Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 19, 2021

Роль Німеччини у президентських виборах в Україні

Автор:

|

Січень 09, 2014

|

Рубрика:

Роль Німеччини у президентських виборах в Україні

Берлін під час президентської кампанії в Україні 2015 року, імовірно, зробить ставку на Віталія Кличка як найбільш новаторського та прозахідно орієнтованого політика нового покоління, партія якого в жовтні 2012 року перемогла на виборах та вперше в історії ввійшла в український парламент. У грудні 2013-го в Києві з робочим візитом побував Ґідо Вестервелле, міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). Такий розвиток подій спонукав аналітиків повернутися до детальнішого розгляду питання про те, яку роль відіграватиме Німеччина в президентській кампанії в Україні 2015 року.

Глибоке проникнення в українську політику
Від часу здобуття Україною незалежності ФРН стала чи не найпершою західною державою, яка почала системно фінансувати громадські рухи, неурядові організації та засоби масової інформації, формуючи таким чином сприятливий ґрунт для просування в Україні німецьких політичних і економічних інтересів.
Масові акції протесту в грудні 2013-го, що виникли внаслідок відмови українського уряду підписати у Вільнюсі Угоду про асоціюю з Європейським Союзом (ЄС), засвідчили, наскільки важливою є роль німецьких неурядових організацій у суспільно-політичному житті України.
Нагадаємо, що всі німецькі політичні партії, у тому числі Союз християнських демократів, Соціал-демократична партія, Християнсько-соціальний союз (ХДС), Вільна демократична партія, Партія зелених і «лівих», мають власні фонди, що фінансуються за рахунок федерального бюджету ФРН і працюють на зміцнення зв’язків між Німеччиною та її міжнародними партнерами.
Два найбільших німецький фонди — Фонд Фрідріха Ебберта (афілійований із Соціал-демократичною партією) і Фонд Конрада Аденауера (афілійований із ХДС, лідером якого є Анґела Меркель, канцлер ФРН). Загальна кількість коштів, які отримують два цих фонди з федерального бюджету Німеччини, складає близько 250 млн EUR на рік.
Фонд Конрада Аденауера є найактивнішим на території України. Саме він має найкраще розвинені й тісні зв’язки з партією Віталія Кличка, яка бере активну участь у різних публічних заходах, організованих фондом. Навіть якщо порівнювати діяльність цього фонду в інших країнах Європи, стає очевидно, що він є найбільш діяльним саме в Україні. Співпраця Фонду Конрада Аденауера з «Українським демократичним альянсом за реформи» (УДАР), заснованим п. Кличком 2010 року, є дуже інтенсивною. Завдяки УДАР Віталію Кличку за короткий час удалося отримати місця в українському парламенті.
Власне, жодна зі сторін не робить таємниці з того, що між ними відбувається інтенсивний діалог і взаємодія. Так, наприклад, на початку 2011-го п. Кличко відвідав штаб-квартиру ХДС, провівши низку важливих зустрічей із керівництвом цієї політичної партії. У грудні 2012 року Віталій Кличко також провів зустріч із п. Меркель і п. Вестервелле. Під час візиту німецького міністра до Києва в грудні цього року на засідання ОБСЄ вони з провели чергову розмову.
Важливим і доволі символічним є те, що Ґідо Вестервелле разом із Віталієм Кличком побував на Євромайдані, на якому українські громадяни висловлюють свою незгоду зі зміною зовнішньополітичного курсу України. Теж у листопаді 2013-го була проведена зустріч п. Кличка з Крістофом Хьойсґеном, радником канцлера ФРН із міжнародних питань. У Віталія також є прямі контакти з Лореном Фабіосом, міністром закордонних справ Франції, із яким 11 грудня 2013 року він мав телефонну розмову, і Радославом Сікорським, міністром закордонних справ Польщі.

Ризики на українському полі
Але наразі залишається незрозумілим, як далеко готовий зайти офіційний Берлін у підтримці Віталія Кличка як проєвропейського політика, здатного створити проблеми для іншого стратегічного союзника Німеччини — Російської Федерації (РФ).
Зараз найбільшим головним болем для Німеччини є те, наскільки ефективно та швидко можна зупинити розвиток негативних економічних процесів, що виснажують німецьку економіку та послаблюють ЄС, у тому числі на міжнародній арені. Навіть незважаючи на те, що Берлін часто виступає на захист європейських прагнень України, особливо учасників Євромайдану, навряд чи Німеччина готова бачити Україну своїм повноцінним партнером.
У цій ситуації аналітики схильні зробити висновок, що за публічною підтримкою Берліном євроінтеграційних прагнень українських громадян ховаються комплекси німецьких політиків, пов’язані з тим, що насправді вони мало що конкретно зробили для підписання в листопаді 2013 року Угоди про асоціацію з Україною. Звільнення Юлії Тимошенко, висунуте німцями як основна передумова для підписання Угоди про асоціацію, за відсутності діалогу з Україною на економічні теми, свідчить про помилку, якої Берлін припустився або несвідомо, або ж, навпаки, навмисно.
Майже два роки Берлін і Брюссель казали Києву про необхідність вирішення справи п. Тимошенко, про опції її лікування в німецькій клініці «Шаріте», але, натомість, мовчали про компенсаційні економічні пакети. Це дратувало Київ і тішило Москву, яка в останній момент за допомогою економічних залякувань змусила Україну відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Німеччина також усвідомлює, що, роблячи ставку на Віталія Кличка, ризикує звузити свій вплив лише до 40 депутатів, які зараз представляють у Верховній Раді України політичну силу цього опозиційного політика (два незалежних депутати приєдналося до фракції пізніше). Доволі сильна й стабільна електоральна база чемпіона світу з боксу наразі сконцентрована переважно в Києві й окремих західних областях, однак у Східному реґіоні України — залишається слабкою.
Окрім того, у політичному керівництві Німеччини зараз відсутні концептуальні підходи до розвитку відносин з Україною. Анґела Меркель, як ніхто інший, розуміє, наскільки важливим є фактор РФ для ухваленнтя в ЄС будь-яких рішень щодо країн колишнього Радянського Союзу. Приклад Вільнюського саміту ще довго стоятиме перед її очима. Ба більше, зараз партія п. Меркель об’єднала свої зусилля із Соціал-демократичною партією, із якою сформувала коаліційний уряд ФРН. А у зв’язку із цим важливо нагадати, що соціал-демократи сповідують ідею розвитку стратегічних відносин із Росією й тому вони навряд чи будуть у захваті від ідеї силового втягнення України в зону політичного й економічного впливу ЄС.
Разом із тим, рейтинґ Віталя Кличка, демонструючи позитивну динаміку зростання, зміцнює німецьких політиків у їхньому виборі.

Висновки
То про що ж варто пам’ятати українським політикам, котрі, маніпулюючи емоціями (що цілком зрозуміло в умовах дуже позитивних громадських рухів, які виборюють європейське майбутнє України), намагаються залучати європейських партнерів кожен на свій бік?
Перш за все, про те, що Росія має доволі сильні важелі впливу на реґіон Центральної та Східної Європи. Це особливо помітно зараз, коли ослаблений фінансово-економічною кризою Європейський Союз демонструє слабкість у захисті своїх партнерів, таких як Україна.
По-друге, РФ може цілком нормально й спокійно сприйняти своєрідне західноєвропейське кураторство ФРН над Україною. Це — значно краще, ніж, наприклад, кураторство Сполучених Штатів, які продовжують розглядатися російськими політиками як пряме зазіхання на сферу домінування Москви.
Німеччина ж навряд чи вдаватиметься до якихось радикальних дій, штовхаючи Україну в обійми ЄС. Навпаки – Берлін, швидше, допомагатиме Києву втримувати баланс між Сходом і Заходом, застосовуючи тактику дзеркальних кроків. Наприклад, усе-таки допоможе підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом із одночасним створенням тристороннього українсько-німецько-російського газотранспортного консорціуму на російсько-німецьких умовах.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/658

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply