Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Mar. 21, 2019

Сучасна політика України: топ-10 подій 2018 року

Автор:

|

Січень 02, 2019

|

Рубрика:

Сучасна політика України: топ-10 подій 2018 року

Надія Савченко

Єдина помісна Православна церква
15 грудня у Софії Київській відбувся об’єднавчий Собор, який узаконив створення Помісної церкви. Її офіційна назва — Православна церква України (ПЦУ). На соборі її главою став 39-річний митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, котрий відтепер носитиме титул митрополита Київського і всієї України. 6 січня він співслужитиме святу літургію із Вселенським патріархом Варфоломієм й отримає томос про автокефалію для ПЦУ. Цьому передував собор Вселенського Константинопольського патріархату, який у жовтні ухвалив рішення відновити Київську митрополію, що існувала до XVII ст., а передача Київської митрополії під владу Російської православної церкви 1686-го була офіційно скасована. 20 грудня Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила закон, який зобов’язав Українську православну церкву Московського патріархату вказати у своїй офіційній назві приналежність до Російської Федерації (РФ). «Реальність повинна відповідати суті. Кожен православний українець повинен розуміти, до якої церкви він ходить. Це рішення полегшить, а не ускладнить ситуацію у відносинах між Церквами. Тут немає ніякого втручання в церковні справи. Держава впорядковує своє законодавство з огляду на безпеку. Український народ цього прагнув і очікував», — заявив Блаженнійший Епіфаній.

Азовська криза
На п’ятому році неоголошеної війни військові підрозділи РФ уперше здійснили відкриту атаку проти Збройних сил України (ЗСУ), уже не прикриваючись міфічними «зеленими чоловічками» чи «ополченцями». 25 листопада бойові кораблі РФ у нейтральних водах Чорного моря в нейтральних водах атакували три кораблі Військово-морських сил України, які намагалися увійти до Керченської протоки, і захопили їх разом із 24-ма моряками, трьох із них поранивши. Окупаційний суд у Криму заарештував усіх моряків на два місяці «за незаконний перетин» кордону РФ, після чого їх перевезли до московських слідчих ізоляторів. Увесь цивілізований світ вимагає від Кремля звільнити українських військовополонених, а президент США Дональд Трамп навіть скасував зустріч з Путіним на полях саміту G-20 в Арґентині.

Уперше в історії — воєнний стан
У відповідь в Україні вперше в історії був запроваджений воєнний стан. Він діяв рівно місяць (від 26 листопада до 26 грудня) в десяти областях, які межують із РФ і Придністров’ям або мають вихід до Азовського моря. Водночас були запровадження обмеження на в’їзд до України громадян РФ чоловічої статі у віці 16-60 років, котрі не могли підтвердити мету візиту або порушили процедуру перебування під час попередніх відвідувань. Упродовж місяця прикордонники завернули понад 1,6 тис. громадян РФ. Також на різних полігонах були проведені збори майже 40 тис. резервістів.

Розірвання «великого» договору з РФ
Ще одним наслідком Азовської кризи стало рішення ВРУ про припинення з 1 квітня 2019-го так званого великого Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ. Він був підписаний 31 травня 1997-го тодішніми президентами України та РФ Леонідом Кучмою і Борисом Єльциним відповідно і вважався базовою конструкцією для всього спектру договірно-правових відносин із РФ (документ є юридичним каркасом для 358 двосторонніх угод). Звучало багато критики, чому «великий» договір вирішили розірвати лише зараз — на п’ятому році аґресії РФ. Українська влада пояснила це тим, що більшість міжнародних позовів України проти РФ ґрунтуються саме на умовах цього документу, які відверто порушує Кремль. Так, друга стаття каже, що обидві сторони «поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів». У ст. 3 йдеться про те, що країни уникають застосування сили або погроз застосування сили.

Наближення до НАТО
Наприкінці листопада ВРУ підтримала у першому читанні проект змін до Конституції про закріплення інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) і НАТО. «Закріплення на конституційному рівні правової визначеності курсу України на членство в ЄС і НАТО мобілізуватиме українське суспільство й українську владу та сприятиме реформам, спрямованим на досягнення критеріїв повноправного членства в ЄС і НАТО», — йшлося в пояснювальній записці до законопроекту. Тепер залишився останній крок — на наступній сесії парламенту, яка розпочнеться у лютому, народні депутати мають щонайменше 300 голосами остаточно затвердити зміни до Основного закону. Також ВРУ ухвалила в першому читанні законопроект, який передбачає впровадження в українській армії стандартів НАТО, що дозволить зробити ЗСУ сумісними з військами країн-членів Альянсу.

