Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

Референдум останньої надії

Автор:

|

Листопад 29, 2012

|

Рубрика:

Референдум останньої надії

Віктор Янукович знайшов собі важіль для узурпації влади. Президент України завізував документ, котрий багато хто вважає просто-таки вибухонебезпечним. Мабуть, він уявив себе коронованою особою.

«Усе, що завгодно»
Президент Янукович 27 листопада все ж підписав прийнятий 6 листопада лояльною до нього більшістю Верховної Ради (ВРУ) Закон «Про всеукраїнський референдум», котрий опозиція кваліфікує як важіль для цілковитої узурпації ним влади. Відтак, нагадаємо, що в заяві з приводу цього документа Всеукраїнське об’єднання (ВО) «Батьківщина» попередило, що глава держави прагне винести на референдум питання про внесення змін до Конституції України щодо його переобрання не народом на президентських виборах, а парламентом, аби мати змогу сфальсифікувати результати волевиявлення на свою користь. А оскільки законом передбачено, що «результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі з народної ініціативи є остаточними й не потребують затвердження або схвалення будь-якими органами державної влади», він таким чином виключає ВРУ з процесу імплементації результатів референдуму.
Неабияк занепокоїли опозицію й інші загрози, що йдуть від цього документа. Так, іще 18 березня президент зізнався в інтерв’ю московському телевізійному каналу «Росія-24 в можливості проведення референдуму з приводу вступу України в Євразійський Союз. А 23 жовтня ще й віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко заявив, що вважає доречним референдум про вступ України до Митного союзу (МС) або Європейського Союзу.
Ба навіть більше, один із найавторитетніших в Україні фахівців із конституційного та виборчого права Юрій Ключковський, депутат із парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» (НУНС), застерігає, що на референдум можуть винести «все, що завгодно — від нової редакції Конституції до ліквідації незалежності України, віддання Севастополя Росії й аж до державного статусу російської мови».
Андрій Парубій, його колега по фракції, також попереджає, що «закон про референдум — це запущений механізм державного перевороту, який дозволяє фактично знищити українську державу». І навіть Сергій Головатий, депутат парламентської фракції соратників президента — Партії реґіонів (ПР), визнав, що ухваленням цього документа «державу Україну та її Конституцію помножили на нуль».

«Не буде!» й… крапка
Однак обраний 28 жовтня до парламенту Віктор Балога ще до звільнення з посади міністра надзвичайних ситуацій закликав президента накласти вето на цей одіозний закон. Бо, як пояснив він, «це – надто серйозний документ, щоби приймати його так, як це постійно відбувається у ВРУ — без урахування зауважень експертів, без розгляду поправок і за змахом чиєїсь руки».
Проте Віктор Янукович, не прислухавшись до безлічі застережень і протестів із приводу цього закону, навпаки, підписав його. Тим не менш, опозиція відповіла на це запевненнями, що пролунали з уст Арсенія Яценюка, голови ради ВО «Батьківщина»: «Ніякого референдуму проти волі українського народу й проти української Конституції проведено не буде. Усі рішення ухвалюватимуться так, як цього вимагає нинішній Основний закон — через парламент. Януковичу не вдасться узаконити своє правління через фальшовані референдуми та фальшований закон, який він сьогодні підписав».
Та, вочевидь, тому, що п. Яценюк не повідомив про те, як саме опозиція планує завадити президенту скористатися підписаним ним законом, з опозиційного табору лунають і песимістичні прогнози. Приміром, Олег Канівець, новообраний народний депутат від «Батьківщини», описує такі картини близького майбутнього: «Хто рахуватиме голоси на референдумі? Відповідаю: склад комісій повністю формуватиме та контролюватиме влада через облради й облдержадміністрації. Усе, демократія закінчилася».
Щоправда, В’ячеслав Кириленко, депутат від НУНС, переконує, що опозиція оскаржить закон про референдум у Конституційному суді. Але от Юрій Кармазін, його колега по фракції, нагадавши, що «Конституційний суд — підпрезидентський», сумно констатував: «Не бачу сенсу «метати бісер».

Великі… сумніви
Тож Юрій Ганущак, депутат із парламентської фракції Блок Юлії Тимошенко — «Батьківщина», покладається на те, що перешкодити президенту Януковичу узурпувати владу вдасться вже під час самого референдуму: «У мене є великі сумніви в тому, що референдум щодо змін до Конституції дасть позитивний результат для його ініціаторів. Бо вже підсумки парламентських виборів показали, що народ набагато розумніший за тих, хто намагається ним маніпулювати. Рівень опору спробам ламати людей тільки зростатиме. На мою думку, перспективи цього референдуму – далеко не такі, якими їх хочуть бачити апологети тоталітаризму в Україні». Але такі ж сподівання опозиціонери висловлювали й щодо парламентських виборів, на яких, однак, їм удалося запобігти фальсифікаціям далеко не скрізь.
Думку п. Ганущака поділяють не лише його соратники по опозиції, а й аналітики. Приміром, експерт Борис Кушнірук коментує ухвалення закону про референдум так: «Я не впевнений, що рейтинґ влади, який постійно падає, дозволить їй навіть через референдум провести якісь питання. Наприклад, соціологія доволі впевнено каже, що якщо винести на референдум питання про зміни до Конституцію, через які буде можливість обирати президента в парламенті, то люди не проголосують за це. Й обсягу фальсифікацій, який може бути, недостатньо буде для того, щоби протидіяти такому негативному сприйняттю людей цього положення».

Залякування суспільства
Тому експерт схиляється до висновку, що метою закону про референдум є намагання влади натиснути на суспільство й опозицію: «Скоріше, це такий собі спосіб залякування, де головна мета — це не використання закону, а спроба тиску на політичні сили: мовляв, якщо ви будете надто сильно на мене (Януковича) тиснути, то ми тоді вам у пику сунемо якийсь черговий референдум. Що ж до МС, то ризик, що це питання винесуть на референдум, існує. Але я не думаю, що влада наважиться на цей крок, бо це суперечить інтересам великого капіталу й української економіки».
Із п. Кушніруком погоджується політолог Петро Олещук: «Мені не зрозуміло, чому всі опозиціонери майже одноголосно проголосили, що референдум означатиме неодмінну підтримку бажаних для президента змін. Якщо взяти результати останніх виборів, розділити кількість голосів, одержаних ПР, на кількість виборців, які отримали бюлетені, то вийде трохи більше за 29 %. Причому за вкрай низької явки. Оце і є той максимум, який має влада. З усіма своїми мертвими душами та «каруселями». А на референдумі слід набрати 50 %. Звісно, можна сказати, що референдум просто фальсифікують. І неважко припустити, що в разі його проведення фальсифікації справді будуть масовими. Але який тоді сенс проводити референдуми, якщо можна просто сфальсифікувати президентські вибори? Із багатьох позицій зробити це набагато легше. Технологія відпрацьована (чого не скажеш про референдуми). Можна вивести в другий тур якогось одіозного політика й зіграти на суперечностях між реґіонами. У разі ж референдуму всі противники влади будуть вимушено об’єднані в межах одного табору». Тож п. Олещук підсумовує: «Референдум зі зміни Конституції — сумнівна з правової точки зору процедура, яка суттєво вплине на легітимність української влади за кордоном».

Спокуса — неабияка
Тільки Степан Гавриш, колишній перший заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони, вважає, що президенту важко буде встояти перед спокусою скористатися референдумом: «Закон має на меті максимально закумулювати в руках президента всю політичну систему влади. Президент стає на чолі країни й емоційно, політично, психологічно сприймається не просто як лідер нації, а як сама держава. Він отримує інструменти, не передбачені Конституцією. Закон не тільки її руйнує, породжуючи цілу низку норм, а й виступає як конституційний сурогат і дає президенту новий інструмент управління системою в країні. Ідеться про форму особистої політичної диктатури, яка встановлюється шляхом проведення референдумів. ВРУ втрачає свої єдині в системі влади законодавчі функції, що передаються в невизначений простір. Вони хочуть посилити політтехнологічні дії з підготовки обрання на наступний термін Януковича. У нього немає жодного наміру обиратися в парламенті, бо тоді це було би під підозрою всередині та зовні країни. Абсолютну владу можна отримати виключно на референдумі».
Із п. Гавришем у цьому питанні солідарний Олексій Гарань, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»: «Диктатори дуже часто використовують саме механізм референдумів, бо вони знають, що контролюють і виборчі комісії, і порядок підрахунку голосів, і формулювання самого референдуму».
Тієї ж думки дотримується Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології: «Пояснення того, що він (тобто закон про референдум) ухвалений саме зараз, можливо, може бути таким, що потрібен додатковий інструмент для вирішення якихось політичних питань. Мені здається ймовірнішим, що це – можливість за допомогою референдуму отримати підтримку населення в тому питанні, яке не підтримують еліти. Наприклад, якщо так складеться, що не буде іншого виходу, окрім як економічно зближуватися з Росією, тобто, у якійсь формі брати участь у МС за явного спротиву еліт».

«І має надалі обирати»
Щоправда, п. Погребинський вважає малоймовірним, що закон був ухвалений саме для того, аби без участі ВРУ внести зміни до Конституції, які передбачають обрання президента в парламенті: «Питання про обрання президента парламентом — це пряме порушення чинної Конституції. Крім того, обрання президента парламентом – нормальне, якщо при цьому істотно зменшуються його повноваження, і тоді ніхто не буде проти. А якщо зберегти нинішні повноваження президента й обирати в парламенті — виходить дуже нелегітимно. Тому мені здається, що на такий крок навряд чи підуть.»
А от Леонід Кравчук, перший президент України, запевняє, що Віктор Янукович залишається прихильником всенародного обрання президента. І додає: «Якби він мав намір обиратися на другий термін у парламенті, то, принаймні, мені би про це сказав. Але він завжди повторює одну й ту ж фразу: «Народ обирав президента й має надалі його обирати». Що ж, цією оптимістичною фразою автор і завершує свою публікацію.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...