Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 9, 2019

Повнота влади може спокусити Зеленського до узурпації влади

Автор:

|

Липень 31, 2019

|

Рубрика:

Повнота влади може спокусити Зеленського до узурпації влади
Володимир Зеленський у ролі Наполеона

Пригадуєте фантастичну комедію Тіма Бертона «Марс атакує», в якій бігали «зелені чоловічки» з Марсу та кричали землянам: «Ми ваші друзі», водночас знищуючи їх із якоїсь подоби вогнеметів. Ось із чим можна порівняти теперішню політичну ситуацію в Україні.

Кредит довіри
Однією з передвиборчих обіцянок кандидата Зеленського була така: якщо хоч раз порушу закон, піду з посади сам. Однак порушувати закон він узявся вже в день вибору, продемонструвавши свій заповнений бюлетень для голосування. За це йому довелося заплатити штраф — єдине наразі покарання для цього глави держави.
По тому він вирішив довести всім своїм виборцям, що закони написані не для нього. У своїй інавгураційній промові новообраний президент розпустив Верховну Раду України, хоча не мав права робити цього ще, щонайменше, 30 днів. Після цього призначив головою своєї адміністрації Андрія Богдана, особистого адвоката олігарха Ігоря Коломойського, котрий за законом про люстрацію не має права займати державні посади. А потім звільнив із посади начальника генерального штабу Віктора Муженка, котрий перебував у відрядженні за кордоном, а на його місце всадовив Руслана Хомчака, хоча міг це зробити лише за поданням міністра оборони. Цей список буде ще довгим.
Але, схоже, переважній більшості українців до цього байдуже. Бо на позачергових парламентських виборах вони віддали всю повноту влади в країні в руки однієї людини. За всю історію незалежної України ще жоден політик не отримував такої можливості, як Володимир Зеленський. Настільки величезної фракції (252 особи) в українському парламенті ще не було. До виборів-2019 рекордною фракцією могла похвалитися лише Партія реґіонів (ПР) у ВРУ сьомого скликання. Тоді «реґіонали» завели до парламенту 187 осіб. Але велика влада — це велика спокуса. А чим закінчилося таке домінування ПР, всі чудово пам’ятають — узурпацією влади Януковичем та Революцією гідності, що відбулася за цим.

Замашки диктатора
Вже зі самого початку новий глава держави намагається демонструвати «тверду руку». А в його манері відчувається наслідування Олександра Лукашенка, президента Білорусі, котрого ще донедавна називали останнім диктатором Європи.
Так, 10 липня президент Зеленський вигнав із офіційної зустрічі Ярослава Годунка, секретаря Бориспільської міської ради. «Вийди звідси! Розбійник», — накричав на нього президент. Чиновник став пручатися, на що почув: «Зараз подзвоню Баканову з приводу цього чорта», — заявив президент. Усі було подумали, що йдеться про біблійного нечистого, насправді є на тюремному жаргоні «чортом» називають найнижчу особу в бандитській ієрархії. А в Кривому Розі, в якому народився п. Зеленський, — дуже складна криміногенна ситуація.
13 липня президент з’явився у своєю рідну Дніпропетровську область і вирішив продемонструвати особисту турботу за свій народ. Він відвідав місцевий «Південний машинобудівний завод». Почувши, що Київська міська державна адміністрація досі не розрахувалася за трамваї з цим підприємством, він негайно ж зателефонував Віталію Кличку, міському голові Києва, щоб той негайно віддав гроші.
В’ячеславу Боню, виконувачу обов’язки (в. о.) голови Миколаївської обласної державної адміністрації, він заявив, Миколаїв — найбільш бандитське місто в Україні. І невідомо, сварив президент чиновника, чи хвалив? Олександру Власову, в. о. голови Державної фіскальної служби України, звелів писати заяву на звільнення за власним бажанням. А з Борисом Філатовим, міським головою Дніпра, побився об заклад, змусивши останнього пообіцяти, що піде у відставку, якщо до 14 вересня не відремонтують Центральний міст.

Очі президента

Що ж, в українському суспільстві досі існує запит на «сильну руку», що може призвести до «автократичної демократури». А українські громадяни починають наслідувати традиції північних сусідів. З’явився рух «Очі президента» (у Росії — «Загони Путіна), який вочевидь, має реалізувати передвиборче гасло кандидата Зеленського, яке спонукало доносити на всіх і все. У соціальній мережі Fectbook стало вірусним відео, в якому жіночки в літах вигукують: «Кожній жінці — такого чоловіка, як Зеленський» (у російській версії це звучало «Хочу чоловіка, як Путін»).

Погруддя Зеленського

Свою чергою, на українському торгівельному майданчику OLX вже виставили на продаж погруддя президента Зеленського. Автор оголошення стверджує, що погруддя ручної роботи і зроблене з гіпсу з елементами сусального золота. А коли глава держави оголосив, що за три-чотири роки в Україні можливо збудувати всі об’єкти, необхідні для проведення Олімпійських ігор, багато хто згадав Олімпіаду в Берліні 1936 року, якої палко домагався Гітлер, а також зимову Олімпіаду в Сочі 2014, якою хизувався Путін.

Погляд збоку
Андрій Єрмолаєв, директор інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» вважає, що Володимир Зеленський таким чином намагається демонструвати диктаторські схильності. Це відчувалося ще за слоганами його передвиборчої кампанії («Прийде весна — саджати будемо) та заохочення ставати сексотами («Здай корупціонера — отримай відсоток»).
«Людям подобається, коли президент лає чиновників на місцях, — каже політичний експерт Олександр Антонюк. — Як на мене, у манері спілкування гаранта Конституції з посадовцями є певний елемент шоу. Але не варто відкидати, що в нього такий стиль спілкування загалом».
«Він запроваджує жорсткий стиль спілкування з чиновниками. Ймовірно, вважає, спротив посадовців на місцях можна зламати через залякування, — підтримує цю думку Ігор Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього. — Український президент стає схожим на президента Лукашенка, коли той у 1994-1995 рр. починав долати опір старої радянської номенклатури, маючи, як і тепер Зеленський, дуже обмежений кадровий резерв».
«Варто врахувати, що Зеленський ніколи професійно не займався політикою, тому не має досвіду політичного комунікування, — зауважує Денис Рибачук, ще один політичний експерт. — Зараз в очах громадян він виглядає правдорубом. Та чи справді робота митників, чиновників на місцях стане кращою після того, як їх публічно принизить гарант Конституції? Стиль Зеленського й справді нагадує стиль Лукашенка. У Білорусі це були показові відвідини фабрик і заводів, публічне звільнення їхніх керівників, міністрів. І 2016 року до Олександра Лукашенка позитивно ставилося 63 % українців саме за його стиль управління. До речі, у Зеленського простежуються авторитарні нотки, особливо коли він каже про «свою СБУ». Це — неправильно. Не можна давати прямі вказівки Баканову когось покарати. Адже Служба безпеки України (СБУ) має діяти в інтересах держави, а не президента».
А Микола Княжицький, новообраний народний депутат України, категоричний: «Немає ніякого самостійного Зеленського. Це російський проєкт білорусизації України. Що робив Лукашенко? Переміг на виборах із антикорупційними гаслами. Отримав у першому турі 1994-го 44 %, у другому — 80 %. Ця перемога стала можливою через конфлікти між демократичними політиками. Лукашенко відразу провів русифікацію та скасував декомунізацію: зробив російську державною і повернув радянський білоруський прапор. Сказав, що у парламент мають прийти «нові обличчя» і привів їх. Олігархів немає, все державне — лукашенківське за російські гроші. Церква — російська. Те саме намагаються вчинити й соратники Зеленського. Наслідки цієї лукашенківсько-кимченірівської поведінки Зеленського з його хамством очевидні. Безвіз скасують, про Європейський Союз можна забути, адже туди диктаторів не беруть. Різка реакція послів G7 на спробу безпідставно усунути від влади тих, хто був на Майдані, проводив проєвропейські реформи в економіці й армії — перші ластівки. Хочете бути «слугами народу»? Будете. Російського. З кордонами на заході, велосипедами «Україна» між ногами та відпусткою раз на п’ять років на морі. У Крижанівці».

Дві ложки меду
Та теперішня ситуація має, принаймні, два позитивних моменти. Перше: чимало мастодонтів ВРУ, котрі протирали в парламенті штани десятиліттями, кануть у небуття. У громадянській мережі «Опора» полічили, що український законодавчий орган дев’ятого скликання оновиться на 80,4 %!
І друге: Дональду Трампу подобаються диктатори. Про це свідчать його компліменти Путіну та Кім Чен Ину. Американський лідер 25 липня уже провів із українським колегою телефонну бесіду. «Президент США привітав Україну з успішним проведенням вільних і демократичних парламентських виборів і Володимира Зеленського — з упевненою перемогою партії «Слуга народу», — повідомила прес-служба президента України.
Там зазначили, що п. Трамп висловив переконання в тому, що «оновлена українська влада зможе швидко покращити імідж України, завершити розслідування корупційних справ, які стримували взаємодію між Україною та США». «Він також підтвердив незмінну підтримку з боку США суверенітету та територіальної цілісності України, а також готовність американської сторони всебічно сприяти реалізації масштабної програми реформ в нашій країні», — зазначили в пресслужбі.
У відповідь п. Зеленський подякував Трампу за лідерство США в збереженні та посиленні санкційного тиску на Росію. Президенти домовилися предметно обговорити практичні питання українсько-американської взаємодії під час візиту Володимира Зеленського в США, який прогнозують на кінець літа ц. р.
Тімоті Снайдер, професор Єльського університету, вважає, що між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським є багато спільного. Вони обоє — телезірки в політиці. Багато американців вважають Трампа успішним бізнесменом, хоча він таким не є. Він виконував роль успішного бізнесмена по телевізору, а в житті — банкрут і має борги по всьому світу. А багато українців захопилися персонажем Зеленського в телевізійному серіалі «Слуга напору» і перенесли екранний образ на виконавця ролі президента.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply