Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

Політичні викрутаси. Російська влада не припиняє шантажувати Україну, щоби не втратити обличчя перед своїми виборцями

Автор:

|

Січень 19, 2012

|

Рубрика:

Політичні викрутаси. Російська влада не припиняє шантажувати Україну, щоби не втратити обличчя перед своїми виборцями

На черговій робочій зустрічі Юрія Бойка, міністра енерґетики та вугільної промисловості України, з Олексієм Міллером, головою правління російської державної компанії «Газ­пром», 17 січня сторони домовилися продовжити… домовлятися.

РФ дотискує?

Хоча черговий раунд перемовин про ціну на російський газ наразі так ні до чого офіційного й не призвів, прес-служба Міненерґовугілля мало не овацію їм влаштовує, запевняючи: «Перемовини української та російської сторін пройшли в конструктивному руслі. Сторони обговорили питання співпраці в газовій сфері. Юрій Бойко й Олексій Міллер домовилися продовжити перемовини у сфері закупок і транзиту російського газу до повної реалізації принципових домовленостей, досягнутих керівництвом обох країн».

Та позаяк міністерство не наважується інформувати про те, яких же це «принципових домовленостей» досягнуто керівництвом двох країн, аналітики із цього приводу, навпаки, оприлюднюють щонайпохмуріші припущення. Приміром, політичний експерт Ростислав Іщенко дійшов 17 січня під час прес-конференції висновку: «Російська сторона займає в «газових» перемовинах з Україною виправдану прагматичну позицію, метою якої є підштовхування українського уряду до участі в Митному союзі (МС). Їм необхідно дотиснути українську владу до ухвалення цілої низки рішень. Сьогодні мова не йде про створення тристороннього газового консорціуму, бо до цього вже втратив свій інтерес Європейський Союз (ЄС), відповідно, ідеться про те, аби дотиснути Україну до двостороннього консорціуму та вступу в МС».

При цьому пан Іщенко нагадав, як прем’єр-міністр Микола Азаров, ще очолюючи передвиборчий штаб кандидата в президенти Віктора Януковича, наголошував на тому, що участь України в МС начебто «є досить вигідною та перспективною». Повторювати це він не втомлюється й на посаді голови уряду.

Дорога в хаос

Однак при цьому прем’єр старанно робить вигляд, що не зауважує очевидного: туди, де вигідно, шантажем (себто загрозою високих цін на газ) не заганяють, туди якраз, навпаки, — самому проситися треба. Але чи є сенс проситися туди, де домінування Російської Федерації (РФ) уже призвело до вимивання громадянами її «ходових» товарів, дешевших, як «несподівано» виявилося, на внутрішніх білоруському й казахстанському ринках? Таке могло відбутися лишень унаслідок маніпуляцій росіян із митом, до яких вони, звісно, вдалися не на шкоду собі. Відтак Білорусь і Казахстан заходилися шукати способу захистити свої ринки.

Однак це може призвести до хаосу, тож входження до МС принесе аж ніяк не дивіденди, а самі тільки втрати, яких пан Азаров начебто не бачить. Чи не тому, що його думки зайняті дечим іншим — неминучою відставкою з посади прем’єр-міністра, про що не пише хіба що дуже вже лінивий?…

А яку традицію започаткували в Києві щодо колишніх глав українського уряду? Для непоінформованих повідомимо, що екс-прем’єр Юлія Тимо­шенко зараз перебуває за ґратами, куди потрапила за те, що нібито перевищила повноваження якраз під час укладення контрактів Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» з російським «Газпромом».

Тож імовірно, що й Микола Азаров, аби на нього не «повісили всіх собак» за невдачі нинішньої влади, уже думає про повернення на свою батьківщину — у Калугу. І, аби там його зустріли зі широкими обіймами, розхвалює МС, від якого громадяни Білорусі й Казахстану вже зазнали шоку? Окрім того, входження до МС із РФ завадить Україні підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. А керівництво РФ не приховує, що саме цього й домагається, бо та угода — черговий етап інтеґрації української держави до ЄС, куди Москва її відпустити ніяк не може. Бо, по-перше, назавжди її втратить, а по-друге — успіхи України в складі ЄС неодмінно змусять громадян РФ задуматися: а чи варто обирати керівниками своєї держави політиків, які наполягають на її ізоляції від решти світу?

«Базарні» торги

Що ж до української газотранспортної системи (ГТС), то продаж її половини акцій росіянам також загрожує не вигодою, а втратами. Адже замість мільярдів доларів, котрі український бюджет отримує за транспортування українськими трубами й компресорами російського газу в країни — члени ЄС, росіяни пропонують за тієї півкурки, що дає золоті яйця, сущі копійки. А для того, щоби «збити» реальну ціну на українську ГТС, ще й вдаються до банального «базарного» блефу. Приміром, днями пан Міллер заявив: «Якщо, як можна почути в Україні, ГТС — це історичний скарб, то, мабуть, її місце — у музеї». Тобто українські труби й компресори — уже металобрухт… Але ж якби це справді було так, то чи наполягали б у Москві на продажу їм 50 % того, чиє «місце в музеї»?

За даними ж не названого київською газетою «Комерсант-Україна» джерела в Адміністрації президента Януковича, Київ оцінив свою ГТС 20 млрд USD, а в «Газпромі» вважають, що вона коштує не більше ніж 4 млрд USD. То чи варто продавати її тим, для кого вона нібито є настільки маловартісною? Тим більше, що фахівці запевняють: думки про те, що газотранспортний консорціум із РФ може поліпшити економічний стан України, — лише ілюзія.

Приміром, Володимир Омельченко, експерт із питань енерґетики, стверджує: «Уряд зможе тільки на один-два роки знизити ціну на природний газ. Але вже після викупу ГТС Росією, за рахунок цих знижок, Україна фактично повернеться до нинішньої базової вартості. Віддавши свою ГТС, вона буде ще більш залежна від «Газпрому», бо він зможе повністю диктувати їй що, як і коли закуповувати».

Москва прагне контролю

Тим не менш, за даними київської газети «Дзеркало тижня. Україна», віце-прем’єр Андрій Клюєв уже закликав своїх соратників по Партії реґіонів (ПР) у парламенті терміново внести на розгляд Верховної Ради України (ВРУ) «законопроект про реформування газотранспортної системи й НАК». А інакше кажучи, про зміни в законодавство, які дозволили би поділитися ГТС із росіянами.

Однак, за даними «Дзеркала тижня», ухвалення цього документа зупинив Віктор Янукович, який із нетерпінням чекає на повернення пана Клюєва з воднолижного відпочинку та його пояснення з приводу того, що сталося. Бо ж глава держави бачив схему оборудки з ГТС так: із 1 січня «Газпром» знижує ціну на газ, а невдовзі підписується міжурядова угода щодо ГТС, і при її ратифікації у ВРУ пакетом змінюється все чинне законодавство.

Але Володимир Путін, прем’єр РФ, відмовився від зниження ціни без уреґулювання тем ГТС і внутрішнього ринку та від схеми, за якою 40 % газового консорціуму мали належати Україні, 40 % — РФ, а 20 % — ЄС. Зажадав натомість контрольного пакета акцій української ГТС.

Тому 10 січня ВРУ відклала розгляд законопроекту, яким пропонується дозволити Кабінету Міністрів реорганізувати НАК, тобто поділитися ним із ЄС і РФ. А пан Бойко заявив, що Україна не має наміру продавати РФ українську ГТС в обмін на зниження ціни на газ.

Та на цьому в Києві не зупинилися, позаяк не лише заявили, що змушені 2012 року скоротити закупівлі дорогого російського газу до 27 млрд куб. м (замість запланованих 52 млрд на рік), а й розпочали ще наприкінці минулого року зменшувати щодобові відбори газу. Якщо до цього вони становили 100—110 млн куб. м, то з початку січня почали різко зменшуватися й до 9 січня впали до 33,3 млн куб. м.

При цьому Микола Азаров заспокоїв українців: «Ми на зиму закачали достатню кількість газу, запас якого допоможе нам 2012-го безперебійно забезпечувати наших людей». Окрім того, запевнив: «Дуже багато було зроблено для розвитку видобутку вугілля, й уперше в нас є профіцит понад 5 млн т вугілля. Це дасть нам змогу на наших теплових електростанціях використовувати вугілля замість газу. Велика робота проводиться НАК, щоби збільшити власний видобуток газу. Триває робота зі залучення інвесторів для розробки родовищ сланцевого газу. Зрозуміло, що це — справа не одного дня, але ми готові до того, щоби протягом обмеженого часу використовувати альтернативні джерела енерґії».

Навіщо воювати?

І хоч у Москві зажадали, щоб Україна повністю виконувала попередні домовленості щодо закупівлі російського газу або платила, як це передбачено в контракті, за недобір, пан Азаров відповів їм: «Ми не збираємося закуповувати такі величезні обсяги газу за кабальними контрактами». Та водночас голова українського уряду заспокоює: «Навіщо нам із нашими братами-росіянами воювати? Ніколи в житті цього не буде, і ми навіть не хочемо про це розмовляти». Він примудряється називати росіян братами, попри власні ж скарги на те, що вони вимагають від України за газ уп’ятеро дорожче, аніж той коштує в США.

Як пояснити ці парадокси? Вочевидь, Київ і Москва все ще відчайдушно провадять свої торги, у яких уже відверто блефують. Та щойно оглядачам почало здаватися, що перемовини щодо ціни на російський газ зайшли в глухий кут, як у київському «Віснику державних закупівель» з’явилося повідомлення про те, що НАК узяла кредит у банку… прем’єра РФ Володимира Путіна. А якщо конкретніше, то уклала 10 січня угоду на відкриття кредитної лінії на 2012/2013 рр. з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, який належить російському «Внешэкономбанку», чию наглядову раду очолює Володимир Путін.

При цьому лише вартість обслуговування кредиту становитиме 10,26 млн USD. А от про розмір кредиту не відомо, оскільки, усупереч закону про державні закупівлі, не було опубліковано обґрунтування закупівлі, здійсненої за неконкретною процедурою «в одного учасника». Напрошується висновок, що «крига» в «газових» перемовинах таки «скресла». Та чи на користь це українській державі? Можемо лише припускати, що цей кредит не обов’язково означає поступку Україні. Бо, з одного боку, «Газпром» змушений був знизити ціну на блакитне паливо одразу для п’яти європейських компаній — GDF Suez (Франція), Wingas (Німеччина), SPP (Словаччина), Sinergie Italiane (Італія) й Econgas (Австрія). Адже прогнози російської компанії, що цієї зими ціна на європейських біржах сягне 400 USD, не виправдався. Вона, навпаки, — упала.

З іншого боку, Інна Богословська, депутат із фракції ПР, проговорилася, що очікує перегляду ціни на газ по закінченні виборів у РФ. А чого боятися на них панові Путіну, як не поступки Україні? Відтак, можливо, саме про неї домовилися сторони перемовного процесу, однак помовчують, щоб не на нашкодити іміджу прем’єра РФ?

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...