Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 27, 2021

Путін прагне зробити президентом свого кума

Автор:

|

Січень 30, 2014

|

Рубрика:

Путін прагне зробити президентом свого кума

Щодня все більше співгромадян доктора історичних наук, професора кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексія Гараня переконується в слушності його твердження, що «в Україні реалізується сценарій, написаний у Кремлі».

У Києві-2014 — те, що в Москві-2000
Зокрема, погоджується з ним відомий соціолог Ірина Бекешкіна, яка розшифровує кремлівський сценарій так: спершу – допомога нинішній владі задля її порятунку, а в перспективі — закріплення цієї влади через гарантовану перемогу на президентських виборах. Однак, приміром, політичний оглядач Борис Бахтєєв у цьому не впевнений: «Можливо, і так. Але факти можуть свідчити: написаний у Кремлі сценарій має зовсім іншу мету».
Відтак, журналіст нагадує той сценарій, який було реалізовано в самій Росії 2000 року: «Функціонер, мало кому відомий ще за рік до президентських виборів, тріумфально виграв ті вибори й став президентом Російської Федерації (РФ) — і він обіймає цю посаду дотепер, із чотирирічною перервою «на Медведєва» й власним відходом на позицію прем’єр-міністра з вирішальним голосом».
Борис Бахтєєв підкреслює: «Ще в першій половині 1999-го мало хто з росіян міг би взагалі відповісти на запитання про те, хто такий Володимир Путін. А вже в березні 2000 року він був безумовним фаворитом президентських виборів». Шалену швидкість набуття Путіним популярності політичний оглядач пояснює просто: «Росію заполонила хвиля тероризму й екстремізму, і Володимир Путін очолив боротьбу з ними. На момент виборів він іще не мав помітних здобутків, але докладав активних зусиль до подолання тероризму, і про ці зусилля натхненно й із вірою в успіх сповіщали російські медіа. Перепусткою до президентського кабінету для Путіна став початок чеченської війни».

Януковича штовхають до заміни
Оглядач наводить аналогії до подій, які спостерігаємо зараз в Україні: «Хвиля спротиву, що припинив бути мирним. Педалювання владою теми екстремізму. Наразі тема тероризму перебуває на маргінесі, але з вуст Миколи Азарова це слово вже пролунало. Та й суд над «васильківськими терористами» провладні медіа змальовували детально, не шкодуючи емоцій».
Тож п. Бахтєєв констатує цілком очевидне: «Президент і влада обирають шлях насилля, але результатом стає радикалізація ситуації й ескалація насильства. Президента України дискредитовано, і подальше насильство дискредитує його ще більше. І в очах світової громадськості, і в очах власних співгромадян. Причому не лише в очах, умовно кажучи, «правого берега Дніпра».
На власне запитання: «То що ми маємо?» – оглядач відповідає: «Вітчизна й громадяни – у небезпеці, влада — дискредитована, ситуація загострюється. Чим не аналогія з Росією-1999?». І хоч, як зауважує Борис Бахтєєв, «здавалося б, далі йдуть суцільні відмінності: якщо в Росії-1999 треба було посадити в президентське крісло визначену людину, чий рейтинґ був нульовим, то в Україні такої постаті немає, а Москва прагне продовжити президентство чинного українського глави держави», він змушений констатувати: «У тому-то й річ, що така постать є. І постать ця — не Віктор Янукович».

Путін ставить на Медведчука?
Такою фігурою оглядач вважає кума Путіна Віктора Медведчука, котрий очолив, по суті, «п’яту колону» Кремля, яку цинічно назвав «Громадською організацією «Український вибір». Борис Бахтєєв ставить своїм співгромадянам такі запитання: «Для чого він (Медведчук. — Ред.) проводить дедалі гучніші кампанії? Для чого він витрачає на той усюдисущий піар шалені, незбагненні кошти? А кошти ті й справді — шалені: не знаю, як зараз, а десять днів тому білбордами «Українського вибору» було прикрашено всю трасу від Києва до Борисполя. Із тим самим текстом, що й у київському метро: «Зупинити асоціацію з ЄС — виконано; вступити до Митного Союзу; встановити народовладдя».
Таким чином, оглядач дає зрозуміти, що на кампанію «Зупинити асоціацію з ЄС» і «Вступити до Митного Союзу» лідер «Українського вибору» витрачає аж ніяк не власні кошти, а далі пояснює: «Із погляду Москви, Медведчук є набагато прогнозованіший за Януковича, набагато надійніший за нього. Якщо Янукович для Москви є союзником кон’юнктурним, від безвиході, то Медведчук — союзник ідейний і переконаний. Додаймо до того, що з Путіним Медведчука пов’язують не лише офіційні стосунки. Із точки зору перспектив на виборах, Віктор Медведчук — виразник прагнень і інтересів тих самих виборців, котрі голосували за Віктора Януковича. Тільки виразник незрівнянно послідовніший: на ньому не висить гра в євроінтеграцію й «медовий рік» із Європейським Союзом (ЄС). А ще на ньому не висить обіцянка «покращення вашого життя вже сьогодні», так і не виконана Януковичем».

