Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Президент Польщі має намір відвідати Волинь, а українські депутати вимагають засудити… українців!

Автор:

|

Липень 11, 2013

|

Рубрика:

Президент Польщі має намір відвідати Волинь, а українські депутати вимагають засудити… українців!

Влада в Україні скористалася з резолюції Сенату Польщі з приводу 70-річчя Волинської трагедії для зведення порахунків зі своїми опонентами.

Замість примирення — уродини
«Волинська» резолюція польського Сенату, як і прогнозували аналітики, розпалила суперечки навколо трагедії, що сталася 70 років тому. Ще більше вони спалахнули після того, як 1 липня «Польське радіо» повідомило, що 14-го президент Польщі Броніслав Коморовський планує відвідати українське місто Луцьк з одноденним візитом
«на заходи, організовані Католицькою церквою, але за участю інших Церков у Волинській області, на вшанування 70-х роковин Волинської трагедії».
Причому свої сподівання ще й на «приїзд до Луцька президента України, котрий би спільно з главою Польщі взяв участь у заходах», п. Коморовський висловив навіть попри те, що його колега з Києва «з об’єктивних причин не зможе бути разом із ним у Луцьку». До того ж невдовзі виявилося, що причини в того були не надто й об’єктивними.
Бо Віктор Янукович, замість ушановувати пам’яті жертв Волинської трагедії, заздалегідь вирушив до Криму, де 9 липня відзначив свої 63-ті уродини.
Утім, волинські засоби масової інформації пояснили, що український президент ще й боїться приїздити до Луцька, бо його там, звісно ж, зустріли б обструкцією. Адже невипадково він іще жодного разу туди не приїздив. Із цим припущенням погодився і Ян Пєкло, директор польсько-української фундації PAUC. За його словами, «президент України уникне приїзду в західну Україну, де до нього ставляться дуже критично, а також не створюватиме конфліктної ситуації з партією «Свобода».
2 липня очільник Польщі ще раз спробував переконати його все-таки приєднатися до нього в Луцьку. Але п. Янукович не відгукнувся й на пояснення п. Коморовського «хочу туди поїхати, щоби підтримати дуже гарний клімат, загальні переживання цієї болючої річниці»; «переконаний, що нам удасться провести весь діалог, процес польсько-українського примирення, щоби ніхто почувався утисненим».

Оливу – у вогонь
А 5 липня з’ясувалося, що Вікторові Януковичу залежить не на примиренні, а якраз навпаки. Але ще напередодні Анатолій Вітів, депутат парламентської фракції «Свобода» й голова її Волинської обласної організації, поширив від її імені такі застереження: «Після того, як 20 червня 2013 року Сенат ухвалив антиукраїнську, псевдоісторичну та шовіністичну постанову про події на Волині, візит президента Польщі до Луцька є небажаним і недоречним. Українське суспільство може сприйняти цю ініціативу польського президента як провокацію».
Та не встиг Генрик Вієць, радник президента Польщі, розтлумачити «свободівцям», що президент Коморовський приїде на Волинь як пілігрим, аби «молитися за жертв Волинської трагедії як із польського, так і з українського боку», як 5 липня агенція «Укрінформ» оприлюднила «Звернення до Сейму Польщі щодо визнання Волинської трагедії ґеноцидом поляків», підписане 119 соратниками п. Януковича по Партії реґіонів (ПР) із її парламентської фракції, шістьма її позафракційними сателітами та 23 членами фракції Комуністичної партії України (КПУ). «Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польща, підтримати рішення Сенату визнати Волинську різанину ОУН-УПА ґеноцидом щодо польського населення й засудити злочинні діяння українських націоналістів», — заявили автори цього документа, попри те, що 16 січня Вищий адміністративний суд України остаточно визнав членів Організації українських націоналістів і Української повстанської армії борцями за незалежність України.
Що ж, влада підтвердила те, що Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр», не помилявся, заявивши: «Боротьба з «фашизмом», яку останнім часом активно розгортає ПР, — перевірена політтехнологія, що протягом років працює в Україні. Зараз завдання цієї технології полягає в тому, щоби відвернути увагу людей від серйозних проблем — тотального безробіття, невеликих зарплат, корупції».
Із п. Небоженком погодився й політолог Юрій Романенко, який прокоментував «антифашистську» істерію в Україні так: «У діях ПР починає проглядати стратегічний малюнок того, що на нас чекає протягом найближчих півтора року. Основний вектор протистояння буде таким: світла сила — ПР, темна сила — фашистська. ПР намагається розбудити підсвідому ненависть, яка збереглась у нашого народу ще із часів Другої світової війни. Вони тупо, у дусі радянської чи геббельсівської пропаганди, вибудовують таку канву, яка потрібна їм. Можуть назвати «фашистами» будь-кого, якщо виникне потреба. ПР вирішила піти класичним шляхом: навішати на опонента ярлик, який має в суспільстві яскраво виражений негативний сенс. Однак їхня стратегія — не настільки ефективна, як вони собі уявляють. Більшість у суспільстві чудово усвідомлює, що таке – ПР, і розуміє, що за результатами своєї діяльності вони недалеко відійшли від фашистів. Очевидно, що фашистський дискурс просто висмоктаний із пальця. Країною керують напівграмотні люди».

