Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 20, 2018

РФ зобов’язали повернути вкрадене

Автор:

|

Травень 17, 2018

|

Рубрика:

РФ зобов’язали повернути вкрадене

Олена Зеркаль

Третейський суд у Гаазі (Нідерланди) ухвалив рішення за позовом українських компаній щодо через втраченого в Автономній Республіці Крим (АРК) майна.

18 + 1
Попри те, що Третейський суд у Гаазі ухвалив рішення за позовом 18-х українських компаній та Олександра Дубілета, колишнього голови правління «ПриватБанку», щодо втраченого ними в анексованому Російською Федерацією (РФ) АРК 23 березня, повідомлення про це опублікували щойно 9 травня. І хоча текст рішення суду є конфіденційним — такі правила арбітражу, Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ України, запевнила, що позивачам присуджено компенсацію в розмірі близько 159 млн USD.
А журналісти з’ясували, що принаймні частина компаній-позивачів, які спільно вели цей процес, «пов’язані» з українським мільярдером Ігорем Коломойським. І п. Дубілет також. Він і 18 компаній передали Третейському суду в Гаазі позов до РФ у червні 2015 року, стверджуючи при цьому, що порушені зобов’язання про заохочення та взаємний захист інвестицій, записані в угоді між Москвою та Києвом. Цей договір уклали 1998-го.
Однак у вересні 2014 року, невдовзі після анексії АРК, підконтрольний Кремлю парламент на цьому півострові ухвалив «націоналізацію» активів п. Коломойського. Сергій Аксьонов, намісник окупантів у АРК, запевнив, що «ПриватБанк» цього мільярдера не виконав зобов’язання перед вкладниками на півострові, оскільки заблокував їхні рахунки.
Другою причиною «націоналізації» Аксьонов назвав, те, що, за його словами «Коломойський — один із ініціаторів і фінансистів антитерористичної операції» на південному сході України. Відтак, колаборант пообіцяв у вересні 2014-го, що «націоналізоване» майно буде продане на аукціонах, а на виручені кошти буде виплачена компенсація вкладникам «ПриватБанку».
Тож підконтрольний Москві кримський парламент оголосив про передачу в «республіканську власність» 111 об’єктів нерухомості на всьому півострові, якими володів Ігор Коломойський. Серед них санаторії, житлові та нежитлові приміщення, а також близько 20 автозаправних станцій.
Однак процес продажу цих об’єктів неабияк застряг — аукціони постійно переносяться, бо на них ніхто не подає заявки. За інформацією «кримської влади», їм удалося виручити з продажу майна Коломойського 1,7 млрд RUR. Із цієї суми 1,4 млрд RUR — це гроші, отримані за продаж одного об’єкта, санаторію «Форос».
2016-го його купила на відкритому аукціоні «Федерація профспілок Республіки Казахстан». До «націоналізації» санаторієм «Форос» розпоряджалася компанія «АероСвіт», яка отримала цей заклад ще 2002 року. Однак її немає в списку фірм, які подали позов до гаазького арбітражу.

Судовий розгляд
Позивачами у цій справі є підприємства «Дайріс», «Дан-Панорама», «Ділайн Ltd», «Еверест-Естейт», «ІММЕ», «Крим Девелопмент», «Нива-Тур», «Приватленд», «Приватофіс», «КУА Фінансовий вектор», «КУА Фінансовий капітал», «Едельвейс-2000», «Планета», «Аеробуд», «Фортуна», «УБК-Інвест», санаторій «Енергетик» і телерадіокомпанія «Жиса». Ці фірми до 2014 року, зокрема, розпоряджалися або володіли готелем «Нива-Тур» і пансіонатом «Енергетик» у Ялті, пляжами в селищі Олива та житловим комплексом Nautilus у Гурзуфі.
Судовий розгляд у Гаазі з участю фірм п. Коломойського та РФ розпочався 19 червня 2015-го. У позовній заяві мовилося, що Москва порушила домовленості з Києвом, коли 2014 року перешкоджала кримським інвестиціям українських компаній і зрештою їх експропріювала.
У вересні 2015-го Москва надіслала судові свою позицію. Її представники вказали, що не визнають юрисдикцію міжнародного арбітражу при Постійній палаті третейського суду в цій суперечці. У листі російська сторона вказала, що, за її версією, двостороння угода з Україною про захист інвестицій у цьому випадку не може бути підставою для формування арбітражу.
15 грудня в Нью-Йорку відбулися слухання про юрисдикцію та допустимість позову, поданого фірмами Ігоря Коломойського. На ньому були присутні лише позивачі. РФ запрошення на захід проігнорувала. 20 березня арбітраж виніс одноголосне рішення про юрисдикцію. Тобто гаазькі судді вирішили, що позов п. Коломойського може розглядатися в їхньому суді.
Слухання по суті були проведені 5-6 жовтня 2017-го. На них були присутні тільки представники позивача — адвокати з юридичної фірми Hubbard & Reed LLP і дніпровської контори «Теза». Росія у слуханнях, як і в усіх інших стадіях процесу, участі не брала.
Свідками, допитаними на процесі, виступали експерти з українського права й експерти з оцінки. Вони були надані позивачами. До складу арбітражу входили д-р права Андрес Ріго Суреда (голова складу арбітражу), проф. В. Майкл Різман (призначений позивачами) та професор, д-р права Рольф Кніпер (призначений компетентним органом замість відповідача).
З офіційних представників РФ винесене рішення поки прокоментував лише Дмитро Пєсков, прес-секретар президента , котрий запевнив: «Росія ніяк не була представлена й не відряджала свого представника в цей судовий процес, тому ми не вважаємо себе стороною в цьому випадку».
Натомість позицію України озвучила Олена Зеркаль, котра оцінила подію в Гаазі як «перше рішення про компенсацію за майно, втрачене внаслідок окупації АРК, й першу перемогу на цій лінії юридичного фронту». «Протиправна окупація має свою ціну. Тягар аґресії ставатиме для Росії все більшим. Це тільки перша перемога. В процесі перебуває низка справ українських компаній, серед них «Нафтогазу», «Ощадбанку», «Укрнафти» і «ПриватБанку», — запевнила вона.

Виконання рішення буде непростим
Однак юридична фірма Hubbard & Reed LLP попередила в прес-релізі: «Найближчим часом безперешкодна та добровільна виплата присуджених сум здається малоймовірною перспективою. Арбітраж засідав у Гаазі, відкривши потенційну можливість для РФ оскаржувати рішення в тій самій юрисдикції, де країна веде юридичну боротьбу за вирішення набагато більшої низки рішень на користь мажоритарних акціонерів нафтової компанії «ЮКОС».
Із цим погодився юрист-міжнародник Михайло Солдатенко. На його думку, «найімовірніше, Росія спробує скасувати рішення арбітражу в судах Нідерландів, наприклад, у справі щодо експропріації майна акціонерів компанії «ЮКОС Росія» 2016-го скасувала арбітражне рішення в Нідерландах (за основним позовом) та у Швеції (де відбувався арбітраж за позовом RosInvestCo). «Того ж року у схожу ситуацію потрапили юристи від Covington & Burling, котрі вели позов від імені групи Menatep, також у справі «ЮКОСа» — й вони виграли арбітраж у Стокгольмі, але Росія скасувала це рішення, довівши у шведських судах, що арбітраж не мав юрисдикції для розгляду справи, — нагадав також п. Солдатенко. — Як приклад, у схожих справах українських інвесторів — «Укрнафти» та «Стабілу» — Росія вже звернулася з оскарженням юрисдикції міжнародного арбітражу. В тих провадженнях місцем арбітражу є Женева, і право Швейцарії дозволяє одразу звертатися за скасуванням окремого рішення щодо юрисдикції».
Попри це, він вважає: «Скасування арбітражного рішення може бути підставою для відмови в його виконанні, але це — не залізне правило. У низці країн навіть скасоване арбітражне рішення визнається та виконується. Те, що Росія не брала участі в арбітражі, не знімає з неї зобов’язань щодо виконання його рішення. Існує Нью-Йоркська конвенція, яка передбачає примусове визнання та виконання арбітражних рішень у 159 державах-учасницях».
Водночас, юрист-міжнародник вважає: «На стадії виконання рішення Москва також може заявити аргумент про відсутність юрисдикції арбітражного трибуналу, що є підставою для відмови у виконанні. Слід також розуміти, що майно РФ за кордоном часто захищене імунітетом (як, приміром, будівлі російських посольств тощо). Де саме й яке саме майно можливо заарештувати, залежить від законодавства та судової практики кожної конкретної країни. Точно можна сказати, що стягненим може бути лише майно, що використовується в комерційних цілях».
«Також проблемним є стягнення майна державних компаній, які є окремими юридичним особами та за загальним правилом не відповідають за порушення самої держави (хоча у міжнародній практиці є чимало прикладів, коли таке майно потрапляло під арешт — приміром, компанія Noga багато років поспіль дратувала росіян, арештовуючи літаки держкомпаній через борги держави). Отже, виконання рішення буде непростим завданням для інвесторів», — зазначив експерт.

Ігор Голод

До слова
У самій РФ стала поширюватися думка, що рішення Третейського суду Нідерландів є офіційним визнанням приналежності Криму Росії, і сплата цих грошей врегулює проблему. Однак Олена Зеркаль запевнила, що Москва не відкупиться. «Наші позови — це претензії щодо майна, а не щодо приналежності суверенної території. Ми не ставимо питання стосовно території навіть у нашому позові, який стосується морської конвенції. Ми не говоримо про те, що арбітраж навіть у тому випадку має вирішувати приналежність АРК. Приналежність АРК ніяк не ставиться під питання. Це для всіх зрозуміло, крім росіян», — зазначила вона. — «Ми ставимо питання про втрачене майно, про націоналізоване майно — про те, що втратили приватні інвестори та держава як інвестор також».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...