Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

Олег Тягнибок: «Спільне завдання опозиційних сил — побороти режим Януковича»

Автор:

|

Червень 14, 2012

|

Рубрика:

Олег Тягнибок: «Спільне завдання опозиційних сил — побороти режим Януковича»

Зустрічі з Олегом Тягнибоком, головою Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Свобода», що відбулися в перших числах червня в Нью-Йорку, Філадельфії, Пассейку та Чикаґо, засвідчили неабиякий інтерес української громадськості до політика й до партії, яку він очолює. Велелюдні зібрання, гарячі дискусії перекреслили той стереотип, який намагаються нав’язувати щодо цієї проукраїнської за своєю суттю політичної сили, котрої начебто не спри­ймають у демократичному світі через її радикалізм. У своїх виступах п. Тягнибок наголошував, що за всі 20 років незалежності зараз в Україні — найскладніший період. Те, що робив Кучма, — забавки, порівняно з тим, що робить Янукович. Завоювавши всі сфери впливу, до влади прийшли кримінальні угруповання. Їхній принцип: після мене — хоч потоп. Головний орієнтир — сім’я та клан.

— Під час недавнього туру Чернівецькою областю, — розповів політик, — люди розказували, як власники кількох ресторанів «добровільно» передали їх синові Януковича. Як, згідно з новим комунальним законодавством, приватизовані квартири можуть забиратися у власників, якщо не сплачуються комунальні послуги. Дрібний і середній бізнес фактично руйнується. Бо середній клас — загроза для цієї влади: він ніколи не проголосує за гречку.

Соціальне й національне приниження стало нормою для влади, головна мета якої — розкрадання національних багатств. Уже не має сумніву, що маємо владу, яка формує поліцейську державу. Приклад: близько 300 активістів ВО «Свобода» пройшли через допити за свою політичну діяльність. Понад 600 підприємств, до яких мають стосунок «свободівці», перевіряються, щоби після «профілактичних бесід» можна було їх перетягти та залякати.

У селі Ковалівці Полтавської області сільський голова-«свободівець» Бублик виконав усі пункти своєї передвиборної програми. Люди шанують його й хотіли бачити своїм депутатом до Верховної Ради України (ВРУ). Щойно зайшла мова про це — проти нього відкрили карну справу. Зараз його засуджено до трьох років умовно за порушення, вчинені його попередником. Ірину Сех, голову фракції «Свобода» у Львівській обласній раді, продовжують викликати на допити за події нібито 9 Травня. І таких прикладів — багато.

Намагання перетворити українців на кріпаків, утрата національного продукту, інформаційна окупація, засилля російських фільмів, у яких українців представлено тільки неґативно, — це далеко не повний перелік стратеґічних засобів нинішньої влади, спрямованих на формування меншовартості, повної зневіри українців у спроможності змінити своє життя, змінити країну.

— Але, якщо, хтось скаже, що все втрачено, не вірте, — апелював голова націоналістичної партії. — Сила Януковича — набагато менша, аніж рік тому. Він ніколи не сподівався, що в такий глухий кут його заведе справа Юлії Тимошенко, з якої він хотів зробити українського Ходорковського. Дискомфорт президента — і в складних стосунках із Росією, і чимало інших внутрішніх проблем.

Проте набагато легше було би побороти цю орду, якби відповідною була реакція США та Європи.

— Якщо би Європа чи США захотіли поставити на місце цей антидемократичний режим, то чи змогли б? Олігархи свої гроші тримають тут. Чому світові політики роблять порожні політичні заяви, а потім приймають п. Януковича на саміті? — запитував опозиційний політик.

— Водночас не можемо мати жодних ілюзій, що все просто, — наголошував лідер ВО «Свобода». — Путін пообіцяв своєму виборцю збудувати нову імперію. Економічна, інформаційна, політична окупація — це вже не плани, а реальність. Для «Руского міра» Україна стоїть під № 1. Для розколу України «вміло» використовується сепаратистський рух. Мова про відродження міфічної Донецько-Криворізької республіки. Румуни масово роздають свої паспорти в Чернівецькій області. Вони претендують на Трансмістрію — половину Одеської, Вінницької та Чернівецької областей. На Закарпатті — проугорські настрої. А Крим уже майже в руках Росії.

