Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 16, 2018

Росіяни втікають від Путіна в Україну

Автор:

|

Вересень 15, 2016

|

Рубрика:

Росіяни втікають від Путіна в Україну
Сергій Анісіфоров

Сергій Анісіфоров

Правозахисники нарікають на «кричущий непрофесіоналізм конкретних людей, від котрих залежить ухвалення рішень».

Кількість зростає
11 вересня українська розвідка запевнила, що кількість випадків здачі в полон тих російських окупантів, котрі втратили мотивацію долучатися до аґресії Російської Федерації (РФ) на Донбасі, зростає. Приміром, 10 вересня здався Денис Сидоров із 3-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ, що дислокується в Горлівці неподалік від Донецька.
Зокрема він розповів, що на керівних посадах в його бригаді — лише російські кадрові офіцери, назвав їхні імена та прізвища.
Наступного дня Олександр Мотузяник, речник Міністерства оборони України, повідомив, що полонений — неонацист і ветеран російсько-чеченських війн, котрий подався воювати на Донбас через руйнівний вплив кремлівської пропаганди на його свідомість. Якщо від Путіна вже розпочали втікати до українців розчаровані у ньому, то що вже казати про опонентів.
Приміром, 4 вересня російський журналіст Микола Малуха повідомив, що йому і двом його синам надав громадянство України Президент Порошенко. Нагадаємо, що п. Малуха терористи поранили в Донецьку 27 травня 2014-го. А 21 серпня ц. р. українсько-білоруський кордон перетнув російський письменник Роман Рословцев, котрий попросив притулку в Україні після того, як біля його будинку в Москві почали чергувати працівники Федеральної служби безпеки РФ. Утікач запевнив, що навіть не зважаючи на хворобу (тромбофлебіт) і проблеми зі зором прагне продовжити боротьбу проти режиму Путіна в лавах української армії.

Надають неохоче
Однак на «Радіо Свобода» зауважили: «Україна неохоче надає російським громадянам притулок — впродовж минулого року з тих 86 росіян, котрі звернулися до міґраційної служби, статус біженця отримали лише семеро, а політичний притулок — четверо». Зокрема, притулок отримав російський активіст Володимир Іонов, котрий нелегально перетнув кордон із Україною, бо в РФ на нього завели карну справу, за якою мали дати тюремний термін.
Наталія Науменко, директор департаменту з питань іноземців і осіб без громадянства Державної міґраційної служби України (ДМСУ), уточнила, що особам, котрі отримали політичний притулок, присвоюється статус особи, що потребує додаткового захисту. Цей статус надається тим, хто просить політичного притулку, оскільки в українському законодавстві не передбачено статусу «політичний біженець».
Російський громадський активіст Михайло Агафонов, котрий входить до складу Комітету на захист засудженого письменника Бориса Стомахіна, чекав на статус біженця в Україні з осені 2014-го до січня 2016 року. Але він назвав це «абсолютно несподіваною подією», бо Україна, за його словами, неохоче надає такий статус росіянам. Засуджений за свої публікації в РФ журналіст Дмитро Шипілов також отримав статус політичного біженця в Україні щойно в січні 2016-го. А просив про це цілий рік.

Отримують за обґрунтоване
Юрист-міжнародник Ольга Поєдинок пояснила, що політичний притулок — це, радше, соціологічний, ніж юридичний термін. Широко застосовують його лише у «м’якому» міжнародному праві. Наприклад, у декларації Організації Об’єднаних Націй (ООН) про політичний притулок 1967-го, а також у прийнятій на десять років пізніше декларації Ради Європи про територіальний притулок.
Якщо ж говорити про Європу, то політичний притулок регулюється або «м’якими» нормами міжнародного права, або національним правом кожної конкретної країни. В Україні термін «політичний притулок» можна знайти в Конституції України і в Законі України про правовий статус іноземців і осіб без громадянства. Та окремого закону про нього немає й досі.
Ще до того, як Україна ухвалила Конвенцію ООН про статус біженців, у ній був чинним закон «Про біженців». Відтак, в Україні надають не політичний притулок, а статус біженця чи особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту.
Тож коли кажуть про «політичний притулок», мають на увазі статус біженця.
Коли Петро Порошенко повідомив торік, що отримав багато заявок на отримання статусу біженця від росіян, котрих політично переслідує режим Путіна, то виправдовувався: «Закон встановлює низку обмежень для Президента і не покриває потреби тих, хто заявляє про такі переслідування».
«У питанні надання громадянства останнє слово — за Президентом. В питанні надання притулку — це не так. Цим займається ДМСУ. Є встановлені законом терміни для розгляду заяв — два місяці. Президент може хіба ініціювати внесення змін до законодавства», — підтвердила п. Поєдинок.
Юрист пояснила, що такі терміни потрібні, щоб перевірити прохача притулку. Зокрема Службою безпеки України. Конвенція ООН також вимагає перевіряти, чи не є ця особа такою, що вчиняла воєнні злочини і злочини проти людяності. Тобто інститут притулку не може бути використаний, щоб прихистити злочинців.

«Можна кого завгодно»
Ольга Поєдинок також зауважила: «Що стосується росіян, то вони у вигідній ситуації порівняно з тими громадянами, котрі потребують візи. Можуть приїхати і подати заявку. Президент може ініціювати зміни до законодавства. Але чи є сенс? Адже терміни — не критичні. Росіян-опозиціонерів, котрі просять притулку в Україні, наше законодавство дозволяє розглядати як окрему соціальну групу. Під цей критерій можна записати кого завгодно: полонених, представників ЛГБТ-спільноти, жінок, котрі зазнали каліцтва чи відмовляються носити хіджаб тощо».
Своєю чергою, Сергій Гунько, речник ДМСУ, запевнив, що процедура розгляду заяв про визнання біженцем в Україні повністю адаптована до Конвенції ООН 1951 року про статус біженців та уніфікована з аналогічними процедурами більшості держав — членів ООН, у т. ч. Європейського Союзу. За його словами, вплив людського фактора під час розгляду справ мінімізований, бо процедура передбачає залучення (за згодою шукача притулку) громадських експертів, представників Управління у справах біженців ООН.
Натомість на запитання про причини відмови, зокрема, опозиційним до російської влади особам, представник ДМСУ відповів: «Твердження про опозиційну діяльність у країні походження не означає, що людина переслідується і їй загрожує небезпека. Є чіткі критерії, за якими вивчається кожна справа».
«Є велике питання, чому люди, переслідувані в РФ за одними і тими ж статтями Карного кодексу РФ, можуть отримати або не отримати статус біженця в Україні. Загальновизнаний факт, що в Росії особам, котрі займаються публічною опозиційною діяльністю, реально загрожує переслідування за політичними мотивами. Але нам відомі ситуації, коли у судах під час розгляду справ про надання статусу біженця представники територіальних міґраційних органів вказували, що РФ є демократичною державою», — пояснив п. Гунько.
На це звертають увагу і в правозахисній організації Human Rights Watch. Її представник Юлія Горбунова повідомляла, що ДМСУ відмовила у наданні притулку російському опозиційному активісту Петру Любченкову, заявивши, що законодавство РФ не допускає тортур.
А в листопаді 2015-го відомий російський правозахисник Павло Шехтман цитував у Facebook документ, підписаний представником ДМСУ, де у поясненнях відмови у притулку вказувалося, що свободу зібрань к РФ гарантує російська Конституція».

Ходять по колу
Журналісти Бі-бі-сі також зауважили, що в Україні вже є прецеденти, коли справи шукачів притулку ходять по колу між судами та міґраційними службами по кілька разів, оскільки суд, ставши на бік шукача притулку, не може зобов’язати ДМСУ надати відповідний статус. Найкрасномовніший приклад — справа Сергія Анісіфорова, котрий зараз живе в Одесі і судиться з міґраційною службою.
Він займався акторською діяльністю в РФ, але в часи Євромайдану приїхав в Україну, був активістом протестів та учасником «Самооборони» в Одесі. А 9 лютого виграв справу в Апеляційному суді Одеси проти ДМСУ, яка не надала йому статусу біженця. «Це вже п’ятий суд у моїй справі, кілька процесів виграв, у т. ч. влітку минулого року, але міґраційна служба не змінює свого рішення і не хоче визнавати, що для мене у разі повернення в РФ існують загрози. Швидше за все, міґраційна служба знову звертатиметься до Вищого адмінсуду», — розповів він.
Сергій Гунько запевнив, що не може розголошувати зміст справ шукачів притулку і конкретні причини відмови у наданні статусу. А правозахисник Максим Буткевич коментував необґрунтовані, на його думку, відмови росіянам так: «Можливо, це — рудименти часів Януковича. За того режиму росіянин взагалі не міг отримати статус політичного біженця в Україні. Зараз, звісно, ситуація змінилася, але все одно, відмов дуже багато. Можливо, є якісь побоювання, мовляв, поприїжджають росіяни, отримають статус, а потім чекай від них провокацій. Але, гадаю, є підстави вести мову і про кричущий непрофесіоналізм конкретних людей, від котрих залежить ухвалення рішень».
Тим часом журналіст Айдер Муждабаєв, переїхавши з РФ до Києва, вважає, що попри відмови у наданні політичного притулку, кількість біженців зростатиме. «Україна має бути готова до потоку біженців із РФ у майбутньому. І вона змушена буде їх приймати, як прикордонна країна. Хоче вона чи ні, але це — один із очікуваних наслідків подій, що розгортатимуться в Росії. Ігнорувати цей процес не вдасться, тому вже зараз слід робити кроки, спрямовані на урегулювання можливості захисту росіян від переслідувань», — попередив він.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

  • Vladymyr Rijoff

    А украиїнці тікають від Порошенка і Гройсмана до Європи, Америки та Китаю. За 25 років нас поменшало на 10 мільйонів.

Loading...