Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

Президент України втрачає владу в державі?

Автор:

|

Квітень 08, 2020

|

Рубрика:

Президент України втрачає владу в державі?
Президент Зеленський у ВРУ

Главі держави все важче контролювати своє оточення та ситуацію в Україні.

Ймовірність фіналу
Олександр Корнієнко, заступник голови парламентської фракції «Слуга народу» (СН), визнав, що її монобільшість уже не набирає необхідних 226 голосів для прийняття законів. Зокрема, відмовилася врізати держбюджет, аби скерувати додаткові гроші на протидію коронавірусу. «Мажоритарники намагаються залишити дотації на сосцекономрозвиток, комітети — кожен на свою сферу», — пояснив депутат.
А Наталя Лінник, заступниця директора Комітету виборців України, нагадала: «Монобільшість почала сипатися десь ще з кінця 2019 року й це було природно, адже у фракції СН багато випадкових людей, котрі потрапили до списку цієї партії. Там було багато представників розрізнених груп інтересів, відповідно, ці групи інтересів почали диктувати свої умови».
Відтак політолог Борис Тизенгаузен констатував: «У Верховній Раді (ВРУ) вже немає тієї моносили, яка за сигналом голосувала за всі законодавчі ініціативи. Є певні групи впливу, які між собою конфліктують. Зеленському все складніше стає втримати та контролювати свою фракцію. Йому доводиться залучати, або вступати в коаліцію з опозиційними, навіть для нього, силами. Ситуативно спільні погляди на ринок землі були в «Європейської солідарності», «Голосу» і в частини СН. Коли ці погляди не будуть збігатися, то невідомо, де Зеленський буде брати голоси. Розпуск парламенту — реальний сценарій».
Свою чергою, політолог Михайло Басараб дійшов такого висновку: «Зеленський втрачає навіть умовний контроль над своєю парламентською фракцією. Втрата контролю над фракцією тягне за собою втрату контролю над парламентом, а в перспективі — і над урядом. Аби втримувати ситуацію хоч якось, Зеленському потрібно буде активно домовлятися і йти на компроміси. Це погибель для недосвідченого політика, котрий ідучи до влади, наобіцяв золоті гори. Він стає капітаном некерованого корабля».
Тому висновок аналітика: «Основне завдання для Зеленського тепер — не так виконати нереальні обіцянки перед своїм електоратом, як самому втриматися при владі. Ймовірність фіналу влади Зеленського навіть до кінця 2020 року — висока».

Більшість — у олігархів
А Віталій Портников, оглядач «Радіо Свобода», констатував: «У критичний для України момент президент зіткнувся з політичною реальністю. У нього немає ніякої більшості. Більшість є у олігархів. І без їхнього схвалення точно не можна приймати закони, які зачіпають їхні інтереси».
Коли ж у Марселя Ретіґа, голови представництва німецького Фонду ім. Фрідріха Еберта в Києві, запитали: мовляв, однією з обіцянок Зеленського була боротьба з впливом олігархів, але зараз, під час кризи, він створює з олігархами спільні штаби з подолання наслідків епідемії коронавірусу, то як йому виконати свою обіцянку після такої співпраці?», він відповів: «Те, що ми зараз спостерігаємо, — ніщо інше як новий олігархічний консенсус. Як і його попередники, Зеленський у важкий момент звертається по допомогу до олігархів. Він пояснює це тим, що олігархи мають повернути суспільству вкрадене. Втім, це виглядає так, ніби Зеленський визнав системну роль олігархів в українському суспільстві та намагається їх використати. Інше питання — чи це не джин, якого він потім не зможе повернути до пляшки».
Політолог Тарас Семенюк звернув увагу на те, що новопризначені міністри охорони здоров’я та фінансів — Максим Степанов і Сергій Марченко відповідно — змінили своїх попередників, котрі займали ці посади менше місяця. Водночас ВРУ навіть не розглянула призначення Ольги Буславець на посаду міністра енергетики, яку запросили для цього до парламенту, але перед самим голосуванням спікер зачитав листа від президента про його виключення з порядку денного. За словами політолога, «це свідчить про те, що президент діє емоційно та ситуативно. Орієнтується на те, що йому шепочуть на вухо».
Руслан Рябошапка, колишній генеральний прокурор України, розповів в інтерв’ю «Телеканалу новин «24», що «три ключові, найближчі особи формують світогляд президента на події, які відбуваються як у країні, так і за її межами», — перший помічник глави держави Сергій Шефір (ексдиректор очолюваної Зеленським ще рік тому студії «Квартал-95»), керівник Офісу президента Андрій Єрмак та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. «Коротка лава запасних засвідчує проблему довіри винятково тим, із ким президент пройшов довгий життєвий шлях, і такої довіри менше до людей, котрих залучають ззовні», — резюмував правник.
Політтехнолог Олексій Голобуцький дійшов такого висновку: «Зеленський так і не зрозумів, що державне управління — не просто виступати з відеозверненнями. Це серйозна робота, якої він не знає. Йому постійно потрібна допомога. А ті, хто поруч, вирішують особисті питання. У нас владу сприймають як спосіб стати багатим. І Зеленський не змінив принцип її формування».