Рішення року
12 грудня Палата представників Конґресу США одностайно ухвалила резолюцію, в якій Голодомор 1932-1933 рр. визнається геноцидом українського народу. «Таким чином, на сьогодні обома палатами Конґресу США ухвалено рішення, в яких Голодомор визнано геноцидом українського народу», — повідомило Посольство України у США. Постановча частина документа містить визнання висновків урядової комісії США щодо Голодомору в Україні (від 22 квітня 1988 року) про те, що «Йосип Сталін та його оточення вчинили у 1932-1933 рр. геноцид проти українців». Як і аналогічна резолюція, що була ухвалена Сенатом США 3 жовтня цього року, документ також засуджує систематичні порушення прав людини, у т. ч. права на самовизначення та свободу слова, вчинені радянським урядом проти українського народу.

Антибандерівський закон
Стосунки колись відданих союзників — України та Республіки Польща (РП) — продовжували залишатися напруженими. 1 лютого Сенат РП ухвалив нову редакцію закону про «Інститут національної пам’яті — Комісію з переслідування злочинів проти польського народу і деяких інших законів». Відтепер тих, хто публічно вживатиме термін «польські концтабори», визнаватиме співучасть Польщі чи поляків у Голокості чи заперечуватиме «злочини українських націоналістів», можуть оштрафувати або ув’язнити терміном на три роки. Причому до відповідальності можуть притягнути й тих, хто перебуває не на території РП. Київ заявив, що категорично відкидає політику подвійних стандартів і нав’язування ідей колективної відповідальності українського народу, а «також спроби польської сторони прирівняти дії усіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ ст. — нацистського та комуністичного».

Герой року
14 травня український режисер Олег Сенцов, затриманий окупантами в анексованому Криму 2014-го і незаконно засуджений російським «судом» 2015 року до 20 літ колонії суворого режиму (його утримують у колонії «Білий ведмідь» в Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ), оголосив голодування з вимогою звільнення усіх українських політв’язнів. Голодування підтримали й низка інших українських політв’язнів, у різних країнах світу проходили акції на їхню підтримку, міжнародні організації та світові уряди закликали Путіна звільнити політичних бранців. Олег Сенцов припинив голодування тільки 6 жовтня (через 145 днів) через загрозу примусового годування. Європарламент нагородив Олега Сенцова премією «За свободу думки» ім. Андрія Сахарова.

Від бранки Кремля до потенційної терористки
У березні на лінії розмежування з окупованою частиною Донбасу з величезним арсеналом зброї був затриманий керівник «Офіцерського корпусу» Володимир Рубан, відомий своїми перемовинами щодо обміну полоненими. Незабаром Генеральна прокуратура України отримала дозвіл ВРУ на притягнення до карної відповідальності, затримання й обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою народного депутата, героя України Надії Савченко. 23 березня суд заарештував її без права застави. Як установило слідство, Рубан та Савченко змовилися з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні. Для цього вони планували широкомасштабні терористичні атаки в центрі української столиці, де зосереджені адміністративні та житлові будинки, зокрема, збиралися пострілами з мінометів завалити купол ВРУ, а для отримання необхідної зброї змовилися з тепер уже покійним ватажком терористичної організації «Донецька народна республіка» Олександром Захарченком. Суд над Рубаном і Савченко триває. Остання навіть оголошувала голодування, щоправда, дуже швидко припинила його, пославшись на різке погіршення стану здоров’я.

Українська — головна в ефірі
Із 13 жовтня в повному обсязі запрацював закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Відтепер загальнонаціональні та реґіональні телевізійні канали зобов’язані забезпечувати у своєму ефірі 75 % україномовного контенту. Для місцевих мовників цей відсоток — дещо нижчий (60 %). Також закон передбачає 75 % державної мови для програм телевізійних новин. За недотримання мовних квот передбачені серйозні санкції — штраф до 400 тис. грн. Зазначимо, що в Україні вже понад рік діють законодавчо закріплені вимоги щодо частки пісень і передач державною мовою в ефірі радіостанцій (згідно зі законом, частка пісень українською на радіо має становити не менше 35 %, а обсяг ведення передач державною мовою — не менше 60 %). За результатами першого півріччя 2018-го обсяг україномовних пісень в ефірі загальнонаціональних радіостанцій у середньому становив 54 %, а на реґіональних і місцевих — 48 %.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...