Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Російський флот нахабніє

Автор:

|

Травень 16, 2013

|

Рубрика:

Російський флот нахабніє

На російській військовій базі в Криму вкотре засвідчили, що її діяльність націлена лише на Україну.

Шантаж аґресією
Днями на «круглому столі» в Севастополі російський військовий журналіст і політолог капітан 1-го рангу Чорноморського флоту (ЧФ) Російської Федерації (РФ) Сергій Горбачов навряд чи лише від власного імені неприховано погрожував Україні повторенням проти неї військової операції, аналогічної до тієї, яку здійснила 2008 року Росія проти Грузії. Бо, як він відверто визнав, «Російська Федерація зацікавлена в тому, щоб Україна не випала зі зони стратегічних інтересів Кремля», а «запорукою цього стало би входження України до Митного Союзу» (МС).
Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр., кваліфікував цього офіцера як «глашатая Кремля». Тим більше, що той ще й закликав повернутися до питання про «статус Севастополя», який уже «вирішувався» 1993 року російським парламентом доволі оригінально — проголошенням цього міста складовою Росії. Однак Рада безпеки ООН кваліфікувала тоді це рішення як юридично неспроможне, а 1999-го в 2-й статті Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ його сторони зобов’язалися поважати територіальну цілісність одна одної й підтвердили непорушність існуючих між ними кордонів.
Але, як продемонстрував офіцер ЧФ, не всі у РФ змирилися зі втратою Севастополя. А для того, щоби повернути його й знову прив’язати Україну до Росії входженням до складу МС, п. Горбачов зажадав: «Москва повинна провести операцію з примушення України до дружби». Причому офіцер ЧФ вимагав провести цю «операцію», попри своє ж визнання того факту, що в Криму російських військових моряків вітають уже далеко не всі. Адже, за його словами, «1993 року на площі Нахімова (де відбувалися в Севастополі паради ЧФ. — Ред.) не було куди яблуку впасти, а зараз на мітинґ у кращому разі виходить близько 100 осіб».

Уже репетирували штурм
Доволі промовистим було й мовчання з приводу заяви офіцера ЧФ у міністерствах оборони та зовнішніх справ РФ, які ніяк не відмежувалися від неї. Утім, Москва, по суті, також погрожувала військовою операцією проти України, спланувавши проведені в Криму в березні ц. р. військові навчання ЧФ, під час яких російські моряки атакували терени України.
Управління прес-служби й інформації міністерства оборони РФ повідомляло про це: «Великі десантні кораблі успішно висадили морський десант на необладнане узбережжя в районі полігону Опук під Феодосією. Літаки-штурмовики морської авіації флоту Су-24 виконали завдання з підтримки десантної операції з повітря. Висадці десанту передував морський бій із кораблями умовного супротивника й артилерійська стрільба по морській, повітряній і береговій цілях. Війська та сили, задіяні в перевірці, приступили до фази згортання в морі й на суші та здійснення маршів до пунктів постійної дислокації».
А на все тому ж «круглому столі» в Севастополі Костянтин Затулін, директор російського Інституту країн Співдружності Незалежних Держав, анонсував створення «руху на підтримку союзу Росії, України та Білорусі», здатного конкурувати з Партією реґіонів (ПР). Та якщо цю погрозу в Києві назвали несерйозною, то березнева репетиція штурму кримського узбережжя російським морським десантом і вимога офіцера ЧФ провести «операцію з примушення України до дружби» таки мала би слугувати для її керівництва підставою для більшого занепокоєння. Тим більше що головнокомандувач Військово-морського флоту РФ адмірал Віктор Чирков пообіцяв іще цього року поповнити ЧФ сучасними кораблями, підводними човнами й авіацією.

Базу засекречено
Не може не насторожувати й те, що, як повідомив Євген Перебийніс, виконувач обов’язків директора департаменту інформаційної політики Міністерства зовнішніх справ України, із Москви до Києва досі не надіслали обіцяного проекту угод із модернізації Чорноморського флоту РФ у Криму. Про те, що росіяни таки мають що приховувати від тих, у кого вони орендують військову базу в Криму, промовисто «свідчить» відмова командування ЧФ надати причал у Севастополі для базування єдиного українського підводного човна «Запоріжжя».
Тому керівництву України таки варто прислухатися до застереження Олексія Мельника, співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки аналітичного київського Центру імені Олександра Разумкова, який заявив у ефірі «Радіо «Свобода», що головне завдання ЧФ — «не так захист інтересів Росії в Чорному морі, як політичний вплив на ситуацію в Україні».
«Із боку Росії є інформаційний, ідеологічний вплив, демонстрацію цього бачимо мало не щодня. Зокрема, це – демонстрація мешканцям Севастополя: у нас є потужний флот, який підкріплюється новими кораблями. «Росія відроджується» — саме цей месидж намагається донести Кремль до країн пострадянського простору», — пояснив також експерт.
Натомість, у ефірі радіо «Голос столиці» він нагадав: «Досі не проведено інвентаризації ЧФ — українська сторона не знає, скільки об’єктів є, скільки використовується. Україна постійно намагається, не залежно від того, яка влада на Грушевського чи на Банковій, провести цю інвентаризацію. Але будь-який подібний намір сприймається Росією як недружній. І тому після 1997-го минуло вже 15 років, а жодного кроку в цьому напрямку не було зроблено».

«Фактор небезпеки»
Своєю чергою, Дмитро Штибліков, директор міжнародних програм аналітичного центру «НОМОС», нагадав керівництву України: незважаючи на те, що, згідно з додатком № 2 до Угоди про параметри поділу ЧФ РФ, «загальна кількість особового складу морської піхоти й особового складу морської авіації наземного базування ЧФ РФ не повинна перевищувати 1 987 осіб», а «на сьогоднішні це число є значно більшим», «хоча цей факт і не афішується російською стороною».
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій, також визнав, що «для України Чорноморський флот не є стратегічним чинником безпеки». «Навпаки, за певних умов він може стати фактором небезпеки – і військової, і стратегічної – для України, — вважає політолог. А відтак прогнозує: «Якщо почнуться сильні потрясіння на Близькому Сході, загостриться проблема Ірану, Сирії, то це буде привід до глобального конфлікту, тому що в нього буде втягнено ЧФ РФ і, звичайно, Україну».
А Віталій Романченко, активіст Всеукраїнського об’єднання «Свобода» з Бердянська, нагадав у козацькому журналі «Сурма» керівництву України, що «коштом ЧФ РФ фінансується видання десятків газет проросійського спрямування, а після відставки більшість офіцерів флоту осідає в Криму, займаючись антиукраїнською агітацією й утворюючи «козацькі» загони (воєнізовані формування)». Тож «свободівець» застерігає: «Приклад Осетії й Абхазії засвідчує: роздача російських паспортів — планомірна політика поступової окупації, що із часом може перейти в активну фазу — війну. Достатньо буде лише малої провокації, яка призведе до антиукраїнського повстання — російські війська вже на місці, вони під лозунгом захисту співвітчизників від українських репресій одразу ж займуть позиції на півночі півострова».
Нагадує Віталій Романченко й про те, що коли «у серпні 2008 року Росія підтримала грузинських сепаратистів, які завдяки масовій паспортизації враз стали громадянами Росії, кілька кораблів ЧФ узяло участь у обстрілах грузинського узбережжя». Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, погоджується з думкою, що «Чорноморський флот Російської Федерації залишається дестабілізуючим фактором на території України», а «єдина стратегічна мета перебування ЧФ на території України — це намір контролювати Україну й мати активний серйозний важіль впливу на неї».
А Володимир Крижанівський, колишній посол України у РФ і екс-депутат Верховної Ради, стверджує, що «Чорноморський флот РФ в Україні на 90 % — головний біль для нашої країни». Однак ми змушені констатувати, що чинна в Україні влада, яка нині розтягнулася в геополітичному шпагаті між ЄС і РФ, навряд чи здатна розірвати угоду про розміщення ЧФ у Криму.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...