Це не має аналогів!
Навіть політично нейтральний київський журнал «Коментарі» зреагував на заяву 148 представників влади в парламенті так: «Це — прецедент, що просто не має аналогів. Це – усе одно, що третина турецьких депутатів звернулася би до вірменського парламенту з проханням визнати події 1915 року ґеноцидом. А офіційний Кремль прийшов би з повинною до Верховної Ради з приводу Голодомору 1932-1933 рр.»
Подібне «самобичування» ПР і КПУ виглядає ще дивніше на тлі того, що в польському сенаті два тижні тому сяк-так, але прийшли до того, щоби ухвалити щодо цього питання більш м’яку резолюцію, ніж того вимагали польські праві радикали. Варто нагадати, що сенат усе ж постановив не визнавати однозначно Волинську трагедію за ґеноцид. Замість цього верхня палата польського парламенту використала м’якший термін — «етнічна чистка з ознаками ґеноциду».
Того ж 5 липня Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода», заявив, що в розмові з ним навіть посол Польщі Генрик Литвин зауважив, що «звернення народних депутатів від ПР і КПУ в сейм Польщі з проханням визнати Волинську трагедію ґеноцидом продемонструвало, хто насправді розпалює ненависть між двома народами». Від себе ж п. Тягнибок назвав ініціативу ПР і КПУ «демонстрацією того, що ці люди не мають права вважатися державними мужами й політиками в цій державі»,і що вони є «негідниками, людьми без честі та совісті, без національної гідності».
Історик Кирило Галушка висловився із цього ж приводу так: «Можу оцінити таке звернення лише як відсутність розуміння державних і суспільних інтересів України, як відверто шкідливий, деструктивний крок. Коректне розв’язання таких конфліктів потребує паритетності, рівноправності партнерів, взаємного бажання подолати проблему, а не скористатися нею для задоволення поточних та дрібних політичних інтересів.»

«Створив проблему»
А Ян Пєкло пояснив: «Янукович створив проблему для сейму Польщі. Янукович і ПР намагаються втягнути польський сейм у внутрішні політичні ігри в Україні. Прагнуть таким чином показати світу, що відмежовуються від націоналістичної традиції УПА в західній Україні, аби заробити пару іміджевих балів, які їм зараз дуже потрібні. Така політика лише поглиблює наявні в Україні розколи».
І цілком можливо, що саме невтішний для авторів звернення до польського сейму резонанс спричинився до того, що навіть через п’ять днів після його публікації агенцією «Укрінформ» — станом на 10 липня — цей документ іще не дійшов туди, куди був адресований.
Утім, 10 липня резолюцію з приводу 70-річчя Волинської розпочали розглядати ще й у нижній палаті польського парламенту — у сеймі. Напередодні Єва Копач, його голова, заявила, що «вважає за необхідне визнати Волинську трагедію, яка є найкривавішим польсько-українським конфліктом у історії відносин двох народів, ґеноцидом поляків».

Ігор Голод

До слова
Леонід Кучма, президент України в 1994-2005 рр,. й Олександр Кваснєвський, президент Польщі в 1995-2005 рр., звернулися до громадян обох країн зі спільною заявою, у якій зазначили, що багатовікова історія українсько-польських відносин знає й багато світлих сторінок, і чимало трагічних подій. «У пам’яті українців і поляків роз’ятреною раною залишається трагедія, яка сталася в 1943-1944 рр. на Волині, Холмщині, Східній Галичині. Вона поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села й хутори, принесла багато страждань обом народам. Причини тієї трагедії мали як історичний, так і тодішній політичний характер. Наші пращури заплатили дорогу ціну за усвідомлення того, що український і польський народи повинні жити в мирі та дружбі», — ідеться в заяві.
При цьому п. Кучма й п. Кваснєвський зауважили, що падіння недемократичних систем у обох країнах створило добрі передумови для взаєморозуміння й примирення між двома народами. Адже Польща стала першою державою, що визнала незалежність України 1991 року. Екс-президенти вкотре висловили переконання, що взаємне прощення — це шлях до повного примирення сьогоднішніх і майбутніх поколінь українців і поляків.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...