Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 14, 2018

Рух опору очолили журналісти

Автор:

|

Травень 30, 2013

|

Рубрика:

Рух опору очолили журналісти

«Четверта влада» в Україні – усе ще безправна, зате не байдужа, не сліпа й не німа.

Спинами – до прем’єра
Оскільки прокурори не поспішають притянути до відповідальності ані бойовика Партії реґіонів (ПР) Вадима Тітушка, який 18 травня на опозиційній акції протесту «Вставай, Україно!» бив журналістку київського телевізійного «5-го каналу» Ольгу Сніцарчук і фотокореспондента видавничого дому «Комерсант-Україна» Владислава Соделя, ані міліціонерів, котрі холоднокровно спостерігали за цим намаганням залякати представників «четвертої влади», колеги скривджених змушені повсякчас нагадувати владі та суспільству про перешкоджання їм у донесенні правди до співвітчизників. Однак цим вони ще більше дратують можновладців, які прагнуть цілковитого послуху та замовчування пресою скоєного ними. У тому числі, прем’єр-міністром Миколою Азаровим.
Нагадаємо читачам, що після того, як перед засіданням Кабінету Міністрів 22 травня десятеро журналістів повернулися до прем’єра спинами, на які почепили плакати з написом: «Сьогодні – журналістка, завтра – ваша дружина, сестра, дочка. Дійте!», п. Азаров, зневажливо назвавши це цілком слушне нагадування про ігнорування ним своїх обов’язків «концертом» і «цирком», звелів прогнати їх зі засідання уряду та позбавити акредитації при Кабміні. А прес-секретар Азарова Віталій Лук’яненко прокоментував його реакцію так: «Прем’єр-міністр доручив позбавити акредитації учасників акції, які своєю поведінкою порушили порядок висвітлення роботи засідання Кабінету Міністрів».

«Азаров у істериці»
Однак редакція тижневика «Міст» погоджується не із цим поясненням, а з наступними, які походять від інших джерел: «Дуже показовою була реакція прем’єр-міністра: йому не сподобалося читати ці написи» (Наталія Тарасовська, кореспондент агенції «ЛІГАБізнесІнформ»); «Азаров у істериці вигнав кількох журналістів зі засідання Кабміну й наказав позбавити їх акредитації. Він, бачте, «обурився», не сподобалася правда. І все це – тільки тому, що представники ЗМІ абсолютно законно й логічно вимагали чесного та неупередженого розслідування побиття своїх колег. ЦЕ – ЇХНЄ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО!» (Зорян Шкіряк, голова Соціально-Християнської партії України й президент аналітичного центру «Новий Київ»); «Бачимо чергову аґресію — тепер уже з боку прем’єр-міністра щодо журналістів», «Позбавити журналіста акредитації владні органи можуть, тільки якщо він неодноразово не виконував своїх обов’язків» (Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації); «Я від імені Незалежної медіа-профспілки випустив заяву, у якій закликав депутатів виділити кошти для лікування здичавілого прем’єр-міністра Миколи Азарова. Якщо пана Азарова не лікувати, то він незабаром одягне треники (тренувальний спортивний костюм. — Ред.), стане в один ряд із «братками» (так називають одне одного бандити. — Ред.) і почне лупцювати журналістів особисто. Цього не можна допустити, адже така хвороба може виявитися заразною й приклад голови уряду наслідуватимуть його підлеглі. Лише виявивши солідарність, ми примусимо можновладців поважати нас і відмовитися від своїх брутальних дій не лише щодо журналістів, а й суспільства в цілому. Назвімо речі своїми іменами: Азаров — звичайний жлоб, типовий гопник (грабіжник- хуліган. — Ред.), але не в трениках, а в костюмі. Він хамить регулярно. Він нам плює в обличчя. У цій ситуації діяти треба некоректними методами – сміятися, кидати черевиками, показувати дулю або середній палець. Гопник може злякатися або кулака (але це – не наш метод), або сміху. Тож нумо сміятися з нього» (Юрій Лукінов, голова Незалежної медіа-профспілки України).
Аналогічного висновку дійшов і Андрій Парубій, депутат парламентської фракції «Батьківщина»:«Прем’єр-міністр і водночас голова ПР нічим не відрізняється від тієї гопоти, яка била журналістів на вулиці. Це одна піраміда — від Азарова до найнятої гопоти, — що діє однаково та становить загрозу не тільки для журналістів, а й для всього українського суспільства».

Можна й погарячкувати?
Як бачимо із цих коментарів, продемонструвавши неадекватною реакцією на журналістську акцію свою цілком очевидну схильність до сваволі та самодурства, прем’єр-міністр домігся абсолютно протилежного результату, аніж той, на який сподівався. Тобто, не залякав журналістів, а лишень підштовхнув їх до продовження боротьби за свої права й безпеку.
Сам це засвідчило приблизно сто представників ЗМІ, які вже наступного дня вимагали під стінами Кабміну не зволікати з розслідуваннями нападу на Ольгу Сніцарчук і Влада Соделя та недопущення репресій щодо журналістів, котрі висловили свій протест на засіданні уряду. Відтак, того ж 23 травня прем’єр таки викликав до себе й тих, кого прогнав напередодні, і кореспондентку «5-го каналу» Ольгу Сніцарчук, яку навіть запевнив, що якби він був там, де її побили, то захищав би її власними кулаками.
А перед журналістами, яких наказав позбавити акредитації, прем’єр виправдовувався: «Ми всі — люди. І міністр — людина, і я — людина. Ми що, не маємо права на емоційну реакцію? Маємо, напевно. Ми що — не можемо погарячкувати десь? Напевно, можемо. Важливо виправити це потім. Дуже важливі наш взаємний діалог і довіра. У нас із вами до вчорашнього дня були нормальні взаємини, прошу, щоб у нас і на майбутнє були такі ж стосунки. Ми готові вас бачити на засіданні Кабміну».
І, як розповіла п. Сніцарчук, хоч він і «почав виховувати дівчат, що так не можна поводитися на урядових засіданнях», та все ж запевнив, що «готовий бачити цих дівчат, які були з плакатами, на засіданні уряду», «однак зауважив, що це буде останнє попередження, і залишив за собою право в подальшому позбавляти акредитації».
Натомість, Ігор Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита політика», зрозумів зміну в ставленні прем’єра до журналістів так: «Кабінету Міністрів і особисто п. Азарову дали урок знання українського законодавства. Не може посадовець діяти, як йому заманеться: хоче — пускає журналістів, хоче — не пускає. Закон про інформацію, якщо я не помиляюся, був ухвалений ще 1992 року. Тобто, це – досить старий закон, який посадовцям потрібно було вивчити й розуміти, що акредитація — це не якесь право, мовляв: «хочу — надаю, не хочу — не надаю», а обов’язок органів влади висвітлювати свою діяльність, бути прозорою та згідно із цими правилами діяти».

Спротив триває
Та хоч прем’єр-міністр і визнав, що «погарячкував» у відповідь на акцію журналістів, влада продовжує нервово відгукуватися на нагадування мас-медіа про безкарність тих, хто перешкоджає журналістам у роботі. Коли 27 травня учасники руху «Стоп цензурі!», встановлювали під будівлею Міністерства внутрішніх справ намет із метою інформування громадськості про перебіг розслідування подій 18 травня в Києві та нагадування про це міліціонерам, ті спробували завадити представникам «четвертої влади» вплинути на владу виконавчу ще й таким чином.
Причому правоохоронці стверджували, що журналісти «порушують правила благоустрою». А якийсь чоловік у цивільному одязі, що назвався працівником міліції, ще й почав штовхати журналістів, яких це, однак, анітрохи не злякало.
Журналіст Юлія Банкова повідомила на своїй сторінці в мережі Facebook, що під час встановлення намету з’явилися також «невідомі чоловіки «антифашистської зовнішності» (так тепер в Україні називають тих, кого ПР наймала для залякування учасників акції «Вставай, Україно!» і журналістів. — Ред.), які без зайвих слів почали бійку з присутніми журналістами й активістами». Однак представники ЗМІ не відступили й перед ними. Тож, як бачимо, рух опору українського народу владі, яка нацьковує на нього бандитів, по суті, очолили журналісти.

Ігор Голод

Коментар експерта
Тарас Шевченко, директор Інституту медіаправа:
— Аналізуючи всі факти, бачимо, що за всім цим стоїть влада. Це було організовано владою, але щось пішло трошки не так. Дурістю було влаштовувати бійки відкрито перед телекамерами, бо ж це потім буде легко встановити. Очевидно, що ці люди не просто так з’явилися, не самі по собі прийшли та влаштували бійку. Їх організували. Й організувати могла тільки влада. Немає жодного сумніву й щодо того, що влада не визнає цього ніколи в житті.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...