Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 20, 2019

РФ розхитує ЄС через Австрію

Автор:

|

Липень 17, 2014

|

Рубрика:

РФ розхитує ЄС через Австрію
Лідери Росії й Австрії після підписання угоди про «Південний потік»

Лідери Росії й Австрії після підписання угоди про «Південний потік»

Президент Російської Федерації (РФ) 24 червня ц. р. здійснив робочу поїздку до Австрії. На тлі дуже низької міжнародної активності російського президента ця подія опинилася в полі уваги аналітиків. Під час візиту Путін зустрівся з керівництвом цієї країни, а також мав розмову з Дідьє Буркхальтером, президентом Швейцарської конфедерації, котрий перебував у Відні як головуючий у ОБСЄ. Але найважливіше – те, що під час перебування глави Росії в Австрії керівництво австрійського нафтогазового концерну OMV AG і російське ВАТ «Газпром» підписали угоду про будівництво австрійської ділянки газогону «Південний потік», яким від 2017 року російський газ буде постачатися в Австрію в обхід України.

Аналіз ситуації
Справді, за останніх півроку Путін украй нечасто здійснював закордонні поїздки. Фактично з грудня минулого року їх було кілька — у Китай, Францію, а ось тепер — в Австрію. Експерти вважають, що причиною такого стану справ може бути хвороба російського президента. Також було помічено, що права рука Путіна погано рухається, що може вказувати на те, що російський лідер міг перенести інфаркт або інсульт.
На цьому тлі особливо важливим виглядає аналіз географії поїздок Путіна за межі Росії. Адже якщо в такому фізичному стані, а також в умовах фактично міжнародної ізоляції РФ він кудись виїжджає, то це означає, що такі візити – дуже важливі для Росії.
Основними темами, які обговорювалися президентами Австрії та РФ, були ситуація в Україні та підписання угоди про транспортування до Європи російського газу через «Південний потік». Тема поставок російського газу в Європу вже не один рік домінує в російській політиці. Втрата Росією європейського ринку, куди йде близько половини всього російського газового експорту, означає різке зниження дохідної частини бюджету та, як наслідок, погіршення внутрішньоекономічного становища цієї країни.
А в умовах війни з Україною та фактично повної відсутності доступу до західних кредитних ресурсів це означає для Москви й ослаблення її боєздатності. Китай, до речі, якраз і очікує з нетерпінням на той момент, коли пошарпані в безлічі локальних конфліктів збройні сили РФ не зможуть протистояти загрозам, які появляться на російсько-китайському кордоні. Але Китай не поспішає, адже він уміє чекати.
Але повернімося до актуальної газової теми. Анексія Криму на якийсь час відкрила для Москви нові перспективи для реалізації проекту «Південний потік», який, за задумом Кремля, має забезпечити постачання близько 30 млрд. куб. м російського газу до Європи через територію Болгарії, Сербії, Угорщини й Австрії. Адже після анексії Криму в Росії зникла необхідність вести перемовини з Україною з приводу прокладання газової труби дном Чорного моря. Тепер і трубу можна вести ближче до кримського берегу, й Україну не треба просити погодитися на будівництво «Південного потоку».
Ось і поспішають Путін із Міллером, прагнучи через такі країни, як Австрія продавити вигідний для себе проект. Як це вдасться російській стороні — покаже час. Проте вже зараз, після критичних заяв Європейської комісії на адресу «Південного потоку», стає зрозуміло, що шлях російського газу до Європи через Чорне море буде проблематичним. Путін напередодні підписання угоди щодо «Південного потоку» навіть зробив спробу створити сприятливу міжнародну атмосферу, відкликавши свій законопроект щодо введення російських військ в Україну. Захотів виправити імідж.
Для Європи ж сидіння на російській газовій «голці» завжди було проблемою, а в умовах, коли руки російських керівників забруднені кров’ю, газова залежність стала просто життєво небезпечною. Але, мабуть, зробити це йому поки що не вдається.
Аналітикам також стало відомо про те, що під час розмови у форматі «віч-на-віч» австрійський президент указав Путіну на порушення прав людини та сексуальних меншин, які спостерігаються в Росії. Це, зрозуміло, не викликало захоплення в російського лідера. До речі, поїздка Путіна супроводжувалася акціями протесту представників української громади, а також громадських і природоохоронних організацій Австрії. Це теж додало неприємних штрихів до загальної картини візиту російського президента в Австрію.

Австрія підтримує Путіна
Однак вищезгадані негативні моменти не зіпсували загальної атмосфери розвитку російсько-австрійських відносин. Адже Москва дуже довго та цілеспрямовано шукала «слабкі ланки» Європейського Союзу (ЄС), які можуть у складних для Росії міжнародних умовах розколоти позицію ЄС щодо подій в Україні. Таким чином, за підсумками візиту Путіна до Австрії можна зробити такі проміжні висновки:
* Австрія дотримується позиції, що вирішення ситуації в Україні можливе лише мирним шляхом. Відень переконаний в тому, що перемир’я потрібно продовжувати, відкриваючи тим для Росії — свідомо чи неусвідомлено — можливість і далі займатися розхитуванням ситуації на сході України;
* прикметно, що Австрія активно виступає проти введення третього рівня санкцій щодо РФ;
* заклики до України вести перемовини з терористами вказують на те, що австрійська сторона схильна перекладати на Україну відповідальність за події на її сході, а при цьому відмовляється визнавати Росію як основний чинник дестабілізації ситуації в реґіоні.
* Гайнц Фішер, федеральний президент Австрії, заявив, що «перемовини із сепаратистами є необхідними».
Він також вважає підписання угоди між «Газпромом» і OMV AG «символічним» актом, оскільки австрійська сторона «не поділяє філософії, згідно з якою, країни-члени НАТО Болгарія й Угорщина можуть брати участь у «Південному потоці», а нейтральна Австрія — ні». Разом із тим, він намагається применшити її значення, представивши як звичайну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.

Висновки
Звісно, аналізуючи російсько-австрійські відносини у світлі подій в Україні, слід пам’ятати про те, що Австрія була чи не першою країною, яка ухвалила рішення про заморожування банківських рахунків оточення Януковича. Крім того, саме на її території було затримано впливового українського олігарха Дмитра Фірташа. З огляду на дуже тісні зв’язки цього бізнесмена з російською компанією «Газпром» і особисто з Путіним і Міллером, американці, котрі домагаються екстрадиції олігарха, можуть дізнатися дуже багато про таємну діяльність «Газпрому» на європейському ринку. Ця інформація, без применшення, може похитнути позиції російського газового гіганта й призвести до багатьох політичних скандалів у європейських країнах.
Аналітики побоюються, що Австрія й надалі намагатиметься заплющувати очі на дії РФ стосовно України, оскільки не готова жертвувати своїми економічними інтересами у відносинах із Москвою. Змінити такий підхід може тільки значний тиск із боку інших країн-членів ЄС і провідних держав світу, а також досягнення консенсусу із цього питання в рамках ЄС, який зараз відсутній. У зв’язку із цим не буде помилкою твердження, що Путін і надалі використовуватиме економічні важелі впливу на окремі країни-члени Євросоюзу, аби запобігти введенню третього рівня санкцій.
Тому формування нового складу Європейського парламенту, у якому присутні близько 50 радикально налаштованих політиків, є дуже важливим об’єктом для вивчення з боку Служби зовнішньої розвідки РФ. Адже через цю європейську інституцію, діяльність якої є публічною, Москва може продовжувати вносити сум’яття не в такі вже й стрункі лави ЄС.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/829

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...