Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 18, 2020

Приєднання Криму — юридично нікчемне

Автор:

|

Травень 15, 2014

|

Рубрика:

Приєднання Криму — юридично нікчемне

Чорним позначені межі України 1919 року, червоним — Радянська Україна

Рішення Державної думи та Ради федерації Російської Федерації (РФ) про приєднання Криму до свого складу є юридично недійсним. Такий експертний висновок зробила у своїй доповіді російська Рада при президентові РФ із розвитку громадянського суспільства та прав людини. Там проаналізували всі дані з кримського референдуму та дійшли такого висновку: переважна більшість жителів Севастополя проголосували на референдумі за приєднання до Росії (явка 50-80 %); у Криму, за різними даними, за приєднання до Росії проголосували 50-60% виборців (загальна явка 30-50 %); жителі Криму голосували не так за приєднання до Росії, як за припинення, за їхніми словами, «корупційного свавілля та злодійського засилля донецьких ставлеників». Мешканці ж Севастополя голосували саме за приєднання до Росії. Страх перед незаконними збройними формуваннями в Севастополі був більшим, ніж у інших районах Криму. Отже, межі можливих значень загального числа виборців Криму, котрі проголосували на окупендумі за приєднання до Росії, становлять від 15 до 30 %.

За даними Мустафи Джемільова, лідера кримських татар, явка виборців Криму на окупендумі склала 32,4 %. У цьому випадку кількість виборців Криму, котрі проголосували за приєднання до РФ, склала трохи більше за 31 %.
Таким чином, більшість виборців, що проживають у Криму (за різними оцінками, від 69 до 85 % ), не голосувала за аншлюс; офіційно оголошені результати окупендуму, неодноразово публічно повторені Путіним, були грубо сфальсифіковані; рішення Державної думи РФ, Ради федерації РФ, президента РФ про приєднання Автономної Республіки Крим (АРК) до Російської Федерації ґрунтуються не тільки на неприйнятних порушеннях Конституції України та міжнародного права, а й на грубій фальсифікації результатів окупендуму 16 березня ц. р. проти чітко висловленої волі переважної більшості жителів АРК і тому є юридично нікчемними.

Указ про передачу Криму Україні

Найцікавіше, що до історії передачі Криму до складу Української РСР Микита Хрущов, котрому приписують цей подарунок Києву нібито з панського плеча, насправді офіційно не має жодного стосунку. Річ у тому, що ця подія сталася 19 лютого 1954-го, напередодні 300-річчя Переяславської ради. А до цього часу Хрущов іще особисто нічого не вирішував, хоча й був першим секретарем КПРС із вересня 1953 року. Крим же Україні передавав Г. Маленков, а підписував указ Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилов.

Є ще одна дуже важлива деталь, яку зараз чомусь усі сором’язливо замовчують: замість Криму від України в Російську Федерацію тоді ж (протокол Президії ЦК КПРС № 49 від 25 січня 1954-го) передали Таганрог і прилеглі до нього землі, за територією рівні площі півострова в Чорному морі. До цього варто було би додати, що Київ замість багатьох чорноземних районів отримав посушливий солончаковий степ, без води, будь-якого натяку на зрошення, без електрики й енергоресурсів.
Але навряд чи хто бере це нині до уваги. Вигідно говорити, що Хрущов нібито розщедрився мало не під «п’яну лавочку». Але все було зовсім не так.
Із цього приводу впливова американська газета The Washington Post опублікувала статтю журналіста Ґленна Кесслера. У ній, зокрема, сказано: «Путін має рацію, кажучи про те, що причини для передачі Криму до складу Української РСР до кінця не зрозумілі, проте твердження, що вони порушували «конституційні норми», — софізм. 1954 року Хрущов ще не мав усієї повноти влади й був змушений отримати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954-го з ініціативою передати Крим виступила Президія Верховної Ради РРФСР. 19 лютого 1954-го Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР».
Газета пише й про інші істотні дивацтва, неточності, викривлення дійсності під час захопленні Росією та приєднання до своїх територій Криму. У тому числі, про ті, що стосуються нібито наявності в Києві націоналістів, неонацистів, русофобів і антисемітів, котрих, крім Путіна, ніхто чомусь не бачив. За словами президента Росії, нібито саме ці сили вчинили в столиці України переворот.
«У кожного – своє уявлення про державний переворот, але, говорячи про терор і вбивства під час заворушень, Путін, сам того не бажаючи, описує дії підтриманого Росією уряду Криму», — підкреслює автор. Президент РФ також явно перебільшує роль ультраправих, націоналістичних сил. При цьому він спотворює міжнародне право, ігнорує Конституцію України, заплющує очі на те, що так званий референдум проводився похапцем, без спостерігачів Організації з безпеки та співробітництва в Європі, преси, під дулами кулеметів.

Олександр Горобець

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply