Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Переяславська рада

Автор:

|

Червень 06, 2013

|

Рубрика:

Переяславська рада

Минулого тижня прем’єр-міністр України Микола Азаров підписав у Мінську підозрілий документ, який аналітики трактують дещо по-різному.

Неоднозначний документ
31 травня Микола Азаров, виконуючи доручення Віктора Януковича, узяв участь у засіданні Ради голів урядів держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) у Мінську, де скріпив підписом доволі неоднозначний меморандум про поглиблення взаємодії між Україною та Євразійською економічною комісією (ЄЕК) — регулюючим органом Митного Союзу (МС) Російської Федерації (РФ), Білорусі та Казахстану та Єдиного економічного простору (ЄЕП). До складу останнього з них входять ті ж держави, які утворили й МС, а домінує серед них Росія.
В оцінці цього документа експерти дотримуються різних точок зору. Одні трактують меморандум як декларативний «реверанс» керівництва України у бік проросійського електорату та Росії – в особі президента Володимира Путіна, який намагається відновити свій дещо підмочений авторитет серед співгромадян хоча б імітацією «реінкарнації» Московської імперії.
Натомість, іншу частину аналітиків підписане п. Азаровим, щонайменше, збентежило. Адже в третьому пункті меморандуму Україна «декларує наміри дотримуватися принципів, зафіксованих у документах, що формують договірно-правову базу Митного союзу та Єдиного економічного простору, й утримуватися від дій і заяв, спрямованих проти інтересів МС і ЄЕП».
Відтак, постає запитання: «А якщо МС і ЄЕП буде ухвалене рішення, що якийсь закон України суперечить їхнім інтересам, то чи не повинна буде вона його скасувати?» Та й київська газета «Дзеркало тижня. Україна» нагадує із цього приводу, що «Росія неодноразово давала зрозуміти, що підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС суперечить інтересам МС».

«Може перешкоджати»
А Роман Безсмертний, колишній посол України в Білорусі, дійшов висновку, що «меморандум про поглиблення взаємодії з Євразійською економічною комісією може перешкоджати інтересам Україні, адже його положення не мають чіткого тлумачення». Бо, як пояснив дипломат, «меморандум можна розцінювати як рамочний документ і потім, чіпляючись за позицію третього пункту, далі підписувати цільові документи, які пов’язані, скажімо, з енергетичним ринком, із просуванням товарів». Не може не насторожувати й та обставина, що, за даними «Дзеркала тижня», «Митний Союз викреслив із проекту меморандуму з Україною пункти про рівноправ’я та взаємну вигоду».
Тож хоч «декларування намірів» — це, по суті, лише обіцянки, яких необов’язково дотримуватися, їх цілком вистачило керівництву Європейського Союзу (ЄС), аби офіційно звернутися до України за «роз’ясненням відносин офіційного Києва та Євразійської економічної ради після підписання меморандуму з Митним Союзом». Тому президент України в телефонній розмові швиденько запевнив Жозе Мануеля Баррозу, президента Єврокомісії, «у збереженні Києвом стратегічного курсу на інтеграцію з Європейським Союзом».
А Міністерство закордонних справ (МЗС) України взагалі заявило, що «підписання меморандуму з Митним Союзом не означає зміни зовнішньополітичного вектору й не свідчить про намір вступити до цієї організації в майбутньому». Своєю чергою, Леонід Кожара, голова зовнішньополітичного відомства, зауважив під час зустрічі зі своїм литовським колегою Лінасом Лінкявічюсом: «Папери, документи ніколи не можуть бути ризиком для чогось… Меморандум має технічний характер… Тому що в самих статутних документах МС немає поняття, що таке спостерігач. Меморандум визначає статус, який означає, що Україна може брати участь у засіданнях МС без права голосу. Цей меморандум не має юридично обов’язкового характеру та є таким собі організаційним документом».

