Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Парламент замінять на слухняну Феміду? Влада намагається звести роль законодавчого органу України нанівець

Автор:

|

Березень 08, 2012

|

Рубрика:

Парламент замінять  на слухняну Феміду? Влада намагається звести роль законодавчого органу України нанівець

Від Конституційного Суду зажадали, щоби дозволив приховувати корупцію.

Президент блефує

25 січня Віктор Янукович, спілкуючись із журналістами українських телевізійних каналів, заявив, що депутати Верхов­ної Ради України (ВРУ) повинні декларувати свої витрати. Та чи означає це, що всі вони прислухаються до його думки? Сумнівів у цьому — більш ніж достатньо.

По-перше, глава держави висловився проти приховування народними обранцями їхніх прибутків не з власної ініціативи, а лише після того, як його попросили прокоментувати подання до Конституційного Суду України (КСУ), зроблене 20 лютого 53 депутатами від правлячої парламентської фракції Партії реґіонів (ПР) . У ньому вони просили скасувати два положення Закону «Про основи запобігання й протидії корупції».

Та позаяк із 20 до 25 лютого, тобто аж до озвучення журналістами запитання про це, президент не коментував прохання своїх соратників по ПР, то виходить, що насправді він нічого проти нього не має. Тим більше, що згаданий закон зобов’язує, у тому числі, і його сина-депутата Олександра Януковича звітувати перед співвітчизниками про те, яким чином він, стоматолог за фахом, спромігся ввійти торік до сотні найбагатших людей України, за версією київського журналу «Кореспондент». За даними видання, його статки складали тоді 130 млн USD.

По-друге, хоч президент іще 25 лютого заявив, що депутати повинні декларувати свої витрати, однак досі жодного разу не порадив своїм соратникам по партії відкликали своє подання до КСУ щодо скасування положень Закону «Про основи запобігання й протидії корупції», які зобов’язують їх звітувати перед співгромадянами про свої прибутки. То чи справді погоджується із цим глава держави?

По-третє, його соратники у ВРУ, як бачимо, не беруть сказаного ним близько до серця, вочевидь, тому, що він уже не вперше демонструє, що безпорадний проти їхніх вибриків, із котрими нібито не погоджується. Прецедент такого лицемірства — загальновідомий: коли президент запевняв із приводу судового вироку лідерові опозиційної партії «Батьківщина» та колишній голові українського уряду Юлії Тимошенко, що його буцімто не влаштовує вердикт, ухвалений за ще радянським Кримінальним кодексом. І що ті його статті, за якими засуджено екс-прем’єра, будуть скасовані. Попри це, ті статті чинні дотепер. А п. Тимошенко — усе ще за ґратами. Однак провину за це президент перекладає зі своїх плечей на спини депутатів, які начебто залишають актуальним те, що він уже визнав застарілим.

Не втратити б компанії…

По-четверте, депутати від ПР просять КСУ скасувати не лише зобов’язання звітувати перед співвітчизниками про свої доходи. 20 лютого Сергій Лещенко, оглядач одного київського інтернет-видання, відомий резонансними журналістськими розслідуваннями, розповів у публікації «ПР скасовує передвиборчий «стриптиз», що завдяки джерелам у цій партії він отримав текст їхнього подання до КСУ. І, зокрема, дізнався з нього, що «реґіонали» вимагали скасувати ще й те положення нового антикорупційного закону, яке забороняє чиновникам «входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку».

Пан Лещенко уточнює, що ця норма поширюється на всю владну верхівку держави: президента, прем’єр-міністра, членів уряду, депутатів, керівника Служби безпеки України (СБУ), Генерального прокурора, голову Національного банку України, суддів, начальницький склад міліції, податкової, СБУ, митниці. Оглядач пояснює також: коли депутати голосували за цю норму, то не врахували, що одним з органів управління підприємством є загальні збори акціонерів. Таким чином, Закон «Про засади запобігання й протидії корупції» заборонив усім чиновникам володіти акціями будь-яких підприємств. Інакше кажучи, створив наджорсткий критерій відбору на державну службу: жодних акцій будь-яких компаній.

Сергій Лещенко дійшов також висновку, що згаданий законодавчий документ зруйнував схему, за якою нинішні чиновники та депутати пояснюють свої надприбутки пресі: мовляв, коли пішов на державну службу, то став отримувати дивіденди від бізнесу, який мав до цього. За новим законом, це стало неможливим.

Тепер, резюмує журналіст, віце-прем’єр Борис Колесников має продати акції «Конті», депутат Ринат Ахметов — СКМ, глава Адміністрації президента Сергій Льовочкін — свою кіпрську «офшорку» «Оскаро Інвестмент». А починаючи з 1 липня минулого року, коли набув чинності цей антикорупційний документ, усі державні службовці, які володіють корпоративними правами, автоматично стають порушниками закону й мають бути звільнені.

Аби позбутися цієї норми, автори подання до КСУ не шкодували слів: «Обмеження права власності має бути обґрунтованим і виправданим… Власність зобов’язує й не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству, правам, свободам і гідності громадян. Будь-яке обмеження права людини й громадянина має бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним».

Але найсмішніше — те, що тут «реґіонали» сперечаються самі з собою, бо то вони прийняли такий закон. І чесним виходом із цієї ситуації було би не скасовувати всю норму закону, а просто переголосувати її в парламенті. А ухвалення КСУ рішення на користь ПР (тобто визнання неконституційною всієї норми закону) призведе до того, що частина чиновників, стосовно яких не виписана норма про несуміщення в інших законах, зможуть суміщати державну службу з керівництвом бізнес-корпораціями.

Цікава конспірація

На окрему розповідь заслуговує те, як п. Лещенко та його колеґи шукали текст самого подання. Отримавши інформацію про розгляд цього питання в КСУ, журналісти почали опитувати депутатів. І виявилося, що самі «реґіонали» нічого не знають про подання, яке вони зробили до КСУ. Видання «Українська правда» звернулося до керівника фракції Олександра Єфремова. «Уперше про це чую», — була відповідь.

Один зі спікерів партії Володимир Олійник також підтвердив, що нічого про це не знає. Єдиними поінформованими особами виявилося двоє депутатів-юристів — Влади­слав Забарський і Дмитро Шпенов, призначені доповідачами по справі. Схоже, ці «реґіонали» спеціалізуються на поданнях до КС в інтересах влади, адже саме вони були доповідачами в іншій справі, що завершилася перемогою п. Януковича, — про повернення йому руками Конституційного Суду повноважень Леоніда Кучми.

Причину того, чому ні­хто з депутатів-підписантів не знає про зроблене ними ж подання, на умовах анонімності пояснив один із депутатів: свого часу члени фракції ПР підписали чималеньку купку… порожніх підписних листів, які зберігаються в сейфі, а в потрібний момент, за вказівкою згори, підшиваються до подання в КСУ. Таким чином, депутати й гадки не мають, що їх використовують за їхніми спинами. Це виглядає ще гірше, ніж практика «кнопкодавів». Тому що в разі маніпуляцій із кнопками «за» чи «проти» на табло хоча би висвічується результат голосування…

Ще півроку тому президент Янукович, виступаючи в Страсбурзі, на сесії ПАРЄ, не міг нахвалитися антикорупційним документом: «Після років стагнації потрібен якісний прорив. ВРУ ухвалено Закон «Про засади запобігання й протидії корупції в Україні». Політика на викорінення цього ганебного явища є моєю непохитною позицією. Водночас, наші зусилля наштовхуються на опір людей, які звикли збагачуватися державним коштом». Чи не своїх однопартійців він мав тоді на увазі?

Перша «ластівка»?

По-п’яте, що би там президент не заявляв, а відкликання ганебного подання до КСУ для нього вже не є актуальним. Цю думку висловив у ефірі київського телевізійного «5-го каналу» Тарас Чорновіл, позафракційний депутат ВРУ. Ще й пояснив: «Фракція ПР голосувала за антикорупційні закони, у тому числі й декларування витрат представників влади, тому що ситуація в країні до липня минулого року різко відрізнялася від нинішньої. Юлія Тимо­шенко ще була на волі, про Юрія Луценка не дуже згадували. Ми повним ходом ішли в Європейський Союз (ЄС). Це означало, що ми повинні виконувати всі норми, прийняті в ЄС, і ми намагалися на законодавчому рівні щось таке робити».

Натомість після того, як розправою над п. Тимо­шенко та п. Луценком президент перетворив європейські мрії України на ілюзії, антикорупційні закони не лише стали непотрібними, а й навпаки — заважають. Зокрема, обов’язкове декларування депутатами доходів підштовхує їх до остаточної самодискредитації перед електоратом. Та чи то у ВРУ бракує голосів для їх скасування, чи то ПР остерігається розвінчати себе в очах виборців, тож цю «чорну» роботу вона передоручає КСУ, який уже неодноразово засвідчував їй свою лояльність. «Уся проблема в тому, що КСУ пере­йшов до категорії «чого зволите?», — іронізує із цього приводу Тарас Чорновіл.

Із ним майже дослівно погодився Віктор Мусіяка, професор Києво-Могилянської академії й депутат парламенту попередніх скликань: «КСУ — це більше не суд, який стоїть на сторожі Конституції, це — орган «чого бажаєте?».

А Сергій Храпов, депутат із парламентської фракції Комуністичної партії України, слушно зауважив: «Ніхто би не робив цього звернення, не знаючи заздалегідь результату. Усім відомо, що КСУ перебуває сьогодні під впливом конкретної політичної сили, так що рішення нескладно передбачити».

Однак скасування КСУ антикорупційних пут для ПР може стати лише першою «ластівкою» підміни законодавчої гілки влади в Україні більш слухняною — судовою. Чи не запропонують їй завтра розтлумачити, що «насправді» Основний Закон не забороняє, приміром, уступити до Євразійського економічного союзу Росії, Білорусі та Казахстану чи проголосити ще одну, окрім української, державну мову?

Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...