Піррова перемога
Борис Бахтєєв упевнений, що Янукович не усвідомлює того, що «російську допомогу — і фінансову, й організаційну — призначено зовсім не для нього, не для його тріумфальних перемог». І нагадує ще один сценарій, який уже став історичним фактом: «1981 рік, охоплена тривалими протестами, а то й повстанням, Польща. До влади приходить Войцех Ярузельський, проголошує в країні воєнний стан і… того самого дня позбавляє волі як лідерів громадської опозиції, так і щойно усунених від влади — у бездоганно законний спосіб! — найвищих партійно-державних керівників».
Тому Борис Бахтєєв припускає: «Якщо сценарій із Медведчуком буде реалізовано, то – як гадаєте? — яким буде його найперший крок? Дуже ймовірно, що це буде показове покарання Януковича за те, що довів ситуацію мало не до громадянської війни». Звідси — порада журналіста владі: «Тож, хоч як би наївно це не пролунало, цілком може виявитися, що для Януковича, попри все, незрівнянно вигідніше шукати компромісу з повсталими громадянами й з опозицією. Бо переможцем у грі, у яку його втягує Росія, призначено не його».
Причому Борис Бахтєєв — не поодинокий оракул, який пророкує саме такий розвиток подій. Приміром, оглядач київського журналу «ПіК» Юрій Зущик звертає увагу на деякі заяви Медведчука, як-от: «Федеративний устрій надасть повноваження реґіонам: територіальні громади самі зможуть вирішувати, якою мовою говорити, яких героїв шанувати, кому зводити пам?ятники». Цитуючи це, журналіст цілком резонно констатує, що втілення пропозиції Медведчука за своєю суттю децентралізує державу.

Хоч «синицю», але відриватимуть
Ще один відомий оглядач Станіслав Шух стверджує, що «за умови втілення «грузинського» сценарію Янукович стане для Кремля відпрацьованим матеріалом». Журналіст звертає увагу на різку активізацію проросійських сил в Україні, й констатує, що вона «ще раз підтвердила нестримне прагнення РФ зробити геополітичний прорив на Захід, приєднавши до території реінкарнованого СРСР його обов’язкову (принаймні, так гадають у Кремлі) складову — Україну».
Станіслав Шух вважає також, що Путін не вступатиме у відкриту конфронтацію з державою зі 46-мільйонним населенням, та ще й напередодні Олімпійських ігор, бо вклав надто багато зусиль і коштів у підготовку до проведення в Росії такого масштабного заходу й зараз не буде ризикувати ними, навіть задля задоволення своїх геополітичних амбіцій.
Інша річ — п’ята колона, орієнтована на Схід. Останнім часом у подібні організації інвестуються колосальні гроші й сили. Покладаючись на окремі групи проросійських радикалів, Москва може постійно контролювати ситуацію в Україні, офіційно залишаючись осторонь. Подібні схеми застосовувались і в Грузії, і в Придністров’ї.
Оглядач припускає також, що, за умови подальшої ескалації конфлікту в Україні, успіхом для Росії буде навіть незначне територіальне просування на Захід. Тому робота й надалі вестиметься за всіма трьома основними напрямками — Харківським, Донецьким і Кримським.
Однак п. Шух зауважує, що такий сценарій не надто влаштовує Росію, оскільки завжди зберігатиметься можливість зворотного відходу від її впливу в бік ЄС, як це вже було в 2012-2013 роках. А тому ідеальним кандидатом на управління нововідірваною землею буде людина з мінімумом політичних амбіцій і з максимумом господарських навичок, і не варто відкидати того, що таких «управляючих» скеровуватимуть із Москви.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply