Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Перспективу України заблокували

Автор:

|

Липень 20, 2017

|

Рубрика:

Перспективу України заблокували

Жан-Клод Юнкер, Петро Порошенко і Дональд Туск. Що б там Президент України не показував, але саміт провалився

Берлін, Париж та Амстердам проігнорували прагнення Києва долучитися до євроспільноти.

Безрадісно
19-й саміт Україна-ЄС пройшов 12-13 липня ц. р. у Києві безрадісно для господарів. Цей висновок був очевидним ще тоді, коли Петро Порошенко наголосив у вступній промові: «Україна не піде на жодні компроміси щодо наших європейських планів, які зафіксовані в Угоді про асоціацію. Україна чітко задекларувала своє європейське прагнення й європейський вибір. Право вибору майбутнього належить винятково українцям і жодна країна світу не має право вмикати червоне світло на цьому шляху».
І хоч він не назвав тих, хто опустив шлагбаум перед Україною, вже стало відомо, що Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), Франція й Нідерланди не погодилися з ключовим реченням преамбули підсумкового комюніке саміту: «Європейський Союз (ЄС) визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір, у т. ч. її зобов’язання розбудовувати розвинуту й сталу демократію та ринкову економіку».
Сергій Сидоренко, головний редактор київського інтернет-видання «Європейська правда», зауважив із цього приводу: «Це — цитата з преамбули Угоди про асоціацію, тобто з документу, який є обов’язковим для України, для ЄС і для всіх держав-членів Євросоюзу. ЄС виявився категорично проти (і байдуже, що йдеться про цитату з угоди, а не про якусь нову норму). Фінальні перемовини з ЄС лише погіршили ситуацію: Нідерланди почали вимагати додати в текст нові обмеження європейської мрії України. Гаагу підтримали ще кілька держав, і, зрештою, перемовини просто розірвали. А Рада ЄС на рівні послів вирішила, що проект, підготовлений до саміту, має піти у смітник. За правилами європейської дипломатії, відсутність спільної заяви є демонстрацією глибокої кризи у відносинах: мовляв, лідери зустрілися, але домовитися ні про що не змогли».
Проігнорувавши те, що ратифікували, «за кулісами», привселюдно, лідери держав-членів ЄС не спростовували заявлене Дональдом Туском, головою Європейської ради на прес-конференції — «Я лише повторю те, що сказав про найважливішу частину найважливішого документа — угоду про асоціацію. І це — не слоган. У ній записано, що Євросоюз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір».

«Не хочуть конфронтації»
Але ж не він керує Євросоюзом. Політолог Олександр Маслак назвав причиною відсутності комюніке саміту те, що «ні Юнкер, ні Туск насправді не є тими, хто визначає політику ЄС. Реальна політика твориться в Берліні та Парижі», а лідерам ФРН і Франції не до розширення ЄС — вони протистоять «п’ятим колонам» Російської Федерації (РФ).
Тому можна погодитись із оглядачем Христиною Зеленюк, котра пояснила причину відмови визнати прагнення України так: «Не тільки і не стільки в тому, що повільно проводимо реформи та боремося з корупцією, скільки в РФ. В ЄС не хочуть прямої конфронтації з Москвою через Київ, намагаючись зайвий раз не дратувати Кремль».
Адже Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, виступаючи днями у фонді ім. Кербера в Берліні, вкотре заявив: «Ми дуже хочемо добросусідства з Україною і хочемо, щоб наші західні колеги, котрі створюють цілий ряд своїх програм, в т. ч. «Східне партнерство», не ставили наших сусідів, як Україну, так і будь-які інші держави, перед вибором «або/або».
Тому й Жан-Клод Юнкер, президент Європейської комісії (ЄК), напередодні референдуму в Нідерландах щодо асоціації з Україною, який відбувся 6 квітня 2016 року, заспокоював його учасників: «Україна, без сумніву, не зможе стати членом ЄС у наступні 20-25 років».
Однак заявив він це, не дочікуючись результатів реформ в Україні, яких вона досягне в липні ц. р. Тому хоч і слушними були нагадування п. Юнкера в Києві про корупцію, після його запевнень нідерландцям це пролунало, як ритуальне заклинання.
Вочевидь, він це усвідомлював, бо багато на прес-конференції у Києві не балакав, пояснивши: «Їсти хочеться, тому буду говорити коротко».
Оглядач Марина Нечипоренко наголосила: «Не треба бути дипломатом, аби второпати: високі спікери не просто так дали зрозуміти, що дуже поспішали». Вона також вважає, що відсутність спільної заяви, «за правилами європейської дипломатії, означає високий рівень невдоволення». «Либонь, довіра між Україною й ЄС, не зважаючи на певні успіхи у двосторонніх відносинах, все ж суттєво знизилася. За таких умов говорити про те, що Україна піде в осяжному майбутньому протореним шляхом: отримання перспектив членства, потім статус кандидата, далі перемовини про вступ — щонайменше передчасно», — резюмувала оглядач.

Втрата орієнтиру
Оглядач Анатолій Марциновський також констатував «відсутність у ЄС спільного чіткого бачення майбутнього відносин із Україною й очевидне небажання над цим працювати», бо «унеможливлює вироблення формули відносин на умовний період «між асоціацією та членством», що стала б для України, а також для Молдови та Грузії, наступним орієнтиром» — «таким, яким у 2007-2013 рр. була Угода про асоціацію».
Президент ЄК, щоправда, спробував «підсолодити діжку дьогтю ложкою меду». «Ми погоджуємося на створення спеціальної антикорупційної палати в рамках суду. І навіть не наполягаємо на створенні окремого антикорупційного суду», — заявив він.
Однак Хьюг Мінгареллі, глава представництва ЄС в Україні, заявив 17 липня інше: «Ми і далі наполягаємо на необхідності створення незалежного, ефективного судового органу з необхідними повноваженнями та необхідними ресурсами для боротьби проти корупції».
Оглядач Віталій Рябошапка констатував із приводу саміту Україна-ЄС: «Оскільки порушувати питання про членство в ЄС нам поки що строго не рекомендують, то постає питання, до якого розвитку відносин з Європою Україна має йти в найближчі роки?»
На думку ж політолога В’ячеслава Потапенка, для того, щоб заплатити за підтримку з боку ЄС, Україна має піти на великі поступки: «По-перше, це фактичний продаж європейським компаніям сільськогосподарських земель, агробізнесу та підприємств гірничодобувного комплексу. По-друге, скорочення соціальних витрат із бюджету на пенсійне, медичне забезпечення й освіту. По-третє, ліквідація корупційних схем, тобто легалізація прибуткового бізнесу з можливістю його придбання або довготермінової оренди європейськими кампаніями. Питання Донбасу також стане ціною підтримки з боку ЄС. Єврочиновники однозначно віддають перевагу для України сценарію Боснії та Герцеговини (федералізація. — Ред.) ніж «хорватському сценарію» (силове повернення захоплених земель. — Ред.)».

Замість епілогу
Утім експерти зауважили не лише на намір лідерів головних країн-членів ЄС зайвий раз не дратувати Кремль. Любов Акуленко, виконавчий директор «Українського центру європейської політики», нагадала: «Україна виконала лише приблизно 15 % вимог глибинних і всеохопних реформ в Угоді про асоціацію. Зі 44 європейських норм, які Україна мала прийняти на листопад 2016-го, прийнято лише вісім».
Відтак, експерт констатувала: «Заяву п. Порошенка стосовно ратифікації Угоди про асоціацію можна розуміти як оголошення намірів вступити до ЄС. Якщо Президент хоче членства, нехай подивиться на частину адаптації законодавства: це десь приблизно 700 різних зобов’язань до 2025 року. Якщо ми виконуватимемо їх із такою швидкістю, як зараз, то цей процес займе років 50».
Доречно завершити коментарем політолога Володимир Фесенка: «В ЄС є чимало політиків, деякі країни, які не хочуть подальшого розширення ЄС. Це — об’єктивна проблема, вона не стосується лише України, а й Туреччини, деяких інших країн, навіть наших партнерів по «Східному партнерству» Молдови та Грузії. Але якщо ми проведемо успішні реформи, якщо продемонструємо успішний соціально-економічний розвиток, саме це нам забезпечить перспективу членства в ЄС».

Ігор Голод

До теми
Але не все так погано. Рішення про запровадження торговельних преференцій для України 17 липня затвердила Рада ЄС. Інформація про це була оприлюднена у прес-релізі цього керівного органу. Преференції мають тимчасовий характер. Вони будуть діяти впродовж трьох років як доповнення до Угоди щодо поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі. Ось як прокоментував цей факт Свен Міксер, міністр закордонних справ Естонії: «Сьогоднішнім рішенням ми дозволяємо експортувати більше українських продуктів в ЄС. Наш обов’язок — підтримувати Україну та зміцнювати наші економічні і політичні зв’язки також на тлі тривалого конфлікту». Треба віддати належне оперативності та координованості дій європейських інституцій. 4 липня Європарламент підтримав пропозицію ЄК надати Україні додаткові торговельні преференції, а через два тижні вже маємо рішення Ради ЄС. Ним, зокрема, встановлено такі річні квоти на експорт із України: для меду — 2,5 тис. т, томатів оброблених — 3 тис. т, пшениці — 65 тис. т, кукурудзи — 625 тис. т, ячменю — 325 тис. т. Преференції набудуть чинності до кінця вересня.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...