Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Прем’єр-міністром України став Арсеній Яценюк

Автор:

|

Березень 06, 2014

|

Рубрика:

Прем’єр-міністром України став Арсеній Яценюк

Верховна Рада України (ВРУ) 27 лютого ц. р. затвердила Арсенія Яценюка на посаді прем’єр-міністра. За таке рішення проголосував 371 із 417 народних депутатів, зареєстрованих у залі засідань. Відразу ж після голосування Олександр Турчинов, голова ВРУ, підписав відповідну постанову й попросив п. Яценюка зайняти своє місце в ложі для уряду. Перед цим парламент ухвалив постанову про звільнення попереднього складу Кабінету Міністрів у зв’язку з формуванням нового. ВРУ затвердила пропозицію прем’єр-міністра про призначення членів нового уряду. Народні депутати голосували за склад уряду списком. Більшість новообраних міністрів не належить до жодної з політичних партій. 

На посаді першого віце-прем’єра затверджено Віталія Ярему, віце-прем’єра — Олександра Сича, віце-прем’єр-міністра регіонального розвитку — Володимира Гройсмана, міністра Кабміну — Остапа Семерака. Міністром охорони здоров’я затвердили Олега Мусія, міністром внутрішніх справ — Арсена Авакова, міністром інфраструктури — Максима Бурбака, міністром фінансів — Олександра Шлапака, міністром соцполітики — Людмилу Денисову, міністром юстиції — Павла Петренка, міністром культури – Євгена Нищука, міністром економіки — Павла Шеремету, міністром освіти й науки — Сергія Квіта, міністром молоді та спорту – Дмитра Булатова, головою Міністерства агропромислового комплексу — Ігоря Швайку, міністром екології — Андрія Мохника, міністром палива й енергетики — Юрія Продана.
Рада також затвердила виконувачем обов’язків міністра оборони адмірала Ігоря Тенюха, в. о. міністра закордонних справ — Андрія Дещицю. Ці кандидатури вніс Олександр Турчинов. Як відомо, за призначення керівників СБУ, Міноборони та МЗС голосує парламент за поданням президента. ВРУ схвалила програму дій нового Кабінету Міністрів. Новий уряд України оприлюднив свої мету й завдання.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України
Сьогодні Україна перебуває в найглибшій за всю історію своєї незалежності економічній, політичній і соціальній кризі. Державу доведено до межі банкрутства, суспільство — до соціальної та гуманітарної катастрофи. Реальною стала загроза втрати Україною суверенітету й територіальної цілісності. Країна опинилася за крок від фінансово-економічного колапсу.
Зростання реального ВВП за два останніх роки — нульове. Державні фінанси — у критичному стані. Дефіцит державного бюджету 2013 року склав 65 млрд грн, із урахуванням усіх зобов’язань уряду — понад 80 млрд грн.
Державна скарбниця – розкрадена. Станом на лютий 2014-го, залишок коштів на Єдиному казначейському рахунку — 4,3 млн грн, причому несплачені платіжні доручення складають майже 10 млрд грн. Сукупний зовнішній борг на кінець 2013 року сягнув 140 млрд USD, або близько 80 % ВВП, у тому числі короткостроковий — 65 млрд USD, що більш ніж у чотири рази перевищує золотовалютний запас держави, який становить сьогодні лише 15 млрд USD.
До критичного рівня погіршився діловий і інвестиційний клімат. Іноземні компанії та банки йдуть з України. Співпраця з міжнародними фінансовими інститутами – зруйнована. Країна фактично позбавлена потенціалу економічного відновлення.
Депресивний стан економіки унеможливлює підтримання належних соціальних стандартів для переважної більшості населення. Зберігаються мільярдні заборгованості зі зарплат, соціальних виплат і допомог. Мільйони українських сімей поставлено на межу виживання.
Відбулася майже повна правова делегітимізація державної влади, її вихід із-під контролю суспільства. Замість свого конституційного призначення — служити інтересам українського суспільства, — державна влада використовувалася її головними суб’єктами з метою самозбереження та збагачення. Корупція стала системним елементом державного управління й основним способом для вирішення життєвих питань.
Зруйновано правоохоронну та судову системи держави; суд, прокуратура й інші правоохоронні органи стали елементами єдиного репресивного механізму, спрямованого на захист влади, її свавілля та безкарності. Громадяни, позбавлені легітимних способів захисту своїх прав і свобод, змушені були вдатися до масових протестів, а дії влади з їх придушення призвели до численних людських жертв.

Мета й завдання уряду
1. Забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
2. Підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, невідкладна імплементація її положень. Виконання всіх необхідних умов для якнайшвидшого досягнення безвізового режиму з країнами ЄС для українських громадян.
3. Розвиток всебічних добросусідських стосунків із Російською Федерацією в усіх сферах на новій, справді рівноправній основі, яка враховує як даність незворотний європейський вибір України та перспективу її членства в ЄС.
4. Відновлення програм співпраці з Міжнародним валютним фондом і виконання всіх умов, необхідних для отримання допомоги від МВФ і ЄС.
5. Невідкладна стабілізація фінансової ситуації. Жорстка економія бюджетних коштів. Ретельний перегляд чинних податкових пільг, виданих на індивідуальній чи галузевій основі, щодо їхньої реальної ефективності в сприянні розвитку та щодо соціальної доцільності. Кардинальне зменшення різного роду субсидій, які викривлюють умови конкуренції, дестабілізують державні фінанси та сприяють поширенню корупції.
6. Забезпечення справедливого правосуддя. Відновлення зруйнованих «судовою реформою» 2010 року гарантій самостійності судової влади й незалежності суддів.
7. Реформування правоохоронних органів, забезпечення ефективності їхньої діяльності, дотримання принципу верховенства права, прозорості й підзвітності суспільству.
8. Повне та всебічне розслідування фактів загибелі людей, скоєння інших злочинів, пов’язаних із проведенням масових акцій протесту в листопаді 2013-го — лютому 2014 року. Спрямування головних зусиль на виявлення й притягнення до карної відповідальності організаторів і виконавців цих злочинів.
9. Формування нової системи влади на принципах верховенства права, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади. Рішуча й системна протидія корупції, передусім у вищих органах державної влади. Створення Національного антикорупційного бюро.
10. Проведення люстрації, передусім правоохоронних органів і судів, із метою очищення їх від тих, хто зловживав владою, порушував конституційні права людини та громадянина.
11. Забезпечення жорсткого контролю з боку суспільства за використанням бюджетних коштів. Забезпечення прозорості державних закупівель. Скорочення видатків на утримання влади, скасування необґрунтованих пільг високопосадовцям.
12. Прийняття (у короткотерміновій перспективі) необхідних непопулярних рішень щодо цін і тарифів зі запровадженням відповідних компенсаторних механізмів адресного характеру.
13. Реформа політичної системи й виборчого законодавства. Створення ефективних механізмів запобігання узурпації державної влади та порушення принципу її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.
14. Забезпечення чесних і прозорих президентських виборів 2014 року.
15. Демонополізація економіки. Усунення обмежень для конкуренції й скасування штучних преференцій окремим суб’єктам господарської діяльності. Розширення свободи підприємницької діяльності, істотне скорочення функцій адміністративного регулювання економіки.
16. Відновлення довіри з боку інвесторів до України, заохочення іноземних інвестицій. Запровадження прозорих і єдиних правил для всіх суб`єктів економічної діяльності.
17. Захист прав власників і інвесторів. Гарантування державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання.
18. Дотримання енергетичної безпеки й енергозбереження. Реформа енергетичного сектору, згідно з вимогами Договору про створення Енергетичного співтовариства, у т. ч. ІІІ Енергетичного пакету ЄС. Поступове заміщення імпортного газу газом власного видобування. Диверсифікація джерел і шляхів поставок енергоресурсів. Реалізація довготермінової державної програми підвищення енергоефективності. Істотне зменшення на цій основі потреб економіки в імпорті енергоресурсів.
19. Формування та здійснення виваженої й послідовної державної гуманітарної політики, що ґрунтуватиметься на врахуванні етнічного, культурного, конфесійного різноманіття українського суспільства. Забезпечення безумовного дотримання прав громадян і всіх суспільних груп на отримання освіти й інформації, на спілкування рідною мовою, на свободу совісті.
20. Із метою поширення використання державної мови в інформаційному, освітньому, культурному просторах, у побуті та суспільних комунікаціях – здійснення всебічного державного сприяння національним українським культурним індустріям, виробництву якісного україномовного інформаційного, культурного, освітнього продукту та його просуванню, у т. ч. за допомогою новітніх технологій. Захист державної й інших мов, згідно з вимогами статті 10 Конституції України.
21. Негайне припинення практики необґрунтованого закриття шкіл, забезпечення доступу до якісної освіти як соціального ліфту — не залежно від рівня матеріального забезпечення родин. Децентралізація управління системою освіти. Забезпечення зв’язку освіти з вимогами сучасного ринку праці.
22. Недопущення скорочення мережі медичних установ, забезпечення доступності якісних медичних послуг для громадян країни. Запровадження комплексу заходів із стимулювання добровільного медичного страхування.
23. Повернення капіталів, що перебувають і зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах і інших юрисдикціях, які дозволяють незаконно уникати оподаткування в Україні.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...