, що цей прогрес вітається, але конкретики поки що немає. У цих питаннях Євросоюз чітко орієнтується на положення Угоди про асоціацію, яку має неухильно імплементувати Київ.
Президент Туск окремо відзначив прогрес Україні у проведенні пенсійної реформи та у сфері охорони здоров’я. Саме ці реформи зараз в українському суспільстві викликають неоднозначні, критичні оцінки та стають частими приводами для політичних спекуляцій. Але, зазначив досвідчений польський політик, ці реформи болючі у короткій перспективі, проте зроблять Україну успішною у довготерміновій. Народна мудрість «поживемо-побачимо» тут набуває особливої актуальності для перевірки твердження п. Туска, адже і пенсії, і медицина неодмінно пов’язані з тривалістю й якістю життя та здоров’я пересічних українців.
Окремо на саміті наголосили на боротьбі з корупцією в Україні. З позиції сприйняття ЄС, тепер це — пріоритет порядку денного реформ. Традиційно відзначено необхідність продовжити зусилля в імплементації судової реформи та реформи прокуратури, спрямованих на посилення верховенства права в Україні. У цьому контексті лідери привітали схвалення закону про Вищий антикорупційний суд.
Як наголошується окремо, зараз в ЄС очікують на швидке прийняття необхідних поправок, що гарантуватимуть поширення юрисдикції цього суду на оскарження відповідних рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції. До речі, Президент Порошенко сказав, що «схрещує пальці», щоб це рішення Верховна Рада розглянула вже цього тижня у четвер. Євросоюз також привітав наміри України запустити антикорупційний суд у повному обсязі до кінця року.
Важливим сигналом стало й те, що безвізовий режим між ЄС і Україною діє ефективно, і держава у повному обсязі виконує безвізові критерії. Жан-Клод Юнкер, президент Європейської комісії, окремо відзначив, що українські громадяни не становлять жодної загрози для ЄС та сумлінно виконують вимоги безвізового перебування на теренах Спільноти, яка потерпає від напливу нелегалів і біженців.
Одним із головних сигналів саміту стало (чи не вперше) закріплення в офіційному політичному документі ЄС факту визнання саме аґресії Російської Федерації (РФ) проти України. «Ми знову підтвердили своє рішуче засудження відвертого порушення суверенітету та територіальної цілісності України аґресією Збройних сил (ЗС) РФ, починаючи з лютого 2014 року», — чітко зазначено у документі.
Тобто, в Євросоюзі вперше офіційно визнали, що ЗС РФ із лютого 2014 року ведуть саме військову аґресію проти суверенної України. Без перебільшення це — прорив у дипломатичній лексиці ЄС, де раніше уникали (та й продовжуватимуть це робити в інших форматах) називати Росію аґресором, що застосовує власні ЗС на українській землі.
Коли журналістам повідомили про формат підсумкової прес-конференції — по одному запитанню від української і зарубіжної преси — то колеги мали визначитися з цим одним, максимум із двома запитаннями. Було кілька ідей, але одна не викликала жодних сумнівів і заперечень. Це було запитання про українських політичних в’язнів Кремля, про консолідацію міжнародних зусиль задля їхнього звільнення.
Це запитання прозвучало і на саміті йому була приділена особлива вага. Йшлося не лише про Олега Сенцова, Романа Сущенка, Володимира Балуха, Олександра Кольченка, Станіслава Клиха й Олександра Шумкова. Адже поряд із цими іменами стоять десятки інших українських бранців Кремля, котрих Україна й ЄС вкотре закликали негайно звільнити.

Андрій Лавренюк, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...