Зараз усі сили влади спрямовані на те, щоб у наступному парламенті отримати 300 голосів. Незважаючи на програш, вони розраховують на перекуповування «тушок». Головна їхня мета — зміна Конституції, щоби вибори президента проходили у ВРУ, а не шляхом усенародного голосування.

Серед питань, які звучали із залу, були:

— Чому «Свобода» не ввійшла до об’єднання опозиційних партій, аби разом перемогти на виборах?

Олег Тягнибок: — У серпні минулого року був створений Комітет опору диктатурі (КОД), ініціатором якого була «Свобода». Готуючись до виборів, КОД прораховує найоптимальніший варіант для спільної перемоги. Наше завдання — отримати більшу кількість депутатів, ніж має Партія реґіонів (ПР) разом із комуністами, які, до речі, також ідуть не єдиним списком, а окремими колонами. Ми зробили соцопитування, яке показало, що кількість наших спільних голосів буде на

7 % менша, аніж якщо пі­демо одним списком.

Політика — не точна наука. І тут сума рейтинґів не завжди арифметично додається. Солідаризм, який сповідує «Батьківщина», лібералізм «Фронту змін» і націоналістична позиція «Свободи» — це різні платформи. Проте ці ідеологічні розбіжності не заважають нам сісти за стіл перемовин. Наше спільне завдання — побороти режим Януковича, створити нормальні демократичні правила гри та забезпечити розвиток української держави.

Зараз же правил не існує. Ми не можемо мати здорову конкуренцію, як це є в демократичних країнах. На цих виборах, якщо Тягнибок піде до Тимошенко та Яценюка, 40 % виборців, налаштованих на націоналістичні цінності: нація, родина — не підуть на вибори. Якщо в списку Тимошенко та Яценюка є Тягнибок, 15 % їхніх виборців не проголосують за цей список. Чи треба нам головою стіну пробивати? Дві колони набирають більше голосів, аніж одна. Ми домовилися про взаємонепоборювання, про координацію спостерігачів, юристів. Ми створили робочу групу з визначення єдиної політичної платформи. Склали перелік пунктів, які будемо спільно вирішувати. За мажоритарними округами маємо домовленості щодо спільних кандидатів. Це — наша тактика, яка мала би дати нам більшість у парламенті.

— А ви особисто йдете за партійним списком чи за мажоритарним округом?

— Звичайно, я очолюватиму партійний список. Як це буде виглядати, якщо голова партії балотуватиметься як мажоритарник?

— Але ж ходять чутки, що «Свобода» не набирає достатньо голосів як парламентська партія…

— Усі чутки, що «Свобода» не пройде, — це насправді лише плітки. І тільки так їх і треба розглядати. Формування такої думки є вигідне для наших ворогів. Аби скомпрометувати мене й партію, поширюється міф про те, що «Свободу» фінансує ПР і олігархи. Ми ж керуємося принципом «свій до свого». Фінансування ВО «Свобода» отримує через Економічну раду, до якої входять підприємці середнього класу. У кожній обласній раді є її осередок. Хтось приносить гроші на підтримку партії, хтось надає приміщення під офіс, хтось — автомашини. Ми не платимо за те, що людина тримає прапор чи виходить на акції протесту. Люди йдуть із власних переконань. У нас є понад

2 тис. депутатів різних рівнів і немає жодної «тушки». Тому ми маємо (і віримо, що надалі будемо мати) достатню підтримку, щоби бути у ВРУ та відстоювати національні інтереси.

— Яке ваше ставлення до укрaїнських націоналістів-бандерівців?

— Організація українських націоналістів (бандерівців) як громадська організація не може брати участі в політичних виборах. Однак «Свобода» стоїть на позиціях українських націоналістів-бандерівців і як партія робить усе можливе для перемоги опозиції.

— У якому стані зараз перебуває українська армія?

— Немає в нас армії. У держбюджет на 2012 рік було закладено більше коштів на утримання міліції, прокуратури, аніж на утримання армії. Це свідчить про одне: формується поліцейська держава. Із призначенням Саламатіна, який відзначився тим, що розбивав голови табуретками у ВРУ, почалося масове скорочення війська. Під нього потрапили тисячі військовослужбовців. Будується кишенькова армія.

— У Нью-Йорку у виборах могли би взяти участь як мінімум

100 тис. українців, а на консульському обліку стоїть тільки близько

4 тис. осіб. На минулих виборах участь у голосуванні взяло ще менше людей. На додачу є ще антиконституційне рішення про обмеження виборчих прав українців за кордоном, яке перекриває можливість участі в політичних процесах тих, хто живе та працює за кордоном. Як боротись із цим?

— Якщо ви думаєте сьогодні, що не цікавитеся політикою, то політика завтра зацікавиться вами, — це відомий вислів. Даруйте, але допоки кожен із вас не буде готовий іти й боронити Україну, нічого не буде. Той, хто продається за гречку, чи той, хто сидить і чекає за кордоном, аби повернутись, коли там стане краще жити, не вирізняються високою свідомістю.

— А чи буде революція в Україні?

— В Україні клянуть Януковича — на кухні, в автобусі, але немає відчуття українців, що треба все кинути та йти боротися за Україну. Революційна ситуація має визріти. Коли підійде такий час, щоби було не заскоро й не запізно? Такої ситуації поки що в Україні немає.

— Яка доля Юлії Тимо­шенко, що буде з нею?

— Історія п. Тимошенко — це особисті амбіції Януковича. Ми жорстко критикували Юлію Володимирівну за підписані угоди. І дотепер своєї позиції не змінили. Але очевидним є те, що це — не карне, а політичне переслідування. Розуміючи це, ми стали засновниками КОД. Незважаючи на складні стосунки з «Батьківщиною», «Свобода» активно включилася в захист Юлії Тимошенко. Коли її затримали, відбулися сесії трьох обласних рад, де ми маємо більшість. І була ухвалена відозва на підтримку лідера «Батьківщини». Як голова ВО «Свобода», я підписував зобов’язання взяти на поруки п. Тимо­шенко. Чи випустить її Янукович? Швидше, ні. Ця гра зайшла надто далеко.

— Що ви зробите найперше, коли отримаєте перемогу на виборах?

— Для всіх опозиційних сил найважливішим є усунення наслідків режиму Януковича, оголошення імпічменту президенту, вироблення механізму його впровадження в дію — ось першочергові завдання, як і прийняття закону про захист інформаційного простору. Серед найперших рішень нової ВРУ має бути також висловлення недовіри уряду Азарова—Тігіпка та його відставка в повному складі. Друге — заборона торгівлі землями сільськогосподарського призначення. Третє — заборона приватизації стратеґічних підприємств та повернення в державну власність незаконно приватизованих. Четверте — захист української мови з обов’язковим іспитом з української мови для держслужбовців. П’яте — новий Податковий кодекс: низькі податки — для малого бізнесу, високі — для великого, податок на розкіш, скасування податку на україномовну продукцію тощо. Шосте — формування судової та правоохоронної систем на нових засадах, зокрема з використанням досвіду Грузії. Сьоме — Виборчий кодекс, який не дозволить крутити виборчим законом як дишлом (заборона платної політичної реклами, пропорційна система з відкритими виборчими списками, справедливий порядок формування комісій, унеможливлення фальсифікацій). Восьме — законопроекти про люстрацію й про заборону комуністичної ідеології. Без них «рух у Європу» — порожні розмови. Дев’яте — визнання ОУН-УПА. Українська держава зобов’язана визнати борців за свою незалежність. Десяте — денонсація ганебних Харківських угод. Зараз неприпустиме будь-яке угодовство з режимом, крім прийняття його капітуляції. Будь-яка співпраця з владою Януковича, отримання від неї посад і інших політичних і бізнесових преференцій мають розглядатися як зрада. Єдині чесні стосунки справжньої опозиції з цією владою — повний бойкот.

Записала Мирослава Роздольська

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...