Неминучий конфлікт
Зокрема, 54 депутати фракції «Слуга народу» розпочали формувати депутатської групу «Демократична платформа», щоб перешкодити створенню в межах «Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України» (ТКГ) Консультативної ради, покликаної легалізувати колаборантів на Донбасі. Бо хоча голова Офісу президента України й запевняв, що ця рада буде «дорадчим органом, який може розглядати питання, узгоджені в пакеті мінських домовленостей, і давати свої пропозиції, які можуть бути використані або не використані в роботі політичної підгрупи», колаборанти оголосили це «згодою Києва почати прямий діалог із Донбасом».
А Дмитро Козак, представник Російської Федерації в ТКГ, заявив, що це — новий «механізм врегулювання» на Донбасі передбачає створення «перемовного майданчика за участі країн нормандського формату та сторін конфлікту». Бо, за даними найавторитетнішого в Україні часопису «Дзеркало тижня», РФ буде в цій групі в статусі не сторони конфлікту, а гаранта-спостерігача — нарівні з Німеччиною, Францією й Організацією з безпеки та співпраці в Європі.
Після демаршу занепокоєних цим «слуг» Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, запевнив: «Коментарі з боку російських політиків про існування прямого діалогу Києва і Донбасу є упередженими і тенденційними» і робляться з метою здійснення певного тиску на Німеччину та Францію як учасників перемовин у «нормандському форматі». Наразі ситуація довкола Консультативної ради не розвивається».
Але віцепрем’єр Олексій Резніков уточнив: «Ідея створення Консультативної ради ТКГ 11 березня визнала доцільною, але її створення можливе за умови узгодження в режимі «нормандського формату». Якщо учасники «нормандського формату» принципово кажуть «так», тоді вже запускається процес обговорення, яким чином сторони повинні обирати своїх представників для участі в цій Консультативній раді».
Тому неминучий в Україні взагалі й в у фракції СН конфлікт із приводу легалізації колаборантів РФ — лише відтермінований. Марія Золкіна, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», попередила: «Україна і окуповані терени Донецької й Луганської областей матимуть у Консультативній раді однакові права! По десять делегатів, які мають однаковий статус — право вирішального голосу».
Любов Михайлова, засновниця міжнародного благодійного фонду «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив», застерегла: «Представники України у ТКГ на численних брифінгах та у довгих інтерв’ю не перший тиждень переконують суспільство, що ні про яку легалізацію підтримуваних РФ бойовиків Донбасу через Консультативну раду не йдеться. Хоча такій логіці суперечить сам формат «ради», адже відколи це так звані Окремі території Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) перестали бути частиною України й отримали право делегувати кудись своїх окремих представників?».
Відтак, Михайлова наголосила: «Сідаючи за один стіл перемовин із «авторитетними» жителями ОРДЛО, Київ фактично визнає право на існування квазіреспублік на території України. Отже, ми визнаємо, що вони самостійні та здатні ухвалювати рішення, які допоможуть повернути мир на Донбас».
Віталій Портников вважає: «Головна помилка Зеленського та його оточення — вважати, що російські чиновники взагалі ведуть із ними перемовини і хочуть досягти результату. У будь-якого російського чиновника, котрий бере участь у перемовах, абсолютно інша мета — сприяти дестабілізації України та домогтися її повернення в російську сферу впливу, можливо, навіть приєднання України до РФ або якоїсь «союзної держави».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply