Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Польща — новий гегемон Європи

Автор:

|

Січень 21, 2016

|

Рубрика:

Польща — новий гегемон Європи

Нова Річ Посполита

Прогноз американської агенції Stratfor на 2015-2025 рр. обіцяє зміна конфігурації світу. Світ почав змінюватися ще 2008-го, коли Російська Федерація (РФ) вторглася в Грузію і грянула фінансова криза. З того часу стали очевидними три закономірності. По-перше, Європейський Союз (ЄС) увійшов у кризу, яку не здатен собі дозволити. Очікуються важкі економічні проблеми в Німеччині, і, як наслідок, збільшення ролі Республіки Польща (РП) в реґіоні. Аґресія Росії в Україні буде залишатися в центрі міжнародної системи найближчі кілька років, однак сама РФ уже не здатна довго існувати в своєму теперішньому вигляді. Ми вступили в епоху занепаду національних держав, створених Європою в Північній Африці і на Близькому Сході.

Європа
Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) створила виробничу базу, яка у багато разів перевищує її власні потреби. Від експорту цілком залежить її зростання, повна зайнятість і соціальна стабільність. Це розколює і без того роздроблену Європу щонайменше на дві частини. У середземноморської Європи і таких країн, як Німеччина чи Австрія, — зовсім різні потреби. Немає єдиної політики, яка підходила б усій Європі.
Значно зміцнів націоналізм. Його посилює українська криза та заклопотаність східноєвропейських країн загрозою з боку РФ. Східноєвропейський страх перед росіянами створює ще одну Європу.
Цей тренд буде продовжуватися. ЄС може вціліти в якійсь формі, але європейська економіка, політика та військова співпраця будуть управлятися переважно двосторонніми або обмеженими багатосторонніми партнерствами, що мають вузьку спрямованість і не пов’язують учасників.
Замість цього Європу визначить повернення національної держави як основної форми політичного життя на континенті. Число національних держав, імовірно, буде збільшуватися в міру того, як різноманітні сепаратистські рухи будуть домагатися успіху.
ФРН із цієї маси національних держав залишиться найвпливовішою і в політичному, і в економічному сенсі. Але Німеччина — надзвичайно вразлива. Це — четверта економіка світу, проте цього вдалося досягти завдяки експорту. А в експортерів завжди є природна вразливість: вони залежать від можливості та бажання покупців споживати їхню продукцію. ФРН опинилася в заручниках в економічного добробуту свого оточення.
У цьому сенсі проти ФРН діє кілька сил. По-перше, зміцнілий європейський націоналізм буде все більше віддавати перевагу протекціонізму в економіці і на ринку праці. Слабкі країни, ймовірно, вдадуться до різноманітних механізмів контролю над капіталом, а сильні почнуть обмежувати перетин кордону іноземцями.
Центром економічного зростання та зростаючого політичного впливу стане РП. Вона весь цей час підтримувала вражаючі темпи зростання. У міру того, як ФРН будуть стрясати глобальні економічні та популяційні зрушення, Польща диверсифікує свою зовнішню торгівлю та перетвориться на домінуючу силу Північно-Європейської рівнини.
Більше того, РП стане лідером нової антиросійської коаліції, до якої в першій половині десятиліття приєднається і Румунія. Після 2020 року цей союз зіграє провідну роль у перегляді російських кордонів і повернення втрачених територій. У міру того, як Москва буде слабшати, цей союз домінуватиме не тільки в Білорусі й Україні, а й далі на схід.
Польща продовжить отримувати вигоди від стратегічного партнерства з США. Коли глобальна сила вступає в таке стратегічне партнерство, вона завжди прагне посилити та пожвавити економіку партнера, щоб одночасно стабілізувати суспільство та дозволити будівництво потужної армії. З РП та Румунією станеться саме це. Вашинґтон уже не приховує свого інтересу в цьому реґіоні.

Росія
Малоймовірно, що РФ вціліє в її сучасному вигляді. Нездатність Росії перетворити прибуток від експорту енергоресурсів у стійку економіку робить її вразливою. У РФ немає способу захиститися від цих ринкових процесів. Враховуючи структуру федерації, в якій прибуток від експорту спочатку йде до Москви, і тільки потім — місцевим урядам, реґіонам буде діставатися дуже різна кількість цього прибутку. Це призведе до повторення радянського досвіду 1980-x і 1990-x, коли Москва втратила здатність підтримувати державну інфраструктуру. Все це змусить реґіони рятуватися від проблем самостійно, утворюючи формальні та неформальні автономні об’єднання.
Історично Росія вирішувала такі проблеми за допомогою спецслужб. Але, як і в 1980-х, вони не зможуть стримати відцентрові сили реґіонів.
Польща, Угорщина та Румунія спробують повернути території, втрачені колись у боротьбі з росіянами. Спробують приєднати Україну та Білорусію. На півдні РФ втратить здатність контролювати Північний Кавказ, а в Середній Азії почнеться дестабілізація. На північному заході Карелія спробує повернутися до складу Фінляндії. На Далекому Сході почнуть вести незалежну політику приморські реґіони, більше пов’язані з Японією, Китаєм і США, ніж із Москвою.
Занепад московської влади поставить питання про контроль за цими ракетами і про те, яким чином можна гарантувати відмову від їхнього застосування. Для США це стане величезним випробуванням. Вашинґтон — єдина сила, здатна вирішити таку проблему, але американці будуть не в змозі фізично взяти під контроль величезне число ракетних баз чисто військовим способом.

Туреччина та Близький Схід
Еволюція арабських держав, особливо на південь від Туреччини, становить загрозу для реґіональної стабільності. США намагатимуться усунути загрозу з боку окремих груп за допомогою обмеженого силового втручання. Проте Штати не стануть вводити в цей реґіон свої військові контингенти.
Виходячи з географії, тільки одна країна по-справжньому зацікавлена ??в стабілізації Сирії й Іраку, має можливість вільно діяти в цьому напрямку і може отримати до реґіону принаймні обмежений доступ — Туреччина. Зараз вона з усіх боків оточена конфліктами, тому з готовністю піде на співпрацю зі США. Це дасть можливість пересунути лінію стримування в Грузію й Азербайджан.
Туреччина не зможе дозволити собі ігнорувати хаос біля своїх кордонів, і поблизу немає іншої країни, здатної взяти на себе цей тягар. Іран не може втрутитися з військових і географічних причин, це ж можна сказати і про Саудівську Аравію.

Східна Азія
У міру того як зростання китайської економіки буде сповільнюватися, виникне необхідність створення економічної інфраструктури, здатної дати робочі місця низькооплачуваній робочій силі. У портових містах це можна зробити швидко, але у внутрішньому Китаї потребуватиме значного часу. КНР нормалізує свою економіку, як це колись зробили Японія, Тайвань і Південна Корея. Грандіозне розширення завжди приходить до свого логічного кінця, і структура економіки змінюється.
Основною проблемою КНР у наступні десять років будуть соціальні й економічні наслідки цих змін. Прибережні реґіони зараз цілком тримаються на високому швидкому зростанні і зв’язках із європейськими й американськими споживачами. У міру того, як ці зв’язки будуть занепадати, почнуть виникати політичні та соціальні виклики. У той же час надії на те, що внутрішні реґіони будуть рости так само швидко, як узбережжя, немає.
Посилення диктатури Пекіна та масштабна антикорупційна компанія, яка насправді є спробою централізації влади, показують, як КНР буде виглядати в наступні десять років. Піднебесна вибрала гібридний шлях, що передбачає централізацію політичної й економічної влади зміцненням влади правлячої партії над армією та консолідацію розрізнених галузей, наприклад, вугілля та сталі, одночасно з обережними ринковими реформами в державній промисловості та банківському секторі. Підсумком стане жорстка диктатура зі скромними економічними амбіціями.
В Японії є достатньо ресурсів для будівництва набагато потужнішого флоту й є військово-морські традиції. До того ж Японія дуже залежить від імпорту сировини з Південно-Східної Азії та Перської затоки. Тому японці будуть посилювати свій флот. У реґіоні розгорнеться гра між трьома державами. РФ буде поступово втрачати здатність захистити свої морські інтереси, а КНР та Японія захочуть ними заволодіти.

Сполучені Штати
Економіка США, як і раніше, становить 22 % світової. Америка продовжує домінувати на морі і володіє єдиною значною міжконтинентальною армією. Головна перевага Штатів — закритість. Америка експортує всього 9 % валового внутрішнього продукту (ВВП), і 40 % цього експорту йде в Канаду та Мексику. Тільки на 5 % ВВП впливають зміни глобального попиту. В умовах наростаючого хаосу в ЄС, РФ і КНР Америка може дозволити собі втратити навіть половину експорту.
Від проблем із імпортом США також надійно захищені. На відміну від 1973 року, коли арабське ембарго на нафту похитнуло американську економіку, в наступне десятиліття Штати входять як великий виробник енергії. Хоча деякі мінерали доводиться ввозити з-за меж NAFTA, а деякі промислові товари країна воліє імпортувати, без усього цього можна легко обійтися.
Всесвітня криза залишила американців у виграші. У США стікається глобальний капітал — гроші, що втікають із КНР, ЄС і РФ, осідають в Америці, знижуючи відсоткову ставку й оживляючи ринок акцій.
Американці спробують вибудувати систему союзів, паралельну НАТО, від Прибалтики до Болгарії, і залучити до неї якомога більше країн. Туди спробують заманити Туреччину й Азербайджан. У ці країни пропорційно загрозам будуть спрямовуватися війська. Це стане головним змістом першої половини десятиліття. У другій половині Вашинґтон зосередиться на тому, щоб уникнути ядерної катастрофи при розпаді РФ.
За матеріалами сайту www.stratfor.com

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...