Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 25, 2017

РФ винна Україні не лише мільярди USD за активи колишнього СРСР

Автор:

|

Березень 30, 2017

|

Рубрика:

РФ винна Україні не лише мільярди USD за активи колишнього СРСР

Українські підприємства можуть висунути російському ВЕБ, як правонаступнику «Внєшекономбанку» СРСР, претензій на 1 млрд USD

Міністерство фінансів Російської Федерації (РФ) повідомило про підписання міжурядової угоди між РФ і Республікою Боснія та Герцеговина про врегулювання зобов’язань колишнього СРСР. У результаті перерахунку сума зобов’язань Москви перед Сараєво становила 125,2 млн USD і була погашена одноразовим грошовим платежем. На церемонії підписання документу Сергій Сторчак, заступник російського міністра фінансів, радісно заявив: «Підписанням цієї угоди Росія завершує врегулювання державного зовнішнього боргу колишнього СРСР, що є історичною подією».

«Нульовий варіант»
Але давайте розберемося, чому борг «радянський», а виплачує його виключно РФ, хоча в складі СРСР було 15 республік? Спочатку всі колишні радянські республіки (крім прибалтійських, що не вважали себе правонаступниками СРСР), які вже стали незалежними державами, готувалися розділити тягар зовнішньоекономічних зобов’язань СРСР у пропорційному варіанті. 4 грудня 1991 року між республіками був підписаний договір про правонаступництво зовнішнього економічного боргу й активів СРСР. На підставі розрахунків найбільше мала б виплатити Росія (що цілком зрозуміло з огляду на територію та кількість населення) — 61,34 % зовнішнього боргу Союзу, найменше — дрібний Таджикистан. На Україну припало 16,37 %.
Однак, 2 квітня 1993-го Москва «благородно» запропонувала так званий нульовий варіант — вона самотужки сплачує всі борги СРСР, натомість так само одноосібно розпоряджається всіма колишніми радянськими закордонними активами. Погодилися всі, крім України.
Підписання в грудні 1994 року двосторонньої угоди між Москвою та Києвом про врегулювання питань правонаступництва ситуацію не змінило. Умовою ратифікації Україною угоди від 1994-го мало стати отримання від РФ повної інформації щодо балансової та ринкової вартості власності колишнього СРСР за кордоном. Росіяни інформації не надали, натомість Державна дума швиденько угоду ратифікувала. З того часу кожна сторона наполягає на власній позиції. Росія розглядає це питання як врегульоване, Україна твердить, що досі має право на частину спадку СРСР.

Дебет і кредит
Настав час узяти до рук калькулятор. Із самого початку Москва бавилася в «благородство», не втомлюючись повторювати, що взяла на себе «непосильний тягар» радянських боргів, аби врятувати від банкрутства решту республік. Станом на 1991 рік сумарний зовнішній борг СРСР становив 96,6 млрд USD. Але при цьому самому Союзу завинили близько 150 млрд USD. Як бачимо, сальдо дуже навіть позитивне.
Щоправда, Москва цим це змогла скористатися. Після вступу 1997-го до Паризького клубу — об’єднання країн-кредиторів, створеного для врегулювання проблем заборгованості суверенних держав — РФ була змушена списати всі борги держав колишнього соцтабору (Куба, В’єтнам, Алжир, Лівія тощо) за надану свого часу СРСР зброю. Цього вимагає статут Паризького клубу. При цьому варто зауважити, що власне військові борги становили близько 80 % від загального обсягу. Крім цього, Росія була зобов’язана списати борги країнам, що належать до розряду «бідних» (Північна Корея, Лаос, Мозамбік). У підсумку було списано близько 140 млрд USD.
Може видатися, що РФ справді взяла на себе «непосильний тягар». Але не забуваймо, що «нульовий варіант» передбачав не лише виплату (й отримання) радянської заборгованості, але й право одноосібно розпоряджається всіма колишніми радянськими закордонними активами.
За різними даними, ринкова вартість зарубіжних активів СРСР станом на 1991 рік становила приблизно 300-400 млрд USD. Мова про нерухомість, призначену для здійснення державою публічних функцій (дипломатичні та торгові представництва, консульства, культурні центри), транспортні засоби (літаки та кораблі), частки в багатьох підприємствах (особливо в колись «братніх країнах, що стали на шлях соціалістичного розвитку»), кошти Центробанку та «Внєшекономбанку» тощо. В основних аеропортах світу розміщувалася інфраструктура Міністерства цивільної авіації СРСР, в портах — Міністерства морського флоту. Радянське Міністерство оборони мало свої військові бази в Лівії, Анголі, Сирії, В’єтнамі, на Кубі. І все це добро, згідно з «нульовим варіантом», дісталося Росії. Щоправда, Україна завжди вважала, що також має право на частку радянського спадку.

Донбас має претензії до РФ
Ще 2010 року Янукович заявив, що «Україна не визнає претензій Росії на отримання всієї власності колишнього СРСР за кордоном». Вочевидь, не в останню чергу така різка заява була зумовлена поданим за рік до цього позовом торгового дому «Райдуга» з рідного Януковичу Донецька до «Внєшекономбанку Росії» (правонаступника «Внєшекономбанку» СРСР) на суму 3,34 млн USD. Оскільки ВЕБ уже тоді був власником 75 % акцій «Промінвестбанку», позивачі наполягали, що в разі задоволення їхнього позову можливе стягнення на акції останнього.
Причому «Райдуга» — не єдине українське підприємство, чиї кошти «загубилися» на рахунках радянського «Внєшекономбанку» після розпаду СРСР. Такі ж претензії до росіян мають майже 40 українських підприємств, розташованих, в основному, на Донбасі. Ще 2006-го всі вони об’єдналися в Асоціацію вкладників «Внєшекономбанку». До неї увійшли майже 40 заводів і комбінатів із різних галузей — хімпрому, машинобудування, гірничої промисловості. Їх об’єднувало одне — за часів СРСР ці компанії мали рахунки у «Внєшекономбанку» СРСР. Але 31 грудня 1991 року рішенням уряду РФ усі кошти підприємств союзних республік були заблоковані та вилучені. На той момент українські підприємства були винні «Внєшекономбанку» 100 млн USD, тоді як то заборгував їм понад 600 млн. В Асоціації нарахували дуже помірні відсотки й отримали загальну суму претензій на 1 млрд USD.
А оскільки Україна досі не ратифікувала «нульовий варіант» розподілу власності СРСР, українські суб’єкти підприємницької діяльності можуть мати всі законні права на повернення цих коштів. Щоправда, останні два роки про Асоціацію вкладників «Внєшекономбанку» нічого не чути, та й націоналізовані ватажками терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» українські підприємства навряд чи підійматимуть питання про виплату РФ якихось компенсацій.
Проте в офіційного Києва досі залишаються юридичні права на свою частку власності колишнього СРСР, які він може пред’явити до реалізації в будь-який момент. «Можна припустити, що жорстка позиція України щодо «нульового варіанту» зіграла не останню роль у ганебній анексії Росією Криму та присвоєння власності, що розташована на півострові», — написав на інтернет-ресурсі kasparov.ru російський блогер Кямран Агаєв.

Ігор Берчак

До теми
У Міжнародному комерційному арбітражному суді в Парижі розпочали слухання за позовом «Ощадбанку» проти російського «Сбербанку». Як повідомляє «Громадське», на вимогу клієнтів слухання є конфіденційними. Нагадаємо, що 26 серпня 2016-го «Ощадбанк» подав позов до Міжнародного комерційного арбітражу та вимагає від російського «Сбербанку» понад 1 млрд USD за втрачене майно в анексованому Криму. Сума вимог містить як вартість втрати активів, вартість втрати бізнесу, так і відсотки, які будуть нараховані до ухвалення Трибуналом остаточного рішення та до фактичного отримання компенсації за комерційним курсом, визначеним Трибуналом.
Не сидить, склавши руки, й українське правосуддя. Хоча, правда кажучи, його рішення мають суто декларативний характер. Як повідомив в інтерв’ю «Українським новинам» Гюндуз Мамедов, український прокурор Криму, накладено арешт на майно вартістю понад 340 млн грн, розташоване у Криму, що було незаконно націоналізоване після анексії півострова РФ. Щоправда, в сучасних реаліях це не матиме жодних відчутних наслідків для нових власників.
Тим часом Федеральна служба судових приставів РФ почала масово арештовувати майно організацій і громадян у Криму, котрі брали кредити в українських банках ще до анексії півострова. Як повідомляється, під арешт потрапляє майно не лише реальних боржників, але і тих позичальників, котрі давно розплатилися з банками України. Пристави пояснюють такі «помилки» тим, що при арешті заставного майна використовувалися не дані самих банків, а бази кримських нотаріальних контор, які є неповними та застарілими. Вже заарештовані або опинилися під загрозою арешту близько 50 тис. об’єктів нерухомості, які належать юридичним та приватним особам.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...