Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Передпарламентські маневри

Автор:

|

Листопад 22, 2012

|

Рубрика:

Передпарламентські маневри

Перше засідання парламенту сьомого скликання має відбутися не пізніше, ніж 14 грудня. Аби мати більшість у парламенті, «регіоналам» треба підкупити або залякати ще трьох депутатів.

Плюс 38
Як пояснив Володимир Литвин, голова Верховної Ради України (ВРУ), згідно із законом, новообраним народним депутатам дається 20 днів на те, аби вони визначилися: працювати у ВРУ чи залишатися на своїх нинішніх посадах. Після цього стільки ж часу виділять на те, щоби парламент підготувався до установчого засідання. Відтак, ВРУ має право провести його не пізніше за 14 грудня.
Тим часом, не назване київською газетою «Дзеркало тижня» джерело в Партії реґіонів (ПР), чиїм почесним головою є президент України Віктор Янукович, запевнило, що цій політичній силі вже вдалося довести чисельність своєї майбутньої парламентської фракції до 223 «багнетів». Зауважимо, що лише 185 із них не приховувало під час парламентських перегонів свого членства в ПР. Зокрема, 72 кандидати були обрані завдяки 30 % голосів виборців, що підтримали партійний список «реґіоналів», а ще 113 їхніх представників проголосила переможцями в мажоритарних округах Центральна виборча комісія.
Тож виходить, що або ті 38 депутатів, які додалися, приховували своє членство в ПР, або влада знайшла відповідні аргументи, аби приєднати їх до своєї фракції. Прецеденти засвідчують, що зазвичай цього досягалося підкупом чи шантажем. І така практика триватиме найпізніше до 14 грудня. Бо для формування парламентської більшості потрібно 226 депутатів, а «реґіоналам» наразі бракує трьох.

Мінус комуністи?
У попередньому скликанні ВРУ Партії регіонів довелося «гуртом» придбати цілу фракцію комуністів. Але зараз владі довелося відмовитися від їхніх послуг, бо, за даними низки джерел, ті оцінили себе надто високо, зажадавши 350 млн USD і низку важливих посад у виконавчій владі — окрім і так очолюваної креатурою «червоних» митниці, звідки черпалися основні кошти на вибори.
Понад те, влада вирішила не лише обійтися без комуністів, а ще й провчити їх. 19 листопада Віктор Янукович завізував проголосовані його соратниками в парламенті зміни до Закону «Про Регламент Верховної Ради України», частина перша статті 58 якого передбачає: «Депутатські фракції формуються із числа народних депутатів, обраних за виборчими списками політичних партій і народних депутатів, які були висунуті політичною партією в одномандатних округах». Та позаяк жодного комуніста одномандатних мажоритарних округах не обрали, то, як зауважив Володимир Литвин, Комуністична партія України (КПУ) «не може формувати фракцію». Тому голова ВРУ запропонував внести відповідні зміни до парламентського регламенту, які би таки дозволили комуністам мати свою фракцію.
Але нині з цього приводу лунають різні думки. Приміром, Анатолій Гриценко, один із лідерів Об’єднаної опозиції, запитує у своєму «Фейсбуці»: «Чи Янукович тільки хоче полякати вождя КПУ, зробити комуністів більш слухняними й менш жадібними до «жирних» посад у владі, на зразок митниці або Фонду держмайна?» За іронією долі, за згадані зміни до Регламенту ВРУ фракція КПУ проголосувала 6 листопада в повному складі. Мало того, якби не 25 голосів комуністів, то цей закон не було б ухвалено.

Пов’язані регламентом
Ще кілька новацій у Регламенті ВРУ стосується посилення дисципліни серед провладної більшості. Зокрема, відтепер «рішення щодо кандидатур на посаду голови Верховної Ради України приймається шляхом відкритого поіменного голосування» (із відкликанням — та сама ситуація. – Авт.). Себто, відтепер усі, хто не схоче голосувати за пропонованого владою спікера, будуть у неї «на олівці».
Доволі підступним є й таке нове положення у парламентському регламенті: «Позафракційні народні депутати можуть входити до складу депутатських фракцій або об’єднуватися в депутатську групу народних депутатів… Кількість осіб у депутатській групі не може бути меншою, ніж кількість осіб у найменшій фракції, що сформована протягом першої сесії».
Аналітики кваліфікували це як шори для самовисуванців, позапартійних і інших волелюбних мажоритарників. Адже стара норма регламенту дозволяла створити групу на правах фракції навіть 14 депутатам. Однак влада подбала, аби позафракційними, якщо й створюватимуть окремі групи, то не менші, ніж фракція КПУ — як мінімум із 32 членів.
А в нинішній ВРУ налічується всього 50 самовисуванців і представників «інших» партій. І більшість із них — бізнесмени. У позафракційному статусі вони не отримають усіх тих вигод, які може мати парламентарій, а також відповідного захисту.
Тож «незалежним» тонко натякають, що їм доведеться-таки приєднуватися до ПР. Чи не тому, бува, чисельність її майбутньої парламентської фракції зросла зі 185 до 223 осіб?

«Немає на кого спертися»
Тим часом, московська «Независимая газета» вже в заголовку своєї публікації про завершення парламентських перегонів в Україні б’є на сполох: мовляв, «Росії немає на кого спертися в Україні». Бо в підзаголовку констатує: «У новій ВРУ немає прихильників зближення зі сусідкою (тобто з Росією. — Ред.)». Причому, стверджує видання, «така ситуація склалася вперше». А особливо часопис занепокоєний тим фактом, що парламентський «опозиційний табір поповнився націоналістичною партією «Свобода», від якої складно очікувати дружнього ставлення до Росії».
Утім, московське видання дійшло висновку, що й ПР і КПУ, які вважаються проросійськи налаштованими, лише використовують зручні для них гасла про дружбу та братні народи, насправді не демонструючи прагнення до зближення. Бо «якщо під час усіх передвиборчих кампаній, що проводилися раніше, в Україні звучало питання про так званий російський чинник, то цього року про нього навіть не згадували» — «усіх у Києві турбувала тільки думка Заходу, який уперше став головним фактором впливу на ситуацію».
Між тим, Леонід Слуцький, голова комітету Державної думи (нижньої палати російського парламенту) у справах Співдружності Незалежних Держав і зв’язків зі співвітчизниками, попередньо назвавши неприємною несподіванкою перемогу «Свободи», фракція якої буде більшою, аніж у комуністів, зізнався, що «з певним песимізмом дивиться на майбутні перспективи великих російсько-українських домовленостей у газовій сфері, із прикордонних питань або щодо Митного союзу».
«Независимая газета», погоджуючись із п. Слуцький, наводить на підтвердження його слів низку чисел: «За даними фонду «Демократичні ініціативи», серед виборців, які віддали голоси за ПР чи за КПУ, 38 % становлять люди літнього віку зі середньою спеціальною освітою. За УДАР голосували, в основному, громадяни віком до 40 років, 38 % із яких — із вищою освітою. Але найдивовижніше – те, що виборці «Свободи», загалом, молоді міські жителі, 48 % із них мають вищу освіту».
Висновок московського видання: «Росії, мабуть, важливо звернути увагу на те, що її формальні партнери в Україні — це покоління, що відходить». А тому «Независимая газета» припускає, що «президентські вибори 2015 року поставлять жирну крапку в спробах побудувати дружні та партнерські міждержавні відносини: Україна та Росія перетворяться просто на географічних сусідів».

Попереду — спікеріада
Так чи інакше, а київський журнал «Главком» погодився з московським виданням принаймні в одному: у новому українському парламенті ПР опиниться у складнішій ситуації, аніж дотепер. Бо навіть залучені на її бік «незалежні» й «перевербовані» з інших фракцій депутати, швидше за все, будуть набагато самостійнішими. І в багатьох питаннях вони можуть не підтримувати позиції фракції. Ступінь їхнього спротиву зростатиме пропорційно до дати наближення президентських виборів.
З іншого боку, основним опозиційним фракціям, яких роздирають суперечності й амбіції їхніх лідерів, загрожує розпад. ПР буде намагатися перетягти частину опозиціонерів на свій бік, натомість, «Свобода» зміцнюватиме радикальні тенденції у «Батьківщині», імовірно, атакуючи УДАР закидами про співпрацю з великим бізнесом, що пов’язаний із владою.
А тим часом політолог Олександр Юркевич, віце-президент асоціації PR Ukraine, радить владі в ситуації, коли «насувається нова хвиля економічної кризи, враховуючи непрості відносини зі Заходом», поділитися посадою спікера з кимось із тих самовисуванців, хто би зміг забезпечити ПР підтримку групи мажоритарників. За словами цього експерта, «було би логічно обрати схему, у якій «спікером став би незалежний, рівновіддалений від ПР і від олігархічних структур сильний політик, і це цілком міг би бути амбіційний, сильний політик Петро Порошенко, котрий би привніс достатню незалежність у парламент і забезпечив відсутність тиску на парламент із боку більшості або опозиції».
На думку ж політолога Анатолія Луценка, директора GMT GROUP, для влади надто складною схемою було би максимально залучити в президію ВРУ опозицію, віддавши їй посаду спікера, а посаду першого віце-спікера — Партії регіонів, а крім того обрати заступником голови парламенту когось із мажоритарників. «Це була би дуже красива гра, котра б затягнула одного з майбутніх конкурентів Януковича на президентських виборах у систему спікерства, а ми знаємо, що в українській історії жодного разу спікер ВРУ апріорі не ставав президентом, тому що він уособлює весь негатив, який відображає ставлення людей до парламенту», — резюмував п. Луценко.
Своєю чергою, політолог Михайло Погребинський переконаний, що ВРУ очолить не просто представник ПР, а «хтось із донецьких», бо «в нинішній надскладній ситуації Януковичу потрібна своя на 100 % людина на цій посаді». Пан Погребинський припускає також, що теоретично в кріслі голови ВРУ «міг би бути Лавринович із великою ймовірністю, оскільки він – досвідчена людина, але він не є донецьким, у нього є рухівський бек-граунд». Однак експерт прогнозує також, що на посаді заступника буде представник КПУ, скоріш за все – «всюдисущий Мартинюк».
Політолог також зазначив, що серед заступників може опинитися представник «так би мовити, незалежних, який міг би забезпечити підтримку в разі необхідності». Він не виключає, що таким представником може стати Петро Порошенко, «якщо погодиться не на перше місце, а в нього амбіції – великі». На думку політолога, очолити парламент може «Клюєв, або Єфремов». Які ж насправді несподіванки приготує українцям Верховна Рада сьомого скликання, побачимо вже найближчим часом.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...