Перший крок до здачі
Зрештою, і в тексті меморандуму зазначено, що він не є міжнародним договором і не створює прав і зобов’язань, регульованих міжнародним правом». А потреба в цьому документі мотивується так: «Меморандумом Україні надається можливість бути присутньою на відкритих засіданнях Вищої Євразійської економічної ради; на відкритих засіданнях Ради Євразійської економічної комісії без права участі в прийнятті рішень; на засіданнях колегії Євразійської економічної комісії без права участі в прийнятті рішень; а також направляти свої пропозиції до Євразійської економічної комісії».
Але навіщо Україні спостерігати за євразійськими інституціями? Олексій Коломієць, керівник Центру європейських і трансатлантичних студій, знайшов відповідь на це запитання в словах Олександра Лукашенка, президента Білорусі: «Якщо Україна виявить бажання стати членом ЄЕП, то вона повинна пройти весь шлях». Інакше кажучи, у Мінську Україна зробила перший крок на шляху до вступу в ЄЕП. Тому п. Коломієць вважає, що «Азаров після підписання того папера став антидержавним елементом, антинародним злочинцем і прямим агентом іноземних держав, це – державний військовий трибунал».
Із керівником Центру європейських і трансатлантичних студій погодився й Арсеній Яценюк, лідер парламентської фракції опозиційного Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», заявивши, що «влада зробила перший крок до здачі української незалежності — підписала меморандум із Росією про статус у Митному Союзі». Тож він вимагає «негайно ухвалити закон про внутрішню та зовнішню політику, де буде чітко прописане прямування України тільки до ЄС». Тим більше, що це, як нагадав лідер фракції «Батьківщина», закріплено в законі про основи внутрішньої та зовнішньої політики України.
А тому тих громадян України, які не схиляються перед Москвою, не можуть не насторожувати заяви Азарова на кшталт: «Ми не збираємося обмежуватися статусом спостерігача — уже зараз при уряді України створено групу достатньо компетентних фахівців, які вивчають можливості приєднання України до цілої низки угод, які створюють правове поле Митного Союзу, і вони внаслідок створять правове поле Єдиного економічного простору».

«Запасний аеродром» чи шантаж?
3 травня ц. р. Федерація роботодавців повідомила, що вже «створила комітет з адаптації українських виробників до стандартів Митного Союзу Єдиного економічного простору». Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента», убачає в цьому підготовку влади до президентських виборів, які відбудуться 2015 року. Експерт припускає, що під час них «Януковичу буде вигідно «погратися в інтеграцію з Митним Союзом», оскільки більшість його виборців підтримує цю ідею».
Утім, п. Фесенко не відкидає також варіанту, що саме під час і після президентських виборів може відбутися «реальний вибір» владою «між двома векторами інтеграції». Тобто, якщо керівництво ЄС засудить фальсифікацію результатів виборів, то п. Янукович просто розвернеться у бік Москви, тому отримання статусу спостерігача при ЄЕК може виявитися просуванням у бік «запасного аеродрому» Януковича.
Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології, теж гадає, що «2015 року керівництво України буде вимушене в межах виборчої кампанії різко забути про європейську інтеграцію»: «Влада буде демонструвати, що з Європою стосунки налагоджено й тепер потрібно вирішити всі питання з Москвою, Астаною тощо. Іншим способом зібрати його (Януковича. — Ред.) електорат неможливо».
Утім, не бракує серед аналітиків і таких, хто вважає, що кроками в напрямку Москви Віктор Янукович лише шантажує ЄС, аби той, побоюючись посилення Росії за рахунок України, таки підписав із нею Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі, заплющивши очі на факт ув’язнення лідера опозиції й колишнього прем’єра Юлії Тимошенко.
Однак Андерс Аслунд, старший аналітик Інституту міжнародної економіки імені Пітерсона, заспокоює як керівництво Євросоюзу, так і українців: «Меморандум, підписаний у Мінську, не має жодної ваги. Якщо ви – спостерігач, то ви — ніхто. Це лише означає, що ви можете сидіти на зустрічах, це – лише шоу. Президент Янукович хоче подати позитивний сигнал Росії в намаганні отримати нижчі ціни на газ».
А Віталій Портников, президент київського телевізійного каналу ТVі і оглядач «Радіо «Свобода», звертаючи увагу на репліку президента Білорусі Лукашенка, який після саміту глав держав СНД у Астані сказав, що «Янукович, напевно, до нас більше ніколи вже не приїде», наполягає на тому, що статус спостерігача в ЄЕК — «це запрошення на роль меблів», бо «ні та, ні інша сторона просто нічого одна від одної, окрім пропагандистського тріскотіння, іще не отримала».
Що ж, конкретну відповідь на запитання: Quo vadis, Україно? – зможе дати тільки подальший розвиток подій.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply